"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема ""Джерельце""
#48 за 27.11.2009
ДАВН╤Й ДРУГ УКРА╥НЦ╤В – ЛЬОН
Мар’янка застудилася. Уявити не можу, де вона могла заразитися — очевидячки, у школ╕. Тому довелося залишити д╕вчинку вдома. Мар’янка не мала високо╖ температури, але я наказала д╕вчинц╕ лежати. — Що це? — спитала Мар’янка, бачачи, як я д╕стаю з шухляди лляне простирадло. — Це льон. Зараз я тоб╕ його п╕дстелю, ╕ в╕н витягне з тебе жар. — Льон — це так╕ голуб╕ кв╕точки, — сказала Мар’янка, потягуючись на простирадл╕. — Я бачила ╖х у пол╕ та в степу. — Так, це дикий льон. ╤з нього роблять нитки. Ну, як тоб╕? — Уже краще. — Я ж кажу: льон — добра рослина, тому допомага╓. Зна╓ш, наш╕ предки не так давно перев’язували пуповину немовляти лляною ниткою. Саме льон на все життя приверта╓ до дитини Долю — божество, яке нам допомага╓. — Я знаю казку про ледачу Долю та працьовиту, — згадала Мар’янка. — Я теж пам’ятаю. Якщо Доля ледача, ╖╖ треба бити, щоб вона працювала. Тому не слухай тих, як╕ нар╕кають на долю. Усе залежить од тебе. Стривай, зараз тоб╕ буде тепл╕ше. — Я д╕стала крайку та обв’язала д╕вчинц╕ поперек. — Гарний пояс, теплий, — почала мацати Мар’янка шерсть. — Це зветься крайка. Тому що тканину краяли, р╕зали, ╕ вийшов пояс, — сказала я. — Ну як тоб╕ на льон╕ лежиться? Зараз дам чаю. — А льон нам давно служить? — спитала Мар’янка. — Давно. У тебе ╓ книжка про м╕фи р╕зних народ╕в. Пам’ята╓ш, ти читала епос про Г╕льгамеша, який шукав безсмертя? Шумери, як╕ вигадали цього героя, уперше збагнули, чим льон може служити людин╕. Давн╕ ╓гиптяни, чи╖х бог╕в — таких дивних — ти бачила на картинках, — ╕ перси теж користувалися льоном. А в ╢вроп╕ — там, де ми, укра╖нц╕, живемо — льон знали давн╕ римляни, галли, германц╕, скандинави. ╤, звичайно, ми. Мар’янка почала розм╕шувати мед у чашц╕. Раптом д╕вчинка спитала: — А що означа╓ слово льон? — Точно не знаю, — сказала я, — але, уяви, це слово не ╕ноземне. Воно сп╕льне для багатьох народ╕в — ╕ндо╓вропейц╕в. Ми, укра╖нц╕, теж ╕ндо╓вропейц╕, тобто родич╕ н╕мцям, ╕тал╕йцям, французам, плекалися в одн╕й колисц╕. Т╕льки от родич╕ ми тепер дуже далек╕. Але з одного дому. Забула: слово «льон» звучить схоже в багатьох мовах. По-нашому — льон, латинською — «л╕нум», у грек╕в — «л╕нон», англ╕йською «л╕нен», в ╕рландц╕в ╕ норвежц╕в — «л╕н», у латиш╕в — «л╕н╕», у литовц╕в «л╕най». А одн╕ з предк╕в слов’ян, давн╕ пруси, називали льон «л╕нно». Мар’янка читала казки багатьох названих мною народ╕в св╕ту, античн╕ та ╓гипетськ╕ м╕фи в не╖ взагал╕ були наст╕льною читанкою поряд з нашими думами та п╕снями, тож д╕вчинка не здивувалася, почувши м╕й екскурс в ╕стор╕ю. — А словом «полотно», — продовжувала я, — ми називали не кожну тканину. «Полотно» означало т╕льки лляну матер╕ю. Бачиш, як наш╕ предки поважали льон! С╕яти льон починали в друг╕й половин╕ травня. Виростали блакитн╕ кв╕точки, як╕ ти бачила не раз. З╕ стеблин робили куделю, а пот╕м ╖╖ пряли. Моя прабабуся пряла на продаж хустки, т╕льки з вовни. Виходили так╕ легк╕, тепл╕ хустини! У мене ╓ одна така. — А прясти довго? — спитала Мар’янка, допивши чай. — Ран╕ше пряли по дванадцять-п’ятнадцять годин на добу. У доб╕ двадцять чотири години. Тобто пряд╕ння займало п╕вдня! Але не думай, що це робила т╕льки одна ж╕нка. Мам╕, бабус╕, прабабус╕ допомагали дочки, сестри, нев╕стки. У дверях клацнув ключ — це прийшла пан╕ Ярина, Мар’янчина бабуся. — А мен╕ вже краще! — рад╕сно сказала д╕вчинка. — От ╕ добре, лежи спок╕йно, ╕ все мине. А на чому ти лежиш? Та це льон! Анно, — звернулася до мене пан╕ Ярина, — ти розумниця. Льон справд╕ витягу╓ хворобу. — Я знаю! — знову втрутилася Мар’янка.
Про льон розпов╕дала Анна ГУРАЛЬ.
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8148
|