Версiя для друку Обговорити в форумi

ПІСЕННА СВІТЛИЦЯ
ЩОБ УСІМ НАМ КРАЩЕ ОРІЄНТУВАТИСЯ У ВИСОКОМУ КЛАСИЧНОМУ СПІВОЧОМУ СВІТІ, ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА УКРАЇНИ, СОЛІСТКА КРИМСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ФІЛАРМОНІЇ НАТАЛЯ БЕЗКОРОВАЙНА НА ПРОХАННЯ «КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ» ЗНАЙОМИТЬ ЧИТАЧІВ З КОРИФЕЯМИ УКРАЇНСЬКОЇ СЦЕНИ.

(Продовження. Поч. у № 49, 50).

Оперний співак (бас-баритон), народний артист СРСР Михайло Гришко – яскрава, незабутня постать в історії українського вокального мистецтва. Поєднуючи велике акторське обдарування з винятковими голосовими даними, створив ряд музично-сценічних образів, зокрема, в операх українських композиторів: Микола («Наталка Полтавка»), Остап («Тарас Бульба»), Богдан Хмельницький (в однойменній опері К. Данькевича) та ін. У його репертуарі, крім багатьох арій з опер, були романси російських і зарубіжних авторів, українські народні пісні. Дуже любив Гришко твори композитора Петра Гайдамаки, особливо його романс на слова
В. Сосюри «Мріє моя, мріє!». Співак часто виконував його на концертах – чудові вірші, гарна мелодія, неперевершене виконання полонили публіку. Майже 40 років віддав Михайло Гришко вокальному мистецтву. Працював чесно, віддано, «з вогником». За це йому платили вдячні глядачі палкою любов’ю.
Голос Михайла Донця (бас) мав унікальну особливість — сягаючи найнижчих басових нот, він зберігав надзвичайну співучість і виразність. Недарма, цього унікального київського самородка, називали українським Шаляпіним. Розпочинав свою творчу кар’єру юний Михайлик в одному з київських церковних хорів. Згодом потрапив у дитячий хор, що виступав при Київській опері. Значну підтримку молодому обдаруванню свого часу надав тодішній популярний актор і режисер Микола Соловцов. Згодом талант Михайла Донця оцінили на сценах Києва, Москви, Харкова. Його неперевершені образи Iвана Карася, Тараса Бульби, пана Виборного з опер Миколи Лисенка довго пам’ятали вдячні слухачі.
Михайло Донець – одна з найтрагiчнiших i водночас найтиповiших жертв бiльшовизму. Звiряче вбивство в енкаведистськiй катiвнi цього унiкального самородка, є неспростовним свiдченням того, що в людиноненависницької імперії не iснувало нi моральних норм, нi духовних цiнностей. За нібито контрреволюційну роботу, за націоналізм, за слова «Я любив і люблю українську народну пісню і українську музику», без вироку суду вiд рук чекістів обiрвалося життя унiкального оперного спiвака, народного артиста України Михайла Iвановича Донця. Та iм’я чародiя оперної сцени не витруїлося з пам’ятi народу.
Співак (баритон) Остап Дарчук надзвичайної душі людина, талановитий педагог, володів надзвичайно красивим голосом широкого діапазону, співав в оперних театрах Ленінграда, Горького, Саратова, Києва, Львова. Викладав у Львівській консерваторії. Його виконання відзначалося високою вокальною сценічною культурою, темпераментом.
Талановитий оперний співак Павло Кармалюк (бас-баритон) був прекрасною людиною і великим патріотом Львова, хоча народився на Житомирщині, а навчався у Київській консерваторії. Тридцять чотири роки публіка насолоджувалася його могутнім баритоном. Перед нею талановитий соліст з’являвся у величних образах Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, князя Ігоря, Остапа Бульби, Михайла Гурмана, Демона, Онєгіна… У репертуарі співака була величезна кількість вокальних творів українських і європейських композиторів, та з особливим трепетом ставився він до народних пісень, завжди включав їх у концертні програми. Останні вісім років свого життя Павло Кармалюк присвятив педагогічній діяльності. Завдяки школі Кармалюка сформувалося ціле покоління блискучих львівських співаків.
Співачка Марія Литвиненко-Вольгемут (драматичне сопрано) мала сильний чистий голос, високорозвинену вокальну техніку. Її репертуар містив понад 70 оперних партій. Створила яскраві зразки, позначені національним колоритом: Оксана, Одарка («Запорожець за Дунаєм»
Гулака-Артемовського), Панночка, Наталка, Настя («Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Лисенка), українські народні пісні. Виконувала партії класичного репертуару. Її трагічні образи були неперевершені. Та не менш захоплювали глядачів і комедійні герої Литвиненко-Вольгемут, зігріті теплим народним гумором. Саме такою була її незабутня Одарка з «Запорожця за Дунаєм», до речі, у цій ролі вона знялася в однойменному фільмі В. Лапокниша. Це була видатна українська співачка-актриса – скільки повчального, вартого наслідування, корисного для сучасної оперної молоді було в її творчому житті! Та головне – це самовіддане, щире служіння рідному мистецтву, постійна вимогливість до себе й щоденна напружена праця.
Уславлений український співак, драматичний тенор Михайло Голинський змалку мав чудовий голос, співав у гімназійних хорах. У старших класах філії академічної гімназії співав у студентському хорі “Бандурист” як бас-баритон, був солістом хору богословів Львівської духовної семінарії. Тоді ж доля звела його з відомим педагогом вокалу Чеславом Зарембою, про якого писав: “Мій перший професор співу, пізніше – мій дорадник і неофіційний менеджер, а також щирий приятель”. Саме Чеслав Заремба, прослухавши Михайла, сказав: “У вас є три октави, що є дуже великою рідкістю між співаками. На мою думку, ви не є бас-баритон, лише героїчний драматичний тенор. Це властиво високий баритон з блискучою повною горою і баритоновою серединою” за порадою професора Заремби молодий співак їде до Італії, де вчиться під керівництвом відомого педагога Едоардо Ґарбіна. Дає концерти в Мілані, Празі, Відні.
Преса відзначає його виступи на концертах на честь діячів української культури, літератури, мистецтва: Тараса Шевченка, Івана Франка, Богдана Лепкого, Миколи Лисенка, Симона Петлюри у Львові, Коломиї, Станіславові. У 1939 році М. Голинський виїхав у концертне турне до США і Канади, і з цього часу починається наступна сторінка його життєвого шляху. Де б не виступав український співак, від Атлантики до Тихого океану, його спів викликав захоплення. Його обирають почесним громадянином Оттави і Вінніпега, вручають золотий ключ від Торонто. Його називали “королем українських тенорів”, “українським Карузо”. Його вітали як короля – у Варшаві, Львові, Берліні, Одесі, Києві, Харкові, Торонто. А він, “блукаючи світами, мріяв вернутися на Гуцульщину – до себе, до Дори, і тут, серед цілющої природи, між веселими її мешканцями братами-гуцулами доживати життя”. На жаль, так не сталося... Михайло Голинський знайшов свій останній спочинок у далекій канадській землі. На цвинтарі в Едмонтоні стоїть кам’яний хрест із написом: “Михайло Голинський, оперний артист світових сцен”.
Одна з найуславленіших українських співачок, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР Зоя Гайдай (сопрано). Дочка відомого фольклориста і хорового диригента Михайла Гайдая, тому початкову музичну освіту здобула під керівництвом батька.
Творчість Зої Гайдай — одна з вершин класичного українського оперного мистецтва. Співачка володіла рівним і водночас гнучким голосом широкого діапазону (лірико-колоратурне сопрано); її творчість відзначалася чистотою вокальної інтонації, бездоганним звуковеденням, багатством тембрових відтінків, високою акторською майстерністю (простотою та невимушеністю в передачі сценічних образів, виразною мімікою). Виконала понад 50 партій в операх українських (Оксана — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського; Оксана, Наталка, Марильця — «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М. Лисенка; Гелена — «Богдан Хмельницький» К. Данькевича), російських (Антоніда — «Іван Сусанін» М. Глінки; Снігуронька — «Снігуронька»
М. Римського-Корсакова; Тетяна — «Євгеній Онєгін» П. Чайковського; Тамара — «Демон» А. Рубінштейна) та європейських (Розіна — «Севільський цирульник» Дж. Россіні; Ліу, Чіо-Чіо-сан — «Турандот», «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні; Марженка — «Продана наречена» Б. Сметани) композиторів. Виконувала також численні камерні вокальні твори, українські народні пісні. На її честь названо вулицю в Києві.

Записала Юлія КАЧУЛА.
(Продовження в наступному номері).

На фото: народний артист СРСР Михайло Гришко — незмінний Богдан Київської опери (http://www.day.kiev.ua/img/45398/15-5-1)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2009 > Тема "Душі криниця"