Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 28.08.2009
ВРОДЛИВА ВЧИТЕЛЬКА


Новела

Я вчив уроки, коли до мене прийшов Юрко. ╤нтересний хлопець, але я не п╕шов з ним на прогулянку. Доводиться уроки вчити, бо в нас така молода ╕ вродлива вчителька, що неймов╕рно соромно чогось не знати. Але зате як хороше бачити ╖╖ в ту мить, коли вона задоволена тво╓ю в╕дпов╕ддю.
Я розпов╕в йому, яка вона метка – не входить до класу поважно, як ╕нш╕, а вб╕га╓ ╕, нав╕ть не передихнувши, негайно весело в╕та╓ться.
Пот╕м, розгорнувши класний журнал ╕ швидко в╕дм╕тивши, кого нема╓, вста╓ з╕ ст╕льця, зупиня╓ться позад нього, об╕руч береться за спинку ╕, погойдуючись, веде з нами розмову.
Юрко у в╕дпов╕дь на мо╓ щире захоплення лише ╕рон╕чно усм╕хнувся ╕ промовив: «Н╕чого гарного в тому нема╓, що вчителька вродлива».
А я й не розсердився. Я розум╕в: йому страшенно обидно, що в нашому клас╕ найкраща вчителька.
Отож, вчився я на «в╕дм╕нно» ╕ «добре». А це одного разу... Був соб╕ урок як урок. Х╕ба одна особлив╕сть – урок був останн╕й того дня. А на останньому уроц╕ чомусь завжди так важко зосереджуватись, що ми майже не слуха╓мо вчительку.
В клас╕ вис╕в шум. Кожен займався чим завгодно, т╕льки не слухав, що опов╕да╓ вчителька.
Я бачив: ╤гор ╕з Серг╕йком розгадували кросворд. Богдан розглядав малюнки в нов╕й книжц╕, яку на велик╕й перерв╕ взяв у б╕бл╕отец╕. Андр╕йко лазив п╕д партами ╕ пропонував марки.
А моя улюблена вчителька тим часом вела урок. Вона щось розпов╕дала, але я н╕чого не чув, хоч сид╕в сумирно. Я дивився на не╖, милувався ╖╖ дивовижною вродою ╕ шкодував, що я ще т╕льки у 3-му клас╕...
А Галина ╤ван╕вна все розпов╕дала ╕ дивилася на мене, в╕д чого я аж н╕яков╕в. Бо складалося враження, що вона розпов╕дала не вс╕м учням, а т╕льки мен╕. Це, певно, було тому, що я ╓диний, який не займався сторонн╕ми справами, а слухав чи, в╕рн╕ше, удавав, що слухав.
Неждано я почув, що вчителька замовкла, а пот╕м задала запитання. В клас╕ стало тихо. Першого вона викликала Богдана. В╕н намагався в╕дпов╕дати. Це мен╕ подобалося, бо в╕н таки щось говорив ╕ звол╕кав час. Я ж розум╕в – ось ма╓ задзеленькот╕ти дзв╕нок.
Проте Галина ╤ван╕вна досить швидко зрозум╕ла, що в╕н н╕чого не в╕да╓, ╕ викликала Серг╕я. Той одразу з╕знався, що теми не збагнув.
Тод╕ вчителька почала дор╕кати вс╕м за те, що вони н╕чого не знають, бо не слухали. А треба брати приклад з...
╤ тут я почув сво╓ пр╕звище. Моя улюблена вчителька зверталася до мене з проханням, щоб я пояснив цим неукам, цим нев╕гласам, як╕ сам╕ н╕чого не слухали.
Як мен╕ не хот╕лося ╖╖ розчаровувати, але, але...
Я п╕дв╕вся. ╤ хоч сам сердився на Серг╕я, який одразу з╕знався, що не зна╓, сам чомусь не зм╕г розпочати фантазування, як бува╓ ╕нод╕, а чесно сказав: «Не знаю».
Клас вибухнув см╕хом.
– Як же так? – здивовано вимовила вчителька. – Ти ж так уважно слухав.
Ясна р╕ч, вчителька розсердилася на мене неабияк. Мен╕ зробилося так обидно, що я в╕дчув: зараз заплачу. Але втримався.
Нарешт╕, задзвен╕в довгожданий дзв╕нок, але в╕н уже не прин╕с мен╕ то╖ радост╕, яку м╕г би подарувати, аби задзеленчав ран╕ше.
Я неквапно (куди посп╕шати з таким настро╓м?) почав складати портфель. ╤ тут пригадалися Юрков╕ слова: «Н╕чого гарного в тому нема╓, що вчителька вродлива».
╤ зв╕дки в╕н знав?

Михайло ТЕРНАВСЬКИЙ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7716

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков