Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
Льв╕вська облрада прийняла звернення до Президента щодо позбавлення сп╕вака В╕тал╕я Козловського...


Н╤ХТО НЕ ЗАБУТИЙ?
“Н╕хто не забутий. Н╕що не забуто”. Це - улюблен╕ слова рос╕йських передач, та ще...


ГЕРО╥ УКРА╥НИ: ДОСТОЙНИКИ, НОМЕНКЛАТУРНИКИ ТА НЕГ╤ДНИКИ
А разом ╕з тим Героями Укра╖ни стало чимало номенклатурних д╕яч╕в, грошовитих б╕знесмен╕в,...


УКРА╥НА НЕ Б╤ДНА, А ОБКРАДЕНА ДЕРЖАВА
Коловорот конвертац╕╖ влади у ф╕нансов╕ ресурси ма╓ бути зупинений


П╤СЛЯ СКАЗАНОГО, або «БАРИН ВСЁ НЕ ЕДЕТ…»
Коментар до звернення до Президента Укра╖ни та Генерального прокурора, в╕дправленого ще 5 м╕сяц╕в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2010 > Тема "Ми єсть народ?"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 01.01.2010
ЧИ ╢ В УКРА╥Н╤ УКРА╥НСЬКА ╤НТЕЛ╤ГЕНЦ╤Я?

ТОЧКА ЗОРУ

╤нтел╕генц╕я ╓ сво╓р╕дною ╕нтелектуальною лаборатор╕╓ю, в як╕й, кр╕м чисто культурних ц╕нностей, створюються форми ╕ типи нац╕онально╖ громадянськост╕ ╕ пол╕тичного устрою. В руках ╕нтел╕генц╕╖ перебувають ус╕ ключ╕ в╕д нац╕онально╖ дол╕ того народу, представницею якого вона виступа╓.
Квол╕сть сусп╕льно╖ ел╕ти, особливо пол╕тично╖, завжди була вузьким м╕сцем у нашому державотворенн╕. Сьогодн╕ як н╕коли необх╕дно актив╕зувати ╖╖ д╕яльн╕сть у напрямку створення духовно-╕нформац╕йного, мовного укра╖нського простору та генерування нових ╕дей, проект╕в, впровадження передових технолог╕й як передумов формування „нових економ╕к” та виходу Укра╖ни з системно╖ кризи за допомогою власних ╕нтелектуальних ресурс╕в.
На жаль, пол╕тична ел╕та, за дуже невеликим винятком, не перейма╓ться проблемами Укра╖ни, демонстру╓ моральну та ╕нтелектуальну здр╕бн╕л╕сть, убог╕сть ╕дей та державотворчу нем╕ч. Спекулюючи соц╕альними питаннями, вона навмисно затушову╓ нац╕ональн╕, духовно-моральн╕ фактори. Безпринципн╕сть, продажн╕сть укра╖нських пол╕тик╕в, як╕ за будь-яких обставин не забувають звинуватити президента у вс╕х земних гр╕хах – характерна ознака сьогодення.
Як могло статися, що перший всенародно обраний президент Л. Кравчук, який в╕рою ╕ правдою служив р╕зним пол╕тичним силам, а нин╕ в╕ддав сво╖ симпат╕╖ т╕й, ╓дин╕й, що „працю╓”, зам╕сть того, щоб зайняти зважену державницьку позиц╕ю, умовля╓ чинного президента залишити поле „битви” за Укра╖ну.
Або ж чому народний депутат Укра╖ни В. Явор╕вський – неперевершений пристосуванець ╕ демагог везунчиком вважа╓ не себе, а людину твердих моральних ╕ пол╕тичних принцип╕в, яка за в╕ддан╕сть ╕де╖ заплатила власним здоров’ям.
Де ж под╕лися ус╕ т╕, хто т╕сним к╕льцем оточували л╕дера нац╕╖ на Майдан╕, про що вони тод╕ мр╕яли – про вир╕шення складних проблем державотворення, чи про задоволення власних амб╕ц╕й ╕ матер╕альних статк╕в? Де тепер наш╕ парт╕йн╕ вожд╕, як╕ об╕цяли — як т╕льки доберуться до Верховно╖ Ради — взятися за створення потужно╖ парт╕╖ нац╕онально-державницького спрямування. Де ж молода генерац╕я пол╕тик╕в – „Пора”, яка так об╕цяла внести св╕жий струм╕нь в укра╖нський пол╕тикум?
А де т╕, хто намагався л╕кв╕дувати майбутнього президента ф╕зично, а коли це ╖м не вдалося, використали заготовану у Москв╕ пол╕тичну реформу, якою до м╕н╕муму обмежили його повноваження.
Тому не проклинаймо Помаранчево╖ революц╕╖. Як би ╖╖ хто не оц╕нював, вона в╕д╕грала ╕сторичну роль. ╤нша справа, що т╕, хто так т╕сно тулився до В. Ющенка, не захот╕ли чесно та безкорисливо трудитися заради стаб╕льного розвитку держави, заради в╕дродження укра╖нства. Майже ус╕х з потрохами скупила в╕дома пол╕тична сила ╕ назавжди поховала як укра╖нських пол╕тик╕в.
Не дивно, що напередодн╕ президентських вибор╕в вони не т╕льки не п╕дтримують чинного президента, а р╕зними, переважно нег╕дними засобами намагаються послабити його позиц╕╖. При тому активно експлуатують заготований у т╕й же б╕локам’ян╕й проект, зг╕дно з яким у другий тур президентських вибор╕в в Укра╖н╕ потраплять лише два кандидати – В. Янукович та Ю. Тимошенко.
Але ж скаж╕ть, будь ласка, хто ╕з найв╕рог╕дн╕ших претендент╕в на найвищу в держав╕ посаду, без маски, без суфлера, без найнятих пол╕толог╕в та журнал╕ст╕в здатен оприлюднити гуман╕тарну стратег╕ю розвитку Укра╖ни? Хто турбу╓ться про повернення ще не зовс╕м втрачених духовно-культурних ц╕нностей укра╖нського народу? А хто за гречку, грош╕, посади, брехлив╕ об╕цянки забезпечити населення дешевими м’ясом, бензином, цукром, в╕дродити село, запровадити контрактну арм╕ю, повернути вклади тощо намага╓ться купити голоси. Коли ми добре приглянемося до кандидат╕в на цю важливу державну посаду, то побачимо, що за зовн╕шньою, н╕бито привабливою ╕ррац╕ональн╕стю приховано ман╕акальне бажання безмежно╖ влади, марнославства, неприкритого кар’╓ризму, а не бажання служити народов╕.
Ще в 1935 р. визначний укра╖нський ╕сторик В. Кучабський закликав плекати кадри не для орган╕зац╕╖ низ╕в, а для формування верх╕в, щоб кер╕вництво пол╕тичним проводом не взяли у сво╖ руки крикуни й демагоги, як╕ не хочуть вчитися, не хочуть готувати себе до того, щоб жити з чесно╖ прац╕, а кидаються в „пол╕тику”, аби з не╖ жити, внасл╕док чого пол╕тичне життя – св╕домо й несв╕домо – перебува╓ на грошах ╕ служб╕ чужих держав, а не Укра╖ни, ╕ ця корупц╕я призводить до чимраз б╕льшого парт╕йного ╕ нав╕ть рел╕г╕йного розшарування народу.
╤нший укра╖нський ╕сторик та пол╕толог В. Липинський ╕нтел╕генц╕ю под╕лив на дв╕ категор╕╖. До першо╖, що живе з власно╖ фахово╖ служби на користь громад╕, в╕дносив священик╕в, письменник╕в, журнал╕ст╕в, науковц╕в, учител╕в, судд╕в, адвокат╕в, л╕кар╕в; до друго╖ – тих, хто використову╓ сво╖ знання в пол╕тиц╕ ╕ тягнеться до влади. Навколо ц╕╓╖ ╕нтел╕генц╕╖, на думку В. Липинського, н╕коли не об’╓дна╓ться нац╕я, оск╕льки вона сама не буде н╕коли об’╓днана. Для цього ╖й браку╓ сп╕льного ╕нтересу, щоби бути пол╕тично об’╓днаною супроти ринку, на який вона викида╓ свою умовну продукц╕ю, супроти ╕нших груп, що мають ╕нш╕ ╕нтереси. Т╕льки роз’╓днання, т╕льки боротьба пом╕ж собою, т╕льки пол╕тична конкуренц╕я да╓ змогу так╕й ╕нтел╕генц╕╖ вибитись пол╕тично, забезпечити кращ╕ умови свого матер╕ального ╕снування. Чим б╕льше пол╕тично розбита нац╕я, тим б╕льш завзяту боротьбу вона веде сама з собою, тим б╕льше в н╕й пол╕тичних парт╕й, л╕дер╕в, всяких пол╕тичних посад для ╕нтел╕генц╕╖.
Наш╕ „неп╕дкупн╕” засоби масово╖ ╕нформац╕╖, як╕ визначний укра╖нський астроном, академ╕к НАН Укра╖ни Я. Яцк╕в назвав засобами масово╖ дез╕нформац╕╖, не перестають захоплюватися геро╖чною, подвижницькою працею кер╕вника уряду ╕ скромно забувають по╕нформувати про те, чому так погано живе сусп╕льний загал; чому про в╕дновлення роботи в╕тчизняних молокозавод╕в пов╕домля╓ться лише напередодн╕ президентських вибор╕в; чому на п╕двищення пенс╕й ╕ м╕н╕мально╖ зароб╕тно╖ плати, на укра╖нську арм╕ю, мову та культуру грошей нема╓, а на коштовн╕ б╕лборди, орган╕зац╕ю масових шоу, на п╕дкуп пол╕тик╕в, пол╕толог╕в, соц╕олог╕в, журнал╕ст╕в, державних службовц╕в, естрадних сп╕вак╕в, служител╕в культу та десятк╕в, сотень тисяч р╕зного роду бажаючих легко заробити, грош╕ ╓. Нам також не зрозум╕ло, чому прем’╓рство Ю. Тимошенко – це суц╕льн╕ корупц╕йн╕ скандали та кризи: бензинова, м’ясна, цукрова, ф╕нансово-економ╕чна, тепер ще й деф╕цит ╕ подорожчання л╕к╕в. А як пояснити 100 млрд. долар╕в зовн╕шнього боргу, пад╕ння промислового виробництва на 30%, девальвац╕ю гривн╕, зменшення куп╕вельно╖ спроможност╕ б╕льшост╕ укра╖нц╕в удв╕ч╕? Хто понесе в╕дпов╕дальн╕сть за розгул корупц╕╖, коли грош╕ з бюджету роздаються в ручному режим╕. За даними газети „Агенц╕╖ журнал╕стських розсл╕дувань” „╤нформатор” (ч. 47, 27 лист. – 3 грудня), з березня 2008 року особисто Ю. Тимошенко та ╖╖ права рука
О. Турчинов протокольними дорученнями роздали 52,2 млрд. грн. на держзакуп╕вл╕, а ще 433,3 млрд. грн. роздано постановами Кабм╕ну. Усе це – порушення ст. 150 Конституц╕╖ Укра╖ни. У Рахунков╕й палат╕ вважають, що м╕н╕мум 20% в╕д цих сум було повернено ╖хн╕м розпорядникам як „в╕дкати”.
Таку ел╕ту, яку очолю╓ Ю. Тимошенко, ╤. Дзюба назвав псевдоел╕тою. За його словами, у нас в╕дбувся раптовий викид залишк╕в радянсько╖ парт╕йно╖ номенклатури, пол╕тичних кар’╓рист╕в, демагог╕в та сумн╕вного походження скоробагатьк╕в до ц╕╓╖ псевдоел╕ти. Все це призвело до того, що ╖хня споживацька ╕деолог╕я захопила все сусп╕льство.
Укра╖на й надал╕ ╓ вразливою щодо постколон╕альних, посттотал╕тарних загроз сво╖й нац╕ональн╕й ╕дентичност╕ в ус╕х сферах д╕яльност╕, особливо в так╕й важлив╕й сфер╕, яку використовували царська ╕ радянська ╕мпер╕╖, як ц╕леспрямоване зрос╕йщення кор╕нно╖ нац╕╖, нищення ╖╖ духовно-╕нтелектуального ядра – в╕тчизняно╖ ел╕ти.
У зв’язку з цим перед ╕нтел╕генц╕╓ю сто╖ть важливе завдання — допомогти частин╕ укра╖нц╕в, особливо на Сход╕ ╕ П╕вдн╕ кра╖ни, позбутися м╕фу про те, що будувати укра╖нську Укра╖ну сл╕д обов’язково в Союз╕ з╕ старшим братом, а ор╕╓нтац╕я на ╢вропу ╓ не т╕льки шк╕дливою, а й небезпечною. Правда ж поляга╓ в тому, що лише застосування передових знань, досв╕ду, прогресивних ╕дей можуть вивести кра╖ну на шлях прогресивного розвитку, захистити ╖╖ в╕д агресивних сус╕д╕в. „Укра╖нське громадянство виробля╓ у себе сей ганебний тип „самов╕дреченого” служальця, хама московського, який не т╕льки служить до самозабуття, готовий в╕ддати всяку нац╕ональну позиц╕ю, всякий нац╕ональний ╕нтерес московськ╕й пол╕тиц╕, але й п╕дводить п╕д се ╕деолог╕чн╕ п╕дстави” (М. Грушевський).
Разом з тим, ми не повинн╕ в╕рити в ╕люз╕╖, н╕бито навколишн╕й св╕т зац╕кавлений захистити права людини ╕ нац╕╖, права народу, який вибрав самост╕йний шлях розвитку ╕ прагне розбудувати суверенну державу. Насправд╕ все в╕дбува╓ться навпаки. Сильн╕ св╕ту цього прагнуть асим╕лювати ослаблен╕ нац╕╖, зн╕велювати ╖хн╕ мови, культури, традиц╕╖, знищити ╕нформац╕йний прост╕р ╕ звести нан╕вець геро╖чн╕ зусилля гноблених народ╕в реал╕зувати власн╕ нац╕ональн╕ ╕де╖.
Ось як цю проблему бачить Дмитро Павличко:

Будуються нов╕ газопроводи
В обх╕д материка – по дну мор╕в,
В обходи укра╖нсько╖ свободи –
До хитрих ╓вропейських прапор╕в.
Та буде ще ╢вропа, курва хижа,
Здивована, побачивши з в╕кна,
Як танки йдуть по вулицях Парижа,
Чуж╕, немов зал╕зна сарана...

Ми звикли виголошувати незаперечну ╕стину, що знання – це сила. Проте, р╕дко зверта╓мо увагу на морально-духовну ор╕╓нтац╕ю застосування набутих знань, забуваючи, що добро ╕ зло ╕дуть поруч, ╖х творить той самий ╕нтелект за допомогою тих самих с╕рих кл╕тин мозку. Т╕льки одухотворен╕ знання, одухотворений ╕нтелект творять добро для людини, сусп╕льства, кра╖ни. Так як нема╓ корист╕ в╕д хороброст╕ людини, яка в найтяжч╕ хвилини не захища╓ свою В╕тчизну, так само нема╓ зиску в╕д особи, яка св╕й ╕нтелект застосову╓ для грабунку власного народу, для досягнення кар’╓рних устремл╕нь. Який хосен в╕д активност╕ укра╖нця, якщо його висока осв╕та, творчий розум, потужний ╕нтелект переважно скеровуються на придбання панамського паспорта, рос╕йського громадянства чи орган╕зац╕╖ ф╕рми в офшорн╕й зон╕ для „перекачки” вкрадених у зубож╕лого народу грошей?
„╤нтел╕генти”-укра╖нофоби особливо небезпечн╕ як публ╕чн╕ люди. Користуючись укра╖нськими за формою ╕ антиукра╖нськими за зм╕стом засобами масово╖ ╕нформац╕╖, вони отруюють ус╕ сфери духовно-╕нтелектуального життя соц╕уму, засм╕чують в╕дверто ворожим текстом ╕ рос╕йською попсою укра╖нський ╕нформац╕йний прост╕р, музичний еф╕р; переповнюють книгарн╕ л╕тературою рос╕йських видавництв, ╜валтують ╕мперською тотал╕тарною сем╕отикою, топон╕мами вулиц╕ м╕ст ╕ с╕л Укра╖ни. ╤ найголовн╕ше, вони виступають проти державно╖ незалежност╕, проти вт╕лення в життя нац╕онально╖ ╕де╖, за яку в╕ддали життя кращ╕ сини ╕ дочки Укра╖ни.
Якщо Укра╖на прагне стати модерною нац╕╓ю, вона повинна сформувати ╕нформац╕йно-комун╕кативну систему, тобто власний ╕нформац╕йний прост╕р, розвинену мережу засоб╕в масово╖ ╕нформац╕╖, нац╕ональну систему творення ╕ поширення нових знань, досв╕ду, збору та опрацювання ╕нформац╕╖ з р╕зних сфер житт╓д╕яльност╕ тощо.
Ми повинн╕ пояснювати людям, що рос╕йський флот у Криму тримають не для безпеки рос╕ян, яким н╕хто не загрожу╓, а для того, щоб укра╖нц╕, грузини чи ╕нш╕ завойован╕ колись народи не стали по-справжньому незалежними, що рос╕йську православну церкву камуфлювали п╕д Укра╖нську т╕льки для того, щоб Укра╖на ╕ надал╕ не мала ╕стинно сво╓╖ – Пом╕сно╖ нац╕онально╖ церкви, що Укра╖н╕ нав’язують другу державну мову не для того, щоб захистити рос╕йську, як╕й н╕чого не загрожу╓, а з метою знищити укра╖нську мову.
Св╕т мав би знати, що Укра╖на н╕коли не вела загарбницьких в╕йн ╕ не „обустраивалась” за рахунок сус╕д╕в, не вилучала жодно╖ л╕тери з ╖хнього алфав╕ту, не забороняла ╖м р╕дною мовою молитися, видавати книги, не гно╖ла ╖х у тюрмах ╕ концтаборах, не морила голодом, не нищила нац╕ональних ел╕т, не палила б╕бл╕отек, не руйнувала церков ╕ лише наприк╕нц╕ ХХ стол╕ття знайшла у соб╕ сили вирватися з „об╕йм╕в” свого кривдника.
Укра╖нська ╕нтел╕генц╕я ма╓ виокремити з-пом╕ж розма╖ття щоденно╖ су╓ти, брудно╖ передвиборно╖ боротьби, суц╕льно╖ парт╕йно╖ гризн╕, маразму та шизофрен╕╖ пол╕тикан╕в ту ключову парадигму, що ор╕╓нту╓ сусп╕льний загал на в╕дстоювання нашо╖ найб╕льшо╖ ц╕нност╕ – державно╖ незалежност╕ Укра╖ни.
Важко не погодитися з О. Забужко, яка не так над╕╓ться на „д╕тей в╕йни”, як на майбутн╕ осв╕чен╕ покол╕ння. Нав╕ть покол╕ння Майдану, в якого вистачить „дихання на довгу дистанц╕ю”, а не на коротк╕ в╕дстан╕, в яких вправляються здирники, корупц╕онери, попул╕сти ╕ звичайн╕ бандити, не зможуть виконати сво╓╖ м╕с╕╖. Х╕ба аж онуки „д╕тей Майдану”, вир╕сши в умовах справжньо╖ демократ╕╖ та свободи, зможуть, нарешт╕, забезпечити тягл╕сть традиц╕йно╖ ╕нформац╕╖, продукування нових ╕дей для формування духовно-╕нтелектуального потенц╕алу нац╕╖, ╖╖ близькост╕ до ╓вропейськост╕.
Але це зовс╕м не означа╓, що наше покол╕ння уже н╕ на що не здатне, що йому залиша╓ться лише пасивно спостер╕гати за тими бурхливими процесами, як╕ проходять в кра╖н╕, ╕ жодним чином на них не впливати. У надзвичайно складний час нашо╖ ╕стор╕╖, коли творилася укра╖нська державн╕сть, у 1918 р.
М. Грушевський звернувся до ╕нтел╕генц╕╖ з такими словами: „Ви, люди боязько╖ душ╕ ╕ нев╕дважно╖ мисл╕... Ви, що хочете про╖хати безплатними пасажирами до будучо╖ Укра╖ни, не в╕ддавши н╕чого т╕й страшенн╕й боротьб╕, котрою вона здобува╓ться... Ви краще в╕д╕йд╕ть, коли не ма╓те охоти п╕ддатись твердим вимогам сього страшного часу. З╕йд╕ть з пол╕тично╖, з громадсько╖ арени – ╕ не перешкоджайте тим, хто ма╓ см╕лив╕сть працювати й творити нове життя тими методами, котрими воно може творитись в даний момент”. („На пороз╕ ново╖ Укра╖ни”, 1918 р.)
Великий укра╖нець вимагав в╕д нас морального настрою, спартанського почуття обов’язку, певного аскетизму й нав╕ть геро╖зму. „Хто не може в╕дпов╕сти сим вимогам, — зазначав в╕н, — той не г╕дний того великого часу, який ми пережива╓мо”.
Дуже важливо у передвиборн╕й гарячц╕ не втратити здорового глузду, не зробити н╕чого такого, що могло би зашкодити ╓дност╕ кра╖ни. Якщо ми д╕йсно хочемо побудувати в Укра╖н╕ в╕дкрите, громадянське сусп╕льство, не наголошуймо на рег╕онал╕зм╕ та радикал╕зм╕, а плекаймо патр╕отизм та укра╖нськ╕сть сп╕льноти, гуртуймося разом для розбудови нац╕онально╖ держави, держави укра╖нського народу. Ус╕, хто живе ╕ чесно трудиться на наш╕й земл╕, поважа╓ ╕стор╕ю, мову, традиц╕╖ — укра╖нц╕! Не ма╓мо монопол╕╖ на патр╕отизм, викиньмо на см╕тник рег╕ональн╕ булави; будемо разом гордитися укра╖нськими комп’ютерами, ракетами, л╕таками, досягненнями у сфер╕ науки, л╕тератури, мистецтва, спорту.
Згадаймо ген╕ального ╤. Франка, який у в╕дкритому лист╕ до галицько╖ укра╖нсько╖ молод╕ зазначив, що „ми мусимо навчитися чути себе укра╖нцями – не галицькими, не буковинськими укра╖нцями, а укра╖нцями без оф╕ц╕альних кордон╕в.
╤ це почуття не повинно у нас бути голосною фразою, а мусить вести за собою практичн╕ консеквенц╕╖. Ми повинн╕ – вс╕ без ви╓мка – поперед усього п╕знати ту свою Укра╖ну, всю в ╖╖ етнограф╕чних межах, у ╖╖ тепер╕шн╕м культурн╕м стан╕, познайомитися з ╖╖ природними засобами та громадськими болячками ╕ засво╖ти соб╕ те знання твердо, до то╖ м╕ри, щоб ми бол╕ли кожним ╖╖ частковим, локальним болем ╕ радувалися каждим хоч ╕ як др╕бним та частковим ╖╖ усп╕хом, а головно, щоб ми розум╕ли вс╕ прояви ╖╖ життя, щоб почували себе справд╕ практично частиною його”.
Створити цив╕л╕зоване сусп╕льство, прорватися кр╕зь радянський ╕нформац╕йний ╕золяц╕он╕зм, в╕дкинути ╕мперський вар╕ант в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖, ╕нтегруватися у св╕тове сп╕втовариство ╕ пос╕сти там г╕дне м╕сце серед розвинених держав – так╕ завдання, як╕ ставить перед нами чинний Президент В. Ющенко, допоможуть консол╕дувати нац╕ю, наставити ╖╖ на власний шлях розвитку.

Степан Вовканич,
доктор економ╕чних наук,
професор,
 Степан Гелей,
доктор ╕сторичних наук,
професор.
м. Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2010 > Тема "Ми єсть народ?"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8319

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков