Версiя для друку Обговорити в форумi

Я завжди чомусь думала, що Діснейленд є тільки в Америці. Як же я здивувалася, коли довідалась, що точна копія каліфорнійського «парку розваг» розташована за 32 км від Парижа! І ми, учасники цьогорічного ювілейного, XXX Міжнародного дитячого фестивалю пісні і танцю у польському місті Коніні, прямуємо туди! (Ось таку нагороду приготували нам організатори!)
Уолт Дісней був справді унікальною людиною, він вигадав справжню казку, країну мрій, де поруч із відвідувачами веселяться, розважаються найвідоміші у всьому світі діснеївські герої.
Коли ми вперше ступили на головну вулицю Діснейленду (Main Street), на якій усі будиночки і вулиці як у справжнісінькому американському містечку XIX століття, нас охопило незвичайне відчуття. Ми рухалися вздовж різнокольорових будівель, барвистих кафе і магазинів, з яких лунали відомі мелодії з діснеївських мультиків. І, незалежно від віку, хотілося співати, кружляти під веселі мотиви, бігти обійматися з Міккі Маусом, який роздавав разом з Плуто автографи всім бажаючим. І ні у кого не виникало крамольне запитання – чи справжній Плуто? Звичайно – справжній, тому що в казці фальшивих героїв не буває. Як і символ Діснейленду – рожевий палац Білосніжки, що пронизує своїми синіми шпилями безхмарне блакитне небо.
Ми провели дивовижну подорож на човні по загадковій річці підземного міста, де на кожному перехресті нас підстерігали пірати Карибського моря. Ось затонув великий фрегат – трюми якого набиті скарбами, а ось морське селище, захоплене піратами. А розбійники веселяться на славу: п’ють ром і горланять пісні («йо-хо-хо!» – це перекладу не потребує). За наступним поворотом йде морський бій, пірати беруть на абордаж торгівельне судно, палять гармати, вибухають ядра. Поруч з Карибським фрегатом – стародавнє місто Індіани Джонса, де кожен відчув на собі справжні випробування і пригоди, що захоплюють дух.
Один з найвідоміших атракціонів Діснейленду – «Гримлячу гору» видно і чути здалеку. Високу червону гору, по якій прокладені рейки, важко не помітити. А вереск, з яким літають тут у вагончиках відвідувачі, можна почути з різних куточків «парку розваг»! І батьки абсолютно спокійно катаються з маленькими дітьми на подібних «гірках», адже знають, наскільки відповідально французи перевіряють стан техніки і кріплень усіх атракціонів.
У «країні фантазій» ми зустрілися з вогнедишним драконом у Замку Сплячої Красуні, Білосніжкою і Сімома Гномами, літали на кораблі над нічним Лондоном разом з Пітером Пеном.
У Діснейленді я вперше побачила справжні «американські гірки». Довго збиралася духом (чуючи, як несамовито кричать ті, хто на це відважився), щоб прокататися на цьому екстремальному атракціоні. Але відчайдушним учасникам запорізького танцювального ансамблю «Фенікс» все-таки вдалося мене заохотити (очі аж горять: «Юлю, спробуй, це так круто!!»). І я спробувала... Емоції від такого катання важко передати, на «мертвих» петлях адреналін просто зашкалює, від поєднання відчуттів остраху і захоплення залишаються незабутні враження. Нас перекидало догори ногами, підіймало вгору, з величезною швидкістю кидало вниз. Одним словом, мені справді так сподобалась ця «початкова космічна підготовка», що діти згодом ледве стягли мене з тих знаменитих на весь світ «американських гірок».
Подорож до Діснейленду стала для мене ще одним відкриттям іншого, великого, неосяжного світу, де є тільки радість, сонце, казкове, райдужне, яскраве і незабутнє дитинство! Кому з нас не хочеться (скільки б літ нам не було) ще раз, хоч на мить, заглянути, повернутися, доторкнутися до нього. То чи не пора вже, нарешті, побудувати хоча б одну таку дитячу казкову країну й у нас, у Криму?

Юлія КАЧУЛА.
Париж – Діснейленд – Сімферополь.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 25.09.2009 > Тема ""Джерельце""