Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2009
ПРО К╤ШЕЧКУ МЕЛ╤СУ, СОБАЧКУ ТУСЮ ╤ ПЕСИКА ЧАПУ…

Не раз ╕ не два на сво╖х стор╕нках писало-розпов╕дало «Джерельце» про брат╕в наших менших, про те, як треба з ними дружити ╕ берегти ╖х. ╤ не раз ще писатиме. Бо тема ця була, ╓ ╕ буде на час╕, себто ╓ в╕чною. Ми без них, а вони без нас – н╕що!
У житт╕ людини ╕ живо╖ природи – зв╕р╕в, птах╕в нема╓ свого ╕ чужого, а ╓ наше, людське, ╕ про це н╕коли не можна забувати. Ми, люди, живемо серед природи, пост╕йно з нею сп╕лку╓мося. То б╕га╓мо ╕ гра╓мося ╕з собачкою, котиком, то виганя╓мо ╖х на вулицю, коли набридне. Милу╓мося сп╕ву солов’я, а пот╕м саджа╓мо його в кл╕тку…
Ц╕каво, а що думають про нас, людей, той же собачка, котик? Чи, прим╕ром, кури й гуси? Про все це розм╕рковували ми ╕з шестикласниками на уроц╕ укра╖нсько╖ л╕тератури, коли вивчали чудесн╕ твори тепер уже нашого класика Миколи В╕нграновського «Гусенятко» ╕ «Перв╕нка». Було домашн╓ завдання: написати в╕ршем або прозою про улюблену св╕йську (або дику) тварину, принести св╕тлини, малюнки, ╕люстрац╕╖. ╤ написали, ╕ принесли. Читайте кращ╕ з роб╕т. А щоб не пасти задн╕х, я теж виконав домашн╓ завдання: мо╖ «Невигадан╕ ╕стор╕╖» якраз на цю тему.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель-укра╖н╕ст Пруд╕всько╖ середньо╖ школи Сов╓тського району в Криму.

МОЯ МЕЛ╤СА
К╕шечка Мел╕са,
Гарна, як Мон Л╕за.
Лаг╕дна, грайлива,
Та… ой як шк╕длива!
Оч╕ в не╖ кар╕.
З котиком у пар╕
Вил╕зли на клена
╤ см╕ються з мене.
Як принесу рибку,
Зл╕зуть з клена швидко.
Приб╕жать у хату
«Дякую» сказати.

Ем╕л╕я АМЗА╢ВА.


ОТАКА ТУСЯ!
Якщо зустр╕нете собачку з чорним носиком, б╕ленькою плямкою на лоб╕, маленькими вухами, як у свинки-хрюшки, знайте, то – моя Туся. Про не╖ я можу багато ц╕кавого розпов╕сти. Про те, з яким апетитом умина╓ кавуна, диню, цукерки, морозиво ╕ нав╕ть соняшникове нас╕ння, не кажу вже про м’ясце ╕ ковбаску.
Туся завжди гра╓ться з кошенятами. Як т╕льки вони вилазять ╖й на спину, ката╓ ╖х по всьому подв╕р’╖. А одного разу кошенята забралися на височенний гор╕х. Мо╖й улюблениц╕ теж туди захот╕лось. Почала дертися за ними, з╕рвалась та як гепне на землю! Я аж заплакала в╕д жалю за сво╓ю «невдахою-альп╕н╕сткою».
Св╕тлана Н╤СТРЯН.

ТРИ КУРОЧКИ-ЧУБАРОЧКИ
Купила мама на базар╕ три курочки. Та не простих, а, як вона сказала, «ел╕тних» — чубарочок-несучок. До чого ж вони гарненьк╕! В одн╕╓╖, рябенько╖, гол╕вка в капелюшку-чубчику, а дв╕ червоняст╕, хай ╕ без капелюшк╕в, теж гарн╕ та сокорист╕. ╤ майже щодня дарують я╓чка мен╕ й мо╓му братиков╕. Насиплемо ми для них зерна, ╕ любу╓мось, як вони клюють, ╕ сокочуть, сокочуть…
Д╕ана МУКОМОЛ.

РАЗОМ ХОДИМО ДО ШКОЛИ
╢ у мене песик Чапа,
Б╕л╕-б╕л╕ в нього лапи.
Знай за мною чапа-чапа,
Ось тому й назвали Чапа.
Я з ним б╕гаю по колу,
З ним не сваримось н╕коли,
Ми з ним дружн╕, нерозлучн╕,
Мовби два веселих учн╕.
Разом йдемо на уроки.
В╕н мене чека╓, поки
Я гризу науку в клас╕.
А з╕ школи йдемо разом!
╤рина КОБИЛЕЦЬКА.

Я ╤ КУЗЯ – СПРАВЖН╤ ДРУЗ╤!
А я кличу свого котика — Кузя! Маленьким ╕ безпорадним п╕д╕брала його мама п╕д тином. Вир╕с – погляньте! – який красень. А все тому, що ми годували його св╕жоздо╓ним теплим молочком, купали, як малу дитину.
Я гуляю з Кузею на лужку. Спостер╕гаю, як в╕н «полю╓» за бдж╕лками. Побачивши золотокрилку на кв╕точц╕, п╕дкрада╓ться до не╖, а тод╕ – стриб! Не раз бдж╕лки кусали його за носик. А йому хоч би що! Гра╓ться весело й завзято.
Оленка РЯБ╤К╤НА.

НЕВИГАДАН╤ ╤СТОР╤╥
ЩО ХОТ╤В СКАЗАТИ ГОЛУБ?
Надвеч╕р’я. Сонце золотить верх╕вки дерев. Я побачив на подв╕р’╖, як до голуба тихо, по-пластунськи, крадеться рудий сус╕дський котище. Голуб сид╕в на дор╕жц╕ незрушно. Захвор╕в чи що? Коли до птаха було зовс╕м близько, нападник блискавкою кинувся на здобич. Марно: голуб р╕зко в╕дхилив гол╕вку ╕ – мимо! Безусп╕шною була ╕ друга спроба. Голуб раптом ожив, ледь спорхнув, пропустивши п╕д собою азартного мисливця, який в╕дступати не збирався.
Птах, грац╕озно перебираючи лапками по дор╕жц╕, безпорадно зиркав то на кота, що наближався, то на мене, мовби просив порятунку. Губи мо╖ шепот╕ли: «Ну йди, любий, сюди йди!». ╤ голуб – о диво! – подр╕бот╕в до мене. В одну мить став б╕ля мо╖х н╕г ╕ завмер. К╕т отетер╕в. Прис╕вши, я протягнув до голуба долоню В╕н р╕шуче стрибнув на не╖. А коли я наблизив долоню до обличчя, пильно-пильно подивився, н╕би хот╕в подякувати, пот╕м легенько торкнувся дзьобиком щоки ╕ злет╕в на хату.
Кажуть, птахам ╕ тваринам властив╕ лише ╕нстинкти ╕ рефлекси. Може, й справд╕ в голуба-красеня спрацював ╕нстинкт самозбереження. Хтозна. Одначе, зда╓ться мен╕, що, окр╕м цього, йому не чуже почуття дов╕ри до людини.

ОХОРОНЕЦЬ
Кури погано неслись, ╕ ми купили на базар╕ попелясту чубарочку – з породи, як нам сказали, несучок. Вона й справд╕ щодня дарувала я╓чко. Та от б╕да: не злюбили ╖╖ в курятнику. Як не обороняв новеньку п╕вень, кури виклювали — аж до кров╕! – на ╖╖ грудях п╕р’я. Довелось забрати з огорож╕, подал╕ в╕д «хул╕ганок». ╤ншим разом, коли попеляста оклигала, вищипали — теж до кров╕! – п╕р’я на обох боках. Не допомагало тривожне гарчання Черниша. В╕н бачив цю розправу ╕, видно, бол╕сно переживав. Терпець мен╕ урвався – випустив чубарочку за огорожу. Дв╕р чималий – не пропаде…
Одного ранку несу Чернишев╕ сн╕данок. Злющий, в╕н до сво╓╖ хатинки н╕кого, окр╕м господар╕в, не п╕дпускав н╕ на крок. Кладу миску з ╖жею – гарчить: не п╕дходь, мовляв! Заглядаю в будку, а там… чубарочка. Щось клю╓. Не встиг в╕д╕йти, як собака заметушився, пот╕м узяв зубами мисочку ╕ – в будку! Ставить перед чубарочкою – ╖ж! А другого дня мо╓му здивуванню не було меж: Черниш старанно зализував ╖й рани.
Коли зак╕нчився «курс л╕кування», курочка покинула будку. Ми поселили ╖╖ окремо, в сара╖. Там нанесла вона я╓чок, вивела курчат. Не забувала свого рят╕вника-охоронця, частенько нав╕дувалась, тепер уже з д╕тками. А в╕н рад╕сно скавучав.
╤стор╕я незвична й повчальна. Як бачимо, ╕ в них, як у нас, у людей: один у пол╕ не во╖н. Та чи завжди у нас така дружба ╕ таке милосердя?

ВОЛЯ МИЛ╤ША…
Страшенний гавк╕т сколихнув дв╕р, розбудив усе живе. Сну – як не було. Може, злод╕╖? Розплодилось ╖х нин╕ – греблю гати! Крадькома виглянув у в╕кно: н╕кого й н╕чого. Т╕льки м╕сяченько, мов прожектор, осв╕тлю╓ довк╕лля. Вгамувавши страх, виходжу на подв╕р’я. Ти бач: тро╓ ╖жачат, ╖хн╕ батьки п’ють воду з корита для курей. Кумедн╕ мордочки виблискують проти м╕сяця. Чим ╕ще пригостити вас, неждан╕ гост╕? Приношу молока, хл╕ба. З’╖ли. Молодц╕! Знову – до води, а тод╕ подр╕бот╕ли на город…
Щедре частування, видно, ╖м сподобалось. В╕зити почаст╕шали, тепер уже ╕ серед дня, в об╕дню пору. Аж поки нашим д╕тям не закорт╕ло погратися. Ловили в картузики ╕ забавлялися. Не захот╕ли ╖жачки бути прирученими – втекли. Н╕ разу не з’являлись. Воля – понад усе! Якими не були б ситними об╕ди…
Василь ЛАТАНСЬКИЙ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8147

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков