Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 21.08.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 21.08.2009
ЯДЕРНЕ ПИТАННЯ: 18 РОК╤В БЕЗХРЕБЕТНОСТ╤

ТОЧКА ЗОРУ

У зв’язку з останн╕ми черговими ворожими заявами кер╕вництва РФ – Московсько╖ ╕мпер╕╖, дипломатичними демаршами та грубими порушеннями договору про тимчасове перебування флоту РФ в Укра╖н╕, кер╕вництво держави Укра╖на зобов’язане з ус╕╓ю серйозн╕стю врахувати вс╕ можлив╕ вар╕анти розвитку под╕й та розглянути вс╕ наявн╕ можливост╕ для того, щоб дати в╕дс╕ч потенц╕йному агресоров╕.
Центральний пров╕д ВО “Тризуб” ╕м. Степана Бандери зверта╓ться до Президента Укра╖ни, м╕н╕стра оборони, голови Служби безпеки Укра╖ни, кер╕вництва Ради нац╕онально╖ безпеки й оборони з вимогою розглянути вс╕ можливост╕ для в╕дновлення ядерного статусу. Укра╖на ма╓ для цього достатн╕й кадровий потенц╕ал та необх╕дну технолог╕чну базу, одн╕ з найбагатших у св╕т╕ поклади ураново╖ руди.
Кожен шлях створення власно╖ ядерно╖ збро╖ ма╓ переваги та певн╕ труднощ╕ в реал╕зац╕╖. Так, варт╕сть невеликого реактора-виробника збройового плутон╕ю Pu-239 ╕ рад╕ох╕м╕чного заводу складатиме к╕лька десятк╕в м╕льйон╕в долар╕в; ц╕ витрати може бути зменшено при вид╕ленн╕ збройового плутон╕ю з ТВЕЛ╕в, опром╕нених на укра╖нських АЕС. “╤нд╕йсько-пакистанський” шлях – створення ядерно╖ збро╖ на основ╕ збагачення урану U-235 до 90-в╕дсоткового р╕вня – дорожчий, але теж ц╕лком може бути реал╕зований. В╕дсутн╕ також принципов╕ перешкоди для створення потужностей отримання трит╕ю.
Ми усв╕домлю╓мо всю складн╕сть даного питання, яке не може бути вир╕шено шляхом публ╕чного обговорення. Залучення в╕тчизняних фах╕вц╕в-ядерник╕в дозволить обрати оптимальний шлях у розвитку ядерно╖ програми та гарантувати нев╕дворотн╕сть розплати будь-якому агресоров╕.
ВО “Тризуб” ╕м. Степана Бандери попереджа╓ про неприпустим╕сть розповсюдження безп╕дставних заяв про “неможлив╕сть повернення ядерного статусу”, под╕бних до заяви “нац╕онал-демократа” Юр╕я Костенка – фах╕вця з електрозварювання, л╕дера Укра╖нсько╖ народно╖ парт╕╖. Понад 20% кадр╕в, як╕ працюють в 13 ядерних м╕стах-“майданчиках” РФ (Арзамас-16, Челяб╕нськ-70, Свердловськ-45 та ╕н.) складають етн╕чн╕ укра╖нц╕. Укра╖нськ╕ вчен╕ в╕д початку ядерних досл╕джень брали найактивн╕шу участь у вт╕ленн╕ ядерних проект╕в – Манхеттенського та “курчатовського”. Будемо слухати дилетант╕в – будемо продовжувати готувати кадри для створення збро╖ потенц╕йним супротивником або просто державами з розумним кер╕вництвом та п╕дтримувати нестерпн╕ умови для роботи укра╖нських вчених в Укра╖н╕ ╕ на Укра╖ну. Так трива╓ 18 рок╕в – достатньо, щоб оц╕нити насл╕дки под╕бно╖ пол╕тики.
Ядерну пол╕тику та ядерну безпеку кра╖ни мають визначати не електрозварювальники, а серйозн╕ науковц╕. К╕лька рок╕в тому академ╕к Нац╕онально╖ Академ╕╖ наук Укра╖ни В╕ктор Бар’яхтар зазначав: “Якщо пор╕внювати Укра╖ну з ╤нд╕╓ю та Пакистаном, то за небажаного зб╕гу обставин Укра╖на могла б значно швидше стати ядерною державою з ядерною збро╓ю та в╕дпов╕дними ракетами, ан╕ж ╤нд╕я та Пакистан”. Очевидно, останн╕ демонстративн╕ ворож╕ прояви Московського кер╕вництва мають бути квал╕ф╕кован╕ як згаданий “небажаний зб╕г обставин”, що вимага╓ в╕дпов╕дно╖ реакц╕╖.

Головний командир ВО „Тризуб” ╕м. С. Бандери полковник Дмитро Ярош.

Це не каламбури, не «приколи»,
а реал╕╖ суворо╖ доби:
хочеш мати те, чого не мав н╕коли,
те роби, що дос╕ не робив!
Володимир Крас╕ленко.

Японська легенда опов╕да╓, що юнак Ходзе Дз╕нсуке, мр╕ючи помститись видатному майстру фехтування, який вбив його батька, знайшов ун╕кальний шлях до перемоги [1]. В╕н розум╕в, що звичайний по╓динок з першим фехтувальником Япон╕╖ дор╕внював би самогубству. П╕сля довгих роздум╕в в╕н д╕йшов висновку, що ╓диною можлив╕стю зд╕йснити задумане, не вдаючись до вбивства з-за рогу, було б встигнути вихопити меча з п╕хов ╕ завдати вир╕шального удару ще до того, як це зробить супротивник – випередити його на першому етап╕, коли в╕н буде д╕ставати меча з п╕хов. Протягом трьох довгих рок╕в вдосконалював молодий самурай свою майстерн╕сть, ╓диний рух – видобування меча, доводячи його до неймов╕рно╖ швидкост╕. ╤ його розрахунок виявився в╕рним – пальц╕ ворога лише торкнулись рук╕в’я меча, а в╕н вже впав, розрубаний швидким ударом. ╤ сьогодн╕ майстри яйджитсу можуть розрубати навп╕л падаючу краплю води ╕ вкласти меча у п╕хви ще до того, як обидв╕ половинки крапл╕ торкнуться земл╕...
Раптовий комб╕нований напад японсько╖ палубно╖ ав╕ац╕╖ та п╕дводних човн╕в на американськ╕ в╕йськово-морську та пов╕трян╕ бази в околицях Перл-Харбора, зд╕йснений у грудн╕ 1941 року, був сво╓р╕дним застосуванням тактики яйджитсу в в╕йн╕ ХХ стор╕ччя: нейтрал╕зац╕я тихоокеанського флоту США на 6 м╕сяц╕в дозволила Япон╕╖ захопити б╕льшу частину П╕вденно-Сх╕дно╖ Аз╕╖. Але менш н╕ж за чотири роки американц╕ застосували тепер вже ядерне «яйджитсу» та поставили крапку в Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕. Вир╕шальним аргументом у д╕алоз╕ про «справедливий» св╕товий устр╕й ста╓ волод╕ння ядерною збро╓ю.
Протягом понад 60 рок╕в з часу перших атомних бомбардувань ядерна зброя зазнала величезно╖ модерн╕зац╕╖: в╕д перших ядерних пристро╖в «гарматного» типу з низьким ККД (близько 1,4 %) до «Цар-бомби» («кузьк╕но╖ матер╕») потужн╕стю 50 мегатонн та в╕д гром╕здких перших бомб (або й просто непридатних до транспортування спец╕альних пристро╖в типу триступеневого «2лт╕») до сучасних бо╓головок, що встановлюються на ракетах р╕зного класу. Незворотно зроста╓ коло держав, як╕ волод╕ють технолог╕╓ю виготовлення ядерно╖ збро╖: сво╖ можливост╕ майже одночасно продемонстрували ╤нд╕я та Пакистан; останн╕ми роками активно обговорю╓ться зм╕ст та «небезпека» ядерно╖ програми ╤рану. За даними «В╕к╕пед╕╖» (http://еn.w╕k╕реd╕а.оrg/w╕k╕/List_of_states_with_nuclear_weapons), сьогодн╕ 7 держав в╕дкрито декларують сво╓ волод╕ння ядерною збро╓ю, 4 – «п╕дозрюються» у волод╕нн╕, 12 (до яких належить Укра╖на) – ран╕ше волод╕ли або мали на сво╖й територ╕╖, ще 6 – мають спроможн╕сть створити ядерну зброю.
Багато хто з нас пам’ята╓ миролюбну фразеолог╕ю кер╕вництва СРСР про бажання ядерного роззбро╓ння, якому н╕бито лише п╕дступн╕ ╕мпер╕ал╕сти – «пал╕╖ в╕йни» не давали зд╕йснитись. У чому тут р╕ч, ╕ як ц╕ слова комун╕стичного кер╕вництва про миролюбн╕сть узгоджувались з його д╕ями та справжн╕ми нам╕рами? Досить детально позиц╕ю московського кер╕вництва в ядерному питанн╕ досл╕див М╕ха╕л Восл╓нск╕й [2]: «...[комун╕стична] номенклатура в╕йни не бажа╓, в╕рн╕ше – бо╖ться. Але бо╖ться вона не багатом╕льйонних людських жертв (важко налякати цим спадко╓мц╕в Лен╕на ╕ Стал╕на). Бо╖ться вона за себе.
Номенклатура страха╓ться ядерно╖ в╕йни. «Ну, що ж, – скаже читач. – Це благородний страх!» Так, але не подумайте, що страшна номенклатур╕ ядерна в╕йна тим же, що й нам з вами: колосальними жертвами, загрозою ╕снуванню цив╕л╕зац╕╖. Номенклатура готова заради сво╓╖ перемоги пожертвувати десятками м╕льйон╕в людей на фронт╕, як легко жертвувала вона ними у Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕. Але готова номенклатура до цього за двох умов: 1) що сама не потрапить до числа жертв, та 2) що не постражда╓ ╖╖ влада. А саме застосування ядерно╖ збро╖ не да╓ гарант╕╖ ан╕ того, ан╕ другого.
Певна р╕ч, номенклатурне кер╕вництво вже обладнало над╕йн╕ й комфортабельн╕ атомосховища для себе та сво╓╖ челяд╕: це й робиться п╕д маркою «цив╕льно╖ оборони». Але, збер╕гаючи дорогоц╕нн╕ життя номенклатурник╕в, такий зах╕д безсилий зберегти ╖хн╓ панування, бо буде зруйновано всю ╕нфраструктуру влади, та не буде й п╕длеглих, якими можна керувати. Номенклатурники знають: якщо п╕сля ядерного удару виповзуть вони з╕ сво╖х бетонованих поко╖в на дбайливо знезаражен╕ челяддю д╕лянки атомно╖ пустел╕, залишаться вони без влади. Тому що яка ж це влада, якщо Генеральний секретар ЦК, за виразом Салтикова-Щедр╕на, «досягне лише того, що передавить вс╕х обивател╕в ╕, як стародавн╕й Мар╕й, залишиться на ру╖нах один ╕з зав╕дуючим листуванням».
Ось чому з такою завзят╕стю номенклатура вимага╓ ядерного роззбро╓ння. Зрозум╕ло, роззбро╓ння супротивника, а не свого власного. В╕дпов╕дно номенклатура точно з таким самим завзяттям чинить оп╕р д╕╓вим формам м╕жнародного контролю за забороною ядерно╖ збро╖. Св╕й страх перед ядерною збро╓ю, в╕д яко╖ неможливо сховатись за спини радянських солдат╕в, номенклатура вида╓ за турботу за долю людства».
Тож сл╕д визнати: проти заз╕хань московсько╖ геб╕стсько-номенклатурно╖ держави на св╕тове панування ядерна зброя ╓ найпереконлив╕шим аргументом, бо з╕ страхом сприйма╓ться цим кодлом – ╕стотами, що керуються не Божими запов╕дями, а крим╕нальною психолог╕╓ю («дают – б╓р╕, бьют – б╓г╕»). ╤ це сл╕д обов’язково враховувати при оц╕нюванн╕ ситуац╕╖, в ╖╖ розвитку та у вибор╕ оптимального напряму д╕й Проводу укра╖нсько╖ нац╕╖ на ближчу й далеку перспективу, залучаючи, за необх╕дност╕, квал╕ф╕кованих нац╕ональних експерт╕в до розгляду цього питання.
«Нав╕що нам, укра╖нцям, обговорювати все це?» – може запитати читач. По-перше, – для того, щоб оц╕нити всю складн╕сть ситуац╕╖. По-друге, – щоб зрозум╕ти, що становище ╓ д╕йсно надзвичайно складним, але аж н╕як не безнад╕йним, та обрати оптимальний шлях на майбутн╓. Для визначення л╕н╕╖ в ядерному питанн╕ сл╕д, по-перше, дати в╕рну оц╕нку рол╕ ядерно╖ збро╖ в сучасному св╕т╕. Сл╕д визнати, що сама по соб╕ наявн╕сть ядерно╖ збро╖ ще не гаранту╓ безпеку держави – наприклад, не убезпечу╓ Франц╕ю, ╤нд╕ю в╕д етн╕чних заворушень, не ряту╓ приречену на розпад Московську ╕мпер╕ю. Але очевидна ефективн╕сть ядерно╖ збро╖ заслугову╓ на увагу. Тож, щоб не припустити повторення проект╕в «чотирикутник╕в смерт╕» на сво╖й земл╕, нам, укра╖нцям, за таких обставин не уникнути пошуку чесно╖ в╕дпов╕д╕ на запитання: 1) чи в╕рно вчинило кер╕вництво Укра╖ни на чол╕ з Кравчуком, в╕дмовившись в╕д ядерно╖ збро╖ на початку 90-х рок╕в? 2) що сл╕д робити тепер?
Тезою, з яко╖ виходили м╕сцев╕ (язик не поверта╓ться сказати «укра╖нськ╕») пол╕тики, в╕дмовляючись в╕д ядерного потенц╕алу, було твердження, що Укра╖на не ма╓ повного циклу виробництва ядерно╖ збро╖. Д╕йсно, т╕ ядерн╕ бо╓припаси, як╕ залишились на укра╖нськ╕й земл╕ п╕сля розпаду СРСР, було виготовлено на п╕дпри╓мствах, розташованих на територ╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Правда ╕ те, що для повноц╕нно╖ приналежност╕ до «ядерного клубу» необх╕дно мати повний технолог╕чний цикл розробки, виробництва та випробування ядерно╖ збро╖. У Рос╕╖ для цього ╕сну╓ 13 ядерних м╕ст-«майданчик╕в» (Арзамас-16, Челяб╕нськ-70, Свердловськ-45 та ╕н.), центральний пол╕гон «Нова Земля» (╕нш╕ пол╕гони опинились за кордоном – у Казахстан╕). В Укра╖н╕ ж н╕чого под╕бного нема╓. Тож на перший погляд вчинок Кравчука вигляда╓ справд╕ розумно: ╕ зброю, з якою укра╖нц╕ все одно не змогли б дати соб╕ раду, в╕ддав, ╕ коп╕йчину якусь за це для держави отримав, ╕ «авторитет Укра╖ни на м╕жнародн╕й арен╕» таким чином п╕дняв – вище н╕куди. «╤ оце б то наче й правда, а воно зовс╕м брехня», – казав Кирило Тур.
Нав╕ть якщо погодитися з тим, що необх╕дн╕сть в╕дмови в╕д збер╕гання на наш╕й територ╕╖ ядерних бо╓припас╕в, наявних на момент проголошення незалежност╕, справд╕ ╕снувала, виклика╓ щонайменше подив той спос╕б, в який ядерн╕ бо╓припаси було передано до Рос╕╖. Кер╕вництво Укра╖ни на чол╕ з Кравчуком почало з пост╕йного повторення твердження про те, що Укра╖на «прагне» стати без’ядерною кра╖ною, щоб показати приклад всьому св╕тов╕. ╤ д╕йсно показали – приклад того, як перетворити третю за розм╕ром ядерного арсеналу арм╕ю на посм╕ховисько для всього св╕ту: нав╕ть недорозвинут╕ сомал╕йськ╕ бомж╕ впевнен╕, що можуть заробляти грош╕ на цяцьки до носа та зб╕льшення сво╖х гарем╕в, безкарно знущаючись над ел╕тою укра╖нського торгового флоту.
В╕домо, що ядерн╕ бо╓припаси становлять ц╕нн╕сть у комплекс╕ ╕з засобами доставки – ракетами, артилер╕йськими комплексами, стратег╕чною ав╕ац╕╓ю. Для противаги потенц╕йному агресоров╕ д╕йсно було б достатньо залишити невелику к╕льк╕сть засоб╕в доставки мало╖ й середньо╖ дальност╕, перенац╕ливши ╖х з ц╕лей в ╢вроп╕ на стратег╕чн╕ об’╓кти в тилу «в╕чного стратег╕чного партнера»: пункти управл╕ння, Кремль, електростанц╕╖, аеродроми, п╕дпри╓мства х╕м╕чно╖ промисловост╕ тощо. Реально╖ необх╕дност╕ у збереженн╕ засоб╕в доставки велико╖ дальност╕, призначених для завдання удару по територ╕╖ Сполучених Штат╕в, д╕йсно не ╕снувало: не тому, що Сполучен╕ Штати б╕льш прихильно ставляться до нашо╖ незалежност╕ (США переймаються нашою долею не б╕льше, ан╕ж укра╖нц╕ – долею абориген╕в Океан╕╖ чи африканських племен); але вони, принаймн╕, не висували територ╕альних претенз╕й до Укра╖ни та не прагнуть чинити в╕йськовий тиск безпосередньо на наш╕й земл╕. Укра╖нське кер╕вництво на чол╕ з Кравчуком (не втомлюсь повторювати!) тод╕ вчинило зг╕дно з кравчук╕вським гаслом, тобто «не так»: ще до п╕дписання будь-яких угод до Рос╕╖ було вивезено вс╕ засоби доставки мало╖ й середньо╖ дальност╕ (чи не для того, щоб «старший брат» зм╕г перенац╕лити ╖х вже на Укра╖ну?!), а стратег╕чне озбро╓ння, призначене для атаки територ╕╖ США, стало предметом переговор╕в. Реакц╕я Вашингтона на цей ╕д╕отизм була достатньо природною: фактично ультимативна вимога якнайшвидше позбутись ядерного озбро╓ння, призначеного для удару по американськ╕й територ╕╖. В╕дв╕дини Ки╓ва Кл╕нтоном та задоволення американських вимог в угод╕, п╕дписан╕й у с╕чн╕ 1994 року в аеропорту «Борисп╕ль», було законом╕рним результатом тако╖ бездарно╖ пол╕тики. Злочинн╕ д╕╖ Кравчука в той час мають бути розсл╕дуван╕, досл╕джено походження кошт╕в у його та контрольованих ним структурах, «СДПУ(о)» та дружн╕х ╖м б╕знес-структурах, механ╕зм злочину проти нац╕╖ – з’ясовано, а орган╕затори й виконавц╕ – покаран╕.
Ядерний потенц╕ал – це не лише налагоджений цикл виробництва збро╖ та готов╕ до використання бо╓заряди, а й кадри – науков╕ школи розробник╕в ядерних пристро╖в, досл╕дник╕в ядерного й термоядерного вибуху, фах╕вц╕в високого класу, здатних забезпечити розробку, виробництво та пост╕йне вдосконалення ядерних технолог╕й. Тож, щоб сподобатись Москв╕ й Вашингтону, м╕сцева влада не лише в╕дмовилась в╕д техн╕ки, що ще можна пробачити, а й створила нестерпн╕ умови життя для науково╖ й техн╕чно╖ ел╕ти. Можна неск╕нченно довго пор╕внювати цифри, як╕ покажуть, наприклад, що Кравчук витрачав б╕льше кошт╕в на улюбленого пса, ан╕ж мав грошей на харчування укра╖нський науковець нав╕ть з╕ св╕товим ╕м’ям. Особисто я н╕коли не забуду випадок з професором Анатол╕╓м Васильовичем Кузн╕ченком, зав╕дувачем лаборатор╕╖ ядерно╖ спектроскоп╕╖ Харк╕вського нац╕онального ун╕верситету. 1996 року влада припинила виплачувати велику частину зарплатн╕ науковим п╕дрозд╕лам вищих навчальних заклад╕в. Тож, щоб просто ф╕зично вижити, науковцям доводилось шукати випадков╕ зароб╕тки та займатись городами (особисто мене виручало збирання яг╕д малини, розв’язування задач та виготовлення креслень студентам тощо). На в╕дм╕ну в╕д б╕льшост╕, закоханий у ф╕зику професор Кузн╕ченко не став займатись незвичними для себе справами ╕, залишившись без грошей, перейшов на хл╕б та воду, продовжуючи писати статт╕ про нец╕каве вже н╕кому, кр╕м нього, явище «ядерно╖ райдуги»; внасл╕док тако╖ в╕дданост╕ справ╕ в╕н потрапив до л╕карн╕ з дистроф╕╓ю. Лише допомога закордонних вчених врятувала його тод╕ в╕д голодно╖ смерт╕; але здоров’я було п╕д╕рвано, ╕ к╕лька рок╕в тому в╕н помер. Фактично ще з проголошенням «без’ядерно╖ укра╖нсько╖ мр╕╖» в╕н був викреслений з життя – н╕би зайва деталь у проект╕ кастровано╖ «без’ядерно╖ Укра╖ни». Держава таки визнала значення його роботи – за досл╕дження «ядерно╖ райдуги» в╕н нав╕ть отримав Державну прем╕ю. З часом було запроваджено науков╕ пенс╕╖, тож зараз становище вчених в╕дносно пристойне. Але головний зм╕ст того, що робилося в 90-т╕ – демонстрац╕я непотр╕бност╕ держав╕ людини: коли, наприклад, у Ки╓в╕ в╕дмиваються десятки м╕льйон╕в гривень на пост╕йному розбиранн╕-збиранн╕ центральних вулиць та зал╕зничних вокзал╕в, под╕бне приниження науково╖ ел╕ти вигляда╓ невмотивованою жорсток╕стю щодо тих, хто насправд╕ становить найб╕льшу ц╕нн╕сть для держави.
Сл╕д визнати, що згадан╕ факти – вже ╕стор╕я, ╕ «зап╕зно грюкати кулаком по столу, коли ти – вже лише страва». За в╕дмову в╕д ядерно╖ збро╖ «укра╖нська» влада отримала компенсац╕ю в розм╕р╕ 175 млн. долар╕в – варт╕сть к╕лькох гравц╕в сильного футбольного клубу. Фактично Сх╕д ╕ Зах╕д (Москва ╕ Вашингтон) разом виступили проти високотехнолог╕чного майбутнього Укра╖ни, вимагаючи перетворення на безборонну територ╕ю, зручну для колон╕зац╕╖ й контролю.
Що ж в╕дбува╓ться сьогодн╕? Що робить «нова» («помаранчева») влада, як╕ перспективи ма╓ Укра╖на в ядерному питанн╕? Пол╕тична влада не робить Н╤ЧОГО, лише ф╕ксу╓ та ╕нколи коменту╓ розвиток под╕й. Тому ситуац╕я зм╕ню╓ться частково за ╕нерц╕╓ю, частково – п╕д д╕╓ю р╕внод╕йно╖ зовн╕шн╕х вплив╕в. ╢дине да╓ над╕ю – вчен╕ навчились за 18 рок╕в втрачених можливостей сам╕ п╕дтримувати себе та одне одного, знаходити як╕сь м╕н╕мальн╕ кошти, роботу за кордоном, хаотичн╕ науко╓мн╕ замовлення, ╕ в глибин╕ душ╕ у декого ще залишаються над╕я та мр╕я про СПРАВЖНЮ роботу на укра╖нськ╕й земл╕. Але це стане реальн╕стю, лише коли влада належатиме укра╖нським нац╕онал╕стам, а не виразникам ╕нтерес╕в ╕нших держав. А поки що – нав╕ть фах╕вц╕в для атомно╖ енергетики Укра╖ни готують у Московському ╕нженерно-ф╕зичному ╕нститут╕, сплачуючи за це Рос╕╖ валютою; в той же час висококвал╕ф╕кован╕ фах╕вц╕ з ХФТ╤ змушен╕ шукати повноц╕нну роботу за кордоном (нер╕дко – в т╕й же Рос╕╖), у кращому раз╕ – закордонн╕ замовлення. Невже не можна було за 18 рок╕в п╕дготувати в╕дпов╕дн╕ програми навчання необх╕дних фах╕вц╕в в Укра╖н╕? Можна (й треба!) було. Чому ж не п╕дготували? Тому що так питання нав╕ть не ставилось: завдання нин╕шньо╖ «укра╖нсько╖» влади поляга╓ не у подоланн╕ тимчасово╖ залежност╕ в╕д Рос╕╖, а у перетворенн╕ ╖╖ на перманентну. ╤ поки при влад╕ терп╕тимемо неукра╖нський коктейль чиновник╕в з «общ╓ч╓лов╓ч╓ск╕м╕» антиукра╖нськими поглядами – ╕ншого чекати не доводиться. Парадоксальн╕сть нин╕шньо╖ ситуац╕╖ ще й у тому, що в той час, коли фах╕вц╕в для сво╖х АЕС Укра╖на готу╓ за валюту в рос╕йських ВНЗ, укра╖нськ╕ – на укра╖нськ╕ кошти фактично готують кадри... для закордону. Неодноразово наводились ц╕кав╕ цифри: наприклад, в Чикаго 50 % висококвал╕ф╕кованих програм╕ст╕в складають колишн╕ випускники Харк╕вського пол╕техн╕чного ╕нституту. Тим часом руйнуються власн╕ науков╕ школи; окрем╕ оази збер╕гаються лише завдяки самов╕ддан╕й любов╕ фах╕вц╕в до свого ун╕кального ремесла; але, дезор╕╓нтован╕ м╕сцевим пол╕тикумом, вони стають ╕грашками в шулерськ╕й гр╕ «помаранчевих» бухгалтер╕в, «син╕х» крим╕нальник╕в, «червоних» пройдисв╕т╕в («сердешних» та «традиц╕йних»).
Тож коли можновладц╕ кажуть: «Ми не можемо бути ядерною кра╖ною», треба ч╕тко розум╕ти: «ми» – це вони – вчорашня комсомольська й компарт╕йна номенклатура, агентура, про яку влучно сказано: «Добре, коли в чек╕ста холодна не лише голова, а й взагал╕ все т╕ло», молодш╕ виплодки з антиукра╖нських ╕нкубатор╕в, а не ми – укра╖нська нац╕я, не ми – укра╖нськ╕ фах╕вц╕.
Не так давно – в лютому-березн╕ 2006 року на ф╕зико-техн╕чному факультет╕ Харк╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. Н. Караз╕на було проведено корисний ╕ ц╕кавий в╕дкритий сем╕нар «Ядерна зброя: ф╕зика ╕ конструкц╕╖». Надзвичайна ц╕кав╕сть аудитор╕╖, ╕нтерес до дано╖ проблеми, добре п╕дготовлен╕ й захоплююч╕ допов╕д╕ кандидата ф╕зико-математичних наук В. В. Чорного, який волод╕╓ предметом, бо свого часу особисто брав участь у випробуваннях ядерно╖ збро╖, – все св╕дчить про те, що кадровий потенц╕ал ╓, а десятки молодих облич, розкут╕сть думок – що матимемо й славне майбутн╓, якщо вистачить вол╕ до перемоги у пол╕тичного проводу нац╕╖.
Певна р╕ч, самого лише бажання й ентуз╕азму для повернення статусу ядерно╖ держави недостатньо; необх╕дно мати в╕дпов╕дний р╕вень промисловост╕ та наукового супроводження для виконання й вт╕лення розробок. ╤ така техн╕чна база в Укра╖н╕ ╓ – це й п╕дпри╓мства з видобування та переробки ураново╖ руди, й квал╕ф╕кован╕ кадри досл╕дних ╕нститут╕в (того ж ХФТ╤ та ╕н.), й електронн╕ п╕дпри╓мства (в самому лише Харков╕, наприклад – ХЗЕА, завод ╕м. Шевченка, Хартрон та ╕н.), п╕дпри╓мства з виготовлення засоб╕в доставки (П╕вденмаш). Звичайно, не секрет, що вже протягом 18 рок╕в под╕бн╕ досл╕дницьк╕ та виробнич╕ одиниц╕ зор╕╓нтован╕ на вир╕шення зовс╕м ╕нших завдань та на ╕нш╕ виробництва, але за наявност╕ пол╕тично╖ вол╕ вони можуть бути зад╕ян╕ до участ╕ в ядерному проект╕. Для розробки й виготовлення найпрост╕шого ядерного пристрою (наприклад, гарматного типу) Укра╖на вже сьогодн╕ ма╓ необх╕дний кадровий потенц╕ал та спроможна оперативно створити необх╕дну виробничу ╕нфраструктуру. Найскладн╕шим для д╕йсно результативно╖ реал╕зац╕╖ ядерного проекту ╓ подолання шляху в╕д прим╕тивного пристрою до створення й налагодження над╕йного виробництва повноц╕нно╖ сучасно╖ збро╖, що виготовлятиметься у визначен╕й номенклатур╕ у вигляд╕ бо╓головок, призначених до застосування з в╕дпов╕дними засобами доставки. Певну проблему становить випробування ядерно╖ збро╖, але на сьогодн╕ нема необх╕дност╕ створювати ядерний пол╕гон з таким навантаженням, яке було в перш╕ десятир╕ччя активних ядерних досл╕джень; а для еп╕зодичних випробувань з ц╕╓ю метою можуть бути орендован╕ земл╕ за межами Укра╖ни (на островах Тихого океану, в Афган╕стан╕ та ╕н.). Основн╕ ж досл╕дження характеристик ядерних пристро╖в нин╕ зд╕йснюються за допомогою так званих «г╕дродинам╕чних випробувань» на установках «Dual-Axis Radiographic Hydrodynamic Test Facility» в Л╕верморськ╕й лаборатор╕╖, «Моgul D» та «Моgul Е» у Велик╕й Британ╕╖. Характеристики наявних в ХФТ╤ прискорювач╕в не поступаються даним установкам, тож, за необх╕дност╕, под╕бн╕ досл╕дження можуть бути орган╕зован╕ в Укра╖н╕.
Загалом, словосполучення «без’ядерна Укра╖на» для людини, б╕льш-менш об╕знано╖ з м╕сцем Укра╖ни й укра╖нських вчених в ядерних досл╕дженнях, звучить так само абсурдно, як, наприклад, «безфлотова Британ╕я», «безрибна Япон╕я» чи «безнафтовий Кувейт». Зац╕кавлений читач може ознайомитись з ╕стор╕╓ю ядерних досл╕джень в Укра╖н╕, наприклад, у книз╕ харк╕вського професора Юр╕я Ранюка «Лаборатор╕я № 1. Ядерна ф╕зика в Укра╖н╕» [3]. Нав╕ть авторське св╕доцтво (№ 6358с в╕д 7 грудня 1946 року) на винах╕д атомно╖ бомби було отримане сп╕вроб╕тниками Укра╖нського ф╕зико-техн╕чного ╕нституту В╕ктором Масловим та Володимиром Шп╕нелем.
Заслуговують окремо╖ згадки укра╖нськ╕ вчен╕ з╕ св╕товим ╕м’ям – Георг╕й Гамов та Георг╕й К╕стяковський (George Bogdan Kistiakowsky), внесок яких у вт╕лення Манхеттенського проекту важко переоц╕нити. Зокрема, К╕стяковський керував програмою розробки вибухових л╕нз («explosive lenses») для бомби «Ра╖ Мап». Структура вибухових л╕нз забезпечила необх╕дну швидк╕сть вибуху й ефективн╕сть пристрою, в десятки раз╕в вищу, н╕ж в пристро╖ гарматного типу («Little Воу»).
На добре слово заслуговують ╕ так╕ навчальн╕ заклади, як Харк╕вський ун╕верситет, який протягом десятир╕ч ядерних досл╕джень п╕дготував ст╕льки профес╕онал╕в високого р╕вня, що достатньо к╕лька кра╖н забезпечити ядерними технолог╕ями. Якщо деяк╕ кра╖ни (Польща, Тун╕с та ╕н.) надають громадянство футбол╕стам ╕ноземного походження, щоб покращити сво╓ м╕сце в футбольних рейтингах, то чи не варто замислитись: можливо, Укра╖н╕ сл╕д взяти на озбро╓ння такий п╕дх╕д у змаганн╕ за м╕сце в ядерних перегонах, та дати можлив╕сть спрощеного ╕ прискореного отримання укра╖нського громадянства в╕дпов╕дним фах╕вцям з колишнього СРСР. У такому раз╕, якщо провести необх╕дну пропагандистську роботу з етн╕чними укра╖нцями, як╕ брали й беруть участь у роботах над ядерними проектами в ╕нших кра╖нах (на вже згаданих «майданчиках» Арзамас-16 та Челяб╕нськ-70 в Рос╕╖, у Лос-Аламос╕ в США, ╕нших досл╕дних центрах), питання кадрового забезпечення нашо╖ ядерно╖ програми буде вир╕шено раз ╕ назавжди; Укра╖н╕ заздритимуть вс╕ ╕нш╕ члени «ядерного клубу».
Взагал╕, головне в пол╕тичн╕й складов╕й ядерного питання – необх╕дн╕сть усв╕домлення того, що н╕хто не зац╕кавлений в сильн╕й Укра╖н╕, кр╕м само╖ укра╖нсько╖ нац╕╖. Безперечно, сл╕д прагнути добрих стосунк╕в з сус╕дами, але не сл╕д мати ╕люз╕й щодо примарно╖ можливост╕ забезпечити власну безпеку, лише виг╕дно кудись «╕нтегрувавшись». ╤ Сполучен╕ Штати, ╕ Рос╕я, ╕ ╓вропейськ╕ кра╖ни в м╕жнародних в╕дносинах на перше м╕сце ставлять власн╕ ╕нтереси, а не нашу безпеку. Тому вир╕шувати проблеми забезпечення власно╖ безпеки Укра╖на може не на шляху ╕нтеграц╕╖ до якогось наднац╕онального утворення – ╢ЕП чи ╢вросоюзу, а на зм╕цненн╕ власно╖ сили. Звичайно, доведеться враховувати дискрим╕нац╕йний стан речей, коли вс╕ кра╖ни «р╕вн╕», але члени ядерного клубу «р╕вн╕ш╕ за ╕нших». Тому д╕яти треба виважено, головне – ч╕тко формулюючи свою позиц╕ю, сво╖ права та прагнення; але бездумно руйнувати ядерний потенц╕ал, як це робило безхребетне кер╕вництво Укра╖ни на початку 90-х, ╕ байдуже ставитись до його дол╕ – як зараз – не кращий виб╕р. Нин╕ ж укра╖нська нац╕я схожа на Гулл╕вера, зв’язаного л╕л╕путами, як╕ до хрипоти сперечаються м╕ж собою: «Так!» чи «Не так!» його треба в’язати: один в╕льний рух – ╕ вся ця наволоч полетить у безв╕сть. Зв╕сно, ╖х дуже багато – тих, хто прагне тримати нац╕ю зв’язаною й безпорадною, але тим б╕льш необх╕дно прагнути збудити здоров╕ ╕нстинкти, що дозволить нац╕╖ пробудитись в╕д летарг╕йного сну, побороти зомбування, й тод╕ стане зрозум╕ло, що в пригн╕ченому стан╕ нас утриму╓ галаслива м╕зер╕я – слабка, миршава й н╕кчемна супроти сили нашо╖ нац╕╖.
То що ж робити зараз? По-перше, усв╕домити, що Укра╖н╕ не треба «створювати» ядерну зброю, бо вона вже створена за участю укра╖нц╕в. По-друге, – обрати напрям розвитку ядерно╖ програми, який був би реал╕стичним для вт╕лення та забезпечував вир╕шення проблемних питань нац╕онально╖ безпеки (загрози з боку недружн╕х ядерних держав, терористичних угруповань тощо).
Ця стаття написана не для того, щоб у черговий раз ритуально вилаяти «клятих вор╕женьк╕в» з «╕мперськими амб╕ц╕ями» чи м╕сцеву «п’яту колону». Р╕ч у т╕м, що нин╕ лише «Тризуб» та ВО «Свобода» у сво╖х програмових документах ч╕тко вказують на необх╕дн╕сть в╕дновлення ядерного потенц╕алу. Але цього замало – необх╕дно налагодити пост╕йний д╕алог нац╕онал╕стичних структур з в╕тчизняними експертами в галуз╕ ядерно╖ ф╕зики та озбро╓ння, залучити ╖х до розробки нац╕онально╖ стратег╕╖ з даного питання та тактичних заход╕в: орган╕зац╕╖ впливу на пол╕тикум, ╕нформац╕йно╖ кампан╕╖ тощо.
Що ма╓ робити «Тризуб»? Доводити до укра╖нц╕в правду про те, що в них намагаються вкрасти, про те, що м╕сце Укра╖ни в св╕т╕ зовс╕м не на узб╕чч╕, що ми не зобов’язан╕ бути прохачем м╕ж сильних держав, а можемо й будемо одними з найсильн╕ших, що на волод╕ння ядерною збро╓ю ми ма╓мо повне право, як ╕ ╕нш╕ члени «ядерного клубу», вказати оптимальн╕ шляхи реал╕зац╕╖ цього права. ╤ ще одне: коли пол╕тичн╕ шахра╖ нам об╕цятимуть п╕дйом («укра╖нський прорив», «вих╕д з кризи» тощо), сл╕д уточнити, куди цей п╕дйом в╕дбуватиметься – до неоколон╕╖, де укра╖нц╕ матимуть вплив на свою долю не б╕льший, ан╕ж американськ╕ аборигени на пол╕тику США. Якщо укра╖нську нац╕ю буде загнано до резервац╕й, для ╖╖ дол╕ вже не матиме значення, буде чи н╕ на територ╕╖ держави «Укра╖на» ядерна зброя, якою керуватимуть ╕нш╕ нац╕╖, вир╕шуючи сво╖ завдання. Тому питання боротьби за нац╕ональну державу для «Тризубу» ╓ безперечним пр╕оритетом, але розглядати вс╕ можливост╕ для укра╖нсько╖ нац╕╖, у тому числ╕ потенц╕йн╕ вигоди в╕д по-укра╖нськи прагматичного п╕дходу до «ядерного питання», також необх╕дно.
Серг╕й ГРИЦА╢НКО.
http://www.banderivets.org.ua

* * *

1. Гвоздев С. А. Холодное оружие Востока и Запада. – Минск, 2000, – 198 с.
2. Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. – Москва: Советская Россия, 1991. – 624 с.
3. Ранюк Ю. Лаборатор╕я № 1. Ядерна ф╕зика в Укра╖н╕. – Харк╕в: Акта, 2001. – 590 с.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 21.08.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7672

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков