Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 06.11.2009
«Ц╤НУЙ ЖИТТЯ, ЩОДНИНИ, ЩОСЕКУНДИ!»

Л╤ТЕРАТУРА

ПОДЯКА СОНЦЮ
У дарунок кримському республ╕канському закладу «Науково-методичний центр культури, мистецтва та народно╖ творчост╕» з м. Харкова над╕йшли три зб╕рки поез╕й «Вселенная», «Оттиск ладони» та «Сонце осен╕» в╕д поетеси Н╕ни Супруненко. Цей подарунок не випадков╕сть: Н╕на Антон╕вна очолю╓ управл╕ння культури ╕ туризму Харк╕всько╖ облдержадм╕н╕страц╕╖ ╕ творчим прац╕вникам ╖╖ ╕м’я добре в╕доме. Зверта╓ на себе увагу гарна, ошатна книга в╕рш╕в поетеси «Сонце осен╕» в художньому оформленн╕ ╖╖ доньки Олес╕.
Близько двадцяти рок╕в минуло в╕дтод╕, як побачила св╕т перша книга Н╕ни Супруненко «Дарунок дол╕». Вона стала пом╕тним явищем в л╕тературному житт╕ Укра╖ни, за яку в 1992 роц╕ автора було прийнято до лав Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.
У р╕зн╕ роки виходили друком ╖╖ поетичн╕ книги «Цветные сны» (Ки╖в, 1993), «У лаб╕ринтах болю ╕ розлук» (Ки╖в, 1995), «Звезда, упавшая вчера» (Москва, 1997), «На обр╕╖ душ╕» (Р╕вне, 2002), «В╕три протир╕ч» (Ки╖в, 2003) та ╕нш╕. У 1998 роц╕ Н╕н╕ Супруненко було присуджено Почесну медаль «За кращу книгу 1997 року» Ради М╕жнародного видавництва «Берегиня».
У поез╕╖ Н╕ни Супруненко ст╕льки чар╕вливост╕, оптим╕зму, душевно╖ теплоти, ст╕льки гарних думок, що кожен читач знайде в них сп╕взвучн╕сть сво╖м думкам ╕ настрою. У в╕ршах Н╕ни Супруненко присутня дивовижна чистота ╕ вивершен╕сть у змалюванн╕ природи. Тонк╕ переливи ╖╖ житт╓вих спостережень розсипан╕ б╕сером у ╖╖ в╕ршах ╕ набувають ф╕лософського звучання. В╕рш╕ Н╕ни Супруненко перекладено ╕ншими мовами народ╕в св╕ту, друкувалися в Австрал╕╖, В╕рмен╕╖, Великобритан╕╖, Б╕лорус╕╖, Н╕меччин╕, Польщ╕, США, Чуваш╕╖, але серце поетеси належить Укра╖н╕:
Залишила ╤тал╕ю ╕ Франц╕ю,
Монако ╕ ╤спан╕ю – додому!
При╖хавши сюди, я мала рац╕ю:
Тепер по╖ду л╕кувати втому
В╕д серв╕су та розкош╕
╢вропи.
Борщ укра╖нський готувати вдома,
Вже буду я н╕ крапельки
не проти,
Де все таке близьке й таке знайоме!
Немало в╕рш╕в зб╕рки «Сонце осен╕» присвячено нашому п╕вострову: «Триптих про в╕щий сон», «Демердж╕», «Севастополь» та ╕нш╕. Спасиб╕, Н╕но Антон╕вно, за Ваш подарунок, за Ваше поетичне слово, за любов до Криму, до нашо╖ Укра╖ни.

Людмила КЛИПАЧЕНКО,
б╕бл╕отекар.
м. С╕мферополь.

Н╤НА СУПРУНЕНКО
«Ц╤НУЙ ЖИТТЯ, ЩОДНИНИ, ЩОСЕКУНДИ!»
* * *
...А сонце осен╕ ще б╕льш р╕дн╕ше,
Н╕ж сонце л╕та — отак╕ дива! -
Як перестоян╕ у серц╕ в╕рш╕,
В яких заплутуються вс╕ слова,
В╕дштовхуються, як авто у гонц╕
╤ сходять з траси —
що ж, не довелось...

Я знов купаюсь у ос╕нн╕м сонц╕,
Щоб розкв╕тати кв╕ткою в мороз,
Щоб в╕дчувати зоряну наснагу,
В душ╕ не мати й крапельки п╕тьми,
Не в╕дчувати сумн╕в╕в ╕ страху,
Як море — не боятися зими!
23.10.08, Севастополь
* * *
Оце вже й ос╕нь. Забувай мене –
Я восени тебе не хочу знати...
╤ гн╕в, ╕ б╕ль — усе колись мине –
Лиш спок╕й буде в╕кувать на чатах...
Зелене листя, несуха трава,
Але — вже ос╕нь... ╤ ос╕нн╕ кв╕ти...
А щастя наше лопнуло по швах –
У вушко дол╕ нитку вже не вд╕ти...
30.08.08, Харк╕в
* * *
Бабине л╕то торка╓ться серця
тривожно,
Лащиться стиха, немов кошенятко
мале до ноги...
Бабиним л╕том обличчя з╕гр╕ти
ще можна,
Душу ж з╕гр╕ти не вдасться,
бо надто вузьк╕ береги
М╕ж павутинкою першою
й листям останн╕м –
Бабине л╕то коротке,
з печаллю в блакитних очах,
Це — як щаслива неждана сльоза
на св╕танн╕,
Що визр╕вала пов╕льно
в холодних безсонних ночах.
Бабине л╕то таке невблаганно
минуще,
З присмаком м’яти г╕рко╖,
що вдруге уже зацв╕ла,
╤ береги його з часом
все вужч╕ ╕ вужч╕,
Наче ╕ в л╕т╕ з роками лиша╓ться
менше тепла,
Щоб об╕гр╕ти ╕ бабине л╕то собою,
Ще ╕ на зиму лишивши хоч крихту
тепла для душ╕!
...Спогад╕в чистою, трохи сумною,
р╕кою
Падають з неба, пронизують серце
ос╕нн╕ дощ╕!
13.10.01, Харк╕в — Ки╖в
* * *
Не в╕дгорай в мен╕, любове...
Не полишай мене одну...
╤ не зникай у жодн╕м слов╕...
╤ не щезай з н╕чного сну...
╤ зранку не розтань з туманом...
╤ вдень у сонц╕ не згори –
А розливайсь в душ╕ п╕снями,
А пот╕м — душу забери!
9.09.07, Харк╕в
* * *
Вже котру н╕ч в╕д дум сво╖х не сплю —
Не в╕тер за в╕кном у т╕м причина,
╤ не прощальна п╕сня журавлина -
Боюся, що тебе я розлюблю.
Здригнуся р╕зко в мить якусь страшну,
В╕дчувши, що втрачаю раптом сили:
Це чолов╕к, якого я любила,
В очах якого бачила весну?..
╤ де взялася ця г╕рка межа,
Що нас раптово навп╕л розд╕лила,
Яка «люблю» зм╕нила на «любила» —
╤ скам’ян╕ла зморена душа...
╤ св╕т в мо╖х очах безбарвним став:
Веселка знову стала чорно-б╕ла,
Журавка на пор╕г безсило с╕ла,
Хоча неподал╕к св╕тився став...

Життя пере╕накшилось в мен╕...
Та що там у мен╕ — у всьому св╕т╕
Зм╕шались б╕л╕ ноч╕ й чорн╕ дн╕,
Теплом мого бажання не з╕гр╕т╕!
9.09.07, Харк╕в
* * *
Я плаваю у мор╕, в р╕чц╕ — ти...
М╕ж нами — роки, в╕дстан╕, св╕ти...
Щоправда, ╓ стремл╕ння до мети,
Та чи п╕д силу нам перемогти
╤ спротив в╕тру, й теч╕ю води,
╤ рад╕сть щастя, ╕ журбу б╕ди?..
А час нас не чека╓, в╕н летить!
Життя ╕ ╓ оця коротка Мить,
╤ як ╖╖, безц╕нну, захистить,
╤ як м╕ж нами навести мости,
Якщо я — в мор╕, а у р╕чц╕ — ти?..
9.09.07, Харк╕в
* * *
В очах тво╖х немов горять жарини,
Коли ти усм╕ха╓шся мен╕!
Моя любове н╕жна, солов’╖на,
Судилася така — мен╕ одн╕й!
А я ж ╖╖ н╕як не пом╕чала,
Обходила байдуже кожен раз,
А згодом — за др╕бниц╕ не прощала,
Виношувала образи образ...
Згор╕ло все в вогн╕ твого кохання!
Забулись нав╕ть натяки сумн╕!
Яскраве, сонячне, ясне св╕тання
Народжу╓ться кожен день в мен╕!
10.09.07, Харк╕в
* * *
Ц╕нуй життя щоднини, щосекунди!
Ц╕нуй оцю, яка ╕сну╓ мить,
Бо завтра може ╕ ╖╖ не бути –
╤ серце вже пов╕к не заболить,
Сльоза образи сл╕ду не залишить
На збл╕дл╕й, чи зрум’янен╕й щоц╕...
То ж дякуй дол╕
за можлив╕сть вижить
У зболено-чудов╕м св╕т╕ ц╕м!
21.02.05, Харк╕в
* * *
Ти в Укра╖ну повернувся знову,
Бо серце укра╖нця ма╓ш в грудях,
Тоб╕ щастить тепер у п╕сн╕ й слов╕,
Тоб╕ рад╕ють кв╕ти, птахи, люди.
Земля вкра╖нська вм╕╓ повертати
У душу рад╕сть — ╕ сама рад╕╓,
Примушу╓ забути давн╕ втрати,
Дару╓ в╕ру й на добро над╕ю!
25.03.05, Ки╖в

ДЕМЕРДЖ╤
Дивлюся здалеку на Демердж╕
Й не в╕рю, що стояла на вершин╕!
...Стежки внизу снували, як вуж╕
╤ як вуж╕ — кор╕ння на стежин╕...
Все вище, вище, ближче до небес,
Через Долину Привид╕в, що вила,
Гула, свист╕ла — був наб╕р увесь,
Чим користу╓ться нечиста сила!
Це в╕дчуття причетност╕ до зла,
В╕рн╕ше — не причетност╕ -
сус╕дства,
Бо й справд╕, наче чорних два крила
Пливли за нами сл╕дом аж до м╕ста!
Внизу, п╕д нами -
весь безмежний св╕т,
А на вершин╕ нас чекали чари,
╤ в╕тер нам сушив на скронях п╕т,
А ми стояли, об╕йнявши хмари!
Подяка сонцю, небу ╕ в╕трам,
В душ╕ — нестримне в╕дчуття польоту! -
╤ в╕дчуття, що п╕дкорилась нам
Не Демердж╕ — а вс╕ земн╕ висоти!
29.09.01, Алушта — С╕мферополь

ТРИ АКВАРЕЛ╤
1
Туркоче дикий голуб за в╕кном,
Неначе кличе вийти в св╕тлу ос╕нь,
Пов╕тря пахне стиглим кавуном
╤ л╕то бабине в долонях носить...
2
Вже ╖жаки шумлять у с╕н╕
╤ гуси п╕сню туги ллють...
Останн╕ тепл╕ дн╕ ос╕нн╕
Листками падають в р╕ллю.
3
До сонця тягнуться майори,
Останн╕ роси спрагло п’ють,
Тремтить в з╕ницях ╖хн╕х горе,
Освячу╓ прощальну путь...
18.09.98, Семен╕вка — Товсте

ТРИПТИХ ПРО В╤ЩИЙ СОН
1
Неапол╕с* нас радо зустр╕ча╓
Яскравим сонцем за в╕кном вагона,
Стакани наш╕ з недопитим ча╓м
Подзвонюють притишено ╕ сонно.
А наша н╕ч безсонно промайнула
Як хвиля щастя (вже неповторима!),
Але вона не канула в минуле,
Присутня тут, в╕дчутна, хоч незрима...
Та н╕ч немов передчуття, прозр╕ння,
Яке бува╓ дуже-дуже р╕дко!
Вона для нас, як для дерев кор╕ння,
З якого йде життя у кожну г╕лку.
2
Керк╕н╕тида** — Гезлев*** — ╢впатор╕я -
Куточок райський
з дивними трамваями!
Сама соб╕ не в╕рю, що на мор╕ я!
Що кожен день тепер ми тут стр╕ча╓мо!
Що наш╕ т╕н╕ на п╕ску розпечен╕м!
Що наш╕ це сл╕ди змива╓ хвилями!
...Ран╕ше т╕льки на печаль
приречен╕ –
Ми стали тут безжурними
й щасливими!
3
Ти пам’ята╓ш той щасливий час,
Коли був св╕т увесь, як на долон╕
Й моторний човен за хвилини нас
Доставив у Л╕вад╕ю?.. Червон╕
Гор╕ли кам╕нц╕ в мо╖х руках,
╤ ти ╖х вкотре поливав водою...
А пот╕м п╕д╕ймалися на шлях
У Л╕вад╕йський парк. ╤ резедою
Пропахло небо й листя на кущах,
А посм╕шка твоя так пахла морем,
Зелен╕ хвил╕ в лаг╕дних очах
╤скрились, вигравали! На простор╕
Без втоми молодий орел л╕тав —
Все випробовував себе на силу,
Метелики кружляли серед трав,
Мов кв╕ти, що л╕тають! Я просила,
Щоб ти вп╕ймав метелика мен╕,
А ти см╕явся ╕ питав: «Нав╕що?» —
«Бо я це бачила вноч╕ вв╕ сн╕!» —
Щасливий сон…
Нехай в╕н буде в╕щим!
16.07.90, Новоселиця
* З ╤╤╤ ст. до н. е. греки так називали ск╕фське м╕сто – нин╕шн╕й С╕мферополь.
** В V╤ – V ст. до н. е. на м╕сц╕ нин╕шньо╖ ╢впатор╕╖ заснову╓ться грецька Керк╕н╕тида.
*** З XV ст. до 1784 р. так називалась ╢впатор╕я.

* * *

Як воно на мор╕ без мене?
Рад╕сно було чи не зовс╕м?
Море голубе чи зелене?
Л╕то на душ╕ а чи ос╕нь?
Чи при╓мно ╖лось-пилося?
Чи жадане було можливе?
Не ввижалось мо╓ волосся
В б╕лоп╕нн╕й хвил╕ грайлив╕й?
20.08.96, Новоселиця
* * *
Кидаю монетку з мису Плаха
╤ вона, розкручена, летить,
Весело кружляючи без страху
╤ — потоне в мор╕ вже за мить.
...Кинула монетку з мису Плаха,
Н╕би час — без права вороття –
╤ п╕шла назад, щоб не заплакать
За безповоротн╕стю життя...
29.09.01, Малий Маяк
* * *
Цей парк в Алупц╕ —
це в╕нок природи,
Краса, н╕ з чим у св╕т╕ незр╕внянна!
Як швидко час тече
╤ невблаганно -
Роки ст╕кають
В Чорноморськ╕ води!..
Роки... Десятил╕ття...
Що казати
Про к╕лька дн╕в,
Проведених в Алупц╕?
...Щось голуб воркував тод╕ голубц╕
Й розносився довкола запах м’яти...
Велике сонце у верх╕вц╕ дуба
Застряло, як рожево-св╕тла куля!
Як часто згадую т╕ дн╕ минул╕:
Як хороше було з тобою, любий!
Як легко дихати у парку стало!
Яке було пов╕тря чудод╕йне!
Твоя рука — ласкава ╕ над╕йна -
Мене в╕д вс╕х незгод обер╕гала!
5.08.90, Новоселиця
* * *
Який чудовий св╕т! Яка краса!
Яке похмуре небо св╕тло-с╕ре!
Яка на скл╕ роздр╕бнена роса!
Як╕ в душ╕ над╕я, н╕жн╕сть, в╕ра!
Який вологий темно-б╕лий сн╕г!
Яка руда трава б╕ля калюж╕!
Яке добро в душ╕ мо╖й до вс╕х,
Бо я люблю цю землю дуже-дуже!
29.12.05, Лубни — Пирятин
ДИПТИХ ПРО МАЛИЙ МАЯК

Три мо╖х любимих валуни,
Що приходили роками в сни,
Спали б╕ля вран╕шнього моря...
А мене хоч згадують вони?!
II
Ось вона, знайома нам, дор╕жка,
Де ходили з донечкою п╕шки –
╥й було тод╕ чотири роки...
Тут, на камен╕, в╕дбиток н╕жки!
29.09.01, Малий Маяк
* * *
Апат╕я, депрес╕я, болото...
Народе м╕й, що ско╓но тепер?!
Ти був ╕ «за», ти, зв╕сно,
був ╕ «проти»,
Та дух свободи у тоб╕ помер!
Ти знову у ярмо п╕дставив шию,
Ти знову — добров╕льно — у рабах!
Невже свободи ти бажав нещиро,
Що вибрав цей,
такий ганебний, шлях?!
Ти на сво╖й земл╕, а не хазя╖н,
Ти на сво╖й земл╕, але чужий.
Як на налигач╕ у темн╕й стайн╕:
Не видно — чи живий, чи неживий...
Народе м╕й, ну що з тобою сталось?!
Що наш╕ д╕ти думають про нас?!
Ми виклика╓м в ╖хн╕х душах жал╕сть,
А з часом викличем пот╕к образ...
Ми не змогли п╕дняти Укра╖ну,
Бо не змогли п╕днятися з кол╕н,
Так призвича╖лись схиляти спину.
╤ плазувати зг╕дно перем╕н...
Сьогодн╕ служим тим,
а завтра ╕ншим...
Кому завгодно, т╕льки не соб╕!
Гада╓мо: де буде краще, г╕рше –
╤ зм╕ню╓мо гасла в боротьб╕!
Зам╕ню╓мо, як серветки, стяги,
╤де╖ розпорошу╓м в ╕мл╕,
Й лиша╓мо себе ж самоповаги,
╤ не достойн╕ нашо╖ ж земл╕.
30.03.06, Харк╕в
* * *
Раптово в жовтн╕ повернутись в л╕то,
Де в╕тру ╕ кв╕ток зваблива гра...
Яскравим сонцем в бухт╕ в╕д╕гр╕та,
Забула я, що осен╕ пора
Настала вже — ╕ море охололо,
╤ чайки невесел╕, й горобц╕...
Кам╕ння — й те вже не таке навколо,
Не те, що равлик у мо╖й руц╕...
23.10.08, Севастополь
* * *
На обр╕╖
де н╕жно-голубий кол╕р неба
контрасту╓
з грубо-ф╕олетовим кольором моря
тут ╕ там л╕тають чайки
наче намагаючись зшити докупи
ц╕ дв╕ л╕н╕╖
щоб новий поштовх в╕тру
не роз╕рвав ╖х
╕ не оголив би нев╕дому порожнечу
яко╖ так бо╖ться
╕ н╕жно-голубе небо
╕ гр╕зно-ф╕олетове море
╕ розгублен╕
наче зламан╕ голки чайки.
2.07.06, Алушта
* * *
Море
образившись за щось на весь св╕т
трет╕й день штормить
╕ не впуска╓ в свою безмежну душу
н╕кого чужого.
3.07.06, Партен╕т
* * *
Ходжу щоранку повз плантац╕╖ троянд.
Краси занадто — справд╕ не бува╓!
Вдихаю щедро в себе н╕жний аромат
╤ в╕д краси моя душа сп╕ва╓!
Таке предивне в╕дчуття життя!
П╕д Аю-Дагом — зарост╕ троянди
╤ аромат╕в трепетних злиття —
Як╕ при╓мн╕ щоранков╕ мандри!
Неначе доля щедро п╕днесла
За вс╕ турботи справжню нагороду:
Спок╕йна хвиля, сплеск мого весла,
Трояндова ранкова н╕жна врода...
20.07.06, Партен╕т
* * *
Яка безмежна Укра╖на наша!
Прекрасна ╕ у свята, ╕ у будн╕:
Ставк╕в, озер прозор╕ повн╕ чаш╕,
Народн╕ танц╕ й сп╕ви самобутн╕!
Культура ╕ традиц╕╖ — прав╕чн╕,
Сягають в глибину в╕к╕в кор╕нням,
Сучасн╕сть ╕ минуле орган╕чно
Об’╓днан╕ у творчому ум╕нн╕.
Народе м╕й, дай Бог тоб╕ наснаги
Перебороти вс╕ можлив╕ скрути,
╤ мати вдосталь мудрост╕ й в╕дваги
Багатим, в╕льним ╕ щасливим бути!
1.05.08,
Кам’янець-Под╕льський — Хотин.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 06.11.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8043

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков