"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2009 > Тема "Душі криниця"
#51 за 18.12.2009
БЛАГОВ╤СНИЙ ПЕРЕДЗВ╤Н
Доля сучасного укра╖нського поета Дмитра Шупти нерозривно пов’язана з Кримом, де в╕н свого часу працював, керував С╕мферопольським л╕тературним об’╓днанням «Гроно», здобув тут вищу осв╕ту (1969 р. зак╕нчив Кримський медичний ╕нститут) та видав сво╖ перш╕ поетичн╕ зб╕рки. А нещодавно, вкотре в╕дв╕давши землю Тавриди, де залишилися його родич╕, вручив авторов╕ цих рядк╕в поетичну зб╕рку «Сад Рьоандз╕» (в╕рш╕: хокку ╕ хайку, танка, м. Ки╖в, ВП «Дем╕ур, 2009 р.). Культурний вза╓мовплив нац╕й завжди був д╕╓творчою прикметою ╖хн╕х народ╕в. Щодо, прим╕ром, Япон╕╖ – то укра╖нець Василь ╢рошенко став класиком-основоположником японсько╖ дитячо╖ л╕тератури. Свого часу Катерин╕ Б╕локур, прост╕й укра╖нськ╕й мисткин╕-селянц╕, японц╕ присво╖ли почесне звання академ╕ка станкового декоративного живопису. А я (як поет ╕ л╕тературний критик) заприм╕тив у ╖╖ вишиванках елементи сп╕льност╕ з малюнками китайського художника древност╕ Ц╕ Бай-ш╕. Ф╕лософське вчення Г. С. Сковороди виклада╓ться в Япон╕╖ з дитсадк╕в до ун╕верситетських програм. Тому нема╓ н╕чого дивного, що його земляк, кор╕нний полтавчанин Дмитро Шупта, уподобав соб╕ класичн╕ поетичн╕ японськ╕ форми – хокку, хайку ╕ танка та видав ними ц╕каву зб╕рку поез╕й, засв╕дчуючи безперервний зв’язок у мистецьких ╕нтерв╕дносинах слов’янства ╕ Далекого Сходу, як ╕ ма╓мо цей прецедент. До реч╕, слухаючи г╕мн Камбодж╕, автор цих рядк╕в орган╕чно в╕дчув по╓днан╕сть урочистост╕ г╕мну СРСР ╕ перелив╕в китайсько╖ пентатон╕ки (п’ятизвуччя). У р╕зних соц╕альних рамках, але сп╕льн╕ за ╕стор╕╓ю ╕снування дол╕ японц╕в ╕ укра╖нц╕в – про це св╕дчать поез╕╖ з житейськими аналог╕ями Д. Шупти («Х╕рос╕ма й Нагасак╕», «В Охотському мор╕»). Говорячи про атомне бомбардування японських м╕ст, автор далекий в╕д приблизност╕, слово його – вагоме, ударне: В замор’╖ – Магадан ╕ Колима, Травмован╕ вкра╖нськими к╕стками. («В Охотському мор╕»). Добрим скерцо позначена поез╕я «К╕моно», в як╕й одяг ста╓ не лише нац╕ональним атрибутом, а й символом широкодушних японц╕в та ╖хньо╖ кра╖ни. Ц╕ ж мотиви, але вже в урочистому дус╕, пронизують в╕рш «Меч самурая», де цей символ поста╓ не лише образом войовничост╕, а й величчям духу усього життя. Багатогранн╕ елементи орнаментал╕стики у творах Д. Шупти дано╖ зб╕рки напрочуд випукло ╕ благотворно виступають у вигляд╕ як образотворення, так ╕ ритмомелодики: Наповнився блакитом моря келих – В цю мить у н╕м купа╓ться снага. Прадавн╕й шлях, прорубаний у скелях, Донизу ч╕тко сх╕дцями зб╕га. («Сессю. Пейзаж»). «Рух т╕ла», «Самотн╕й мандр╕вець» — то справд╕ н╕би художн╕ в╕дбитки на сукн╕ к╕моно. На одному подиху написана поез╕я «Висока межа», де арх╕тектон╕чну споруду в╕рша красить, офарблю╓ кожна вик╕нчувальна деталь, як-от: Об твердь черкнувся метеор ╤ приском згас у син╕й ватр╕…. Нац╕ональним вза╓мопроникненням наснажена поез╕я Дмитра Шупти «Айни ╕ йомони». Автор н╕би стисло перепов╕да╓ генеалог╕чний шлях сучасно╖ Япон╕╖ в ╕сторичному аспект╕. ╤ добре, що синтез ╕де╖ скраплений не «присовокупл╓н╕╓м» Сиб╕ру ╢рмаком для московит╕в, а мирним сонцем Укра╖ни та Кра╖ни Вран╕шнього Сонця: Там в кожн╕й Айн╕, в кожному Йомон╕ Живе кор╕ння древнього Дн╕пра. А «Сад Рьоандз╕», присвячений зав╕дувачу кафедри япон╕стики Ки╖вського ун╕верситету ╕м. Т. Г. Шевченка ╤. П. Бондаренку, що дав назву дан╕й зб╕рц╕, то достеменно глибоко завуальована форма художнього викладу, що репрезенту╓ собою хвалу рук людських, як╕ можуть створити щось фантастично-невловне. Будемо в╕дверт╕: у с╕рому повсякденн╕ ми звикли до японського слова «банзай» як до варварського вигуку, а насправд╕ – це рел╕ктове японське дерево, котре, як ╕ сакура – один ╕з символ╕в Кра╖ни саме Св╕танкового Сонця, тому й про нього поет мовить сво╓ ваговите слово: Тоб╕ б таке створить бодай, Як нижеш ти цих сл╕в корал╕. Бо й хокку схож╕ на банзай – Як мить ╕ в╕чн╕сть досконал╕. («Дерево банзай»). А елемент фантастичност╕ притаманний ╕ поез╕╖, що ╓ злетом уяви – «Вода в японському садку», де часто-густо започаткован╕ ареали укра╖нськост╕. Недарма тв╕р присвячений Х╕но Такао, що працю╓ разом з ╤. Бондаренком над створенням сер╕╖ укра╖нсько-японських та японсько-укра╖нських словник╕в. А ск╕льки незглибимо╖ в╕ри у свою дружню кра╖ну, де живуть працелюбн╕ люди. Що творять чудеса, у в╕рш╕ «Б╕ля джерела»: «Богом нам багатства подарован╕ Здавна, як ╕ мешканцям Фудз╕». ╤ нехай Д. Шупта спов╕ду╓ Рун-В╕ру, а Х╕но Такао синто╖зм – то лише зовн╕шн╕ ознаки, бо в кожного народу ╓ лише не т╕льки своя Фудз╕ чи Говерла, а й сп╕льнота духу ╖хнього вза╓мозближення. Чи не тому на шмуцтитул╕ зб╕рки ми бачимо малюнок укра╖нського козака ╕ японського самурая з чашею, з яко╖ вони, очевидно, збираються випити ел╕ксир дружби, бо зброя ╖хня (шабля й меч) захован╕ глибоко в п╕хвах. ╤ про це яскраво св╕дчить велика доб╕рка хокку ╕ хайку «Пелюстки сакури», де, як для нашого ╓вропейського л╕тератора – безрим’я вельми повноц╕нно зам╕ню╓ насичен╕сть глибоко╖ мудрост╕: Н╕! Недруг╕в нема У сонмов╕ братерства Дзв╕ночк╕в л╕сових. А ось – спрямован╕сть т╕льки вперед (ма╓мо тут римовану форму), незважаючи на примхи дол╕ (╕ чи т╕льки?): Повертати зась – Вислиза╓ мо╓ щастя, Як прудкий карась. Так само щедро послугову╓ться поет ╕ формою танка (цикл «В театр╕ крони»). Ма╓мо ту ж насичен╕сть образу: Непевне море М╕ражним кра╓видом Втонуло в спок╕й. А у глибу колише На безголов’я бурю. Свого часу японськими формами в╕ршування ц╕кавився один ╕з наставник╕в Д. Шупти професор О. ╤. Губар, про пам’ять якого нещодавно мовив тепле слово в газет╕ «Л╕тературна Укра╖на» наш сп╕льний друг — поет Данило Кононенко. Та як би там не було, поетична зб╕рка Дмитра Шупти «Сад Рьоандз╕» — аркодужий м╕ст м╕ж Говерлою ╕ Фудз╕ямою.
Фед╕р СТЕПАНОВ, письменник. м. С╕мферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 18.12.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8252
|