Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З ЮВ╤ЛЕ╢М, КОБЗАРЮ!
Цього тижня в╕дсвяткував 80-л╕тн╕й юв╕лей ялтинський кобзар Остап К╕ндрачук.


ЗГАДАЙТЕ У ВАШИХ МОЛИТВАХ ЯРОСЛАВА ГАЙВАНЮКА…
Його чиста душа заслугову╓ на те.


ПАМ’ЯТЬ, ЯКА ПРОДОВЖУ╢ ЖИТТЯ
Про творч╕ здобутки В╕ри Серг╕╖вни Ро╖к пам’ятають не лише напередодн╕ юв╕лейних дат.


ПОМ’ЯНУЛИ ГУБАР╤В…
наш обов’язок – вшановувати й передавати дал╕ в майбутн╓ пам’ять про цих...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ В╤РИ РО╥К
У Вадима Михайловича Ро╖ка сьогодн╕ - день народження!




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2009
СОЛОМ╤Я КРУШЕЛЬНИЦЬКА. ДУША, СМЕРТЕЛЬНО ХВОРА НА КРАСУ...

П╤СЕННА СВ╤ТЛИЦЯ
Шановн╕ «св╕тличани»! Запрошу╓мо вас взяти участь у наступному п╕сенному проект╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕: давайте спробу╓мо визначити гуртом двадцять найкращих, найталановит╕ших, найпопулярн╕ших укра╖нських виконавц╕в. Тих сп╕вак╕в, артист╕в минулих стол╕ть ╕ сучасност╕ (а це можуть бути оперн╕, народн╕, естрадн╕ артисти), хто завдяки сво╓му таланту п╕дносить укра╖нську п╕сню до найвищих висот, да╓ друге дихання народним, класичним творам, творить сучасну СПРАВЖНЮ укра╖нську естраду.
Разом з вар╕антами «двадцяток» надсилайте невеличк╕ розпов╕д╕, чому ви вважа╓те цих артист╕в справд╕ найкращими, як╕ п╕сн╕ у ╖хньому виконанн╕ вразили вас, проникли у вашу душу. Так само, як ╕ з найкращою п╕сенною «двадцяткою», т╕ виконавц╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями конкурсу, а читач╕, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», будуть запрошен╕ на святковий ф╕нальний концерт-фестиваль, де у творчому змаганн╕ роз╕грають черговий «Св╕тличний» суперприз.
Надсилайте ваш╕ списки двадцяти найкращих укра╖нських виконавц╕в на адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з пом╕ткою «П╕сенна св╕тлиця», або на e-mail: kr_svit@meta.ua.
Пропону╓мо сьогодн╕ ваш╕й уваз╕ розпов╕дь про одну з ц╕лком можливих претенденток на перемогу у нашому конкурс╕ — славетну сп╕вачку Солом╕ю Крушельницьку, яка п╕дкорила сво╖м голосом найкращ╕ театри св╕ту, але, куди б ╖╖ не занесла доля, завжди залишалась в╕рною р╕дн╕й, укра╖нськ╕й п╕сн╕.

Ведуча «П╕сенно╖ св╕тлиц╕» Юл╕я КАЧУЛА.


1899 року в Петербурз╕ тр╕умфально гастролювала ╕тал╕йська оперна трупа. В ╖╖ склад╕ були тогочасн╕ з╕рки св╕тово╖ опери: Енр╕ко Карузо, Мат╕а Батт╕ст╕н╕ ╕ примадонна варшавського „Великого театру” Солом╕я Крушельницька. ╤мператор Микола II, вражений сп╕вом прекрасно╖ слов’янки, запросив ╖╖ виступити при двор╕. На завершення концерту Крушельницька, як завжди, засп╕вала укра╖нських п╕сень. Цар здивовано спитав, що це за п╕сн╕ ╕ якою мовою вона ╖х виконувала? Солом╕я, як╕й тод╕ вже аплодувала вся ╢вропа, не вагаючись в╕дпов╕ла: „Це – п╕сн╕ мого народу, народу Укра╖ни”.
Солом╕я Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в под╕льському сел╕ Б╕лявинц╕. ╥╖ батько, Амврос╕й Крушельницький, був греко-католицьким священиком. Кр╕м Люн╕, як називали ╖╖ р╕дн╕, в с╕м’╖ було ще семеро д╕тей. Коли Солом╕я була зовс╕м маленькою, родина пере╖хала до села Б╕ла, поблизу Тернополя. Здавалося, доля юно╖ Солом╕╖ була ц╕лком прогнозованою. Донька священика повинна стати дружиною священика, ╕ сп╕вати не на сцен╕, а б╕ля дитячо╖ колиски. За тогочасною традиц╕╓ю, до священицько╖ с╕м’╖, де були д╕вчата на пор╕, при╖здили у гостину молод╕ сем╕наристи. Вони жили в родин╕ протягом к╕лькох тижн╕в, наглядаючи соб╕ наречених. ╤ от один ╕з таких сем╕нарист╕в уподобав соб╕ Солом╕ю, поговорив з ╖╖ батьком ╕ нав╕ть заслав сват╕в. Уже була визначена дата вес╕лля, роз╕слан╕ запрошення, але не було бажання наречено╖ ╕ти зам╕ж. Солом╕я мала ╕ншу мр╕ю — стати профес╕йною сп╕вачкою. Тим б╕льше, що уже багато зробила для того: за сприяння, а подекуди й з ╕н╕ц╕ативи свого тата вчилася гр╕ на фортеп╕ано, сп╕ву, диригуванню. На щир╕ вмовляння сво╓╖ доньки Амврос╕й Крушельницький зробив те, що не прийнято було робити, — роз╕рвав заручини, аби Солом╕я могла зд╕йснити свою мр╕ю. Б╕льше того, коли його Солюня провчилася у Льв╕вськ╕й консерватор╕╖, в╕н постарався д╕стати ╖й стипенд╕ю, щоб вона по╖хала на навчання до ╤тал╕╖. За цей крок Солом╕я Крушельницька була безмежно вдячна коханому татов╕ до к╕нця життя, адже ╕накше вона могла б не в╕дбутись як сп╕вачка. Крушельницька стала чи не першою ж╕нкою, яка самост╕йно зробила свою профес╕йну сп╕вочу кар’╓ру.
...Викладач Льв╕всько╖ консерватор╕╖ професор Висоцький визначив ╕ поставив голос Крушельницько╖ як мецо-сопрано. Зак╕нчивши консерватор╕ю, у кв╕тн╕ 1893-го Солом╕я дебютувала у Льв╕вському театр╕ Скарбка. На сцен╕, яка сьогодн╕ належить театров╕ ╕мен╕ Заньковецько╖, вона усп╕шно виступила в опер╕ Дон╕цетт╕ „Фаворитка”. Галицька газета „Д╕ло” тод╕ написала: „Крушельницька першим виступом см╕ло вступила в ряди сп╕вачок з найкращими над╕ями на будучн╕сть”. Якось сп╕в Солом╕╖ почула Джемма Бел╕нчон╕ – ╕тал╕йська оперна примадонна. Вона й порадила молод╕й сп╕вачц╕: щоб досягти справжн╕х вершин, потр╕бно вчитися вокалу в ╤тал╕╖. Амврос╕й Крушельницький, заставивши все майно, отримав позику в банку ╕ в╕дрядив свою улюблену доньку в далекий М╕лан.
А повернувшись, навесн╕ 1894 року Крушельницька уклала контракт ╕з Льв╕вською оперою. П╕сля навчання в ╤тал╕╖ Солом╕╖н голос звучав по-╕ншому: сп╕вачка виступала вже як драматичне сопрано. У Львов╕ вона засп╕вала парт╕ю Маргарити в опер╕ „Фауст” Бойто... Музична критика не сприйняла нового голосу Крушельницько╖, а один ╕з партнер╕в нав╕ть в╕дмовився сп╕вати з нею у наступних виставах. Але Солом╕я не впадала у в╕дчай. „Хай там громи б’ють, а я беруся до роботи”, – писала вона друзям. З кожним наступним виступом Крушельницька все б╕льше завойовувала прихильн╕сть льв╕всько╖ публ╕ки та критик╕в. ╥╖ парт╕╖ в „А╖д╕” ╕ „Бал╕-маскарад╕” Верд╕ мали шалений усп╕х.
Але тр╕умфу в ╕тал╕йських операх Крушельницьк╕й було замало. Вона мр╕яла сп╕вати складн╕ твори н╕мецького композитора-реформатора Р╕харда Вагнера. Вперше Солом╕я Крушельницька сп╕вала Вагнера восени 1895-го, у Краков╕. На початку театрального сезону на крак╕вськ╕й сцен╕ виступала ╕нша сп╕вачка. Але ╖╖ виконання не сподобалося слухачам, ╕ примадонну освистали. На прохання кер╕вництва Крушельницька при╖хала рятувати ситуац╕ю. П╕сля першо╖ ж вистави захоплена публ╕ка винесла Солом╕ю з театру на руках.
Не менший усп╕х чекав на Солом╕ю ╕ на батьк╕вщин╕ оперного мистецтва. ╥╖ дебют в ╤тал╕╖ в╕дбувся 26 грудня 1895 року в Кремон╕. Крушельницька блискуче виступила в опер╕ Джакомо Пучч╕н╕ „Манон Л╓ско”. Тод╕ ж Солом╕я познайомилася з самим маестро, ╕ вони стали справжн╕ми друзями. Згодом найпрестижн╕ш╕ театри Апенн╕нського п╕вострова вважали за честь запросити на свою сцену Крушельницьку. Вибаглив╕ знавц╕ музики, ╕тал╕йц╕ схилялися перед ╖╖ талантом ╕ називали – „Сальоностра” – „Наша Солом╕я”.
Прихильност╕ Солом╕╖ прагнули аристократи ╕ буржуа, в╕дом╕ адвокати ╕ письменники. Крушельницька – твердо в╕дмовляла. Стримана й пом╕ркована, вона розв╕ювала звичн╕ уявлення про особисте життя оперних примадонн. Казали, що вона – чи не перша сп╕вачка в тод╕шньому театральному св╕т╕, яка не шукала покровител╕в ╕ в кар’╓р╕ покладалася т╕льки на власн╕ сили. Напевно, найзагадков╕шим шанувальником Солом╕╖ був багат╕й-аптекар ╤ван Б╕линський. Народившись на Терноп╕льщин╕, ще хлопцем в╕н потрапив до ╢гипту. Вчився у ка╖рського аптекаря, а згодом перебрав його справу ╕ став придворним фармацевтом ╓гипетського короля. Б╕линський жив у Ка╖р╕, але женитися хот╕в на укра╖нц╕. Друз╕ розпов╕ли йому, що в Тр╕╓ст╕ саме перебувають сестри Крушельницьк╕, ╕ порадили посвататися до старшо╖ – Олени. Солом╕╖н друг з час╕в навчання в М╕лан╕, Михайло Павлик – галицький письменник ╕ громадський д╕яч, – активно дбав про пол╕тичну осв╕ту Солом╕╖. За його порадою, вона читала Чернишевського, Досто╓вського ╕ Толстого. Павлик палко переконував Солом╕ю, що вона призначена служити мистецтву й народу та застер╕гав в╕д одруження: „Для д╕тороддя ╓ м╕льйони русинок, а Крушельницька – одна,” – писав в╕н юн╕й сп╕вачц╕.
1898 року Крушельницьку ан╜ажував варшавський „Великий театр” – на той час – один з найпрестижн╕ших у ╢вроп╕. Тод╕ в Польщ╕ вели вперту боротьбу проти монопол╕╖ ╕тал╕йц╕в в оперному мистецтв╕. У Варшав╕ поставили „Гальку” ╕ „Графиню” польського композитора Монюшка. Головн╕ парт╕╖ блискуче виконала Солом╕я Крушельницька. Польська публ╕ка обожнювала Солом╕ю ╕ вважала ╖╖ нац╕ональною геро╖нею. Але згодом у прес╕, яка спочатку сп╕вала Крушельницьк╕й диф╕рамби, почали з’являтися образлив╕ для не╖ статт╕. У Варшав╕ Крушельницька в╕дсп╕вала в╕с╕м тр╕умфальних сезон╕в. Публ╕ка благала ╖╖ залишитися ще, але, ображена журнал╕стами ╕ колегами, Крушельницька по╖хала з м╕ста. На не╖ чекали Петербург, Париж, Неаполь. 1903 року в Б╕л╕й помер Солом╕╖н батько. Вона г╕рко сумувала, але, зв’язана закордонним контрактом, не змогла нав╕ть бути на похорон╕.
В р╕дне село Солом╕я при╖хала п╕зн╕ше ╕ з далеко╖ ╤тал╕╖ привезла батьков╕ мармуровий пам’ятник роботи флорент╕йського скульптора. П╕сля батьково╖ смерт╕ родина залишилася без засоб╕в до ╕снування: вдова священика не мала н╕яко╖ пенс╕╖ по чолов╕ку. Тепер велику с╕м’ю повн╕стю утримувала Солом╕я. У Львов╕, на вулиц╕ Крашевського, навпроти затишного парку вона купила для сво╓╖ р╕дн╕ великий будинок.
17 лютого 1904 року в м╕ланському театр╕ „Ла-Скала” Джакомо Пучч╕н╕ представив свою нову оперу „Мадам Баттерфляй”. Ще н╕коли композитор не був так упевнений в усп╕ху..., але глядач╕ оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друз╕ вмовили Пучч╕н╕ переробити св╕й тв╕р, а на головну парт╕ю запросити Солом╕ю Крушельницьку. 29 травня – на сцен╕ театру „Гранде” в Бреш╕╖ – прем’╓ра оновлено╖ „Мадам Баттерфляй”. Цього разу – тр╕умфальна! Публ╕ка с╕м раз╕в викликала актор╕в ╕ композитора на сцену. „Мадам Баттерфляй” було врятовано. П╕сля вистави зворушений ╕ вдячний Пучч╕н╕ над╕слав Крушельницьк╕й св╕й портрет ╕з написом: „Найпрекрасн╕ш╕й ╕ найчар╕вн╕ш╕й Баттерфляй”.
А вже за р╕к критика захоплено писала про новий тр╕умф Крушельницько╖ – виступ в опер╕ „Саломе” Р╕харда Штрауса. Цей тв╕р мав тод╕ майже скандальну репутац╕ю: в його основу лягла б╕бл╕йна опов╕дь про те, як за майстерний танець цар ╤род подарував пасербиц╕ Саломе голову ╤оанна Хрестителя. К╕лька ╓вропейських театр╕в в╕дмовилися в╕д „Саломе”. В ╤тал╕╖ ╖╖ поставив Артуро Тоскан╕н╕. Крушельницька викликала захват публ╕ки, сама станцювавши танець семи серпанк╕в, який зазвичай виконувала профес╕йна балерина. На початку ХХ стол╕ття Солом╕я Крушельницька з незм╕нним усп╕хом гастролювала у найв╕ддален╕ших куточках св╕ту: Алжир╕, ╢гипт╕, Бразил╕╖, Аргентин╕.
╤тал╕йський адвокат Чезаре Р╕ччон╕, який уже давно був великим шанувальником Крушельницько╖, запропонував Солом╕╖ руку ╕ серце. Вони взяли шлюб 1910 року в одному з храм╕в Буенос-Айреса. Св╕тська хрон╕ка писала: „Найв╕дом╕ший ╓вропейський адвокат одружився з╕ знаменитою оперною сп╕вачкою”. П╕сля одруження Чезаре ╕ Солом╕я оселилися у В╕ареджо. Маленьке ╕тал╕йське м╕стечко на берез╕ Т╕рренського моря було улюбленим м╕сцем в╕дпочинку австр╕йсько╖ ╕мператриц╕ З╕ти, короля Болгар╕╖, Айседори Дункан, Джакомо Пучч╕н╕. Тут Солом╕я купила в╕ллу, яку назвала „Саломе”. На першому поверс╕ був великий салон, де стояв рояль, на ст╕нах вис╕ли фото Солом╕╖ в р╕зних ролях ╕ розк╕шна колекц╕я картин.
...Коли Крушельницька вир╕шила п╕ти з╕ сцени, ╖й було трохи за сорок. Вона ще мала сильний ╕ гарний голос, але вважала, що вс╕ парт╕╖ ╖╖ репертуару написано для молодих ж╕нок. Щоб не думати про велику сцену, Солом╕я примушувала себе куховарити ╕ нав╕ть шити одяг. Кожного ранку, за будь-яко╖ погоди Солом╕я гуляла морським узбережжям. М╕сцев╕ мешканц╕ ще довго пам’ятали струнку, бездоганно вдягнену сеньйору, яка сама водила автомоб╕ль.
╤з Чезаре Р╕ччон╕ Солом╕я зазнала справжнього с╕мейного щастя. Але в╕н серйозно хвор╕в, ╕ вже п╕сля вес╕лля почав поступово сл╕пнути. 1938 року Чезаре не стало. Солом╕я залишилася в ╤тал╕╖ сама ╕ в серпн╕ тридцять дев’ятого вир╕шила по╖хати в Укра╖ну – в╕дв╕дати р╕дних. Друз╕ в╕дмовляли ╖╖ в╕д по╖здки: ус╕ розум╕ли неминуч╕сть в╕йни. Тод╕ в кра╖н╕ вже були в╕дчутн╕ фашистськ╕ настро╖. Але сеньйора Крушельницька спакувала невелику вал╕зу, замкнула свою в╕ллу ╕ вирушила в путь. Крушельницька по╖хала до карпатського села Дубина, де ╖╖ сестри мали дачу. Потяг прийшов рано-вранц╕, ╕ Солом╕я Амврос╕╖вна розбудила р╕дних сп╕вом. Як згадували п╕зн╕ше ╖╖ сестри, той спекотний серпень тридцять дев’ятого року був надзвичайно веселим ╕ рад╕сним. Н╕що не в╕щувало б╕ди, ╕ на початку осен╕ сестри Крушельницьк╕ повернулися з в╕дпочинку до Львова.
1939 року за пактом Молотова-Р╕ббентропа Сх╕дна Галичина в╕д╕йшла до Радянського Союзу. Нова влада в╕д╕брала льв╕вський будинок Крушельницько╖, вид╕ливши ╖й т╕льки квартиру на другому поверс╕. Узимку сорокового на звивистих льв╕вських вулицях була сильна ожеледиця. Солом╕я Амврос╕╖вна впала ╕ зламала ногу. Тривалий час вона пролежала в л╕карн╕, ╕ вже не могла ходити без палички. П╕дн╕матися крутими сходами стало справжн╕м випробуванням. У 1944-му, коли н╕мц╕ в╕дступали з╕ Львова, багато галицьких родин вирушили на Зах╕д. Залиша╓ться загадкою, чому Крушельницька не по╖хала тод╕ з Радянсько╖ Укра╖ни. Згодом Василь Барв╕нський запросив ╖╖ викладати у Льв╕вськ╕й консерватор╕╖.
Крушельницька майже 10 рок╕в пост╕йно жила у Львов╕, хоча все ще була ╕тал╕йською громадянкою. Солом╕я Амврос╕╖вна не раз зверталася з проханням дозволити ╖й по╖здку до ╤тал╕╖, щоб владнати сво╖ майнов╕ справи: у В╕ареджо лишилося все, що вона мала. Але в╕дпов╕д╕ не було – натом╕сть влада продовжувала терм╕н ╖╖ перебування в Радянськ╕й Укра╖н╕. Крушельницьк╕й залишалося т╕льки терпляче чекати. П╕дозрюють, що Крушельницьку змусили написати заяву з проханням надати ╖й громадянство СРСР. Без в╕дома Солом╕╖ радянськ╕ адвокати продали ╖╖ в╕ллу у В╕ареджо. Крушельницьк╕й же виплатили т╕льки невелику компенсац╕ю. Вона так ╕ не д╕зналася, що п╕д час в╕йни будинок пограбували. ╥╖ особистий арх╕в, колекц╕я сцен╕чних костюм╕в та ун╕кальне з╕брання картин – зникли безсл╕дно.
1949 року у Львов╕ вбили в╕домого зах╕дноукра╖нського публ╕циста-комун╕ста Ярослава Галана. НКВС звинуватив у вбивств╕ Орган╕зац╕ю Укра╖нських Нац╕онал╕ст╕в ╕ п╕д цим приводом розпочав жорсток╕ репрес╕╖ серед галицько╖ ╕нтел╕генц╕╖. Василя Барв╕нського усунули в╕д кер╕вництва консерватор╕╓ю. Зв╕льнення, а отже й втрата будь-яких засоб╕в до ╕снування, загрожували ╕ Крушельницьк╕й. Прив╕д швидко знайшли: у в╕дд╕л╕ кадр╕в не було ╖╖ диплома про вищу осв╕ту. Крушельницька розгубилася: у не╖, оперно╖ сп╕вачки, яку зна╓ весь св╕т, н╕хто й н╕коли, не вимагав диплома! Лише випадково з’ясувалося, що ╖╖ диплом колись передали до Нац╕онального музею. Документ пред’явили кер╕вництву, ╕ т╕льки тод╕ Солом╕я Амврос╕╖вна змогла працювати дал╕.
Як викладач радянсько╖ консерватор╕╖, Солом╕я Амврос╕╖вна щороку повинна була давати так званий зв╕тний концерт. ╤накше ╖╖ зв╕льнили б. У 1949-му Солом╕я Крушельницька сп╕вала у зал╕ Льв╕всько╖ ф╕лармон╕╖. ╥й було с╕мдесят с╕м: жива легенда Львова... Невелике прим╕щення не могло вм╕стити вс╕х, хто хот╕в бачити ╕ чути ╖╖.
Це був останн╕й концерт Солом╕╖ Крушельницько╖. Мало хто в зал╕ знав, що сп╕вачка вже була хвора на рак горла. Можна т╕льки припустити, якою ц╕ною давався ╖й сп╕в. За два роки Солом╕╖ Крушельницько╖ не стало. Артистку, перед якою схилявся весь св╕т, ховали без належних почестей. Довгий час на ╖╖ могил╕ не було пам’ятника, але чиясь рука щодня клала на скромний надгробок жив╕ кв╕ти. „Душа, смертельно хвора на красу, не помира╓ – просто кам’ян╕╓”, – писали про Солом╕ю Крушельницьку поети. Митц╕ продовжують жити у сво╖х творах: поет залиша╓ п╕сля себе в╕рш╕, художник – картини, а сп╕вак живе доти, доки чують ╕ пам’ятають його голос...

http://www.imena.tv/heroes/krush.htm

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8042

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков