Версiя для друку Обговорити в форумi

ТОЧКА ЗОРУ

Коли писав статтю «Зі скарбниці пам’яті Івана Гасюка» («КС» від 13.02.2009), дещо залишилося «за кадром». Матеріал був дуже об’ємним, я зосередився на табірних спогадах колишнього політв’язня, а його роздуми про кримських татар залишив до «кращих часів». Думаю, тепер варто їх оприлюднити, адже це голос авторитетної в українських колах людини.
— Іване Миколайовичу, поки був живий В’ячеслав Чорновіл, досить актуальною була ідея поєднання зусиль українців і кримських татар. Тепер про це говорять чомусь менше. Може, тому що Рух розколовся? Але ж, Богу дякувати, жоден уламок Руху не став антитатарським! Тоді в чому ж справа? Може, проблема в самих кримських татарах?
— Якоюсь мірою, і в них самих. Але й українці повинні бути активнішими, від нас залежить більше. Справа в тому, що кримськотатарська автономія, дійсно, була б великим кроком уперед.
— Дехто запевняє, що кроком уперед була б… Кримська область у складі унітарної України. Це було б добре для українців (легше вирішилася б проблема шкільництва) та й кримським татарам ніхто не заважав би побудувати Соборну мечеть там, де вони хочуть…
— Позбавити Крим статусу автономії? Цього не захоче російськомовне населення. Хоча економічно кримчани від цього, дійсно, виграли б. Але Крим настільки відрізняється від решти регіонів України, що уніфікація не вирішить усіх його проблем. Отже, автономія потрібна, але не російська, а кримськотатарська. Мусульманський світ знав би, що Україна бачить проблеми мусульман Криму, співпрацює з ними. Це важливо, бо іслам поширюється в світі дедалі швидше, мусульман уже більше, ніж католиків і набагато більше, ніж православних.
— Це правда. В Криму уже є чимало мусульман-українців.
— З кримськими татарами треба співпрацювати на рівних, а не так, як росіяни «співпрацюють»: будьте з нами, але не забувайте, що «старший брат» — це ми…
— А самі українці, співпрацюючи «на рівних», зможуть зберегти свою самобутність? Адже поки що ми тільки заздримо і росіянам, і кримським татарам…
— Впевнений, що зможемо. Прикро, що наш Президент не розуміє необхідності системної роботи з кримськими татарами. До речі, і галичани не всі розуміють, що треба вибудовувати нормальні стосунки з Польщею. Треба забути колишні образи, треба все робити, щоб відірватися економічно, політично, культурно від Росії, російського імперіалізму. Там досі немає демократії, і невідомо коли буде.
— Ось ви згадали Польщу. І ми, і вони розуміємо, що треба дружити. Але не так-то просто забути колишні образи… Ви сиділи в таборах з поляками, добре їх знаєте. Чи могли б ви довірити колишнім «політзекам» процес нормалізації українсько-польських стосунків? Вони могли б ефективно працювати?
— Могли б! Обставини змусили б бути не ворогами, а підтримувати одне одного.
І прощати. Як простили німців французи, так і поляки мали б простити українців, а українці — поляків.
— Нам з поляками миритися легше, історія нас уже «розвела». По один бік кордону майже стовідсотково польське населення, по інший бік – українське. Галичина — не Крим, не Буковина, не Закарпаття, де населення змішане, суспільство поділене на сегменти за національною ознакою. У таких, складніших, умовах колишні націоналісти з досвідом сталінських таборів могли б працювати на зближення? Чи наявні реально проблеми знову загнали б їх назад у два непримиренні табори?
— Частина людей змогла б працювати на зближення і працювала б! А дехто з поляків, яких я знав, лишився б при старих поглядах… І українці такі знайшлися б. Це ж закономірно, бо люди є різні. Головне, щоб більшість людей була за співпрацю. А екстремісти були, є і будуть! Їх неможливо викорінити, як і всіх злодіїв. Якийсь відсоток обов’язково залишиться…
— Повернемося до ідеї кримськотатарської автономії. Українцям зараз у Криму непросто. А тоді що, відразу стане легше?
— Як тільки кримський татарин стане тут, в Алушті, начальником, то відразу одна з трьох шкіл стане українською, одна – кримськотатарською, а одна залишиться російською. Згідно з європейською Хартією про мови. А поки що з українського бюджету фінансуються тільки російські школи. Є жменька українських і кримськотатарських, але це крапля в морі. Кримські татари створять українцям такі ж умови, як і собі. До того ж будуть злагоджено виступати проти російських, імперських сил.
— А кримськотатарські «силовики» могли б зрозуміти українські проблеми?
— Я зустрічався з кримськотатарськими активістами. Вони розуміють, що інтереси українського і кримськотатарського народів тепер збігаються. Тому, що у нас один ворог – російський імперіалізм. Ви думаєте, чому в мене добрі стосунки з кримськими татарами? Адже я навіть не володію кримськотатарською… Але вони бачать, що я розмовляю з ними, як рівний з рівними. Зі мною завжди можна порадитись, поговорити. Я добре розумію їхні проблеми.
— Ви знайшли б кого з кримських татар можна порекомендувати в органи міліції, СБУ? Адже саме цю ідею ви пропагуєте?
— Я б швидко знайшов таку людину через Меджліс. Якби нас потім запросили у Верховну Раду чи на прийом до Президента, то я знайшов би що говорити.
— Часто кримські татари висловлюють обурення з приводу того, що землі на Південному узбережжі Криму масово розкуповують російські олігархи. А самі вони не можуть повернутися туди, де жили їхні предки. Українці повинні підняти свій голос на захист їхніх прав?
— Обов’язково! Це роблять усі європейські держави – захищають права своїх громадян. І у нас тоді зросла б кількість друзів у південнобережних містах і селищах. Я із задоволенням зайшов би в гості до Айдера чи до Ібрагіма (якщо я їм допоміг), а от до російського мільярдера мене точно не пустять, бо там охорона, і йому буде не до мене, злидаря… А у кримського татарина я б ще, може, і пожив пару днів. Ми повинні вимагати, щоб земля кримських татар була повернута їхнім дітям і онукам. Якщо ж росіяни тут хочуть жити, то будь ласка, але на умовах рівноправності. Це не діло – скуповувати все, що можна, і тиснути на всіх з імперських позицій…
— Торкнемося питання мови. У Криму є регіони, де кримських татар 25-30%, а то й більше. Можливо, українцям уже варто вчити там кримськотатарську мову?
— Це обов’язково треба заохочувати. Чим більше мов знатимуть українці, тим краще! Але при цьому треба бути українцями! До речі, в Криму є регіони, де українці становлять більшість: це Чорноморський, Роздольненський, Красноперекопський райони. Настав час серйозно подумати про українське шкільництво у цих регіонах.
Якщо буде відновлена національна автономія кримських татар, то треба буде вчити три мови: українську, російську і кримськотатарську. І вивіски повинні бути трьома мовами. І будь-який чиновник повинен буде знати три мови…
— Щоб ми на мовному ґрунті усі не пересварилися, треба цю ідею пропагувати плавно, поступово, але масовано. І треба підтримувати людей, які це вже роблять!
— Так, знання мов розвиває нас, робить мудрішими. А готовність зробити крок назустріч цементує суспільство. Навіть якщо воно таке «різновекторне», як у Криму.
* * *
Не знаю, наскільки правий у своїх висновках Іван Михайлович Гасюк. Не факт, що як тільки кримські татари прийдуть до влади, то ситуація з українським шкільництвом відразу поліпшиться. Скажімо, досвід Бахчисарая свідчить про зворотне. Кримськотатарська школа давно з’явилася, а української досі немає. А справа Ясковець? Хто там оцінив її протатарську позицію?
Отже, не все так просто, панове… Проте, відвідуючи кримськотатарські школи і класи, я щораз більше переконуюся, що підростає нове покоління кримських татар; воно буде краще інтегроване в українське суспільство.
І ці молоді громадяни вже краще розумітимуть українські проблеми. Тому не оприлюднити таку точку зору колишнього в’язня сталінських таборів я не міг. За цією людиною і розум, і досвід, і авторитет.

Сергій ЛАЩЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "Крим - наш дім"