"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2009 > Тема "Українці мої..."
#43 за 23.10.2009
ДОЛ╤, ЩО СТАЮТЬ ЛЕГЕНДАМИ...
ПАМ’ЯТЬ
“Ми мусимо боронити нашу нац╕ональну приналежн╕сть, наше право бути й називатися укра╖нцями...” – писав севастопольський педагог-╕сторик, кра╓знавець Валько Кравченко. Ш╕сть рок╕в минуло, як в╕н в╕д╕йшов у в╕чн╕сть, але слово полум’яного патр╕ота надиха╓ сучасник╕в ставати на шлях в╕дродження сво╓╖ мови, культури, ╕стор╕╖. Саме його житт╓вий шлях спонукав цього року студентку 2-го курсу Севастопольського медичного коледжу ╕мен╕ Жен╕ Дерюг╕но╖ Мар╕ю Дьяченко до написання пошуково╖ роботи на тему: “Дол╕, що стають легендами”. На М╕жнародному конкурс╕ учн╕всько╖ та студентсько╖ молод╕ “М╕й р╕дний край” ╖╖ робота в╕дзначена Дипломом за ╤ м╕сце у ном╕нац╕╖ “Укра╖на на новому шляху”. Для медичного коледжу перемоги у цьому конкурс╕ вже стали доброю традиц╕╓ю. З дванадцяти рок╕в, в╕дколи в╕н трива╓, с╕м рок╕в посп╕ль студенти цього навчального закладу беруть у ньому участь ╕ завжди перемагають. Конкурс започаткований Союзом укра╖нок Укра╖ни. У Севастопол╕ до започаткування конкурсу долучилися голова м╕сцевого Союзу укра╖нок Богдана Процак, союзянка Натал╕я ╤ванко, координатор Громадського ком╕тету “Укра╖нський Севастополь” Микола Владз╕м╕рський. У медичному коледж╕ першим педагогом, який в╕дгукнувся на пропозиц╕ю взяти участь у конкурс╕, була викладач укра╖нсько╖ мови та л╕тератури Тамара Тимоф╕╖вна Жога. Залюблена у свою справу, вона не просто викладала предмет, вона прищеплювала на заняттях любов до р╕дного краю, повагу до держави, ╖╖ символ╕ки, культури та звича╖в укра╖нського народу та народ╕в, що мешкають у Криму. Так сталося, що за станом здоров’я цього року Тамара Тимоф╕╖вна не працювала у коледж╕, але ╖╖ колега-викладач, Оксана Свинар, достойно продовжила традиц╕ю участ╕ та перемоги у конкурс╕ “М╕й р╕дний край”. Саме п╕д кер╕вництвом Оксани Борис╕вни писала свою конкурсну роботу цьогор╕чна переможниця — студентка медичного коледжу Мар╕я Дьяченко. На запитання, в чому, на ╖╖ думку, феномен тако╖ конкурентоспроможност╕ студент╕в коледжу з╕ знання укра╖нсько╖, Мар╕йка в╕дпов╕ла: “У фаховост╕ викладання: нам мову не нав’язують, а систематично й посл╕довно доводять перевагу знання багатьох мов, у тому числ╕ й укра╖нсько╖ як державно╖”. Отже, мову у коледж╕ не нав’язують ╕ студентам це подоба╓ться. Аби отримати таку оц╕нку, педагог повинен мати неабиякий хист. “Оксана Борис╕вна — надзвичайно талановитий викладач, — каже пан╕ Тамара Жога. Кр╕м фаху вчителя укра╖нсько╖ мови та л╕тератури, вона ще ма╓ фах економ╕ста. Симб╕оз двох вищих осв╕т: гуман╕тарно╖ та природничо╖, надали цьому педагогу особливих рис: вона надзвичайно лог╕чна, посл╕довна ╕ ц╕леспрямована. Скрупульозно ставиться до виконання будь-яко╖ справи, прекрасно зна╓ комп’ютер. В╕дпов╕дальна стосовно виховного процесу студент╕в. Ус╕ нов╕тн╕ виховн╕ методи педагога мають класичне укра╖нське п╕д╜рунтя”. З усього видно, що медичному коледжу поталанило з викладачами укра╖нсько╖ мови та л╕тератури. Зв╕дти й феноменальн╕ результати. Що ж до роботи, представлено╖ на конкурс, то вона вража╓ щир╕стю та правдив╕стю зображення нелегкого, але достойного життя укра╖нця в╕д дитячих рок╕в й до останньо╖ мит╕. Чимало ╕нформац╕╖ взято з╕ спогад╕в самого Валентина Васильовича Кравченка. Адже в╕н пост╕йно друкувався у часописах “Дзв╕н Севастополя”, “Флот Укра╖ни”, “Кримська св╕тлиця”. “...Я належу до православних християн. Мо╖ батьки були православн╕ ╕ охрестили свого сина. Щоправда, ср╕бний хрестик не збер╕гся: п╕д час Голодомору, влаштованого рос╕йським урядом та його пос╕паками в Укра╖н╕, мати в╕днесла того хрестика до Торгсину – орган╕зац╕╖, яка скуповувала у людей рештки дорогоц╕нних метал╕в за харч╕. Отже, хрестика нема, але в╕ра батьк╕в з╕ мною. ╤ я захищатиму ╖╖ в╕д кожного, хто зд╕йме на не╖ руки...”. У родин╕ Валентина називали Вальком. З цим дитячим ╕менем в╕н пройшов через все життя: вчився у харк╕вськ╕й школ╕, був евакуйований до Казахстану, здобував осв╕ту на японському факультет╕ сходознавства у Ферган╕, воював п╕д Кен╕гсбергом, де був тяжко поранений ╕ втратив ногу. Крок за кроком студентка досл╕джу╓ весь житт╓вий шлях ц╕╓╖ неперес╕чно╖ особистост╕, використовуючи спогади очевидц╕в та записи самого Валька Кравченка. Про б╕й за Кен╕гсберг в╕н згодом напише: “...Я також був на т╕й в╕йн╕... Але, на мо╓ нещастя, я не воював за Укра╖ну. За не╖ боролися вояки УПА. А я, як виявилось згодом, в╕двойовував для Рос╕╖ у н╕мц╕в ╖х стародавн╓ м╕сто Кен╕гсберг... ╢дине, що говорить на мою користь, так це те, що я був простим п╕хотинцем...”. П╕сля в╕йни В. Кравченко зак╕нчу╓ перервану осв╕ту, працю╓ у Москв╕, а в 1974 роц╕ пере╖здить до Севастополя. З╕ здобуттям Укра╖ною незалежност╕ в╕н розпочав активну д╕яльн╕сть: був одним ╕з перших засновник╕в товариства “Просв╕та”, укра╖нсько╖ нед╕льно╖ школи, друкувався в укра╖номовних часописах, займався науковою д╕яльн╕стю. Два видання автора: “Шевченк╕вський Севастополь” (1999 р.) та “Укра╖нський Севастополь” (2001 р.) п╕дсумували життя неперес╕чного укра╖нця. У 2003 роц╕ В. Кравченка не стало. Жага до життя, тонкий гумор, любов до р╕дного краю людини-борця привабили юну досл╕дницю. “Тему мен╕ запропонувала Оксана Борис╕вна, але я спочатку поставилася до не╖ неуважно, — каже Мар╕я. Та згодом, заглиблюючись у життя ц╕╓╖ неперес╕чно╖ людини, я захопилася й перевела подих аж на 15-╕й стор╕нц╕ сво╓╖ роботи. Працювалося легко, допомагали зустр╕ч╕ з севастопольцями, котр╕ знали Валька Кравченка: пан╕ Богданою Процак та Миколою ╤вановичем Владз╕м╕рським. Контролювала й направляла мо╖ досл╕дження викладач Оксана Борис╕вна. Думаю, що наступного року я знову братиму участь у цьому конкурс╕”. Досл╕джуючи долю В. Кравченка, Мар╕я робить висновок: “...Бачу урок для себе: щоб чогось досягти, треба багато працювати. Поверхов╕ знання не дають бажаного результату. Кожен ма╓ боротися за себе не кулаком, а розумом, бо розум – то велика сила...”. З огляду на так╕ ф╕лософськ╕ роздуми студента-початк╕вця, дума╓ться, орган╕затори М╕жнародного конкурсу учн╕всько╖ та студентсько╖ молод╕ “М╕й р╕дний край” досягли мети – не загубити нитку м╕жпокол╕нних генетичних зв’язк╕в, як╕ ╓ основою нац╕╖.
Л╕д╕я Степко. м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 23.10.2009 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7953
|