"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема ""Джерельце""
#44 за 30.10.2009
ЛИСТОНЕПАД
М╕сяць Листопад любив спостер╕гати, як люди милуються ос╕нн╕м падолистом, прислухаються до його п╕сн╕, збирають букети жовтого листя. В╕н дуже пишався цим. Коли д╕ти ставали п╕д кленом чи бер╕зкою, щоб на них падав золотий ос╕нн╕й дощ, Листопад наш╕птував: «Це я, Листопад, дарую вам оцю красу». ╤з кожним роком Листопад пишався все б╕льше й б╕льше, аж доки одного разу не подумав: «Чого це я маю дарувати ╖м таку красу? Я струшую золото, а вони хвалять ос╕нь. ╤ чар╕вницею називають, ╕ красунею. А про мене хтось хоч раз сказав: «Листопад — красень?!». Н╕хто й н╕коли...». З тими думками полет╕в в╕н до злого чар╕вника, попросив у нього кр╕пильно╖ води та й побризкав нею вс╕ дерева. ╤ сталося нечуване — жоден жовтий листочок н╕ з липи, н╕ з берези, н╕ з клена не впав на землю. Дивувалися люди, що то за ос╕нь така, що нема листопаду. А Листопад ходив пом╕ж них ╕ кричав: — Я ╓! Я ось! Та його н╕хто не чув ╕ не бачив. Зрозум╕в Листопад, що сам соб╕ нашкодив. Почав б╕гати в╕д одного дерева до другого ╕ струшувати листя. Та марно — жоден листочок не впав на землю. — Листя не пада╓! — кричали д╕ти. — У нас м╕сяць Листонепад! Ус╕ тридцять дн╕в блукав Листопад по земл╕ ╕ всюди чув: — Листонепад, Листонепад, Листонепад... Нове ╕м’я йому зовс╕м не подобалося. Добре, що прийшла зима. А там весна, л╕то минули. Знову настала ос╕нь. Першого свого дня Листопад боязко п╕д╕йшов до клена ╕ спробував здмухнути листочок ╕з г╕лки. ╤ диво — листочок в╕д╕рвався. Листопад дмухнув на нього дужче — ╕ листочок упав д╕вчинц╕ на волосся. — Ти моя красунечко ╕з золотим листочком! — сказала ╖╖ мама. — Це мен╕ Листопад подарував, — усм╕хнулася д╕вчинка. Почув те Листопад — застрибав, закружляв в╕д радощ╕в, засипаючи вс╕х довкола золотим дощем ос╕ннього листя. В╕дтод╕ в╕н щедро дару╓ людям красу — обтрушу╓ з дерев ус╕ листочки: ╕ жовт╕, й коричнев╕, й червон╕. Бо в╕н – Листопад*.
* Давн╕ назви листопада: братчини, ворота зими, грудкотрус, листопадень, нап╕взимник, падолист.
Св╕тлана ПРУДНИК.
Ц╤ В╤РШ╤ ПРО ЗОЛОТУ КРИМСЬКУ ОС╤НЬ НАПИСАЛИ УЧН╤ СОНЯЧНОДОЛИНСЬКО╥ ЗОШ АР КРИМ, ЧЛЕНИ МАЛ╕Ж, УЧАСНИКИ ФЕСТИВАЛЮ «РЕК╤ТСЬКЕ СУЗ╤Р’Я-2009».
ОС╤НЬ
Жовтогаряча ос╕нь В гост╕ до нас прийшла. Розкинула високо Блакитн╕ небеса. Ср╕бне павутиння У пов╕тр╕ л╕та╓, Сну╓ пряжу дивну, На сонечку гра╓. В садах загуляли Золот╕ падолисти. На городах з╕брали Гарбузи барвист╕. Останн╕ сонячн╕ дн╕ Так╕ ласкав╕, мил╕. З прощальним криком журавл╕ В╕д нас в╕длет╕ли. Я дуже люблю тебе, Ос╕нь золота. Для мене ти найкраща В природ╕ пора.
Сейране ЕМ╤РВЕЛ╤╢ВА, учениця 8-го кл.
ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ОСЕНЕ
Травка вже жовт╕╓, Листя червон╕╓. Сонце менше гр╕╓, Д╕твора рад╕╓. На городах овоч╕ дозр╕ють, Яблука та груш╕ сп╕ють. Вони дуже смачненьк╕, Боки в них червоненьк╕. Д╕ти в школу посп╕шають, Вчител╕ на них чекають. Бали добр╕ треба заробляти, М╕цн╕ знання здобувати. Люблю тебе, осене, За листя, що в╕тром збите, За врожай, що нам несеш, За бабине л╕то.
Св╕тлана ПРОСКУР╤НА, учениця 8-го кл.
СОНЯЧНОДОЛИНСЬКА ОС╤НЬ
Ос╕нь, ос╕нь, ос╕нь! Ти бува╓ш р╕зна: То ясно св╕тить сонце, То в╕тер дме в в╕конце. Вже листя облет╕ло, Мов килим золотий. Дощ╕ ╕дуть несм╕ло, Хоч кл╕мат в нас сухий. Птахи в╕длет╕ли, Сп╕ву ╖х нема. Ось постука╓ у двер╕ Зимонька-зима.
Рамазан АМЕТОВ, учень 7-го кл.
ПОКЛИКАЛА ОС╤НЬ ДО ШКОЛИ
Сонце, кв╕ти - все це було л╕том, Скоро перший продзвенить дзв╕нок ╤ до школи ос╕нь кличе д╕ток До навчання, до нових книжок. А школа радо нас зустр╕ла, Чекала, як мати д╕тей. Гостинно двер╕ в╕дчинила Для нас ╕ поважних гостей. Покликала ос╕нь до школи, Зустр╕ли нас учител╕. ╤, як завжди, вони готов╕ Знання в╕ддати нам сво╖.
Мав╕ле НУСРЕТОВА, учениця 9-го кл.
ЖОВТЕНЬ
Жовтень пензлем золотим Розмалю╓ стежку, д╕м, Л╕с притихлий вдалин╕, Жовтий м╕сяць у в╕кн╕. Жовтий лис майнув хвостом, Заховався п╕д мостом. Жовта фарба вже на дн╕. ╤ стоять поля сумн╕.
Володимир ВЕРХОВЕНЬ.
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8012
|