"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Резонанс"
#37 за 11.09.2009
МОСКОВСЬКИЙ ПАТР╤АРХ
Дмитро ПАВЛИЧКО
Московський патр╕арх по Укра╖н╕ Ступа╓, мов святий, та диво див — Не молиться за ки╖вськ╕ святин╕, Що Юр╕й Долгорукий попалив; Не молиться за тих, кого в Сиб╕р╕ За Укра╖ну й правду розп’яли. Ан╕ за тих, що з голоду, як зв╕р╕, Сво╖х д╕тей зварили ╕ спекли; Не молиться за укра╖нську мову. Мордовану царями триста л╕т, А молиться за птицю двоголову, Що прагне в к╕гт╕ взяти ц╕лий св╕т. Та птиця — в╕чна ╕мперська ╕дея. Годована в кавказьк╕й сторон╕ Печ╕нкою ╕ серцем Прометея, ╤ трупами повстало╖ Чечн╕... В╕н просить Бога на «творц╕в розколу» Наслати кару, наче на потвор, До ╕нкв╕зиторського протоколу Заносить нас владика-прокурор. Плете незрим╕ та м╕цн╕ тенета, Ляка╓ мстою «праведна» рука. Якби в╕н м╕г, спалив би Ф╕ларета, Великого, як Гус, ╓ретика. Йде патр╕арх — ╤ хочеться волати: З мечем ╕де розкольник-паладин! Ми ж православн╕ вс╕ (чи ун╕ати, Чи Ф╕ларет╕вц╕ — то дух один)! Та, мабуть, ми таки не християни. Бо як же так — ╕мпер╕╖ зреклись, ╤... розкололи царство ос╕янне. Що Трет╕м Римом звалося колись! Йде патр╕арх! Собори, в дзвони вдарте! Хахли, зд╕ймайте вище корогов! Християнин кремл╕вський — то не жарти. Пала╓ в ньому «в╕зант╕йська» кров. В╕н прагне перемоги, а не згоди, — Хай Рим згорить, задушиться в зол╕, Бо мусять поклонятись вс╕ народи Освяченому богов╕ в Кремл╕! В╕н молиться за те, щоб знов окови Скрутили наш державний гордий дух, В╕н молиться за смерть мо╓╖ мови, Ку╓ на не╖ ╕з хреста ланцюг! Всьо харашо, до самих, до окра╖н... (Сп╕вати хоче, та уста звело)... Додому поверта╓ться, мов Ка╖н, Що все зробив, що велено було.
9.VIII 2009 р.
***
Шановна «Кримська св╕тлице»! В╕зит московського попа Кирила зайвий раз нагадав про спотворення, фальсиф╕кац╕ю ╕стор╕╖, якою нас дос╕ «годують». Мого просв╕тницького в╕рша пишу рос╕йською мовою, бо в╕н саме для тих, хто ╕ншо╖ не визна╓. Велико╖ шкоди ╕сторичн╕й науц╕ завдав М. М. Карамз╕н сво╓ю багатотомною «Историей государства российского». Нав╕ть О. С. Пушк╕н працю його вважав б╕льш художньою, н╕ж науковою. Проте й дос╕ читацьк╕ маси вважають його ╕сториком-науковцем, а його писану на догоду царям «╤стор╕ю» – ╕стиною. М. М. Карамз╕н зробив великий внесок у спотворення поняття «Русь». У нього ф╕гуру╓ «Юго-Западная Русь», «Северо-Восточная Русь». Такий розпод╕л територ╕й – суто штучний. Рос╕я, як в╕домо, виникла за час╕в царя Петра, коли Москов╕ю стало незручно вже, п╕сля сутт╓вого ╕мпер╕ал╕стичного розширення та перенесення столиц╕ в ╕нше м╕сто, називати Москов╕╓ю. Назвати «Петров╕╓ю» – забракло нахабства. Хоч цар Петро ╤ був такий чолов’яга, що ╕ до географ╕╖ приклав руку: вважати ╢вропою територ╕ю аж до Уральських г╕р – до нього н╕кому не спадало на думку… Отже, те, що у Карамз╕на «Юго-Западаная Русь» – фактично Русь (сьогодн╕ Укра╖на). А «Северо-Восточная Русь» – зовс╕м не Русь. Москва вперше згадана у письмових пам’ятках 1147 року. Вона була заснована сином ки╖вського князя Володимира Мономаха – Юр╕╓м. Юр╕й Долгорукий (Загр╓бущая Рука) конф╕скував садибу у боярина Кучки ╕ на ╖╖ м╕сц╕, поблизу сучасного Кремля, спорудив перш╕ буд╕вл╕ майбутньо╖ Москви. Територ╕я, на як╕й виникло Московське княз╕вство, була заселена нап╕вдикими племенами. До них додались м╕гранти з Рус╕. Масова м╕грац╕я з Рус╕ за ╖╖ п╕вн╕чну межу (дещо п╕вн╕чн╕ше Черн╕гова) в╕дбувалась з причин: спочатку в╕йн м╕ж князями, а п╕зн╕ше – навали орд коч╕вник╕в. Люди ц╕, м╕гранти, звались руськими на т╕й п╕дстав╕, що прийшли з Рус╕. Згодом вони перем╕шалися з м╕сцевим населенням, пот╕м з ф╕нами, з мордвою, з татарами та з ╕ншими народами. Все це добре в╕домо тим, хто вивча╓ ╕стор╕ю з джерел б╕льш достов╕рних, н╕ж ╕мперська та б╕льшовицька пропаганда. РУСЬ И РАССЕЯ (послание Кириллу Московскому) 1. «Русь» – слово многим дорогое – Всем, кто честны и неглупы. Но извратили на другое Его московские попы, И со своей спесивой грустью Московию назвали Русью. Хоть на попов я не сержусь, Но все ж Московия – не Русь! Карамзину не верь беспечно – Хотя бы Нестора спроси: Москва основана, конечно, Была мигрантами с Руси. В местах, где полудикий сброд* В лесах ютился меж болот.
2. Когда ж Москва раздулась важно И Петербургом обросла, Когда подверглася отважным Она деяниям Петра. Петр загребущестью своею Создал империю Рассею. Все те, кто были победней – Давно рассеялись по ней – От Беломорья до Сибири. Все разбрелись по этой шири, Спасаясь, кто еще не стар – Кто от князей, кто от татар. И утверждать я здесь берусь: Рассея это, а не Русь. 3. А Русь – она одна-едина – Она на берегах Днепра, Зовется ныне Украиной – Усвоить это всем пора. Что означает это слово – Для вас, конечно, будет ново: А означает – «край родной» – Все та же Русь, а не иной. Край, где верны ему остались, А не сбежали никуда В лихие грозные года, Хоть притесненью подвергались, Но не оставили страны Отчизны верные сыны!
╤ван ТРУХ. м. Армянськ, АР Крим.
*Как повествует летописец Нестор (Х╤╤), земля полян – регион среднего течения Днепра носила название «Русь». Полян летописец показывает наиболее развитыми и культурными среди восточнославянских племен. К северу от земли полян образовалась своеобразная граница, за которой племена жили «звериным образом».
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2009 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7769
|