Версiя для друку Обговорити в форумi

ДЖЕРЕЛА

В НОВОРІЧЧЯ ГОДИНИ СВЯТКОВІ
ХАЙ ЯСНІЮТЬСЯ ОЧІ ТА ЛИЦЯ.
ВАМ БАЖАЄ ДОБРА І ЛЮБОВІ
СЛОВОМ БАТЬКІВСЬКИМ «КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ»!

Дорога «Кримська світлице»!
Знаючи, що незабаром Новоріччя – надсилаю віршоване привітання та ще кілька рядків поезії – буду радий, якщо вони знадобляться.
Важкі часи, але треба триматися. Ваша газета – бойовий загін українства в Криму. Повірте, що шанувальників газети дуже багато. Не звертайте уваги на випади недругів. Пам’ятайте слова нашого Тараса: «Борімося – поборемо» (трохи переінакшив).
Вітання колегам — хай вам Господь допомагає у всьому!
*   *   *
В Новоріччя години святкові
Хай ясніються очі та лиця.
Вам бажає добра і любові
Словом батьківським
«Кримська світлиця»!
Хай щезають невдач перепони
І цвіте радість, наче черешня.
Новорічні розлунисті дзвони
Хай віщують щасливе прийдешнє.
Дух вкраїнський ніколи не згасне,
Якщо віра звучатиме в слові.
Засіваймо і щедро, і рясно,
Щоби сходили правда і совість.
І хай нам допоможе завзяття
Йти по світу упевненим кроком.
Тож усіх вас віншуємо, браття,
З молодим і щасливішим роком!

Вадим КРИЩЕНКО.

А ЖИТТЯ, ЯК ЖИТТЯ

А життя, як життя –
Є щоденні проблеми.
Чорне з білим злилось –
І сіріє очам.
Хоч і важко торкать
Нам болючої теми,
Та живемо не так,
Як хотілося б нам.
Хоч ми ждемо давно
Барву щедрого сонця.
І відкрили йому
Наші спраглі серця.
Та життя, як життя –
У полоні емоцій,
А пунктири бажань,
Наче зморшки лиця.
Весняні кольори,
Проростіте у долю,
Що пізнала усе
На своєму віку.
Нахилімо вуста,
Де криниця бездонна –
Пити воду живу,
А не отруту гірку.
Притулюсь, пригорнусь
Я до рідного слова, -
Це наснага моя,
На яку я молюсь.
І Вітчизни ім’я
Повторятиму знову,
І святим образам
Я низенько вклонюсь.
Хай під нашим вікном
Не сумує калина,
Не засліпить очей
Дощова крутія.
Хай не ронить сльозу,
Від неправд Україна,
Бо то мати твоя,
Бо то мати моя.

КОЛИ ПОЧУЮ ПІСНЮ

Спливло життя...
А що мені згадати? –
Усе у мороці
Сумного забуття.
Стою один,
Один в квадраті хати –
Німий і безпорадний,
Як дитя.
Не хочеться
Не шкодувать, не злиться,
Хоч відчуваю
Літ гіркий полин.
Та чую пісню...
Любонько, сестрице,
Хоч ти мене
В час смутку не покинь.
Бо ти мені
І сонечко, і злива,
Землі моєї
Завчений урок.
Коли почую
Пісні переливи –
Життя моє
Продовжиться на крок.

ЗА РОКОМ — РІК

За роком — рік,
За кроком — крок.
Я душу спік,
Сльозами змок.
Пізнав печаль
Я не одну...
Та долю все ж –
Не прокляну.
Бо основне:
Я був, я жив.
Не все забрав –
Щось залишив.

ВКЛОНЮСЯ РІДНІЙ ХАТІ

Вклонюся рідній хаті,
Де із соломи дах.
Мене тут ненька-мати
Гойдала на руках.
І стежечці вклонюся,
Що бігла від села.
Уперше тут матуся
За руку повела.
Зима була і осінь.
Була колюча ніч...
Я не забув і досі,
Як гріла в хатці піч.
Дитинство небагате,
Та дороге чомусь...
Тобі я, рідна хато,
Хоч піснею вклонюсь.
Рідна хата, рідна хата –
Спомину кубельце.
Так багато, так багато
Скаже вона серцю.
Рідна хата моя біла,
Та житнє колосся...
Все пропало, відлетіло,
А це — зосталося.

А ТИ ЗАПИТУЄШ...

Когось любив — не долюбив,
Запізні каяття.
Свої надії розгубив
Між каменів життя.
Те, що шукав — не відшукав,
Скажу без тужних слів.
Між соняхів і тихих трав
Неждано так відцвів.
Незгоди — тут,
 тривоги — там:
Житейська крутія...
Не знаю, чи своїм синам
Уже потрібний я.
Ховаю зморшки у пітьму,
Лічу осінні дні...
А ти запитуєш: чому
Мої вірші сумні?

СТАНУ РАНО-ВРАНЦІ

Стану рано-вранці,
Вийду на росу.
Всі жалі-поганці
Вдалеч віднесу.
Кину по одному,
Щоб мій біль затих.
І вернусь додому
Всміхнений — без них.

ЗИМОВИЙ ДЕНЬ

Зимовий день
 без снігу зовсім,
Немов продовжується
 осінь –
Похмуро ходить
 між стежинок...
А так вже хочеться
 сніжинок.
Короткий день і довгі ночі,
І сни, неначе поторочі,
Що зостаються на обличчі...
Так вже забаглось
 Новоріччя.
Приходять згадки -
 перша й друга,
На жаль, у них
 одна лиш туга.
В тумані смутку
 ноги гнуться...
А так вже хочеться
 всміхнуться.
Та не виходить...
 Що робити? –
У шибці лише голі віти,
Мінорна нота клавесина...
Зимовий день...
 Зимова днина.

НІЧНІ ХИМЕРИ

Минають дні, як ліхтарі,
Горять, як купка хмизу...
Здається, був я нагорі,
А вже кочусь донизу.
І думи рояться сумні,
Туманять очі карі...
А на осінньому вікні
Життя мелькають кадри.
Дивлюсь, пригадаю усе,
Ловлю строкату гаму.
Все вітер часу рознесе
Й жбурне в глибоку яму.
— Журбу забудь,
 печаль відкинь
І не тулись до болю,
І не скачи, неначе кінь
По стоптаному полю, -
Отак я сам собі скажу…
Скриплять у хаті двері.
...Дрімає ніч... Я щось пишу
На білому папері.

БІЛА ГОЛОВА

У діда біла голова,
Її далеко видко.
Кружляє бджілка польова,
Бо думає, що квітка.

КОЛИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ

Я знаю приклади подібні
В переліку житейських тем:
Коли нікому не потрібні –
Тоді ми Господа зовем.

ТІНЬ

Ти пішла...
 В далені відбіліла,
Без пояснень моєї вини...
Щоб душа гірко так
 не боліла –
Я зітру твою тінь зі стіни.

ЧОМУ ТАК?

Ми знову котимось назад
З дурними лайками у роті.
Є в нас діброва, поле, сад,
Але немає патріотів.

СОКОЛИКИ

Душа в туманах корчиться,
Бо промінь сонця щез.
Злетіть під небо хочеться,
Так хочеться небес.
Безкрилими і кволими
Чи будем довго ми?
Ой, прилетіть соколики,
Із дужими крильми.
Вже досить слухать пугача –
Нікчемна пісня та...
Хай не сліпить нас куряча
Ляклива сліпота.
Ой, прилетіть соколики
До наших душ і хат,
Ой, прилетіть і виведіть
Хоробрих соколят.

ЧЕРВОНІ ЯГОДИ ШИПШИНИ

Не треба сьогодні
Сидіти у хаті,
Бо осінь малює
Пейзажі строкаті –
Такий вернісаж.
Я кликну тебе –
Підем разом зі мною
Туди, де шипшина
Горить під горою...
Осінній пейзаж.
Чого ми зустрілись,
З тобою зустрілись,
Як квіти найкращі
Уже відгоріли? –
Пахуча луна.
Хоч літа сурма
Відзвучала у небі,
Та манить, та гріє,
І кличе до себе
Шипшина одна.
Червоні ягоди шипшини –
Ходім туди, ходім туди,
Де зустрічань німі стежини
Ховають згублені сліди.
Червоні ягоди шипшини –
Немов твої корали губ.
Як люба ти мені, дівчино.
Скажи, чи я для тебе люб?

КОЗАК МАМАЙ

Він гуляє степом,
Мчить за небокрай –
Скрізь дорогу стелить
Наш козак Мамай.
Срібно шабля грає –
Хай простить Господь.
Враже, до Мамая
Близько не підходь.
Різьблене обличчя
І козацька стать.
Ой, Вкраїна кличе
Волю рятувать.
Кінь летить по сліду
До ворожих зграй.
І рубає кривду
Наш козак Мамай.
Не притишить болю,
Не спинить коня,
Що у чистім полі
Долю догоня.
Срібно шабля грає,
Скаче кінь, як рись.
Враже, ти Мамая
Вічно стережись.

***

ЗГАДКА ПРО ПІСНЮ

ХАЙ ЩАСТИТЬ!

Поділюся з читачами спомином про народження однієї популярної пісні, якій уже аж 30 літ.
Більшість пісень, що є в моєму творчому доробку, йдуть від слова. Спочатку пишу вірші, показую їх композитору — і той кладе їх на музику. А потім залучаємо виконавця, здійснюємо аранжування, запис... Але є і винятки, як-от пісня «Хай щастить вам, люди добрі!». Люди старшого покоління її добре пам’ятають.
Готували фільм про Україну, який мали демонструвати під час декадних днів у Москві (це було ще за радянських часів, коли декади літератури і мистецтва ставали ніби підтвердженням дружби народів країни Рад). А фільм мала закінчувати пісня — не «ура-патріотична», а лірична, прониклива, щедро напоєна людськими почуттями.
Цю роботу доручили вже тоді добре відомому композитору Ігорю Покладу і мені. Ігор знайшов кілька мелодій серед своїх уже написаних. Відібрали одну. Треба було під неї підібрати слова. У мистецьких колах це називається писати «на рибу». До речі, уміння поета-пісняра писати «на рибу» вважається найвищим проявом професійної майстерності.
Я десятки, а може, й більше разів прокручував мелодію, щоб укласти в неї слова. І раптом знайшлися ці, здавалося б, прості й такі необхідні для пісні «Хай щастить вам, люди добрі!». А далі вже пішло швидко.
Текст усім сподобався. Незабаром на запис викликали знаного артиста Василя Зінкевича, який з живим оркестром під орудою відомого диригента Ростислава Бабича виконав пісню.
Люди сприйняли її захоплено. Пісню часто «крутили» по українському радіо і на телебаченні. Та й нині вона не затихла.
Ігор Поклад колись мені сказав: «Ваші слова, Вадиме Дмитровичу, оживили мою музику, хоча в більшості випадків буває навпаки».
Чув я і таке: колись для співаків, які їхали на гастролі за кордон, бажано було мати в репертуарі «Хай щастить!». Вона ніби віддзеркалювала українську доброзичливість і гостинність.
Кілька разів народний артист України, шевченківський лауреат Ігор Поклад проводив в Національному палаці «Україна» свої творчі концерти. І у фіналі завжди звучала «Хай щастить!», яку натхненно виконував той же Василь Зінкевич. Коли лунала пісня, люди навіть підводилися. У ці хвилини я щиро радів: пісня живе і хвилює людей. А що може бути вищим для митця?
Разом з цим спомином посилаю побажання доброго здоров’я і натхнення завжди зігрівати своєю піснею серця людей і улюбленому нашому співакові Василю Зінкевичу.

Вадим КРИЩЕНКО,
поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України,
народний артист України.

***
ХАЙ ЩАСТИТЬ!
Слова: Вадим Крищенко
Музика: Ігор Поклад

У даль віків біжить Дніпро,
Сурмить дзвінка вода.
Весніє нам живе тепло,
Ясніє нам людське добро,
Не подолає радості біда.
Глибокий світ – і чути віддаля –
Дніпрова бистрина мов промовля:

Приспів:
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане на рушник.
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай серця і ваші долі
Б’ють у струни
сонячних музик.
Гойдає ніч зорю Карпат,
Несе до полонин.
Повторить знов луна стократ:
Тобі я брат, мені ти брат,
Бо, наче батько,
 край у нас один.
Високий світ – і чути віддаля –
Береться в голоси моя земля.
Приспів.
Таврійський степ туге зерно
Кладе у колоски.
Усе, усе, що нам дано,
Не заросте вже полином,
Бо знає силу братньої руки.
Широкий світ – і чути віддаля –
Говорять на вітрах степи-поля.
Приспів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 25.12.2009 > Тема "Душі криниця"