Версiя для друку Обговорити в форумi

ПІСЕННА СВІТЛИЦЯ

Доброго дня, шановні «пісенні світличани»! Як признався нам колись один із читачів, він спочатку шукає у «Світлиці» пісенну рубрику, а вже потім починає читати всю газету. Щоб не залишати вас без такого душевного стимулу, як і обіцяли, з цього номера «Кримської світлиці» ми розпочинаємо новий пісенний проект. Причому, його ідею підказали ви самі, зокрема, пані Оксана Левицька із Сімферополя. Давайте спробуємо цього разу визначити гуртом двадцять найкращих, найталановитіших, найпопулярніших українських виконавців. Тих співаків, артистів минулих століть і сучасності (а це можуть бути оперні, народні, естрадні артисти), хто завдяки своєму таланту підносить українську пісню до найвищих висот, дає друге дихання народним, класичним творам, творить сучасну СПРАВЖНЮ українську естраду.
Разом з варіантами «двадцяток» надсилайте невеличкі розповіді, чому ви вважаєте цих артистів справді найкращими, які пісні у їхньому виконанні вразили вас, проникли у вашу душу. Так само, як і з найкращою пісенною «двадцяткою», ті виконавці, які найчастіше зустрічатимуться у ваших листах, стануть переможцями конкурсу, а читачі, які найвлучніше втраплять у «двадцятку», будуть запрошені на святковий фінальний концерт-фестиваль, де у творчому змаганні розіграють черговий «Світличний» суперприз.
Надсилайте ваші списки двадцяти найкращих українських виконавців на адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакція «Кримської світлиці» з поміткою «Пісенна світлиця», або на e-mail: kr_svit@meta.ua.

Ведуча «Пісенної світлиці» Юлія КАЧУЛА.

ІВАН КОЗЛОВСЬКИЙ: «СОВЕТСКИЙ»? «РУССКИЙ»? УКРАЇНСЬКИЙ!

Сьогодні ми знайомимо вас, можливо, з одним із майбутніх переможців «Пісенної світлиці» — народним артистом СРСР, лауреатом двох Сталінських премій та Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка Іваном Семеновичем Козловським.
І. С. Козловський (24.03. 1900 — 24.12.1993) народився в селі Мар’янівка біля м. Біла Церква. У 8 років хлопчика прийняли співаком у Михайлівський Золотоверхий монастир, де він прожив близько десяти років. Сімнадцятилітнім юнаком Іван прийшов у Київський музично-драматичний інститут, а наприкінці 1918 року почав співати в Полтавському музично-драматичному театрі. Служба в Червоній армії тимчасово перервала його артистичну діяльність. Лише один раз червоноармієць І. Козловський на запрошення адміністрації оперного театру замінив хворого артиста і виступив в опері Ш. Гуно «Фауст». Учасник цього спектаклю – відомий співак Платон Цесевич пророчив молодому співаку блискуче майбутнє. Слова ці виявилися пророчими. Після закінчення служби в Червоній армії І. С. Козловський вступає до оперного театру. Участь у спектаклях Харківського і Свердловського театрів опери і балету передує вступу в трупу Большого театру СРСР у 1926 році. Перша виконана ним на столичній сцені невелика партія Юродивого в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського стала однією з центральних у спектаклі. І. С. Козловський проспівав понад 50 найрізноманітніших партій: від мудрого старця Берендея в опері «Снігуронька» М. Римського-Корсакова до юного Ромео в «Ромео і Джульєтті» Ш. Гуно. Різноманітна концертна діяльність І. С. Козловського. У його репертуарі – класичні здобутки Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Лисенка, Гулака-Артемовського, Глінки, Даргомижського, Бородіна, Чайковського, Ліста, Рахманінова; вокальні твори радянських композиторів; українські й російські народні пісні та романси.
Протягом декількох років І. С. Козловський був художнім керівником організованого з його ініціативи Державного ансамблю опери, де ним було здійснено низку постановок.
Надзвичайно красивий голос світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верхнім регістром, висока художня і технічна майстерність, безустанні творчі шукання – такі були характерні риси співака.
Незважаючи на те, що Козловський мав всесвітню славу, був відзначений найвищими радянськими нагородами, його важко назвати щасливою людиною. Внаслідок цькування він дуже рано (в 54 роки, хоча з успіхом виступав до 87-ми років) змушений був залишити Большой театр.
Його ніколи не випускали за кордон у розвинені країни. Адже по той бік «залізної завіси» жив (ніхто в СРСР цього не знав) ІНШИЙ ЗНАМЕНИТИЙ СПІВАК КОЗЛОВСЬКИЙ – Федір Семенович, рідний брат Івана Семеновича. У 1919 році він виїхав на гастролі до Європи з хором Кошиця, і коли прийшла звістка, що червона Росія окупувала Україну, відмовився (як і весь склад хору) повернутися на Батьківщину. (Це була велика таємниця Івана Семеновича, про яку він не міг говорити навіть з найближчими друзями). Федір Семенович скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорка.
Не був Іван Семенович щасливим і в особистому житті. Розлучившись з першою дружиною, він зв’язав життя з актрисою Г. Сергєєвою (1914-2000), яка народила йому двох дочок, та під старість залишила його, так що Козловський доживав свої дні зовсім самотній... Іван Семенович – як і брат, також глибоко віруюча людина – мріяв закінчити свої дні у монастирі. Але цьому не призначено було збутися.
Треба сказати, що Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди була на найважливішому місці в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв’язки з київськими митцями, із земляками-мар’янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були «політично небезпечні» українські твори: «Мені однаково» на слова
Т. Г. Шевченка, пісні Українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та ін. Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар’янівці, сам вибрав місце для могили – але й останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок на офіціозному Новодівичому цвинтарі в Москві.
Московські шовіністи від мистецтва робили і роблять все, щоб викреслити українську сторінку біографії Козловського. Перш за все це стосується видання його українських творів. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна купити в Москві на кожному кроці, то українські твори неможливо знайти ніде ні за які гроші, хоча на них існує величезний попит. Деякі його найкращі записи українською мовою не перевидавались по 50-60 років. Лише завдяки старанням доньки Анни Іванівни та президента Фонду Козловського Бели Руденко 24 березня 2004 р. нарешті відбулася презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича, який московська фірма MOROZ Records, на жаль, зробила дуже недбало.
Вельми красномовними є більшість виданих у Москві біографій Козловського. В одній з довгого переліку композиторів меломан може дізнатися, наприклад, що Козловський виконував навіть твори Шапоріна та Власова, проте у списку немає... українських класиків — Гулака-Артемовського та Лисенка. Автор іншої пише, що «с большим мастерством исполняет И. С. Козловский русские старинные романсы» – та йому «невідомо», що співак аж тричі записував славетний український романс «Коли розлучаються двоє», інші українські твори цього жанру. Як правило, пишуть, що Козловський (який, нагадаємо, переїхав у Москву вже сформованим, відомим співаком, солістом оперного театру столиці України, маючи 26 років) «является ярким представителем русской вокальной школы»(!). Останніми роками шовіністичне нахабство перейшло усі межі – у Москві співакові вже навіть... змінено національність. Він тепер не «советский» чи хоча б «российский» (строго коректно було б «украинский и российский», а... «русский» співак.
Але викреслити Івана Семеновича Козловського з довгого ряду великих митців-українців не вдасться нікому.

З українського репертуару Івана Козловського (звичайно ж, далеко не повного):
Партія Андрія в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».
Партія Петра в опері М. Лисенка «Наталка Полтавка».
Партія Левка в опері М. Лисенка «Утоплена».
Партія Андрія в опері М. Аркаса «Катерина».
Дует Оксани і Андрія з 2-ї дії опери «Запорожець за Дунаєм» (із З. Гайдай).
Арія Андрія з хором з 3-ї дії опери «Запорожець за Дунаєм».
Сонце низенько. (Пісня Петра з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка»).
Ой, я нещасний. (Пісня Петра з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка»).
Монолог і пісня Петра («Ой не шуми, луже») з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка».
Фінальна пісня Петра з хором («Де згода в сімействі») з опери М. Лисенка «Наталка Полтавка».
Реве та стогне Дніпр широкий. (Слова Т. Шевченка, муз. Д. Крижанівського).
Мені однаково. (Слова Т. Шевченка, музика М. Лисенка).
Огні горять, музика грає. (Слова Т. Шевченка, музика М. Лисенка).
Дивлюсь я на небо. (Слова М. Петренка, муз. Л. Александрової).
Чорнії брови, карії очі. (Слова К. Думитрашка, муз. Д. Бонковського).
Стоїть гора високая. (Слова Л. Глібова, музика народна).
Ой зійди, зійди, ясен місяцю.
Їхав козак на війноньку.
Засвіт встали козаченьки.
По садочку ходжу.
Зозуля кувала.
Гуляв чумак на риночку.
Ой у полі озерце.
Ой у полі криниченька.
Сусідко. (Українські народні пісні).
Коли розлучаються двоє. (Слова Г. Гейне, укр. Переклад М. Славінського, муз. М. Лисенка).
Де ти бродиш, моя доле. (Муз. Марка Кропивницького, обробка для голосу і ф-но В. Заремби).
Я другої не любив, та й любить не буду. (Дует з Л. Фірстовою).
Колядки (Іде звізда чудна, Ірод-цар, Добрий вечір тобі, Нова радість стала, По всьому світу стала новина).
http://uk.wikipedia.org

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "Душі криниця"