«У НАШ Д╤М ГОРЕ ПРИНЕСЛИ АКТИВ╤СТИ-ОДНОСЕЛЬЧАНИ...»
Кандидат на посаду Президента Укра╖ни Анатол╕й Гриценко на приклад╕ свого родинного горя заклика╓ укра╖нц╕в до ╓днання навколо пам’ят╕ про трагед╕ю Голодомору 1932-1933 рок╕в. Про це А. Гриценко написав у сво╓му блоз╕ на персональному сайт╕. «У сел╕ Багач╕вка Звенигородського району Черкасько╖ област╕ на цвинтар╕ ╓ ш╕сть могилок. П’ять маленьких ╕ одна б╕льша. Там похован╕ брати ╕ сестри мого батька, а поряд з ними – його тато – м╕й д╕д. Ус╕ вони померли в 33-му в╕д голоду». «Жили соб╕ чолов╕к ╕ ж╕нка, яким тод╕ ще не виповнилося й 35 рок╕в. У них було семеро д╕тей, серед них – шестир╕чний Степан, який згодом став мо╖м батьком. Мали невеличку хатину-мазанку, коло не╖ гектар земл╕ й коня, щоб обробляти землю. Працювали з ранку до вечора, адже с╕м’я чимала, ╕ непросто було п╕дн╕мати д╕тей», — так в╕н почав розпов╕дь про под╕╖ 1933 року сво╖м д╕тям. «Того року врожай був непоганий, ╕ н╕хто не оч╕кував б╕ди. Вона прийшла неспод╕вано. Прийшли з гвинт╕вками, оголосили д╕да куркулем, заарештували ╕ повезли його в районний центр у в╕дд╕лок. З комори винесли весь урожай. Забрали коня, реманент, ╕нструменти. Багнетами розпороли перину ╕ подушки – шукали зерно в хат╕ – не знайшли. Витягли з печ╕ глечик з борщем – вилили на землю. Старша д╕вчинка, 13-р╕чна Тетянка, заховала на грудях торбочку з квасолею, ╖й розпороли одежу, висипали ту квасолю ╕ розтоптали чоботями. Познущалися, залякали ж╕нку з малими д╕тьми ╕ залишили в сльозах, без крихти ╖ж╕. Протягом тижня п’ятеро д╕тей померли з голоду. Вижили лише Степан, м╕й батько, ╕ Тетянка, яка стала для мене т╕ткою Тетяною. Разом з ╖хньою мамою, сам╕ ледь жив╕, вони ╕ поховали померлих д╕ток у т╕ маленьк╕ могилки…». Д╕да у в╕дд╕лку жорстоко били кожного дня, ╕ випустили лише за два тижн╕. «Коли добрався додому, його зустр╕ла ледь жива дружина ╕ лише дв╕йко д╕тей. Пройшов по пустому подв╕р’ю, зайшов на цвинтар поплакати за д╕тками. Серце не витримало такого горя, ╕ д╕д у розпач╕ помер. Його поховали поряд з тими п’ятьма могилками. Якою великою була б наша родина ╕ ск╕льки в них було би брат╕в ╕ сестер, якби не було Голодомору», — зауважив А. Гриценко. Кандидат у президенти зазначив, що попри те, що р╕шення, як╕ спричинили багатом╕льйонн╕ жертви, приймалися у Кремл╕, ╕ т╕ люди були далеко в╕д Багач╕вки й говорили рос╕йською чи грузинською, але горе безпосередньо до родини, з гвинт╕вками ╕ багнетами, принесли актив╕сти-односельчани, як╕ жили поряд, на т╕й же вулиц╕, ╕ говорили укра╖нською. «Трагед╕я Голодомору спонука╓ до багатьох висновк╕в. Скажу лише про один: т╕льки в╕дчувши себе ╓диним народом, ставши ╓диним народом, ми зможемо себе захистити. В╕д загроз ╕ чужо╖ держави, ╕ сво╓╖», — п╕дкреслив А. Гриценко. http://www.unian.net