"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""
#35 за 28.08.2009
ВРОДЛИВА ВЧИТЕЛЬКА
Новела
Я вчив уроки, коли до мене прийшов Юрко. ╤нтересний хлопець, але я не п╕шов з ним на прогулянку. Доводиться уроки вчити, бо в нас така молода ╕ вродлива вчителька, що неймов╕рно соромно чогось не знати. Але зате як хороше бачити ╖╖ в ту мить, коли вона задоволена тво╓ю в╕дпов╕ддю. Я розпов╕в йому, яка вона метка – не входить до класу поважно, як ╕нш╕, а вб╕га╓ ╕, нав╕ть не передихнувши, негайно весело в╕та╓ться. Пот╕м, розгорнувши класний журнал ╕ швидко в╕дм╕тивши, кого нема╓, вста╓ з╕ ст╕льця, зупиня╓ться позад нього, об╕руч береться за спинку ╕, погойдуючись, веде з нами розмову. Юрко у в╕дпов╕дь на мо╓ щире захоплення лише ╕рон╕чно усм╕хнувся ╕ промовив: «Н╕чого гарного в тому нема╓, що вчителька вродлива». А я й не розсердився. Я розум╕в: йому страшенно обидно, що в нашому клас╕ найкраща вчителька. Отож, вчився я на «в╕дм╕нно» ╕ «добре». А це одного разу... Був соб╕ урок як урок. Х╕ба одна особлив╕сть – урок був останн╕й того дня. А на останньому уроц╕ чомусь завжди так важко зосереджуватись, що ми майже не слуха╓мо вчительку. В клас╕ вис╕в шум. Кожен займався чим завгодно, т╕льки не слухав, що опов╕да╓ вчителька. Я бачив: ╤гор ╕з Серг╕йком розгадували кросворд. Богдан розглядав малюнки в нов╕й книжц╕, яку на велик╕й перерв╕ взяв у б╕бл╕отец╕. Андр╕йко лазив п╕д партами ╕ пропонував марки. А моя улюблена вчителька тим часом вела урок. Вона щось розпов╕дала, але я н╕чого не чув, хоч сид╕в сумирно. Я дивився на не╖, милувався ╖╖ дивовижною вродою ╕ шкодував, що я ще т╕льки у 3-му клас╕... А Галина ╤ван╕вна все розпов╕дала ╕ дивилася на мене, в╕д чого я аж н╕яков╕в. Бо складалося враження, що вона розпов╕дала не вс╕м учням, а т╕льки мен╕. Це, певно, було тому, що я ╓диний, який не займався сторонн╕ми справами, а слухав чи, в╕рн╕ше, удавав, що слухав. Неждано я почув, що вчителька замовкла, а пот╕м задала запитання. В клас╕ стало тихо. Першого вона викликала Богдана. В╕н намагався в╕дпов╕дати. Це мен╕ подобалося, бо в╕н таки щось говорив ╕ звол╕кав час. Я ж розум╕в – ось ма╓ задзеленькот╕ти дзв╕нок. Проте Галина ╤ван╕вна досить швидко зрозум╕ла, що в╕н н╕чого не в╕да╓, ╕ викликала Серг╕я. Той одразу з╕знався, що теми не збагнув. Тод╕ вчителька почала дор╕кати вс╕м за те, що вони н╕чого не знають, бо не слухали. А треба брати приклад з... ╤ тут я почув сво╓ пр╕звище. Моя улюблена вчителька зверталася до мене з проханням, щоб я пояснив цим неукам, цим нев╕гласам, як╕ сам╕ н╕чого не слухали. Як мен╕ не хот╕лося ╖╖ розчаровувати, але, але... Я п╕дв╕вся. ╤ хоч сам сердився на Серг╕я, який одразу з╕знався, що не зна╓, сам чомусь не зм╕г розпочати фантазування, як бува╓ ╕нод╕, а чесно сказав: «Не знаю». Клас вибухнув см╕хом. – Як же так? – здивовано вимовила вчителька. – Ти ж так уважно слухав. Ясна р╕ч, вчителька розсердилася на мене неабияк. Мен╕ зробилося так обидно, що я в╕дчув: зараз заплачу. Але втримався. Нарешт╕, задзвен╕в довгожданий дзв╕нок, але в╕н уже не прин╕с мен╕ то╖ радост╕, яку м╕г би подарувати, аби задзеленчав ран╕ше. Я неквапно (куди посп╕шати з таким настро╓м?) почав складати портфель. ╤ тут пригадалися Юрков╕ слова: «Н╕чого гарного в тому нема╓, що вчителька вродлива». ╤ зв╕дки в╕н знав?
Михайло ТЕРНАВСЬКИЙ.
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 28.08.2009 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7716
|