Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2541)
З потоку життя (5645)
Душі криниця (3179)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1409)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1609)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НСЬКА Д╤АСПОРА В РФ ПРОСИТЬ ПУТ╤НА НЕ ЙТИ НА ЧЕТВЕРТИЙ ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ТЕРМ╤Н
Коломацький зазначив, що п╕сля приходу Пут╕на до влади у 2000 роц╕ почалися репрес╕╖ проти...


УКРА╥НА ╤ США В ООН ПРОГОЛОСУВАЛИ ПРОТИ РЕЗОЛЮЦ╤╥ РОС╤╥ ПРО «ГЕРО╥ЗАЦ╤Ю НАЦИЗМУ»
Представник США безпосередньо перед голосуванням запропонував 20 поправок до проекту резолюц╕╖.


У РАЗ╤ ПРОВЕДЕННЯ ВИБОР╤В У РАДУ ПРОЙШЛИ Б С╤М ПАРТ╤Й
про це св╕дчать результати загальнонац╕онального соц╕олог╕чного досл╕дження чотирьох компан╕й


У КРИМУ В 35 РАЗ╤В ЗМЕНШИЛАСЯ К╤ЛЬК╤СТЬ МОЛОД╤, ЯКА НАВЧА╢ТЬСЯ УКРА╥НСЬКОЮ МОВОЮ
Дипломат додав, що ц╕ обмеження суперечать р╕шенню М╕жнародного суду ООН


У ВЧИНЕНН╤ ЗЛОЧИН╤В ПРОТИ МАЙДАНУ ВИННИМИ ВИЗНАНО 48 ОС╤Б
За словами Горбатюка, з тих, хто отримав п╕дозру, 48 високопосадовц╕в, 203 правоохоронц╕, 25...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2009
НЕНАВИСТЬ ПУТ╤Н╤ЗМУ ДО ЮЩЕНКА — ЦЕ ВЕЛИКЕ НАДБАННЯ УКРА╥НИ
АНАТОЛ╤Й СТР╤ЛЯНИЙ

УКРА╥НА — НЕ РОС╤Я...

Слухачам Рос╕йсько╖ служби «Рад╕о «Свобода» Анатол╕я Стр╕ляного представляти не потр╕бно — в╕н багато рок╕в компону╓ ╕ дошкульно коменту╓ листи слухач╕в з усього св╕ту. Так само, як не треба його представляти глядачам документального сер╕алу «Нам╓дн╕» Леон╕да Парфьонова, де Анатол╕й ╤ванович був коментатором ╕сторичних под╕й. Родом ╕з Сумщини, у 23 роки Стр╕ляний став пров╕дним нарисовцем «Комсомольской правды», ув╕йшовши до кола знаних рос╕йських л╕тератор╕в.
Багато рок╕в жив ╕ працював на Заход╕. У 2001 роц╕ повернувся в Укра╖ну. Тепер живе в сел╕ Рудики п╕д Ки╓вом у звичайн╕й с╕льськ╕й хат╕.
╤ дал╕ працю╓ на «Свобод╕», в укра╖нськ╕й ╕ рос╕йськ╕й пер╕одиц╕. Останн╕м часом Стр╕ляний при кожн╕й нагод╕ повторю╓, що «ненависть пут╕н╕зму до Ющенка — це надбання Укра╖ни, яким треба пишатися ╕ дорожити». Сьогодн╕ про це та ╕нше — в ексклюзивному ╕нтерв’ю культового публ╕циста «Укра╖н╕ молод╕й».

«ЮЩЕНКА ОБИРАЛИ ЗА ТЕ, ЩО В╤Н — ДЕМОКРАТ, АЛЕ ОЧ╤КУВАЛИ, ЩО В╤Н БУДЕ ДИКТАТОРОМ»
— Виборча кампан╕я, яка розпочалася в Укра╖н╕, да╓ прив╕д проанал╕зувати, що зроблено за останн╕ п’ять рок╕в. Яким Президентом ╓ В╕ктор Ющенко, на ваш погляд?
— Як людина, схильна захоплюватись ╕ вживати сильн╕ слова, як позитивн╕, так ╕ негативн╕, скажу про В╕ктора Ющенка, розум╕ючи, що переб╕льшую. Адже переб╕льшення бувають доречними част╕ше, н╕ж нам зда╓ться. Вони додають виразност╕, змушують читача або слухача звернути увагу на думку, яка висловлена г╕перболою. В╕ктор Ющенко — звичайна людина, може, нав╕ть тр╕шечки занадто звичайна. Але в╕н — великий Президент.
Остаточно це мали змогу побачити вс╕, у кого ╓ оч╕ ╕ хто в╕рить сво╖м очам, а не вухам, тор╕к, коли Ющенко засудив Рос╕ю за напад на Груз╕ю. Це був величезний ╕сторичний крок. ╤ т╕льки один цей крок да╓ мен╕ право сказати, що це великий Президент. Треба п╕дкреслити, що якраз для таких вчинк╕в народи й обирають президент╕в або мають в╕д Господа Бога корол╕в ╕ цар╕в, якщо вони — справжн╕ корол╕ ╕ цар╕.
Президента обирають не для того, щоб в╕н визначав остаточну ц╕ну на молоко в╕д т╕тки Гальки в сел╕ Рябина ╕ нав╕ть не для того, щоб укладати виг╕дн╕ для кра╖ни газов╕ угоди, як це не дивно звучить напередодн╕ зими. Ющенко це зна╓ (наск╕льки св╕домо — мене не обходить). Народи обирають президент╕в для того, щоб ось у таку мить, як напад Рос╕╖ на Груз╕ю, сказати в╕д ╕мен╕ держави те, що сказав В╕ктор Ющенко.
— Але ж в╕д нього чекали не т╕льки цього…
— Менш╕ кроки Ющенка — теж кроки справжнього Президента. Зокрема те, що в╕н в╕дкрив людям правду про Голодомор. Незважаючи на «ексцеси виконавц╕в», на те, що цю кампан╕ю робили все ще радянськ╕ люди ╕ по-радянському — в дус╕ та в кращих традиц╕ях радянсько╖ пропаганди, факт, що Ющенко спробував привернути увагу сусп╕льства ╕ св╕ту до Голодомору — це крок справжнього Президента. Це крок людини з державницькою ╕ просто людською ╕нту╖ц╕╓ю, яка розум╕ла: «Час плине. Треба або зараз, або н╕коли».
Знаково також, що в╕н п╕дн╕с УПА — укра╖нський визвольницький державний рух. Можна сперечатися, чи сл╕д вважати геро╓м Укра╖ни Романа Шухевича, ╕ так╕ суперечки завжди були, ╓ ╕ будуть у кожного народу. Важливо, що Ющенко не побоявся це робити. В╕н же розум╕в, що це непопулярний крок для б╕льшост╕ його виборц╕в. В╕н не м╕г не розум╕ти реакц╕ю оцих радянських учительок, яких у Верховн╕й Рад╕ представля╓ комун╕стка Катерина Самойлик. На власн╕ вуха чув, як вона обурювалася в якомусь ╕нтерв’ю, що х╕ба ж можна весь час про голод говорити, мовляв, треба на подвигах виховувати людей! Я дивився на не╖ ╕ думав: «Мабуть, непогана с╕льська вчителька. Але вона темна людина ╕ не розум╕╓, що каже!». Ющенко розум╕в, звичайно, що скажуть оц╕ самойлики ╕ взагал╕ б╕льш╕сть радянських людей, як╕ донин╕ все ще в б╕льшост╕. Але в╕н це робив, вважаючи, що якщо не в╕н, то вже н╕хто. ╤ це правда.
— Тобто несприйняття р╕шень Ющенка — законом╕рн╕сть?
— Ще Лен╕н любив цитувати знаменит╕ слова з в╕рша Миколи Некрасова «Он ловит звуки одобрения не в сладком ропоте хвалы, а в диких криках озлобления». Якби я — антирадянська людина, рос╕йський демократичний л╕тератор ╕ укра╖нський буржуазний нац╕онал╕ст за покликанням — ус╕ ц╕ роки жив на М╕сяц╕, а пот╕м з’явився тут ╕ д╕знався т╕льки одне: що н╕кого у св╕т╕ пут╕н╕зм так люто не ненавидить, як Ющенка, мен╕ було б цього досить, щоб п╕дняти за Ющенка обидв╕ руки.
З точки зору Самойлик, Ющенко — це бич Божий, а з мо╓╖ точки зору, навпаки, — подарунок Божий.
— Ми з вами говорили про Ющенка восени 2004 року. Нав╕ть у вас було тод╕ переконання, що в╕н не зможе стати Президентом, що в нього недостатньо п╕дтримки, що його команда недостатньо працю╓...
— Х╕ба? Вже не пам’ятаю. Якщо я це й говорив, то, мабуть, не уявляв, що так багато людей збереться на майдани по вс╕й Укра╖н╕. Перем╕г, звичайно, не в╕н. Перемогла народна в╕драза до т╕╓╖ радянщини, з якою в╕н з╕ткнувся напередодн╕ голосування ╕ п╕д час вибор╕в.
— Ви кажете, що Ющенко — великий Президент, але народ цього не розум╕╓, ╕ водночас, що саме завдяки майданам ╕ народу Ющенко перем╕г. Чому в╕н як Президент не зробив того, за що його Майдан п╕дтримував?
— Це не Ющенко не зробив, в╕н не зм╕г зробити. Це люди наш╕ не зробили! Якби Ющенко перем╕г, у нього було б 80 в╕дсотк╕в голос╕в, а не 50 з коп╕йками! Звичайно, в╕н мав урахувати весь коридор наявних можливостей. За ним не було пол╕тично╖, адм╕н╕стративно╖ ╕ нав╕ть морально╖ сили, яка дозволила б йому зробити те, що народ в╕д нього оч╕кував.
Якраз в останн╕й передач╕ «Ваш╕ листи» на Рос╕йськ╕й служб╕ «Рад╕о «Свобода», де працюю, я зачитав ц╕кавий лист ╕з Ки╓ва. Цитую мовою ориг╕налу:
«Что, если бы и в Украине Ющенко, как Путин, стал завинчивать гайки? Если бы он ответил самым простым, понятным массам способом на их ожидания — посадил бы всех бандитов в тюрьмы? Тем более, что этот контингент этого от него ожидал — не зря несколько месяцев мировые курорты были забиты украинскими бандитами, извините — туристами. Посадил бы так, как от него ожидала страна — без суда и следствия, благо, их имена были у всех на слуху, у всего Майдана... Скрутил бы и прочих своих врагов в бараний рог сильной добротворящей рукой... В какой стране, Анатолий Иванович, в этом случае жили бы мы сейчас?». Коментуючи цього листа, я якраз ╕ кажу про те, що Ющенка обирали за те, що в╕н демократ, але оч╕кували, що в╕н буде диктатором.
— ╤ незлюбили за те, що диктатором в╕н не став?
— Майдан у цьому сво╓му бажанн╕ не бачив н╕яких суперечностей! Бо жоден майдан у св╕т╕ не перейма╓ться суперечностями у сво╖х бажаннях ╕ пристрастях. На те в╕н ╕ Майдан! Звичайно, Ющенку не треба було забагато об╕цяти. Проте ж люди сам╕ витягнули з нього ц╕ об╕цянки, пот╕м ╖х багатократно посилили у сво╖х думках ╕ стали оч╕кувати виконання. А коли бандити — не в тюрмах, то виявилось, що нема╓ ╕ молочних р╕к ╕з кис╕льними берегами. Але якщо ви не оберете Ющенка Президентом у с╕чн╕, вже у кв╕тн╕ я побачу написане на парканах вашими кострубатими л╕терами: «Андр╕йович, прости нас!».
— Ви проводите паралел╕ з «Даниличем»?
— Так. ╤ по цьому видно. Як я свого часу бачив на власн╕ оч╕ напис: «Дан╕лич, прости!».

«УКРА╥НСТВО П╤Д ЗАГРОЗОЮ»
— Якщо проводити паралел╕, то Леон╕д Кучма ув╕йшов в ╕стор╕ю таким соб╕ директором–бюрократом, який керував кра╖ною, як заводом. А В╕ктор Ющенко ╓ ким?
— В одн╕й з╕ сво╖х колонок я писав: щоб зрозум╕ти вс╕ кроки В╕ктора Ющенка, як╕ здаються незбагненними, потр╕бно давати соб╕ зв╕т у тому, що насправд╕ його роль — л╕дер укра╖нського нац╕онального руху на посад╕ Президента. Така його доля. Так усе ста╓ на сво╓ м╕сце. Бо коли Президент звинувачу╓ ту ж Юл╕ю Тимошенко в нац╕ональн╕й зрад╕ — це н╕сен╕тниця ╕ звучить дивно. Але коли л╕дер, вождь нац╕онального визвольного руху звинувачу╓ когось з╕ сво╖х у нац╕ональн╕й зрад╕ — це лог╕чно. Завжди так робилось ╕ буде робитись. Найб╕льша проблема Укра╖ни в тому, що не вир╕шено головне завдання, яке ставить перед собою кожен нац╕ональний рух. Укра╖нство п╕д загрозою. Це величезна загроза, проте б╕льш╕сть населення цього не усв╕домлю╓, ╕ це трагед╕я.
— Якщо взяти пол╕тичну ╕стор╕ю В╕ктора Ющенка, починаючи з 2001 року, коли представники Руху Тарасюка, Укра╖нсько╖ народно╖ парт╕╖, парт╕╖ «Реформи ╕ порядок» на Говерл╕ оголосили про громадське об’╓днання «Наша Укра╖на», то сьогодн╕, як ми бачимо, НРУ ╕ ПРП — з Тимошенко, УНП займа╓ особливу позиц╕ю, «НУ» розкололася ╕ вага╓ться з вибором… ╤ вс╕ вони звинувачували Ющенка в тому, що в╕н дистанц╕ювався в╕д нац╕онального руху!
— В╕н зробив усе, щоб не довести Укра╖ну до громадянсько╖ в╕йни ╕ щоб не втратити т╕ завоювання, хай маленьк╕, як╕ здобув Майдан. В╕н змушений був п╕ти на компром╕с! Як же ╕накше?
— Але як же може л╕дер нац╕онального визвольного руху залишитись без пастви?
— А така паства! Не будемо на паству молитись. Якщо у вождя чи командувача нема╓ арм╕╖, це не завжди його провина. Ви кажете, що Ющенка покинули ц╕л╕ так зван╕ парт╕╖, як╕ його п╕дтримували, як╕ представляли собою нац╕онально–визвольний рух Укра╖ни. Насправд╕, це й св╕дчить про справжн╕сть укра╖нського нац╕онально–визвольного руху. На те в╕н ╕ нац╕онально–визвольний рух, щоб у ньому пост╕йно сварилися, щоб була боротьба груп, боротьба за владу, щоб там вирували амб╕ц╕╖ людей, як╕ вважають, що вони краще знають, що треба нац╕╖. Згадайте Другу св╕тову в╕йну. Це ж правда, що бандер╕вц╕ й мельник╕вц╕ перебили одне одного принаймн╕ не менше, н╕ж н╕мц╕в ╕ червоних! На жаль, це звичайна справа. Нема ╕ не було у св╕т╕ жодного визвольного руху, жодно╖ революц╕╖, на верх╕вц╕ якого не було б того, що ми бачимо в Укра╖н╕.

«ДЛЯ РОС╤╥, ТОБТО ПУТ╤Н╤ЗМУ, НЕСТЕРПНО, ЩО ПОРУЧ МОЖЕ ╤СНУВАТИ ДРУГА, Б╤ЛЬШ ДЕМОКРАТИЧНА, РОС╤Я — УКРА╥НА»
— Ви говорили, що загроза укра╖нству ╕сну╓. У чому вона поляга╓, адже ╓ незалежна держава, як╕й уже багато рок╕в, яка визнана у св╕т╕, веде досить незалежну пол╕тику?..
— Значною м╕рою сучасна Укра╖на ╓ другою, нехай б╕льш демократичною, Рос╕╓ю. Вона по сво╖й сут╕ все ще залиша╓ться зрусиф╕кованою, з одного боку. А з ╕ншого — трива╓ ц╕леспрямований масштабний вплив Рос╕╖ з нем╕ряними грошима.
Трагед╕я Укра╖ни — трагед╕я укра╖нства. Тут неефективна Служба безпеки, тут н╕хто не займа╓ться боротьбою з п╕дривною д╕яльн╕стю, насамперед Рос╕╖. Так, н╕би ц╕╓╖ д╕яльност╕ нема, н╕би ми ╖╖ щодня не бачимо, вмикаючи телев╕зор чи розгортаючи рос╕йсько— або укра╖номовну газету! Чому я сюди включаю газети укра╖нськ╕? Можна взяти укра╖номовну газету — п╕дшивку за ц╕лий р╕к — ╕ не знайти жодного слова про загрозу укра╖нству. У мене таке враження, що ╕нколи т╕льки я цю загрозу розум╕ю ╕ т╕льки мен╕ вона болить.
— Знову переб╕льшу╓те, бо нещодавно Володимир Горбул╕н порушував у «Дзеркал╕ тижня» т╕ сам╕ питання.
— Ну, ще к╕лька людей розум╕ють — Володимир Горбул╕н, генерал Олександр Олександрович Ск╕пальський, але державно╖ боротьби з цим нема╓. Тому що нема держави як апарату. Ми ж зна╓мо, що державний апарат приватизовано. Це наст╕льки жахливо, що не хочеться дивитись на це як на норму. Та воно ╕ ╓ ╕сторично. Значить, треба пройти через цей етап, ╕ н╕хто не винен, що так склалось. Але треба розум╕ти, що народження держави, державного апарату, державного управл╕ння, державно╖ безпеки — це серйозна справа.
╤ коли спостер╕га╓ш за процесами в Укра╖н╕, то не т╕льки впада╓ш у розпач, а й залиша╓ться при╓мне здивування. Виявля╓ться, що нав╕ть без належно д╕ючого апарату кра╖на якось ╕сну╓!
— По-мо╓му, ви утриру╓те, коли говорите, що Укра╖на — «друга Рос╕я». Якби це було так, то ставлення до нас з боку Рос╕╖ було б б╕льш лояльним.
— Для Рос╕╖, тобто пут╕н╕зму, нестерпно, що поруч може ╕снувати друга, б╕льш демократична (пор╕вняно з Рос╕╓ю), Рос╕я. Не кажучи вже про те, що в рос╕йськ╕й св╕домост╕, починаючи з прибиральниц╕ й зак╕нчуючи Пут╕ним, ╕сну╓ зал╕зна впевнен╕сть, яку за них п╕встол╕ття тому сформулював Зб╕гн╓в Бзежинський: Рос╕я може ╕снувати т╕льки як ╕мпер╕я або н╕як. Це в Рос╕╖ усв╕домлюють ус╕.
А ╕мпер╕╓ю вона може ╕снувати т╕льки з Укра╖ною. Рос╕я з’явилась як ╕мпер╕я, коли з’╓дналась з Укра╖ною, ╕ зникла разом з╕ зникненням Укра╖ни. Без Укра╖ни нема╓ ╕мпер╕╖. Тому треба ╕ нам розум╕ти Рос╕ю. Для них це екзистенц╕йне питання — питання ╕снування Рос╕╖. Ось чому така увага Кремля до Укра╖ни, ось чому вона ╓ ворогом № 1 разом з Америкою. У Рос╕╖ ╓ усв╕домлення того, що без Америки вони вже забрали б Укра╖ну назад. Тому ц╕лком лог╕чно, що в рос╕йськ╕й сучасн╕й св╕домост╕ ╓ два вороги — Укра╖на й Америка.
— У св╕домост╕ прибиральниц╕ нав╕ть у Донецьку усв╕домлення, що Укра╖на — друга Рос╕я, нема╓. У нас дуже невелика к╕льк╕сть людей ╕дентиф╕ку╓ себе з сус╕дньою державою...
— Тому я й кажу, що це не перша, а друга Рос╕я. Тут треба згадати явище елл╕н╕зму, коли рос╕йська мова вже не належить т╕льки рос╕йському народов╕. Ми з вами бачимо, що в Укра╖н╕ мова — рос╕йська, а св╕дом╕сть — не рос╕йська. З грецькою мовою так само було, ╕ не т╕льки з нею. Зараз це ж в╕дбува╓ться в Англ╕╖.
Але це не повинно заспокоювати укра╖нц╕в. Потр╕бно, щоб мова не була втраченою. Бажано, щоб в Укра╖н╕ було укра╖нство, а не друга Рос╕я.

«БУДЬ-ЯКИЙ УКРА╥НСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТ ПРИРЕЧЕНИЙ БУТИ АНТИРОС╤ЙСЬКИМ»
— За вашою лог╕кою, будь–який укра╖нський Президент приречений бути антирос╕йським?
— Саме так. ╤ Ющенка я шаную за те, що в╕н зробив для в╕дчуження Укра╖ни в╕д Рос╕╖, укра╖нства в╕д рос╕йськост╕. Це те, за що його ненавидить пут╕н╕зм. Усе, що подоба╓ться пут╕н╕зму, не ма╓ подобатись мен╕. Все, що засуджу╓ пут╕н╕зм, я маю схвалювати. Тому що пут╕н╕зм — недемократичне явище, небезпечне для Рос╕╖, для св╕ту ╕ для Укра╖ни.
Правда, цин╕чно кажучи, ╕нколи задля красного сл╕вця кортить сказати: «Слава тоб╕, Господи, що там пут╕н╕зм, що пут╕н╕зм робить Рос╕ю менш привабливою для Укра╖ни». Якби Рос╕я була б╕льш привабливою, наприклад, демократичною, н╕чого не зм╕нилося б у ╖╖ ставленн╕ до укра╖нц╕в. Бо рос╕йський демократ зак╕нчу╓ться там, де почина╓ться розмова про Укра╖ну. Загалом, якби Рос╕я була б╕льш привабливою, то автоматично приваблив╕шою була б ╕ рос╕йськ╕сть. Це те, що я називаю природною русиф╕кац╕╓ю, нос╕ями яко╖ ╓, прим╕ром, рос╕йськ╕ артисти, так популярн╕ в Укра╖н╕. Саме це явище мав на уваз╕ Микола Хвильовий, коли пояснював сво╓ гасло «Геть в╕д Москви». Геть в╕д Москви не тому, що Москва погана, а тому, що вона гарна, але сильн╕ша. ╤ вона поглина╓ все, що не рос╕йське. Це природно. Так буде з Кита╓м, який почав поглинати сус╕дн╕ народи.
— ╤ поглине Рос╕ю?
— Це ж конкуренц╕я за ╕снування культур, вони, як зв╕р╕ в л╕с╕. Перемага╓ той, хто сильн╕ший. Перемага╓ не тому, що хоче перемоги, хоча й це ╓, а тому, що сильн╕ший.
Що сказав Кучма ╕ не сказала Тимошенко
— Чому ви вважа╓те нос╕╓м укра╖нства, захисником ╕нтерес╕в нац╕╖ В╕ктора Ющенка, а не, наприклад, Юл╕ю Тимошенко, яка на це претенду╓? Вона нав╕ть у передвиборн╕й реклам╕ ототожню╓ себе з Укра╖ною. ╤ саме ╕нтересами Укра╖ни пояснюють ╖╖ б╕льш зважену пол╕тику щодо Кремля!
— Якщо казати ц╕лком об’╓ктивно, Юл╕я Тимошенко може врятувати, якщо треба буде, Укра╖ну як державу. Тому що вона не захоче д╕литися сво╓ю владою з Пут╕ним.
— Чому?
— Вони з ним однакового зросту, каб╕нети займають однаков╕. У цьому м╕стика ╕ покликання ╕снування держави. Державу не так легко продати, якщо ти на ╖╖ чол╕. Бо вона — своя. Див╕ться, Лукашенко ск╕льки рок╕в уже прода╓ свою Б╕лорусь (за словами його ворог╕в), а все н╕як не продасть. Бо шкода! Н╕як ц╕ну не складе. Отак ╕ Тимошенко. Якщо вона стане при влад╕, то ц╕ну, на щастя Укра╖ни, не складе. Не зможе запропонувати пут╕н╕зм тако╖ ц╕ни, яка б влаштувала Тимошенко або будь–кого ╕ншого на ц╕й посад╕.
Що стосу╓ться укра╖нства ╕ демократ╕╖, то, якщо оц╕нювати по справах ╕ вчинках, Тимошенко вони ц╕кавлять менш за все. М╕ж ╕ншим, Кучм╕ укра╖нство було ╕ ╓ дорожче, н╕ж Юл╕╖ Тимошенко. А Ющенку Укра╖на болить, це в нього щиро — укра╖нство, демократ╕я ╕ державн╕сть. Це в╕дчува╓ться в деталях, приховати як╕ неможливо.
— Поясн╕ть на фактах.
— Будь ласка. Юл╕я Тимошенко мала можлив╕сть стати великою людиною у св╕т╕, великою людиною Укра╖ни, великим Президентом Укра╖ни, якби вона тор╕к за 10 хвилин перед Ющенком засудила Москву за напад на Груз╕ю такими ж словами, см╕ливо ╕ безоглядно. Тут ╖╖ п╕двела в╕дсутн╕сть пол╕тично╖ ╕нту╖ц╕╖. Вона не зрозум╕ла, що якби в той момент вона так само р╕зко, як ╕ Ющенко, висловила свою позиц╕ю, то ╖╖ п╕дтримав би ╕ Ки╖в, ╕ Донецьк, ╖╖ п╕дтримала б уся Укра╖на, як п╕дтримали укра╖нц╕ Леон╕да Кучму в питанн╕ Тузли.
— Але ж Кучма н╕коли в житт╕ не сказав би те, що сказав Ющенко!
— Це залежить в╕д обставин. Гадати про це н╕чого — була б зовс╕м ╕нша пол╕тична ситуац╕я. Але ма╓мо приклад ╕з Тузлою. Що Кучма тод╕ сказав: «Смотрел сегодня карту. Чего им не хватает?». Жоден п╕арник, жоден пропагандист у св╕т╕ до цього не додумався б! У нього самого ц╕ слова вирвались, Пут╕н усе зрозум╕в. Зрозум╕в, що цей буде воювати. ╤ нав╕ть у трамваях у Донецьку рос╕йськомовн╕ хлопц╕ нап╕дпитку кричали, що п╕дуть воювати за Тузлу.
— Чому тод╕ слова В╕ктора Ющенка на захист Груз╕╖ не справили такого враження на хлопц╕в у Донецьку?
— Але слова Тимошенко справили б. Тому що Ющенко — вождь нац╕онально-визвольного руху, а вона — н╕. Тут психолог╕я народу. Треба розум╕ти, що в Укра╖н╕ державницьк╕ настро╖ сильн╕ш╕, н╕ж укра╖нськ╕. Т╕ ж донецьк╕ хлопц╕. Укра╖нство ╖м заважа╓, проте нав╕ть ╖м свою землю в╕ддавати не хочеться. Це т╕ суперечност╕ Майдану, натовпу, стих╕╖… Я це називаю св╕тським нац╕онал╕змом. Саме в╕н, дякувати Богу, в Укра╖н╕ ╓ й активно розвива╓ться. Особливо серед молод╕.
Якщо ╕сну╓ держава, ╕сну╓ рег╕ональний патр╕отизм, то буде ╕снувати та розвиватись ╕ державний патр╕отизм. Це звичайне явище. ╤ донеччанину, ╕ льв╕в’янину однаково при╓мно, коли Клички перемагають. Це важлива р╕ч, яка дозволя╓ держав╕ ╕снувати ╕ розвиватись. Пут╕н╕зм розум╕╓ це краще, н╕ж сам╕ укра╖нц╕. Тому кожен день ╕снування Укра╖ни як держави, хай нав╕ть зрусиф╕ковано╖, — це н╕ж у серце пут╕н╕зму. Тому в╕н так ╕ррац╕онально ненавидить В╕ктора Ющенка ╕ укра╖нський нац╕ональний рух.

Михайлина СКОРИК.
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1521/180/53494/

ДОСЬ╢ «УМ»

Стр╕ляний Анатол╕й ╤ванович. Укра╖нський ╕ рос╕йський публ╕цист, журнал╕ст, письменник, к╕носценарист. Народився 5 лютого 1939 р. в сел╕ Рябина Великописар╕вського району Сумсько╖ област╕.
Зак╕нчив Московський держун╕верситет. Працював у московських газетах та журналах («Комсомольская правда», «Новый мир»), був коментатором АПН. Видав 12 книжок публ╕цистики й прози, написав сценар╕╖ до к╕лькох художн╕х ╕ документальних ф╕льм╕в. У 1989 р. став лауреатом Держпрем╕╖ СРСР за сценар╕й до стр╕чки «Архангельський мужик». Член ╕ в╕це-президент (у 1989–1991 рр.) Рос╕йського ПЕН-центру.
У 1989 р. був обраний головним редактором видавництва «Радянський письменник», але тод╕шн╓ кер╕вництво Сп╕лки письменник╕в СРСР завадило йому об╕йняти цю посаду. З 1995 р. Стр╕ляний працю╓ на Рос╕йськ╕й служб╕ «Рад╕о «Свобода», з 2002 р. — поза штатом.
В╕д певного часу — громадянин Австр╕╖. Ран╕ше мешкав здеб╕льшого в Австр╕йськ╕й Республ╕ц╕, тепер — в Укра╖н╕, в сел╕ Рудики Обух╕вського району Ки╖всько╖ област╕.
Друку╓ться в укра╖нськ╕й пер╕одиц╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8039

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков