Версiя для друку Обговорити в форумi

МАНДРУЄМО ЗІ «СВІТЛИЦЕЮ»

Там, де на Півдні України починається Таврійський степ, на мандрівника чекає неочікувана зустріч зі справжньою перлиною архітектури. Точніше, на жаль, з її залишками. Зараз тут районний центр Василівка Запорізької області, залізнична станція Таврійськ. А поруч маленька станція Попове. У середині ХІХ століття ці землі належали поміщику Василю Павловичу Попову. За легендою, генерал задумав грандіозний проект: побудувати замок, який би омивали річка Кара-Чокрак (Чекрак) та канали. Обриси пагорба, на якому знаходився замок, повинні були нагадувати Європу. На штучному озері, що розлилося б, півостровом вип’ячувався мініатюрний Крим. Посередині замку – висока вежа, а на ній маяк. Вночі його буде далеко видно у безкрайньому степу, що нагадує море. А з північного заходу – такі ж нескінченні плавні Великого Лугу – козацького батька.
Ця пам’ятка архітектури побудована в мавританському стилі. Василівський замок (на фото), як і всю садибу Попова, будували п’ять років – з 1889 по 1894-й, але підготовчі роботи велись значно довше. За переказами старожилів, «замок будували років двадцять, майстри-каменярі клали за день не більше, як сорок цеглин». Та й розчин готували особливий: на курячих яйцях замішаний. Загалом місце для будівництва палацового комплексу було вибрано дуже вдало. Будівлі чудово вписувалися у ландшафт, виростаючи раптом серед степу казковими гостроверхими вежами з флюгерами, турами і бійницями, вишуканими тонкими колонами.
Останній власник маєтку Юрій Васильович Попов (1868-1918) на початку ХХ століття перетворив палацовий комплекс у культурний центр музейного типу. Він чудово знався на мистецтві, любив музику і сам грав на багатьох музичних інструментах. У своєму маєтку він створив великий оркестр, який, судячи з набору інструментів, міг скласти конкуренцію симфонічному. В палаці було більше сорока кімнат. Гостей вражало все: дивина на той час – динамо-машина, електроосвітлення та інше електрообладнання, розкішне убрання, вишукані меблі, гладенька паркетна підлога. Головним надбанням палацу було 14 кімнат (українська, грузинська, російська, білоруська, французька, німецька, шведська, англійська, іспанська, італійська, китайська, індійська, японська та турецька), присвячених життю та побуту різних народів світу, тобто своєрідний етнографічний музей.
Під час бойових дій громадянської війни спочатку динамо-машина, а потім й інше електрообладнання зацікавили командира броньованого потяга № 41 військ Червоної армії РРФСР, і їх було реквізовано. Для палацового комплексу це були насправді жахливі часи його інтенсивного знищення. У грудні 1925 року маєток відвідав відомий педагог А. С. Макаренко. В шістнадцятому розділі своєї «Педагогічної поеми» він дав яскравий і точний опис залишків краси палацового комплексу. До 1938 року від палацу залишились тільки стіни та вікна. До 1944 року збереглося тільки південне крило палацу, а вже станом на 1946 рік на місці споруди залишались тільки купи битої цегли та штукатурка. А посередині садиби сиротливо продовжувала височіти центральна водогінна башта – маяк. Її ще й зараз можна побачити.
У приміщеннях, які б у будь-якій країні берегли як музейний експонат, у нас тримали свиней. Дуже боляче, коли народне надбання цілої нації так плюндрується. Цікаво, скільки потрібно коштів на відбудову перлини таврійських степів, історичної та архітектурної пам’ятки? Може, защемить серце у якогось мецената?
Тому скоріше завітайте до Василівки. З Криму сюди краще дістатись залізницею – вона поруч, під замком із західного боку. Якщо мандруєте власним авто – на шляху до Криму або додому – заверніть з автотраси Москва – Сімферополь в маленьке таврійське містечко між Мелітополем та Запоріжжям. У краєзнавчому музеї також можна побачити експонати різних епох і різних народів, виставку вишитих рушників місцевих майстринь та зал, присвячений Великій Вітчизняній війні.

Віктор ТУРЧИН.
м. Джанкой.

Запрошуємо читачів надсилати зображення і опис тих місць України, де, на вашу думку, варто побувати, на адресу редакції або ж на електронну адресу ks-photovidpochynok@ukr.net, обов’язково при цьому вказавши назву місця, своє ім’я та прізвище.

Ведуча рубрики Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2009 > Тема "Душі криниця"