"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
#49 за 04.12.2009
«ДУЖЕ ВАЖКО ПРО ЦЕ ПИСАТИ: ПЛАКАТИ ХОЧЕТЬСЯ...»
Останн╕ 10 рок╕в, особливо в пер╕од президентства В. Ющенка, дуже багато ╕де розмов про голодомор в Укра╖н╕ 1932-1933 рок╕в. Охоплена цим питанням майже вся св╕това сп╕льнота. Р╕зко ╕ ясно сто╖ть питання: що це було? Геноцид укра╖нського народу, укра╖нсько╖ нац╕╖ чи виникнення сусп╕льно-природних обставин, як╕ склалися на той пер╕од в Укра╖н╕ та Радянськ╕й держав╕ в ц╕лому через несприятлив╕ умови ╕ пол╕тичну ситуац╕ю? Особливо сильно полем╕ка-суперечка виникла ╕ розгор╕лася м╕ж Рос╕╓ю та Укра╖ною в цьому напрямку. Трива╓ вона ╕ сьогодн╕. Народився я 24 червня 1933 року в с. Черван╕вка Б╕лоп╕льського р-ну Сумсько╖ област╕ на Слобожанщин╕ (на той час Харк╕вська область), а заре╓стрували мене т╕льки в 1934 роц╕. Мати моя – Кондратенко-Щербина Анастас╕я Артем╕вна, за сво╖м родовим кор╕нням – укра╖нка, походила з того самого Щербин╕вського куреня, який був при в╕йську Богдана Хмельницького в Запорозьк╕й С╕ч╕. Батько – Дубровський Фед╕р Михайлович народився 16 лютого 1907 року в заможн╕й ╕ осв╕чен╕й родин╕ Дубровського Михайла Пол╕карповича – рос╕янина. Дворище батька було поруч з дворищем матер╕ через обн╕жок, де був поставлений низенький л╕сяний паркан з шеляги, щоб не переб╕гали курчата. Батько п╕сля зак╕нчення с╕льсько╖ школи ви╖хав у м╕сто, а пот╕м зак╕нчив у Харков╕ робфак ╕ був направлений у м. Магн╕тогорськ на буд╕вництво Магн╕тогорського металург╕йного заводу. У 1932 роц╕ при╖хав у в╕дпустку додому до батьк╕в. Там в╕н побачив мою маму ╕ запропонував ╖й одружитися. Батьки мого батька категорично заперечували ╕ були проти такого шлюбу. Тод╕ м╕й батько взяв мат╕р за руку ╕ пов╕в ╖╖ в Ново-Петр╕вську с╕льську раду Б╕лоп╕льського р-ну, де вони ╕ заре╓стрували св╕й шлюб. П╕сля чого, буквально на другий день, батько з мат╕р’ю ви╖хали до Магн╕тогорська, де в╕н працював на металург╕йному комб╕нат╕ виконробом. Був р╕к 1932-й. У лютому 1933 року мати була вже ваг╕тна ╕ попросила батька, щоб в╕н в╕дв╕з ╖╖ на р╕дну землю – Укра╖ну, де вона народить дитину. Батько погодився, ╕ мати по╖хала в с. Черван╕вку, де жив ╖╖ д╕д Пилип Логвинович Кондратенко. Там вона ╕ дов╕далась про голод. Люди в сел╕ помирали. У мами були як╕сь грош╕, як╕ вона привезла з Магн╕тогорська, та вони скоро зак╕нчились та й витрачати ╖х було н╕де, ╖сти було н╕чого, дома в них усе позабирали. Д╕д Пилип був дуже слабий ╕ в березн╕ помер з голоду. Мати залишилась одна. Листи в╕д батька з Магн╕тогорська вона не отримувала, а ╖╖ листи, як╕ вона писала батьков╕ (як з’ясувалось п╕зн╕ше) туди не доходили. Мама деякий час виходила у дв╕р з великим животом, в утроб╕ якого був я, ╕ ╖╖ кожен раз бачили батьки мого батька (д╕д та баба). Та ось моя мама в╕д недо╖дання ставала все слабк╕ша ╕ слабк╕ша, а пот╕м зовс╕м перестала виходити у дв╕р ╕ злягла. Це пом╕тили д╕д та баба Дубровськ╕. Бабуся Мотрона не витримала (все-таки ж╕нка, мати...) ╕ прийшла у наш дв╕р, але там н╕кого не було. Вона покликала мат╕р, та н╕хто не в╕дпов╕дав. Тод╕ вона в╕дчинила двер╕, зайшла в хату ╕ побачила мою маму з великим животом. Мати лежала нерухомо ╕ дивилася на бабу Мотрону якимись безтямними очима. Баба Мотрона побачила, що у матер╕ почали чорн╕ти н╕гт╕ на ногах – це перша ознака початку в╕дмирання живого т╕ла ╕ живого орган╕зму. Мати помирала, а значить, в ╖╖ утроб╕ помирав ╕ я. Тод╕ бабуся Мотрона поб╕гла до себе додому ╕ принесла ╖жу, воду, напо╖ла, з ложки нагодувала маму, переслала ╖й пост╕ль, ╕ залишилась з нею на н╕ч. Через кожн╕ дв╕-три години вона годувала мою мат╕р, поки не прийшов д╕д Михайло до не╖ в хату. Так вони по черз╕ чергували б╕ля маминого л╕жка, ╕ таким чином поставили ╖╖ на ноги. Через тиждень мама вийшла на вулицю, де повз наш д╕м на цвинтар кожного дня возили людей, померлих в╕д голоду. Родов╕д бабус╕ Мотрони я не знаю, пригадую т╕льки, що вона була знахаркою, ц╕лителькою ╕ л╕кувала людей – вправляла руки, ноги, хребти. Кр╕м того, вона л╕кувала бишуху, рожу, лиша╖ травами, настоями, якоюсь маззю. Нав╕ть тод╕, коли л╕кар╕ н╕чого не могли зробити, вона все р╕вно вил╕ковувала людей з цими недугами. Люди йшли до не╖, ╕ вона ╖м допомагала. П╕д час л╕кування вона виганяла вс╕х ╕з хати ╕ голосно читала молитви. Деяк╕ молитви я пам’ятаю й дос╕. Д╕д Михайло Пол╕карпович був високоосв╕ченою людиною, волод╕в к╕лькома ╕ноземними мовами ╕ знав напам’ять майже всю Б╕бл╕ю. Мен╕ до цих п╕р нев╕домо ╕ дивно, чому дворище д╕да та баби Дубровських н╕хто не ч╕пав ╕ н╕чого в них не забрали ударники та актив╕сти, тод╕ як з мамино╖ садиби забрали все живе ╕ мертве. А садиби ╖хн╕ були поруч, через паркан. Д╕д Михайло був рос╕янином, а мама була укра╖нкою. ╤ так вони п╕дняли на ноги ╕ п╕дтримували мою мат╕р, а 24 червня 1933 року народився я. Тод╕ баба з д╕дом взяли над╕ мною шефство: я ╕ мама вижили. У 1934 роц╕ з Магн╕тогорська при╖хав м╕й батько, д╕знався, що на Укра╖н╕ голод, забрав мою мат╕р ╕ мене ╕ вив╕з у м╕сто Суми, де ми жили у квартир╕ на вул. Привокзальн╕й, 32, а батько став працювати техн╕ком-буд╕вельником на Сумському машинобуд╕вному завод╕ ╕м. Фрунзе. П╕зн╕ше, вже навчаючись у Вищому в╕йськово-морському ╕нженерному училищ╕ ╕м. Дзержинського у м. Лен╕нград╕ в 1953-1958 роках, я при╖жджав на кан╕кули та у в╕дпустку, ╕ мен╕ неодноразово про це дуже детально, весь час плачучи, розпов╕дала мама ╕ дуже просила й наказувала, щоб я про це н╕де ╕ н╕кому не казав. П╕зн╕ше я дов╕дався, що в с. Черван╕вка перед в╕йною 1941-1945 рок╕в нал╕чувалося 99 двор╕в, у в╕йну загинуло в сел╕ 104 чолов╕ки, а з грудня 1932 до червня 1933 померло в╕д голоду 276 чолов╕к — у дек╕лька раз╕в б╕льше, н╕ж у в╕йну. П╕зн╕ше, у 1942-1943 роках, в т╕й же Черван╕вц╕ майже те ж саме з нами робили ╕ н╕мецьк╕ фашисти. ╤ при фашистах, ╕ при комун╕стах-б╕льшовиках методи ╕ технолог╕я знищення людей були так╕ ж сам╕ масов╕ й так╕ ж жорсток╕. Мен╕ про це дуже, дуже боляче згадувати ╕ писати. З родини Дубровських сьогодн╕ залишився т╕льки я один ╕ мо╖ д╕ти: син ╕ дочка, а тепер уже внуки ╕ правнуки. Батька мого н╕мц╕ п╕сля жорстоких катувань, тортур та голодомору 24 червня 1943 року, в день мого народження, закопали живцем у землю, а мат╕р, яка була зв’язковою у партизанському загон╕, мене та сестру В╕ру врятувала в╕д н╕мц╕в... вовчиця — ц╕ною свого життя та ╖╖ д╕тей-вовчат. Якось я зберуся з думками ╕ розпов╕м про це б╕льш детально. Дуже важко про це писати: плакати хочеться...
Микола Федорович ДУБРОВСЬКИЙ, кап╕тан ╤ рангу у в╕дставц╕, прослужив майже 35 рок╕в у В╕йськово-морському флот╕ СРСР на надводних кораблях, п╕дводних човнах, на пол╕гонах...
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8176
|