Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 27.11.2009
ДАВН╤Й ДРУГ УКРА╥НЦ╤В – ЛЬОН

Мар’янка застудилася. Уявити не можу, де вона могла заразитися — очевидячки, у школ╕.
Тому довелося залишити д╕вчинку вдома.
Мар’янка не мала високо╖ температури, але я наказала д╕вчинц╕ лежати.
— Що це? — спитала Мар’янка, бачачи, як я д╕стаю з шухляди лляне простирадло.
— Це льон. Зараз я тоб╕ його п╕дстелю, ╕ в╕н витягне з тебе жар.
— Льон — це так╕ голуб╕ кв╕точки, — сказала Мар’янка, потягуючись на простирадл╕. — Я бачила ╖х у пол╕ та в степу.
— Так, це дикий льон. ╤з нього роблять нитки. Ну, як тоб╕?
— Уже краще.
— Я ж кажу: льон — добра рослина, тому допомага╓. Зна╓ш, наш╕ предки не так давно перев’язували пуповину немовляти лляною ниткою. Саме льон на все життя приверта╓ до дитини Долю — божество, яке нам допомага╓.
— Я знаю казку про ледачу Долю та працьовиту, — згадала Мар’янка.
— Я теж пам’ятаю. Якщо Доля ледача, ╖╖ треба бити, щоб вона працювала. Тому не слухай тих, як╕ нар╕кають на долю. Усе залежить од тебе. Стривай, зараз тоб╕ буде тепл╕ше. — Я д╕стала крайку та обв’язала д╕вчинц╕ поперек.
— Гарний пояс, теплий, — почала мацати Мар’янка шерсть.
— Це зветься крайка. Тому що тканину краяли, р╕зали, ╕ вийшов пояс, — сказала я. — Ну як тоб╕ на льон╕ лежиться? Зараз дам чаю.
— А льон нам давно служить? — спитала Мар’янка.
— Давно. У тебе ╓ книжка про м╕фи р╕зних народ╕в. Пам’ята╓ш, ти читала епос про Г╕льгамеша, який шукав безсмертя? Шумери, як╕ вигадали цього героя, уперше збагнули, чим льон може служити людин╕. Давн╕ ╓гиптяни, чи╖х бог╕в — таких дивних — ти бачила на картинках, — ╕ перси теж користувалися льоном. А в ╢вроп╕ — там, де ми, укра╖нц╕, живемо — льон знали давн╕ римляни, галли, германц╕, скандинави. ╤, звичайно, ми.
Мар’янка почала розм╕шувати мед у чашц╕. Раптом д╕вчинка спитала:
— А що означа╓ слово льон?
— Точно не знаю, — сказала я, — але, уяви, це слово не ╕ноземне. Воно сп╕льне для багатьох народ╕в — ╕ндо╓вропейц╕в. Ми, укра╖нц╕, теж ╕ндо╓вропейц╕, тобто родич╕ н╕мцям, ╕тал╕йцям, французам, плекалися в одн╕й колисц╕. Т╕льки от родич╕ ми тепер дуже далек╕. Але з одного дому. Забула: слово «льон» звучить схоже в багатьох мовах. По-нашому — льон, латинською — «л╕нум», у грек╕в — «л╕нон», англ╕йською «л╕нен», в ╕рландц╕в ╕ норвежц╕в — «л╕н», у латиш╕в — «л╕н╕», у литовц╕в «л╕най». А одн╕ з предк╕в слов’ян, давн╕ пруси, називали льон «л╕нно».
Мар’янка читала казки багатьох названих мною народ╕в св╕ту, античн╕ та ╓гипетськ╕ м╕фи в не╖ взагал╕ були наст╕льною читанкою поряд з нашими думами та п╕снями, тож д╕вчинка не здивувалася, почувши м╕й екскурс в ╕стор╕ю.
— А словом «полотно», — продовжувала я, — ми називали не кожну тканину. «Полотно» означало т╕льки лляну матер╕ю. Бачиш, як наш╕ предки поважали льон! С╕яти льон починали в друг╕й половин╕ травня. Виростали блакитн╕ кв╕точки, як╕ ти бачила не раз. З╕ стеблин робили куделю, а пот╕м ╖╖ пряли. Моя прабабуся пряла на продаж хустки, т╕льки з вовни. Виходили так╕ легк╕, тепл╕ хустини! У мене ╓ одна така.
— А прясти довго? — спитала Мар’янка, допивши чай.
— Ран╕ше пряли по дванадцять-п’ятнадцять годин на добу. У доб╕ двадцять чотири години. Тобто пряд╕ння займало п╕вдня! Але не думай, що це робила т╕льки одна ж╕нка. Мам╕, бабус╕, прабабус╕ допомагали дочки, сестри, нев╕стки.
У дверях клацнув ключ — це прийшла пан╕ Ярина, Мар’янчина бабуся.
— А мен╕ вже краще! — рад╕сно сказала д╕вчинка.
— От ╕ добре, лежи спок╕йно, ╕ все мине. А на чому ти лежиш? Та це льон! Анно, — звернулася до мене пан╕ Ярина, — ти розумниця. Льон справд╕ витягу╓ хворобу.
— Я знаю! — знову втрутилася Мар’янка.

Про льон розпов╕дала Анна ГУРАЛЬ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8148

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков