Версiя для друку Обговорити в форумi

ЗВАЖЕНІСТЬ ЧИ КАПІТУЛЯНТСТВО?
Василь Кисельов, виступаючи 17 грудня у Верховній Раді, звинуватив Сімферопольську міськраду в розпалюванні національного конфлікту, бо вона раніше (в іншому складі) дозволила кримським татарам будувати мечеть в центрі міста, а тепер не дає. За його словами, «тільки зважена позиція голови Меджлісу М. Джемілєва запобігла міжнаціональному конфлікту».
Здається, таку позицію він схвалює. А чи справді це беззастережно заслуговує на схвалення? Така «зваженість» і кримських татар, і українців призводить до знахабніння російських імпер-шовіністів. Бо ж вони зваженість тлумачать як слабкість або навіть боягузтво, а це лише надихає їх на збільшення агресивної нетерпимості до всього в Криму, окрім російського. А як діє влада, щоб запобігти конфліктам? Якщо росіяни на дух не переносять українців і татар, а ті, навпаки, акцентують свою «зваженість»? Вочевидь, агресивним доводиться більше потурати, а зваженими можна знехтувати, бо це не загрожує «суспільному спокою». А висновок?

Віктор Леві.
м. Дніпропетровськ.

«НЕ ТРЕБА ЮЩЕНКУ ЛАЯТИ РОСІЮ...»

Шановна редакціє! Я вам дуже вдячний за нарис про найкращу співачку України Наталю Безкоровайну. Я одного разу слухав її спів по радіо. Це було щось надзвичайне! Її спів навіть покращив мені здоров’я. Я не раз звертався до українського радіо з проханням часто передавати спів чарівної пані Наталі! Однак вони цього не роблять. Може, ви вплинете на українське радіо, щоб частіше слухати чарівний спів пані Наталі?
Мої думки: якби Бог не створив Росію, то не було б і України! Територія України була б великою Польщею. Українці були б частково ополячені, як Вишневецький та Кисіль, а частково винищені Крим і території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей – це була б територія Туреччини. Бог створив велику територію України, і треба йому за це дякувати, а Росію і росіян не лаяти. Не треба Ющенку лаяти Росію та росіян. Наші народи разом створили державу, яка, на жаль, нині працює не на користь кожного громадянина, а тільки на невелику частину дуже заможних осіб.

М. І. СЕРБИН, пенсіонер.
м. Біла Церква.

МУЗИ НЕ МОВЧАТЬ!
ПОРА У ВЛАДУ ВИБРАТЬ ГІДНИХ

Я все минуле й свою долю
згубив в зросійщеній землі
Із більшовицькою юрбою
розтринькав там свої роки.
Жив в Україні полоненій
брехнею стопудових слів,
давно запроданій і древній,
у наймах хитрих москалів.
Не мав уяви про свободу,
моливсь генсекам,
як царям,
за зло, що діяли зі мною,
я ж їх хвалив і прославляв.
Вони ж в палацах партобкомів
брехню словес плели для нас,
щоб ми чекали з териконів
від побрехеньок світлий час.
І ми їм вірили, як діти,
чекали кращого життя,
хоча й гулагами вже биті,
та нас здолала їх брехня.
Брехня, обман всіх симоненків,
що дожили до наших днів,
обман морозів і вітренків,
обман московських паханів.
Вони нам знову міражі
із телеящика сують,
на наші вуха і мізки
локшину тухлу подають.
Знов повернути нас
бажають
у царство їх насильства, зла,
в який-то раз нам
підкидають
ідеї молота й серпа.
Чи не пора промити очі,
брехню їх правдою здолать,
позбутись темної вже ночі,
Свою Державу будувать.
Пора у владу вибрать гідних,
хто Україну полюбля –
своїх братів з козацтва рідних,
Свого коріння і гілля.
Пора настала нам обрати
Вкраїнця — Гетьмана собі,
хто про Вітчизну буде дбати,
а не про владу й гаманці.
Хто дійсно любить Батьківщину,
як власний дім, свою сім’ю.
Хто не жалкує за Вкраїну
покласти й голову свою.

Костянтин Петренко,
1919 р. н., інвалід війни 1-ї групи.
м. Сімферополь.

У «ТЕНЕТАХ» СЛОВА

Розмова відображає внутрішній світ людини, як вона говорить, так її й оцінюють у суспільстві. Якщо це правильно поставлений голос, правильно, лексично розставлені слова, то така особа із самого початку розмови отримає авансовий авторитет і повагу. Але якщо мова неграмотна, в реченнях використовується бридкий лексикон, то який же неприємний і нікчемний внутрішній світ у такої людини…
Наша Батьківщина знову переживає «в’їдливі» часи, зовсім скоро — вибори Президента України. Усі вітчизняні канали транслюють агітаційні реклами, політичні телепрограми, різноманітні дебати між кандидатами та суперечки політиків. Це вже майже норма для нашої країни, але дуже гірко й соромно за нашу рідну українську мову, яка, до речі, посідає третє місце у світі за милозвучністю, поступаючись лише перській та французькій. Рідну мову належить поважати й підтримувати її рівень. Але, на жаль, мовна культура й українська політика не зовсім рідні поняття, бо не тільки у деяких куточках країни, але й у самому органі законодавчої влади – Верховній Раді, має місце неосвіченість. Раніше, ще на початку заснування незалежного українського парламенту, було дуже багато представників із різноманітних творчих спілок. Незважаючи на те, що склад Верховної Ради України був ще напіврадянським, переважала в ній українська мова. Той, хто виступав російською, вибачався й обіцяв у майбутньому вивчити українську мову. Минуло 19 років… усі вивчили… майже.
Ситуація змінилася, але чи на краще? Більшість депутатів опинилися у складному становищі. Не знаючи української мови й нехтуючи російською, політики почали використовувати суржик. Саме він проскакує у мові політиків на радіо й телебаченні. Депутати Верховної Ради України, так звані лідери держави, підносять своїм виборцям неграмотну, кальковану мову. Багатьом політикам важко розмовляти українською, а зневага та небажання вдосконалюватися призводить до усіляких казусів. Вирішити цю проблему можна ухваленням окремих рішень й заходів, які повинні вплинути на розвиток української мови й поширене її використання у владних структурах. Влада — це зразок держави, а депутати — це її гаранти, тож нехай вони будуть гідними представниками народу й навчаться плекати сильне, щире українське слово.

Ігор ПОЛОНСЬКИЙ,
студент I курсу факультету слов’янської філології та журналістики ТНУ імені В. І. Вернадського.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 25.12.2009 > Тема "Резонанс"