Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШТРАФ НА РАД╤ОСТАНЦ╤Ю ДРУЖИНИ САДОВОГО НАКЛАДЕНО ЗА ПОРУШЕННЯ МОВНИХ КВОТ
сума штрафу ПрАТ «Рад╕окомпан╕я Люкс» становить 50 520,00 грн.


РАДА ПРИР╤ВНЯЛА ПОРАНЕНИХ П╤Д ЧАС РЕВОЛЮЦ╤╥ Г╤ДНОСТ╤ ДО УЧАСНИК╤В БОЙОВИХ Д╤Й
Верховна Рада ухвалила урядовий закон про внесення зм╕н до закону "Про статус ветеран╕в в╕йни,...


УКРА╥НА ДЕМОНСТРУ╢ ДОСТАТНЬО СКРОМН╤ РЕЗУЛЬТАТИ У БОРОТЬБ╤ З КОРУПЦ╤╢Ю
Про це Ком╕сар ╢вропейського Союзу з питань ╓вропейсько╖ пол╕тики сус╕дства та перемовин ╕з...


У РОС╤╥ ЧИСЛО БАНКРУТСТВ НАБЛИЗИЛОСЯ ДО ╤СТОРИЧНОГО РЕКОРДУ
К╕льк╕сть збанкрут╕лих компан╕й в Рос╕╖ виросла в третьому квартал╕ 2017 року на три в╕дсотки...


ТЕРЕЗА МЕЙ СЬОГОДН╤ – ЦЕ РОНАЛЬД РЕЙГАН ВЧОРА
Прем’╓р Великобритан╕╖ сказала Пут╕ну все, що про нього дума╓ Зах╕д. На заход╕ знають, що...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2009
«ДЕ НАША «ВЕСНА НА ЗАР╤ЧН╤Й ВУЛИЦ╤»?

ЖИТЕЙСЬК╤ РОЗДУМИ

До цих зам╕ток мене спонукала вельми вразливо-емоц╕йна публ╕кац╕я, яку прочитав у цьогор╕чному березневому числ╕ рос╕йського видання «Комсомольская правда». Щоправда, на под╕бн╕ роздуми збирався давно, але тут, як мовиться, трапився ц╕лком ╕дентичний мо╓му сюжету думок випадок. Отож, не звол╕катиму ╕нтригою свого читача, а в╕дразу ж пошлюся на текст викладу згадано╖ публ╕кац╕╖, котра, дуже в╕рю, не залишить н╕кого байдужим. До того ж думки, викладен╕ в н╕й, аж надто адекватн╕ всьому нашому сьогоденню. Суд╕ть сам╕.

«МЫ ЕЩЁ ЖИВЫ, И НАС УЖЕ НЕТ»
(Письмо 18-летней девушки в газету «Комсомольская правда»)

Дорогая редакция, пишу вам, так как вы ещё не оставили таких, как я. Прошу моё письмо напечатать. Мне очень важно, чтобы его прочитала молодёжь — девушки, ребята. Хочу им сказать, чтобы подумали и поняли. Я и другие из моего окружения многого раньше не понимали.
Мне 18 лет. Зовут меня Ольга. Фамилию не сообщаю. Вот уже два года, как я болею СПИДом. В больнице я не одна, здесь у меня такие же подруги и друзья. Теперь на всё смотрю иначе, чем раньше.
Зачем вы, взрослые, нас, детей, под «танк» бросили? Зачем смяли сексом, «порнухой», наркотиками? Мы были ещё детьми, а нас «папаши» уже тянули в кровать. «Мамаши» получали за нас деньги. Вы, вы виновны в наших болезнях и наших смертях. Вам хотелось «раскованности», «расслабленности», «воли». Вы поддерживаете «порнуху», развели «голубых», проповедуете «свободные связи», афишируете режиссеров-гомиков. Вы лелеете все это, удовлетворяете свое беснование. А мы умираем. Мы медленно умираем и не нужно нам врать, что ничего с нами не произошло, что мы будем жить... У нас не будет любви, не будет семей, мы не родим детей. Вы понимаете, что происходит с нами, поколением, которое пришло после вас?!
Мы ещё живы, и нас уже нет. Нас лишили детства и отобрали наше будущее.
Когда я встречаю на улице людей преклонного возраста, смотрю на них, меня охватывает непонятное чувство, не знаю, с чем его сравнить. В нём обида, злость, безысходность, страх, зависть, бессилие и невозможность что-нибудь исправить. Изменить. Поздно. Мы не знаем, что значит любовь, не знаем понятий «стыд», «нравственность». Все это пошло со школы, из жизни. Но вы-то знали?! Вот вы дожили до 70 лет, до 80 и больше. А мы не доживем! Мы умрём молодыми! За что? Почему? Четверо моих друзей, вчерашних школьников, умерли. В моргах лежат молодые. Мы уже хороним друг друга...
Почему вы нас не предупредили с вашим «безопасным сексом»? Нам хочется жить! Лучше бы нам целину пахать, на тракторах ездить, чем в иномарках умирать от СПИДа. СПИД и сифилис стали среди молодежи чем-то похожим на насморк. Куда вы подевали наши комсомольские стройки, уничтожили безжалостно на корню романтику нашей жизни? Мы были маленькими, не знали, как рождаются дети, думали, что их находят в капусте или приносят аисты. Пусть бы продолжали находиться в капусте, не знать бы нам ничего другого как можно дольше. Вы поглумились над нашей моралью еще в зародыше, уничтожив светлые, разумные идеи.
И никто вас не будет судить за нас. Вы же никого из нас собственными руками не убивали. Вы растлевали нас, вы развращали нас вашими «картинками», вашими «произведениями», телеманией и фильмонасилием ужасов и страха. Вы кривлялись в школах, «открывая» нам глаза, как «хорошо» этим заниматься не в подвалах, а «цивилизованно», и подносили фильмы, брошюры. Таких насильников ныне не судят, их поддерживают, выбирают во власть!
Вы продолжаете это делать с другими детьми, которые уже младше нас. Остановитесь! Как бы я была признательна тому, кто вырвал бы в своё время у меня из рук сигарету, кто отхлестал бы крапивой по заднему месту, когда меня можно было спасти, вытянуть из-под «танка».
Помогите тем, кто болеет за народ, остановить то, что происходит в стране повсюду. Помогите прекратить сумасшествие. Примите законы и запретите порнорекламу, порнолитературу, фильмы, наркотики, водку. Мы гибнем, и вы тоже.
Кто там на «танке»? Пьяные, «свободные» от стыда и ответственности?!
А мы под ними... Нас проехали.    
Все!
Ольга, Краснодарский край».
* * *
Безперечно, що так╕ рядки сучасниц╕ не можуть викликати байдужост╕, а тяж╕ють до подальших роздум╕в. Адже це ц╕лком типове житейське безглуздя, на що ми наштовху╓мося в нашому повсякденн╕, ╕ справд╕ наша молодь давно зламана, а вже надто за роки незалежност╕. Бо ж саме цього часу ми принципово забули про все те високо╕дейне ╕ св╕тле, що спроможне було надихати п╕дростаюче покол╕ння на романтику майбутнього. Натом╕сть прижилося масове безроб╕ття, переб╕г до кращих св╕т╕в у пошуках зароб╕тку на прожиття, розплодилися центри ре╓страц╕╖ безроб╕тних ╕ це тод╕, коли роботи хоч в╕дбавляй в ус╕х сферах нашого життя. В╕дразу ж зникли з екран╕в кращ╕ шедеври в╕тчизняного к╕нематографа, на зразках яких зростали покол╕ння за покол╕ннями, навчаючись на прикладах св╕тлих почутт╕в геро╖в тих ф╕льм╕в справедливост╕, гуманност╕, доброти, любов╕ до старших, високих почутт╕в, романтики будн╕в... Де наша «Весна на Зар╕чн╕й вулиц╕»? Куди запроторили так╕ шедеври золотого фонду к╕но, як «Добровольц╕», «Солдат ╤ван Бровк╕н» та «╤ван Бровк╕н на ц╕лин╕», «Максим Перепелиця», «Кубанськ╕ козаки», «Роман ╕ Франческа», «Д╕м, в якому я живу», «Завтра була в╕йна», «Це було в Пеньков╕», «Волга, Волга», «Д╕вчата», «Р╕зн╕ дол╕», «Атестат зр╕лост╕», «Тривожна молод╕сть», «Молода гвард╕я», «Трактористи», «Поема про море», «Л╕та молод╕», «Спрага», «Пов╕сть про перше кохання», «Велика перерва», «Карнавальна н╕ч», «Випробування в╕рност╕»..? Врешт╕, цей ностальг╕йно-св╕тлий перел╕к можна продовжувати до безк╕нечност╕. Щоправда, дехто може закинути док╕р, мовляв, у програмах телебачення все-таки часто можна бачити ф╕льми з наведеного перел╕ку. Згоден. Але ж зауважте, на якого глядача вони розрахован╕, коли демонструються далеко за п╕вн╕чну годину, або ж зовс╕м удосв╕та! Тому-то все це для належно╖ «галочки», а не з виховною метою. Читаючи рядки спов╕д╕ душ╕ 18-р╕чно╖ авторки з Краснодарського краю, мимовол╕ думаю про те, що хто ж усе-таки дов╕в нашу молодь до такого безв╕дпов╕дального стану? ╤ в╕дпов╕дь сама по соб╕ вже готова: ми, старше покол╕ння, а точн╕ше, як кажуть, сильн╕ св╕ту цього! Не сивочол╕ вчорашн╕ фронтовики ╕ т╕, хто п╕дкорював ц╕линн╕ та перелогов╕ земл╕, чия молод╕сть одшум╕ла в робоч╕й спец╕вц╕ на прокладанн╕ Байкало-Амурсько╖ маг╕страл╕, хто зводив Магн╕тку, вивершував Комсомольськ-на-Амур╕... Не вони! Це здеб╕льшого т╕, кому випало допнутися до високих владних кр╕сел, хто заправив балом на каналах телебачення ╕ спокусився на р╕зного роду облуддя, котре невил╕ковною отрутою почало впиватися в душ╕ й серця п╕дростаючого покол╕ння. Все робилося з три╓диною метою — якомога глибше витравити з душ ╕ сердець молод╕ все те, що було народжене ╕ утрадичене в «г╕рш╕» часи, в епоху розкв╕ту радянсько╖ доби. Але ж виборовши незалежн╕сть, варто було думати про те, що все краще з нажитого мало б дом╕нувати в нашому повсякденн╕. Б╕льше того, коли вже взялися в╕дкидати те краще, то що ж було привнесено натом╕сть? Де наш╕ ф╕льми високо╖ ╕де╖, п╕знавального ╕ виховного спрямування? На чому сьогодн╕ наша молодь гарту╓ волю, сво╖ ╕дейн╕ основи житт╓утвердження, що вона бачить у майбутньому? Не варто зациклюватися на поодиноких прикладах, де справд╕ взяв гору здоровий глузд ╕ там-сям св╕тлим пром╕нцем заблисне юний талант... А основна маса, даруйте, за означення? Куди й де себе приткнути? Юне паг╕лля сусп╕льства кинуте на в╕дкуп виховання таким ф╕льмоблуддям, яке безцеремонно ц╕лодобово транслю╓ться з телеекран╕в (к╕нотеатри майже докор╕нно знищен╕, або ж туди зр╕дка хто йде!), на кшталт «Бригада», «Секс ╕ м╕сто», проект «Секс з Анф╕сою Чеховою», «Бандитський Петербург», «Братани», «Перш╕ поц╕лунки», «Ранетки», «Вулиц╕ розбитих л╕хтар╕в», «Район Мелроуз», «Гра в любов»... Принаймн╕ мен╕ особисто на сьогодн╕ залишаються до душевно╖ снаги на телебаченн╕ х╕ба що проекти, запропонован╕ св╕тлим талантом Оксаною Марченко, а решта — це або ж насл╕дування рос╕йським проектам, або ж таке, що далеко не варту╓ уваги.  
Мене вкрай не припиня╓ дивувати позиц╕я наших можновладц╕в, котр╕ насм╕люються з високих трибун галасувати щодо розбещеност╕ нашо╖ молод╕, кричущих випадк╕в розбо╖в, насилля, до того ж при цьому проявляючи подивування, мовляв, зв╕дки ж це все? ╤ н╕хто з таких ╕ пальцем не поворушив, аби врешт╕-решт припинити трансляц╕ю живих урок╕в зв╕рячого ставлення людини до людини, жорстокост╕, кровопролиття, зухвальства, цин╕зму, беззаконня, котре, повторюю, ц╕лодобово пролива╓ться в юн╕ душ╕ проектами телеоблуддя. Адже саме телеящик розв╕льно повча╓ наших син╕в ╕ дочок, онук╕в-правнук╕в як вчинити пограбування ╕ воно буде безкарним, як познущатися над людиною поважного в╕ку, як убивати цин╕чно ╕ жорстоко, врешт╕, повча╓ той самий же телев╕зор, як учинити жахливий теракт, од╕брати в слабшого, поглумитися над святинею... Коли ж це все знайде св╕й к╕нець? Коли ж нарешт╕ хтось схаменеться в нашому високовладному ешелон╕ й тверезо крикне остаточне: «Зась!». Невже ми так ╕ не зрозум╕╓мо, що сам╕ ж руба╓мо сук на дерев╕, на якому сидимо?! Порожня балаканина з найвищих трибун ще н╕коли не привела до пуття, не схаменула й не просв╕тила душ╕. А поки що т╕льки ╕ ╖╖ чути повсюдно, а результат╕в — нуль! Ск╕льки раз╕в порушувалася проблема з гн╕тючою рекламою на телебаченн╕, котра породжу╓ нервозн╕сть, драт╕влив╕сть серед глядача. Невже за ст╕льки рок╕в нашо╖ незалежност╕ н╕хто не спроможний покласти край такому прикрому явищу, як безглузда реклама? До того ж пропагу╓ться здеб╕льшого непотр╕б, ширпотреб, те, що н╕кому не потр╕бне, але воно не користу╓ться попитом у споживача ╕ його уперто рекламують. Б╕льше того, нав╕ть доходить до того, що, рекламуючи т╕ чи ╕нш╕ л╕кувальн╕ засоби, рекламодавц╕ починають безцеремонно залякувати людину тим, що, мовляв, чека╓ на не╖ п╕дступна небезпека, ╕нфаркт, крововилив, недуг, що повн╕стю звалить з н╕г, коли не вдатися до того чи ╕ншого рекламованого препарату, на зразок р╕зного роду «лам╕нарин╕в», «цегапан╕в», «матриць», «гентос╕в», «ф╕тосорб╕н╕в»... Отакого зм╕сту реклами не просто нагн╕тають нездоров╕ емоц╕╖, а породжують душевн╕ больов╕ синдроми, особливо в людей пригн╕чених, впливових, вразливих.
╤ як тепер знову не повернутися думками до вищезгадано╖ публ╕кац╕╖ 18-р╕чно╖ авторки, котра, знев╕рившись в уклад╕ цього життя, в╕дверто каже, що ми ще жив╕, ╕ нас уже нема╓! ╤ з цим дуже важко не погодитися, реально споглядаючи наше спотворене сьогодення. Давно молоде паг╕лля забуло дорогу до б╕бл╕отеки, натом╕сть усе вит╕снено барами, пивнушками, зап╕вн╕чними генделиками, розпусними, без усякого ╕дейного зм╕сту вечорами в школах, огидними дискотеками... Давно школярство в╕д╕рване в╕д такого заходу, як пристойний веч╕р поез╕╖, вшанування творчост╕ й житт╓пису якогось в╕домого класика л╕тератури, де ╕ в як╕й школ╕ останн╕ми роками в╕дбувся такий зах╕д, як веч╕р патр╕отично╖ п╕сн╕, або ж зустр╕ч ╕з пам’яттю старшого покол╕ння? Якщо под╕бне десь ╕ в╕дбулося, то х╕ба для чергово╖ «галочки», що зах╕д пройшов ╕ не б╕льше! Де ╕ в як╕й школ╕ з╕ старшокласниками в╕дбувся перегляд бодай одного з к╕нотвор╕в безсмертного к╕нематографа, хоча б на зразок «Завтра була в╕йна» чи тих же «Добровольц╕в» з наступним обговоренням? В╕дчуваю, як дехто нав╕ть з учительства цин╕чно прося╓ байдужою усм╕шкою, читаючи ц╕ рядки. А дуже шкода! Бо це з арсеналу того, на чому формувалися висок╕ ╕де╖, почуття г╕дност╕ й н╕жного кохання, чому, врешт╕, вчила нас ╕ стр╕чка «Весна на Зар╕чн╕й вулиц╕»... Я не риторично запитав про не╖ нав╕ть у заголовку, а ц╕лком св╕домий того, що, на жаль, все краще ми в╕д╕пхнули в невороття, а тепер диву╓мося, що ж ми породили ╕ що утвердили останн╕ми роками, пожинаючи жорсток╕сть, байдуж╕сть, зухвальство, цин╕зм до всього сущого в нашому щоденн╕. Допоки ми ще жив╕ — думаймо про живе, бо ╕ тих, хто породив цю безглузду вакханал╕ю жорстокост╕ ╕ насилля, рано чи п╕зно, а неодм╕нно поглине безодня системи безкарност╕ за долю ще реально можливого врятування сьогодення ╕ майбутнього...

Едуард ПОД╤ЛЬСЬКИЙ,
заслужений журнал╕ст Укра╖ни.
м. Погребище над Россю.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8127

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков