Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2009 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 18.12.2009
ЧИ СПРАВД╤ РОС╤ЙСЬКИЙ ЯЗИК БОГОУГОДНИЙ, А УКРА╥НСЬКА МОВА — Н╤?

МОВА ПРО МОВУ
ЧИ СПРАВД╤ РОС╤ЙСЬКИЙ ЯЗИК БОГОУГОДНИЙ, А УКРА╥НСЬКА МОВА — Н╤?
АБО ХТО ПЕРЕТВОРИВ НАЙУНОРМОВАН╤ШУ В СВ╤Т╤ МОВУ НА ПРЕДМЕТ НАСМ╤ШКИ?

 Боже милий! Твоя сила
 Та тоб╕ ж ╕ шкодить.
 Тарас ШЕВЧЕНКО

 Мене  пост╕йно мучить запитання, чому укра╖нська мова, „господа слово”, як казав Тарас Шевченко, стала предметом насм╕шки ╕ глузування? Знаю, що дехто скаже, чи варто звертати увагу на вс╕ляких дурн╕в – розумна людина н╕коли соб╕ не дозволить под╕бного. Так, але якщо хтось до укра╖нця заговорив „общ╓доступной”, в╕н у б╕льшост╕ випадк╕в посп╕ша╓ перейти на „общ╓доступний”, що говорить про його невпевнен╕сть в соб╕ ╕ у сво╖й мов╕. Багато з них нав╕ть не соромляться повторювати маячню московських поп╕в про те, що рос╕йська мова ╓сть богоугодною, а укра╖нська — н╕.
 Тим часом, арабський мандр╕вник ╕ вчений Ельв╕я Челеб╕ ще в ХV╤ ст. зазначав, що „укра╖нц╕ — стародавн╕й народ, а мова ╖хня — багатша ╕ всеосяжн╕ша, н╕ж персидська, китайська, монгольська ╕ вс╕ляк╕ ╕нш╕”. Видатний польський поет початку Х╤Х ст. Адам М╕цкевич заявляв, що „Укра╖на – столиця л╕рично╖ поез╕╖, зв╕дси п╕сн╕ розходяться на всю Слов’янщину”. Рос╕йська „Элементарная география для гимназий” (Петербург, 1902 р.), попри в╕дверту нелюбов рос╕ян до укра╖нц╕в, теж визнавала, що мова укра╖нц╕в „м’як╕ша ╕ сп╕вуч╕ша великорос╕йсько╖, ╕ живуть вони заможн╕ше та охайн╕ше великорос╕в”.
 ╤ раптом через якихось 27 рок╕в киянин Булгаков у сво╖й „Б╕л╕й гвард╕╖” назива╓ укра╖нську мову „гнусним язиком, которого на св╓т╓ н╓ сущ╓ству╓т”. Секретар Донецько╖ м╕ськради Левченко, який году╓ться з укра╖нського бюджету, в наш╕ дн╕ теж лепече щось на зразок цього, а б╕льш╕сть укра╖нських пол╕тик╕в та журнал╕ст╕в говорять укра╖нською лише перед телекамерою, а м╕ж собою ╕ з╕ сво╖ми д╕тьми сп╕лкуються „общедоступной”...
 Що ж сталося за такий короткий терм╕н, чому укра╖нська мова стала раптом „гнусной” ╕ чи справд╕ рос╕йська „богоугодна”?
 На жаль, ми зовс╕м погано зна╓мо свою мову. Укра╖нськ╕ вчен╕-ф╕лологи пересп╕вують в т╕й чи ╕нш╕й ╕нтерпретац╕╖ тлумачення н╕мецьких ╕ рос╕йських вчених, особливо не утруднюючи себе досл╕дити перв╕сне значення укра╖нського слова та його походження. Вони забувають, що л╕тописи та письмена, як╕ вони вивчають, „вводять нас в ╕стор╕ю мов т╕льки в завершальн╕ ╖╖ розд╕ли” (Ян Парандовський).
 Ми ж з вами копнемо трохи глибше. Але спочатку необх╕дно зазначити, що головну роль у творенн╕ (зм╕н╕) мов в╕д╕гравали творц╕ нових рел╕г╕й, котр╕ знали, якою силою над╕лене слово. Саме за допомогою слова вони намагалися виокремитися, вивищитися над простим людом, чи над п╕дкореними племенами. Нувориш╕ вс╕ляко принижували та винищували перв╕сну мову ╕ насаджували сво╓ твор╕ння. Способи дуже прост╕: зм╕нив чи додав л╕теру, наприклад, як на как, син╕ на с╕н╕╓, Рось на Русь ╕ дал╕ на Рос╕ю, переставив наголоси — ╕ вже ма╓ш нову мову. Так д╕яли ще древн╕ греки – згадаймо Страбонове: „що стосу╓ться ╕мен, то тут перш за все треба мати на уваз╕, що до того слова, яким ми хочемо що-небудь назвати, часто дода╓мо одн╕ л╕тери, в╕дн╕ма╓мо ╕нш╕, а також зм╕ню╓мо наголоси” (Платон, собр. соч. В 4-х томах, т. 1, с. 632, М. 1990).
 Видозм╕нена мова (як ╕ всяка брехня та лукавство) потребу╓ гарних шат, але н╕хто не задуму╓ться, що це безграмотно та вульгарно. Як не прикрашай це дом╕шками з латинсько╖, французько╖, татарсько╖ ╕ ще якихось мов, а воно незугарно випира╓ то в одному, то в ╕ншому м╕сц╕.
 Наприклад, рос╕йське: “бес-человечный”, “бес-совестный”, “бес-честный”, “бес-сознательный”, “б╓с-сов╓стний” однозначно вилюдню╓ ╕ робить чесним чорта, чого в укра╖нськ╕й мов╕ ╕ близько нема╓. Або: у нас тиждень почина╓ться понед╕лком ╕ зак╕нчу╓ться нед╕лею. А творц╕ рос╕йсько╖ мови забажали по-╕ншому розпочинати св╕й тиждень – воскрес╓н╕╓м (в╕д нашого скресати). Але як тод╕ сюди тулиться “пон╓д╓льн╕к” в╕д нашого “по нед╕л╕”?.. В укра╖нц╕в жнива це робота (в╕д жати ниву), в рос╕ян це — страда – в╕д страдан╕╓. Для них збирання врожаю – мука. У нас володар – той, хто волю дару╓, у них – власт╕т╓ль, в╕д нашого власник. У нас фурман (хурман – людина, що керу╓ хурою, возом) або ╖здовий, у них ямщ╕к – слуга бога смерт╕ Ями, тобто гробовщик...
 У нас брак – фальш, в Рос╕╖ – шлюб. Почитайте ╕стор╕ю, виявля╓ться, в Рос╕╖ до подружньо╖ сп╕лки чолов╕ка та ж╕нки здеб╕льшого так ╕ ставилися, як до фальшиво╖, а не так, як в Укра╖н╕ – шанобливо-любовно╖. Якщо наша ж╕нка жила у св╕тлиц╕ (бо вона чисто виб╕лена та св╕тла) ╕ була там господинею, тобто р╕внялася до Господа, то в Рос╕╖ – вона жила в т╓р╓м╓ (тюрм╕) ╕, зв╕сно, вже не могла в ньому почуватися господинею.
 Укра╖нська мова, укра╖нська нац╕я, мабуть, ╓дина, яка ма╓ таке поняття, як родина. Тобто не просто с╕м’я – батько, мати ╕ д╕ти (в рос╕ян – с╓мья, в англ╕йц╕в – фемел╕, в н╕мц╕в – фам╕л╕╓), а в значно ширшому розум╕нн╕: родич╕ по батьков╕, по матер╕, плем╕нники, внуки. Рос╕яни заявляють, що укра╖нського народу (як ╕ мови) н╕коли не було ╕ бути не може. Але чомусь ми ма╓мо власне пр╕звище, тобто предками зван╕ (або призван╕ з вище), а рос╕яни натом╕сть носять фам╕л╕ю, запозичивши це слово в н╕мц╕в, бо свого не було ╕ не могло бути, як ╕ такого народу в природ╕ н╕коли не ╕снувало, поки його не витворили за допомогою бича ╕ „кровопускан╕я” долгорук╕╓, боголюбск╕╓ ╕ наришк╕ни. Але я все-таки гну сво╓╖, якщо укра╖нсько╖ мови н╕коли не було, зв╕дки тод╕ в рос╕ян взялося, наприклад, таке: очевидно – очам видно, иностранный – ╕нша сторона, интернациональный – ╕нш╕ територ╕╖ та нац╕╖, щедрый – той, хто ще дару╓, щиколотки – що коло литки? Або зв╕дки у них Ковальови, Кожухови, Пут╕ни, Пузакови, Алейн╕кови, Суворови, Пугачови, Шв╓цови, адже слова коваль, кожух, пута, пузо, ол╕я, суворий, пугач, швець зовс╕м не з рос╕йського лексикону?
 Упосл╕джена ╕ принижена укра╖нська мова, яку викидали на задв╕рки ╕нститут╕в, шк╕л, газет та книг виявля╓ться набагато досконал╕шою, н╕ж обласкана рос╕йська. Бо це — природна мова, вона шл╕фувалася не два ╕ не три стол╕ття, а щонайменше три тисячол╕ття. ╤ шл╕фувалася народом, а це наймудр╕ший граматик. Унормован╕сть укра╖нсько╖ мови просто ген╕альна. Наприклад, б╕лизну спочатку треба пРАти ╕ робить це пРАчка, а тод╕ б╕лизна пРАсу╓ться – один ╕ той же кор╕нь, тобто сам╕ слова вказують на процес досягнення чистоти ╕ сонячност╕ (Ра – бог Сонця). Рос╕яни ж б╕лизну ст╕рают (стирають, труть), але робить це прачка, а не ст╕рачка, а тод╕ вже утюжат – ус╕ р╕знокоренев╕ слова. Або: наш дзв╕н дзвонить, а рос╕йський колокол (в основ╕ якого, до реч╕, укра╖нськ╕ складов╕ коло ╕ к╕л) не колокол╕т, а все-таки звон╕т. Х╕ба така м╕шанина може бути показником культури, велич╕ ╕ багатства мови?
 Досконала мова не та, яку насильно нав’язали шост╕й частин╕ св╕ту, а яка в╕дзнача╓ться простотою ╕ дох╕длив╕стю, ма╓ власн╕ основи ╕ лог╕чно в╕дпов╕да╓ ╖м. Ще к╕лька яскравих приклад╕в. Скроня – це те, за чим прихову╓ться (скрива╓ться) найб╕льше багатство людини – розум, мозок. Скриня (зверн╕ть увагу, зм╕ню╓ться лише одна л╕тера) – це те, де збер╕гаються (прикриваються) домашн╕ скарби або крам. Тим часом, у рос╕йськ╕й мов╕ скроня – „в╕сок”, тобто те, що висить у порожнеч╕ (у нас висок — це ╖хн╕й отв╓с). А зовс╕м далеке в╕д нього сундук – ящик, куди щось сунуть. Або пор╕вняйте наше жито – життя ╕ ╖хн╓ рожь – рижая, усм╕шка – см╕х ╕ улибка – ... в╕д чого?..
 Тарас Шевченко неспроста називав укра╖нську мову „Господа слово”, бо ця мова творилася за законами творення св╕ту – природно ╕ гармон╕йно. Це ретельно
осмислена, справедлива ╕ правдива мова. Це справд╕ в╕дображення сут╕ Всевишнього, мова душ╕ ╕ серця всього Людства. У кожний архетип укра╖нського слова вкладено в╕дпов╕дний АСТРАЛЬНИЙ ╕ СВ╤ТОГЛЯДНИЙ ЗАДУМ, в╕дпов╕дну ЖИТТ╢ВУ та МОРАЛЬНУ СИЛУ. У ньому — в╕ков╕чна мудр╕сть нашого роду, „в н╕м пра╕стор╕╖ пульсу╓ джерело” (В. Гаран╕н). Укра╖нська мова не потребу╓ якихось додаткових прикрас чи запозичень ззовн╕. Ось як про не╖ сказав в одному ╕нтерв’ю укра╖нський поет, ╓врей за нац╕ональн╕стю М. Ф╕шбейн: „Укра╖нська мова – божиста, богодана, богообрана”. Пану Мойсею можна в╕рити, бо в╕н ма╓ можлив╕сть пор╕внювати ╖╖ не т╕льки з рос╕йською, а й з тою, якою розмовля╓ його, н╕бито, богообраний народ.
 В укра╖нськ╕й мов╕ промовля╓ кожний склад, кожна л╕тера ╕ звук. На пачц╕  цигарок (сигарет) укра╖нською можна нав╕ть не писати попередження М╕нздраву про те, що вони шкодять здоров’ю, а варто лише розшифрувати слово: цигарка (сигарета, сигара) – це (се) те, що гар (нагар) утворю╓ у ваших легенях. Тим часом, рос╕йська пап╕роса – говорить про те, що це всього-на-всього пап╕рус або пап╕на (татова) роса. 
 ╤м’я Христина у нас буквально означа╓ Христова захисниця, в рос╕ян Кр╓ст╕на (багатьом укра╖нцям теж б╕льше подоба╓ться саме такий вар╕ант) – кр╓ст ╕ т╕на (багно)... Як можна давати д╕тям таке ╕м’я? Прислухалися б до свого публ╕циста Дмитра Писар╓ва, який казав, що „помилка в думках виклика╓ помилку в словах, помилка у словах виклика╓ помилку в д╕лах”. Яку ф╕лософ╕ю може витворити на покруч╕ народ?
 Вже з наведених приклад╕в видно, яка мова насправд╕ ╓ богоугодною, а яка — твор╕нням лукавого. Чому ж тод╕ укра╖нц╕ так не шанують сво╓╖ мови?
 Значною м╕рою цьому посприяли вчен╕. Нашу мову вони регулярно обкрадали  ╕ втискали в певн╕ рамки, штучно визначаючи, що ма╓ бути укра╖нським, а що рос╕йським. Знавець б╕льше двох десятк╕в мов, видатний укра╖нський письменник ╕ мислитель ╤ван Франко см╕ливо використовував у сво╖х творах так╕ слова, як воздух, бо це вознесений дух предк╕в, сейчас (цей час), вокруг (коло-круг) та ряд ╕нших, а укра╖нськ╕ ф╕лологи, як╕ знали не б╕льше двох-трьох мов, вир╕шили, що ц╕ слова ╓ рос╕йськими. Чому це раптом, коли нав╕ть рос╕йський ╕сторик В. Ключевський зазначав, що „русск╕й народ вступа╓т на русскую равн╕ну ╕з одного ╓го угла, со склонов Карпат”? Тобто, ╕ мова його п╕шла з Карпат, де народився ╕ творив великий Франко.
 Але що нашим мудрим ф╕лологам Франко ╕ укра╖нський народ – треба догодити Москв╕. В╕зьмемо ще слово благодарити. Зверн╕ть увагу на його складов╕: „благо дарувати”. Де тут хоч натяк на рос╕йське? Справд╕, щоб висловити вдячн╕сть, треба говорити: „спасиб╕!”, „дякую!”. Та коли йдеться про те, щоб зробити у в╕дпов╕дь добру справу, наш народ зауважу╓: „Треба в╕дблагодарити людину”, тобто подарувати теж якесь благо...
 Дуже живуче серед укра╖нц╕в слово „потомки”. Як ╖м не кажи, що це рос╕йське слово, що треба говорити „нащадки”, а вони в╕д нього не в╕дмовляються. ╤ н╕чого тут не вд╕╓ш, бо „потомки” — це т╕, хто з’явився „потому”, п╕сля сво╖х д╕д╕в. Рос╕йською це мало б звучати приблизно „зат╓мк╕”. Так само слово лагер – мо╖ „темн╕” односельц╕ на противагу св╕тилам в╕д ф╕лолог╕╖ ч╕тко розр╕зняють – це м╕сце, куди тимчасово (переважно на л╕тн╕й пер╕од) переводилася худоба, в╕д слова лежати (зв╕дки, до реч╕, ╕ лаги – колоди, на як╕ встановлю╓ться п╕длога). А таб╕р – у них це тимчасове пристановище для д╕тей ╕ людей, яке знаходиться там у бору.
 З наступними словами взагал╕ анекдотична ситуац╕я: мимрити – укра╖нське, а мимра вже рос╕йське. Стрекоза теж, н╕бито, рос╕йське. Укра╖нською, мовляв, ця л╕таюча над р╕чками та ставками комаха ма╓ називатися „бабкою”, хоча зовс╕м навпаки ╕ цьому п╕дтвердження рос╕йська „бабочка” (метелик). Походження стрекози ч╕тко поясню╓ться укра╖нським народом: „стрибаюча коза”, „стрекоче як коза”, „струмкова коза”...
 Под╕бних приклад╕в насильного в╕длучення укра╖нських сл╕в в╕д сво╖х терен╕в дуже багато. Зараз з’явилася нова хвиля „модерн╕зац╕╖” нашо╖ мови (бо ж, н╕бито, наша не досконала), наприклад, вертол╕т (той, що вертить ╕ л╕та╓) наполегливо зм╕нюють на гел╕коптер, забаву на шоу ╕ т. п. Але кожне слово укра╖нсько╖ мови – це наш╕ д╕ти, наш╕ кв╕ти. Вони не т╕льки збагачують ╕ прикрашають р╕дну мову, вони — наш╕ ОБЕРЕГИ. Якщо ми не будемо в╕д них в╕дмовлятися, вони захистять нас в╕д б╕д, бо нав╕ть рос╕йський вчений (правда, не рос╕йсько╖ нац╕ональност╕) Серг╕й Кара-Мурза говорив: „Визвольну ╕ зм╕цнюючу роль завжди в╕д╕гра╓ природна р╕дна мова”, а наш Олесь Бердник наголошував: „Мова ╓ першожиття народу, ╕ саме вона форму╓ дух нац╕╖”.
 Тож, шануймо сво╓ ╕ шанован╕ будемо. Не зраджуймо сво╖м Праотцям та богам ╕ сильними станемо.

 Серг╕й П╤ДДУБНИЙ,
 досл╕дник укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ та мови, ст. науковий сп╕вроб╕тник Укра╖нсько╖ академ╕╖ дизайну.
селище Голован╕вськ,
К╕ровоградська область.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2009 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8238

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков