"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2009 > Тема "Ми єсть народ?"
#49 за 04.12.2009
ДОНЕЦЬКА РЕЗЕРВАЦ╤Я ДЛЯ УКРА╥НЦ╤В?
СТАН НАЦ╤ОНАЛЬНО-ПАТР╤ОТИЧНО╥ СВ╤ДОМОСТ╤ ДОНЕЧЧИНИ: ЕТИЧНО-ПСИХОЛОГ╤ЧНА НЕБЕЗПЕКА
Надзвичайно турбу╓ нин╕шн╕й стан духовност╕ населення Донбасу, особливо молод╕. За весь час незалежност╕ Укра╖ни кравчуко-кучм╕всько-бандитськозалежний клан н╕чого не робив для в╕дродження патр╕отичност╕, духовност╕, нац╕онально╖ св╕домост╕ народу Укра╖ни. Через економ╕чне зубож╕ння населення, зниження р╕вня навчання, через теле-рад╕о-пресо-зомбування ╕ «обробку» населення пол╕т╕нформаторами УПЦ кдб-московського патр╕архату (що неможливо в держав╕, яка себе поважа╓) робили з людей раб╕в — «електорат» для п╕дтримки сво╓╖ влади. Чим г╕рше життя народу Укра╖ни, чим менше знають правду, тим легше управляти несв╕домими масами. Недарма на величному пам’ятнику б╕льшовицькому аг╕татору Артему, який ╕ дос╕ височить над Святог╕р’ям, викарбовано: «Вид неорганизованных масс приводит меня в неистовство!»... Символи тотал╕тарного режиму — пам’ятники катам укра╖нського народу бовван╕ють в ус╕х м╕стах ╕ м╕стечках област╕, вулиц╕ назван╕ на честь ворог╕в Укра╖ни таких, як Лен╕н, Постишев, Артем та ╕нших... П╕д р╕зними приводами в м╕стах н╕чого не зм╕ню╓ться. Кер╕вн╕ особи бояться образити людей старшого покол╕ння, а чи не головн╕шим ╓ морально-етично-психолог╕чний стан п╕дростаючого покол╕ння — нашого майбутнього? ╥м жити в ц╕й кра╖н╕! А в якому оточенн╕ вони ростуть?.. Сфера культури в малих м╕стах на Донеччин╕ знищена повн╕стю. Обладнання парк╕в зр╕зано на металобрухт, клуби спален╕ ╕ роз╕бран╕, б╕бл╕отеки майже не працюють, в╕дсутн╕й доступ до правдиво╖ ╕нформац╕╖. З укра╖нськими виданнями йде боротьба, в продажу т╕льки м╕стечкова ╕ «жовта» преса, в╕д центрально╖ планом╕рно позбавились. Нав╕ть в╕д газети Верховно╖ Ради «Голос Укра╖ни». Державну пресу люди не передплачують, поштов╕ скриньки в п╕д’╖здах поламан╕. Майже повн╕стю порушена дротова рад╕омережа — 1-й Нац╕ональний канал, який потужно несе державну неупереджену духовну ╕нформац╕ю. Самов╕ддано, профес╕йно, творчо працю╓ колектив Донецького нац╕онального рад╕оканалу, але, на жаль, слухач╕в дуже мало, адже рад╕о позн╕мали, хто — з економ╕╖, а хто — з «нелюбов╕» до державно╖ мови ╕ всього укра╖нського. Але це ще й зас╕б опов╕щення цив╕льно╖ оборони!.. Ус╕м в╕домий техногенний стан в кра╖н╕. А кер╕вники «Укртелекому» кажуть: «Где линия «упала», не поднимаем!». ╤ продовжують в╕дмикати дротовий зв’язок одиноким пенс╕онерам, ╕нвал╕дам... А з рад╕оприймач╕в зв╕дусюди лунають «шансоно-попсони», особливо в м╕ському транспорт╕, прилучаючи до чужо╖ низькопробно╖ «тюремно╖ культури», брудно╖ пол╕тично╖ пропаганди, особливо молодь. Натом╕сть за «чи╖сь» велик╕ кошти до кожно╖ квартири п╕дведене кабельне телебачення, яке транслю╓ безл╕ч ворожих до Укра╖ни канал╕в сус╕дньо╖ кра╖ни, як╕ продовжують «зомбувати» населення, а так╕ канали, як «Культура» ╕ «Дискавер╕» не ретранслюють. 1-й Нац╕ональний — ╓диний, який 9 березня транслював нагородження лауреат╕в Шевченк╕всько╖ прем╕╖. Присвячений ц╕й под╕╖ концерт не показав, ╕ це не вперше... Все це робиться з метою «одеб╕лювання» народу. До того ж низький р╕вень життя, коли люди кажуть: — «Нам лишь бы было на столе...», «Лишь бы не было войны», «Аби не було голоду», — дос╕ сушать сухар╕ ╕ запасають с╕рники та с╕ль, як робила ╕ моя мати, що пережила голодомори ╕ репрес╕╖, уже живучи на Донеччин╕. Страх вкарбували в гени мо╓╖ нац╕╖ ╕ мо╓╖ родини. Але ж в╕домо, що народ, який не ма╓ нац╕онально╖ г╕дност╕, н╕коли не матиме хл╕ба. Так в╕дбува╓ться, коли людина не зна╓ свого кор╕ння, не ма╓ нац╕онально╖ платформи, не зна╓ ╕стор╕╖ свого народу ╕ р╕дного краю, не ма╓ справжньо╖ в╕ри. У результат╕ не буде ╕ людсько╖ г╕дност╕. З такими людьми можна робити що завгодно — посилати обдурену «б╕омасу» куди накажуть або заплатять. ╤ чим б╕льше «нагинають» такий народ, тим б╕льше в╕н «захища╓» сво╖х «хазя╖в», бо не ма╓ можливост╕ п╕двищувати св╕й ╕нтелектуальний р╕вень. Людям не до того — вони в╕рять сво╓му «хазя╖ну», так легше — бути як вс╕, та ╕ зусиль докладати не треба. А зв╕дси не т╕льки «см╕ття» в головах ╕ на язиц╕, а й навкруги — в п╕д’╖здах, дворах. Останн╕м часом д╕йшло до того, що виносять пакети з╕ см╕ттям ╕ кладуть вздовж дор╕г якими ходять, мабуть, з велико╖ зневаги до земл╕, на як╕й живуть. ╤ ось так, дивлячись на цей спотворений «кра╓вид», п╕дростають д╕ти. Як це в╕д╕б’╓ться на ╖хньому психолог╕чному стан╕ у майбутньому, неважко здогадатись. Та нар╕кати на когось буде вже п╕зно. Але так в Укра╖н╕ було не завжди. Нав╕ть ╕ноземц╕ у вс╕ в╕ки були захоплен╕ культурними традиц╕ями укра╖нського народу, його доброю вдачею, працьовит╕стю, духовн╕стю, талановит╕стю, красою. П╕сля вс╕х понев╕рянь — розкуркулення, голоду, в╕йни, вже живучи на Донеччин╕, моя бабуся посипала дор╕жки у садочку п╕ском, п╕дб╕лювала по одному р╕вню деревця, а мати не дозволяла нав╕ть обгортку в╕д цукерки кинути не т╕льки у двор╕, а й за двором, ╕ вже зовс╕м хвора ╕ сл╕па день починала з п╕дм╕тання подв╕р’я. Вони дуже любили кожен куточок сво╓╖ земл╕ ╕ так привчали й нас. ╤ двер╕ в укра╖нських оселях не зачинялись, бо красти — то гр╕х. ╤ п’яних не було — бо сором, ╕ матюк╕в не було. Висока культура ╕ духовн╕сть нашого народу ╓ ╕ в тому, що батьк╕в називали на Ви. А як╕ п╕сн╕ сп╕вали, як╕ в╕зерунки вишивали укра╖нськ╕ д╕вчата! А кожен парубок, окр╕м того, що був найкращим хл╕боробом, знався ще ╕ на якомусь ремесл╕ — шевця, бондаря, столяра... Особливо шкода молод╕ нашого рег╕ону, а також Криму, Севастополя... Вони багато втратили, коли не змогли бути причетними до початку в╕дродження нац╕╖ п╕д час «жовтогарячо╖ революц╕╖» та вибору укра╖нського Президента В. Ющенка. Мало того, ╖х тру╖ли неправдою, агрес╕╓ю, злом. ╤ зараз скр╕зь чути н╕сен╕тниц╕ про «куплений Майдан» та ╕нше... Вони не знають, що не все прода╓ться. Але год╕ дивуватись, бо такий «св╕тогляд» мають ╖хн╕ вчител╕, директори шк╕л, техн╕кум╕в, вищих навчальних заклад╕в ╕ представники влади та правопорядку, вони чекають «реваншу», адже в каламутн╕й вод╕ «рибка краще ловиться». На все життя вр╕залася в пам’ять картина, коли п╕д час 2-го туру президентських вибор╕в у нашому м╕ст╕ студент╕в возили для «карусел╕» по виборчих д╕льницях, а пот╕м випускали з-п╕д замка, ╕ вони йшли один за одним «на воровское дело», якось зсутулившись, мабуть, в╕дчуваючи приниження сво╓╖ г╕дност╕. Отакий «урок» на все життя в╕д учител╕в, щоб знали, що все дозволено, а таких речей, як ру╖ни духовн╕ ╕ реальн╕ навкруги, вже не пом╕чали. У мо╓му м╕ст╕ ру╖ни на кожному кроц╕. В ру╖нах моя школа, де вчител╕ нас вчили думати ╕ робити висновки, а перша вчителька казала: «Вч╕ть укра╖нську мову, вона ще буде вам потр╕бна». Поряд — ру╖ни л╕карн╕, веч╕рня школа без даху ╕ в╕кон, дал╕ купа см╕ття на м╕сц╕ проф╕лактор╕ю шахти, кольоров╕ залишки д╕рявих ст╕н будинку культури, який спалили, а пот╕м розвалили, а поряд д╕юча школа, схожа на буцегарню. Серед житлових п’ятиповерх╕вок, що б╕ля л╕су, в якому риють «копанки», вирубують л╕с — залишки конструкц╕й в╕д нового дитячого садка «Л╕сова казка», який належав велик╕й шахт╕ «Прогрес», б╕ло-голуб╕ «прапори» панелей на ру╖нах гуртожитк╕в, п╕дпри╓мств, недобудован╕ будинки для роб╕тник╕в, закинутий «парк культури» без атракц╕он╕в ╕ колеса огляду, як╕ зр╕зали на метал, мабуть, щоб згори н╕хто не зм╕г побачити цього погрому. Натом╕сть зупинки облаштовують в комплекс╕ з к╕осками для продажу тютюнових вироб╕в, за якими транспорту на дороз╕ не видно. Як все це д╕╓ на псих╕ку п╕дростаючого покол╕ння, яке кожен день дивиться на таку дисгармон╕ю, н╕хто не вивча╓, ╕ чого чекати дал╕? Чи це не в╕йна на сво╖й територ╕╖ з╕ сво╖м народом, приниження вс╕ма неймов╕рними засобами, вбивство г╕дност╕ укра╖нського народу, його майбутнього?.. Адже ╕ зараз керують м╕стом т╕, хто ще недавно навчали: «Бейте «оранжевых», будет вам и бензин, и оправдательная «ксива»...», у бронежилетах зганяли молодь з ╕нститут╕в ╕ шк╕л на м╕тинги, фальсиф╕кували вибори, прослуховували телефони, залякували людей, як мою подругу В╕ру, «геб╕стськими» методами... Тому обов’язково потр╕бна люстрац╕я! Людей такого штибу давно треба зам╕нити високоморальними, нац╕онально св╕домими, молодими патр╕отичними кадрами. Адже людей тако╖ формац╕╖ обдурити, залякати чи п╕дкупити неможливо. Щоб держава мала правдивих, чесних, працьовитих, в╕дпов╕дальних ╕ нац╕онально св╕домих, ╕дейних, щирих укра╖нських патр╕от╕в, високодуховну молодь, треба допомогти тим, у кого ╓ гаряче бажання прислужитися Укра╖н╕, об’╓днатися в громадськ╕ орган╕зац╕╖, щоб вони мали можлив╕сть сп╕лкуватись з молоддю та ╖хн╕ми вчителями, допомогли ╖м роз╕братися в ╕нформац╕╖, яка служить на користь кра╖н╕. Терм╕ново в╕дновити розповсюдження преси з Ки╓ва, яку потр╕бно рекламувати, бо нав╕ть вчител╕ укра╖нсько╖ мови не знають, що ╓ так╕ всеукра╖нськ╕ видання, як «Слово Просв╕ти» ╕ саме товариство «Просв╕та» ╕мен╕ Тараса Шевченка, газети «Шлях перемоги», «Нац╕я ╕ Держава», «Укра╖на молода», «Наша в╕ра», «Кримська св╕тлиця» з чудовими додатками (для д╕тей «Джерельце», для молод╕ — «Будьмо!») та ╕нш╕ патр╕отичн╕ видання. Таких вчител╕в потр╕бно самих вчити. Адже коли людина переста╓ читати, то переста╓ й мислити, що ╕ потр╕бно нашим недругам. Обов’язково треба повсюди в╕дкрити курси для вчител╕в ╕ молод╕ з вивчення державно╖ мови, ╕стор╕╖ та культури Укра╖ни. Для цього залучити нац╕онально св╕домих патр╕от╕в кра╖ни, що буде ╕ для них п╕дтримкою, бо ╖м надзвичайно важко жити ╕ боротись з нев╕глаством в асим╕льованому середовищ╕. Багато з них хвор╕ють. Тор╕к передчасно померла моя подруга Над╕я, з якою ми були на Майдан╕. Обидва ╖╖ сини загинули в╕д наркотик╕в, як╕ розповсюджен╕ на Донеччин╕ ╕ в нашому м╕ст╕ ╖х легко д╕стати. У Севастопол╕ помер наш знайомий — син в╕домого вченого-хл╕бороба В. Д╕дусь. Наказав поховати його в улюблен╕й вишиванц╕. Померла моя мати Соф╕я, яка дуже багато пережила на сво╓му в╕ку. У мого чолов╕ка, талановитого художника, в п’ятдесят рок╕в стався другий ╕нфаркт. Мене неодноразово намагалися зв╕льнити з роботи, де я працюю чверть в╕ку, за пол╕тичними мотивами. Важко!.. На державному р╕вн╕ потр╕бна п╕дтримка ╕ нав╕ть захист нац╕онально св╕домих громадян, що живуть в асим╕льованих м╕стах. Так╕ люди, особливо в наших рег╕онах, повинн╕ бути на вагу золота, бо ╖х тут, на жаль, небагато, а знання ╖хн╕ можуть стати на сторож╕ багатьох молодих душ. Серед цих людей багато творчих особистостей, як╕ через слово, образотворче мистецтво, музику можуть прищепити молод╕ любов до р╕дного краю. ╢ серед них ╕ вчител╕, яких в╕дсторонили в╕д улюблено╖ роботи за «укра╖нськ╕сть»! А в небагатьох «укра╖нських школах» пану╓ рос╕йська мова, а поза школою ╕ погот╕в. Щоб перешкодити пануванню чужинсько╖ ╕деолог╕╖, на державному р╕вн╕ необх╕дно терм╕ново знайти не так╕ вже й велик╕ кошти для в╕дновлення дротово╖ рад╕омереж╕ по вс╕х областях, м╕стах ╕ селах так, щоб у кожн╕й осел╕, в кожному каб╕нет╕ службовця слухали 1-й Нац╕ональний рад╕оканал, який — ╓диний потужно несе як╕сну державну духовну просв╕тницьку ╕нформац╕ю. Адже т╕, кому виг╕дний морок у кра╖н╕, найб╕льше бояться нашо╖ укра╖нсько╖ самосв╕домост╕, культури, почуття г╕дност╕, нашо╖ ╓дност╕, самост╕йност╕, впевненост╕, бо тод╕ виявиться, що це ми ╓ справжн╕ми володарями сво╓╖ Кра╖ни ╕ вже н╕кому н╕коли не дозволимо розводити на сво╖й багатостраждальн╕й свят╕й Земл╕ бридку каламуть, в як╕й зайди «ловлять рибу» ╕ «полюють» на душ╕ наших д╕тей. А т╕, кому подоба╓ться жити «на дурничку», нехай не рад╕ють ╕ пам’ятають, що «Риба ╕ зайц╕ приведуть в старц╕» (народна мудр╕сть). Роде м╕й красний, роде м╕й прекрасний! Не цураймося, признаваймося! Бо багацько нас ╓! Укра╖нц╕! Шануймося! Ми того варт╕!
Ольга ГРУШКО. м. Торез Донецько╖ област╕.
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2009 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8169
|