Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯК ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ’ЯТНИКИ…
Прочитала у наш╕й «Св╕тличц╕» про встановлення пам'ятника Симону Петлюр╕ в В╕нниц╕....


З ГОЛОВИ НА НОГИ
«Люди, як╕ обирають корумпованих пол╕тик╕в, самозванц╕в, злод╕╖в та зрадник╕в, не ╓ ╖х...


РОЗ╤РВАННЯ ДИПЛОМАТИЧНИХ СТОСУНК╤В ╤ ВИВАЖЕН╤СТЬ Д╤Й ВЛАДИ
Чи не про нашу мудру владу кажуть: «С╕м л╕т минуло, як музика грала, а в╕н ще й тепер...


ЩО ПОВ'ЯЗУ╢ ЗАКРИТТЯ МИКОЛА╥ВСЬКОГО СУДНОБУД╤ВНОГО ЗАВОДУ ╤ ТЕРАКТИ, ЯК╤ СТАЮТЬ ВСЕ ЧАСТ╤ШИМИ
Така вже була влада. А що ж нин╕шня, революц╕йна? Чого в╕дда╓ перевагу жебранню збро╖ в...


МОВН╤ ПРИСТРАСТ╤, АБО У СВ╤Т╤ ПОВАЖАЮТЬ СИЛЬНИХ
Не вщухають бурхлив╕ дискус╕╖ навколо ст. 7 Закону «Про осв╕ту», прийнятого Верховною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2009
ДВ╤Ч╤ НА ОДН╤ ГРАБЛ╤...

╤стор╕ю Укра╖ни ╕ Криму, як ╕ вс╕╓╖ Сх╕дно╖ ╢вропи, давно сл╕д переписати. Б╕льш правдопод╕бно. Саме на це ще раз наштовху╓ стаття ╤горя Са╓нка «Севастополь – м╕сто русько╖ слави» («КС», 23.10.2009). Прочитав ╖╖ ╕з задоволенням, ╕ одразу хочу под╕литись ц╕кавою ╕нформац╕╓ю. В сучасн╕й ╕стор╕ограф╕╖ нема╓ сумн╕в╕в у тому, що сучасн╕ рос╕яни – це народ ф╕нно-угро-татарського походження з╕ «слов’янським забарвленням», що, власне, чомусь нада╓ ╖м право називати себе «старшим братом» сх╕дних слов’ян.
╤ д╕йсно, в Зах╕дн╕й ╢вроп╕ ще у XVIII ст. кра╖ну за назвою головного м╕ста називали Москов╕╓ю, а народ – московитами або татаро-руськими, на в╕дм╕ну в╕д «рутен╕в» — русин╕в, як╕ з час╕в Богдана Хмельницького все част╕ше називали себе укра╖нцями.
Розглядаючи етногенез рос╕ян, ц╕каво д╕знатись, про яких «татар» взагал╕ йдеться. Це був той народ, нащадки якого зараз називаються казанськими татарами, а ран╕ше це були волзьк╕ булгари, предками яких були праболгари або протоболгари.
Ще у V ст. н. е. ц╕ племена кочували на сх╕дному берез╕ Азовського моря, а пот╕м п╕д тиском авар╕в перекочували у П╕вн╕чне Приазов’я та межир╕ччя м╕ж Доном та Волгою ╕ створили союз «Велика Булгар╕я». Не раз протоболгари разом з праслов’янами-антами вдирались у меж╕ В╕зант╕╖ та Криму, де, можливо, могли тимчасово перебувати як васали авар╕в.
У 635 р. булгарський хан Куврат визволився в╕д аварського ярма ╕ панував з╕ сво╖м народом навколо Азовського моря. Помираючи, Куврат умовляв сво╖х п’ятьох син╕в триматися разом, жити в мир╕ ╕ злагод╕. Та сини, супроти мудро╖ поради батька, розд╕лилися. Наймолодший з╕ сво╓ю ордою опинився аж в ╤тал╕╖. Четвертий син з╕ сво╓ю ордою подався в Паннон╕ю до авар╕в. Трет╕й син – Аспурх – у 70-х роках V╤╤ ст. п╕шов у Зах╕дне Причорномор’я ╕ зв╕дти, зд╕йснюючи наб╕ги на В╕зант╕ю, у 679-680 рр. з ордою перейшов Дунай ╕ зайняв територ╕ю Добрудж╕ та завоювавши Мез╕ю, заснував сильну Болгарську державу. Пан╕вне становище в нов╕й держав╕ займала протоболгарська ел╕та. Тому держава стала називатись Болгар╕╓ю, але б╕льш╕сть населення складали слов’яни – м╕сцев╕ ╕ т╕, що прийшли з ордою. Недарма Святослав казав, що Болгар╕я – це центр слов’янських земель.
Старший син Куврата — Ватвай — залишився у П╕вн╕чно-сх╕дному Приазов’╖, де у низов’╖ Дону з обох бок╕в р╕чки до Х ст. кочували «чорн╕ болгари».
Але нас ц╕кавить другий син Куврата – Котраг. Його орда протягом трьох стол╕ть поступово перем╕стилась з Пониззя Дону вздовж Волги у п╕вн╕чно-сх╕дному напрямку до злиття Волги ╕ Ками, де, зм╕шавшись з м╕сцевими угро-ф╕нськими племенами, заснувала Волзько-Камську Болгар╕ю з центром у м╕ст╕ Булгар, ╕ стала називатись волзькими болгарами. Проти них Святослав Хоробрий також зд╕йснював походи.
На меж╕ Х╤-Х╤╤ ст. на Заход╕ Булгар╕╖ почало ╕снувати ╕ посилюватись Володимиро-Суздальське княз╕вство, куди нащадки Великих ки╖вських княз╕в пригнали безл╕ч п╕длеглих русич╕в, у тому числ╕ ╕ з╕ зруйнованого 1169 року Андр╕╓м Боголюбським Ки╓ва. Дуже скоро примусов╕ переселенц╕ також зм╕шалися з представниками угро-ф╕нських племен. Про б╕льш п╕зн╕й етногенез «московит╕в» можна д╕знатись з книги Льва Гум╕льова «В╕д Рус╕ до Рос╕╖». Якщо стисло: ел╕та нового пол╕етн╕чного об’╓днання формувалась на ╜рунт╕ меркантильних ╕нтерес╕в та ╕деолог╕чн╕й основ╕ християнського православ’я незалежно в╕д етн╕чно╖ приналежност╕! Згодом так створилась легенда про Трет╕й Рим. Тут можна згадати, що княз╕ Ки╖всько╖ Рус╕ сам╕ були варязького походження (як-не-як – Рюрикович╕), але з великою дом╕шкою половецько╖, в╕зант╕йсько╖, польсько╖ та мадярсько╖ (угорсько╖) кров╕, чого не скажеш про простий народ. Можна ще згадати ╕ про ж╕нок гарему Володимира Великого, доньок Ярослава та ╕нших княгинь, як╕ роз╕йшлися в ус╕ боки. Загалом, що дозволено Юп╕теру… ╤ ось тут при нагод╕, як науковий доказ, можна згадати малов╕домий факт, наведений у книз╕ Галини Лозко «Укра╖нське народознавство» (Харк╕в. «Див». 2005 – стор. 82).
«За досл╕дженням чеського б╕олога Х╤Х ст. Г. Менделя, групи кров╕ п╕длягають законам спадковост╕. Кожен етнос охоч╕ше прийма╓ спор╕днену йому кров, н╕ж чужинську.
Палеоантрополог╕чн╕ дан╕ та гематолог╕чн╕ групи сучасних народ╕в дають право вважати укра╖нц╕в спор╕дненими з населенням П╕вн╕чно╖ ╤тал╕╖, Балкан, Швейцар╕╖, П╕вденно╖ Н╕меччини, П╕вдня Англ╕╖, Чех╕╖, Словаччини, окремих район╕в Франц╕╖ (недарма, мабуть, ╕сну╓ сп╕взвуччя Галл╕я-Галичина, на яке звертають увагу досл╕дники). ╤ д╕йсно: 90% укра╖нц╕в мають групи кров╕ «А», «АВ» та «О». Але дуже мало групи «В», пор╕вняно з рос╕янами та монголами, у яких група «В» становить 80%». Ось ╕ м╕ркуйте, хто до кого ближче? Тож про яке «братерство» взагал╕ можна говорити? Чомусь ста╓ не дивною д╕яльн╕сть ╕ ╢вро-Аз╕йського центру, представники якого спаплюжили укра╖нську нац╕ональну державну символ╕ку на Говерл╕. Та й пр╕звища л╕дер╕в цього «центру» досить специф╕чн╕, ну зовс╕м не слов’янськ╕.
Повернемося до Кримсько╖ в╕йни, про яку взагал╕ ╕ написана стаття. Мене б╕льш за все хвилю╓, як у нових п╕дручниках з ╕стор╕╖ Укра╖ни ╕ Всесв╕тньо╖ ╕стор╕╖ буде викладатись ця тема. Яка буде ╕деолог╕чно-патр╕отична спрямован╕сть: «Во славу русского оружия», або гуман╕стична, загальнолюдська, спрямована на розв╕нчання подвиг╕в «Во славу царя и Отечества» ╕ обвинувачення ус╕х ╕мпер╕й та спровокованих ними во╓нних агрес╕й проти народ╕в по ус╕й земн╕й кул╕. Не бачив ще нового п╕дручника для 9 класу – (╖х ще у Джанко╖ нема, хоча перша чверть вже зак╕нчу╓ться), але хот╕лося б, щоб це був, можливо, окремий параграф. На уроках можна було б см╕ливо використовувати статтю пана Са╓нка. Та й у розд╕л╕ «Наш край у Х╤Х стол╕тт╕» вивчення под╕й Кримсько╖ в╕йни як частини Сх╕дно╖ повинно мати певну толерантну спрямован╕сть, а не пророс╕йську пропаганду. Це вже залежить в╕д педагог╕в, як╕ повинн╕ прищепити повагу до права кожно╖ нац╕╖ на свободу ╕ самовизначення.
Безл╕ч укра╖нц╕в, розд╕лених серед трьох ╕мпер╕й, полягло за ╕нтереси не свого народу. Щодо, власне, Кримсько╖ в╕йни, треба особливо звернути увагу на трактування й оц╕нку д╕яльност╕ кер╕вництва рос╕йською арм╕╓ю. У радянськ╕ часи кер╕вництво вважалось бездарним, а постачання арм╕╖ – жалюг╕дним. Не кажучи вже про техн╕чну в╕дстал╕сть. А зараз — все навпаки. Та ще й прославлення «рос╕йського масового геро╖зму», здобутого укра╖нськими рекрутами. Подив╕ться т╕льки на пр╕звища загиблих рядового складу. А ск╕льки укра╖нських пр╕звищ серед оф╕церського складу – видно на кам’яних надгробках.
Зда╓ться, що це була справжня м’ясорубка цв╕ту укра╖нського народу, знищення найб╕льш д╕╓здатно╖ частини укра╖нського населення чолов╕чо╖ стат╕. Зверн╕ть увагу: загибель одурманених непотр╕бним ура-патр╕отизмом, що виправдане захистом прикордонних територ╕й Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, як сп╕льно╖ Батьк╕вщини в╕д агресор╕в. До того ж, який рахунок пред’явиш агресорам? А сам╕ ким були в ц╕й в╕йн╕? Кожна ╕мпер╕я ╕ в мирний час – тюрма народ╕в. У тому числ╕, ╕ радянська. Але це було п╕зн╕ше… ╤ був другий Севастополь. Також з невдалою обороною. Та чинники поразки т╕ ж сам╕! Дв╕ч╕ на одн╕ грабл╕...

В╕ктор ТУРЧИН.
м. Джанкой.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8038

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков