Версiя для друку Обговорити в форумi

ДОРОГА ДО ХРАМУ

Слово “успішність” походить від “вспівати”, “поспівати”, “устигати” – мати успіх, удачу в чомусь, досягати бажаного. З чого складається вона? Успішність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня успішність знаходиться ніби на поверхні, її усім видно, а тому й зацікавлює людей у першу чергу саме вона. Ось визначальні позиції зовнішньої успішності (їх є чотири): здоров’я, матеріальна забезпеченість (сюди ж робота, справа, бізнес), повага оточуючих та сімейне благополуччя. Внутрішня ж успішність – це внутрішній мир, упевненість, радість, оптимізм (від латинського optimus, себто найкращий), позитивне світосприймання, пройняте життєрадісністю, бадьорістю, вірою у краще майбутнє.
Що зумовлює зовнішню успішність? На дев’яносто відсотків вона залежить від успішності внутрішньої (десять відсотків – сприятливі стартові умови, елемент випадковості, “поталанило”). А що зумовлює, відповідно, успішність внутрішню? Внутрішню успішність, а отже й успішність взагалі, визначає наявність позитивної внутрішньої (духовної) сили (енергії). Сказано: “Око (тут внутрішнє око душі. – Авт.) — то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове (успішність внутрішня. – Авт.), то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне...” (Євангеліє від Матвія). Досить ремствувати та нарікати на долю свою. Хочеш бути успішним – будь ним!
Що маємо при відсутності внутрішньої сили? Ці прикмети нам усім відомі. У сфері здоров’я – це понижений внутрішній тонус організму, відповідно неефективність імунної системи та знижена опірність хворобам, від чого постійна хворобливість (частіше, довше та важче хворіємо), також хронічне відчуття слабкості та пригніченості, надокучливі больові відчуття (завше щось болить).
У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес) – в’ялість, швидка втомлюваність, низька продуктивність праці; розсіяність, неуважність; безініціативність, відчуття власної маловартісності; невпевненість у завтрашньому дні, боязнь перемін, консерватизм; нерішучість, втрата віри у себе та в свою справу, звідки запопадливість та боязкість у взаєминах із начальством, а також вагання та безвільність перед підлеглими (інколи навпаки – немотивована зухвалість та агресія поведінки як свідчення тієї-таки невпевненості); заздрість та уразливість у поєднанні з відсутністю волі до фахового вдосконалювання; матеріальна незабезпеченість.
У плані суспільного респекту (гідності) – у кращому випадку прикре відчуття жалю та співчуття зі сторони оточуючих; у гіршому – почуття опущеності, прихована або відверта неповага та посміх.
На сімейній ниві – повна або часткова втрата сімейного статусу господаря (господині). Чоловік усе більше набуває якостей слабкодухого “підкаблучника” (або навпаки, шукаючи заспокоєння у чарці – ерзаці, заміннику Сили, – перетворюється на домашнього деспота, стабільно деградуючи до звіроподібного стану); жінка ж, узявши на тендітні плечі левову частку турботи про сім’ю, має докласти усіх зусиль, аби спроквола не вчинитися мужоподібною фурією, або нервово виснаженою істеричкою, чи не обернутися на забиту, завжди перелякану рабиню. Нищення вертикалі чоловік – дружина – діти: чоловік втрачає любов до жони, дружина ж не шанує й не поважає свого чоловіка; діти відповідно – не шанують обох своїх батьків. Насильство в сім’ї – як це не парадоксально – також є ознакою внутрішнього безсилля. Бракує снаги, відповідно й часу на виховання дітей словом та прикладом свого життя. Не вистачає ні терпіння, ні авторитету, аби переконати подружжя у власній правоті. Легше поставити у куток або “прикласти руку”, аніж знайти час і натхнення для правильного виховання... Взагалі, крик – це ознака слабкості.
Що дає нам присутність духовної енергії (внутрішньої сили)? У сфері здоров’я — це підвищений життєвий тонус без використання руйнуючих організм сурогатів сили – алкоголю, наркотичних речовин, різного роду стимуляторів та транквілізаторів; вивільнення енергії здоров’я, відповідно висока ефективність імунної системи, підвищена опірність хворобам (організм у переважній кількості випадків абсолютно самотужки справляється з недугами та негативним впливом оточуючого середовища), від чого високий індекс здоров’я (вкрай рідко хворіємо, а якщо й доведеться, то швидше та легше переносимо захворювання); радісне відчуття фізичної сили та внутрішньої свободи; визволення від болю. Забудьте про хвороби! Перестаньте думати та говорити про них. Запам’ятайте просту істину: немає невиліковних хвороб – є невиліковні хворі. Дев’яносто відсотків усіх наших бід – у нас же самих, у свідомості нашій. Свідомо віддайте себе і своє здоров’я у руки Божі – таким чином ви перекладете турботу на Його плечі. Сказано: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами...”.
У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес) внутрішня сила породжує енергійність, невтомність, високу продуктивність праці; зібраність, зосередженість, уважність; свободу прийняття правильних рішень (ініціативність); спроможність на власну точку зору, уміння відстоювати її без упертості та агресивності; Богом дану упевненість у завтрашнім дні, повне самозречення, цілковиту надію на Господа; доцільну рішучість дій, зумовлену вірою в себе та у свою справу; відсутність ганебного низькопоклонства у відносинах із начальством (але без погорди, неповаги або зухвальства) та необхідну твердість у стосунках з підлеглими (але без брутальної жорсткості – з лагідністю та справедливістю); великодушність, невразливість, відсутність упертості як спроби самоствердження в колективі; обов’язкове стремління професійного вдосконалення, бажання бути кращим у своїй справі; матеріальну забезпеченість. “Без віри Богові догодити не можна” – навчає апостол Павло. Додам лишень: стати успішним – також. Повір у себе, в Бога та у свою справу! Я вірю Богові. А тому – довіряю Йому. А тому – й довіряюсь Йому... Молитва самозречення: “В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої. Здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені. Амінь”.
Що стосується поваги оточуючих, то внутрішня сила завжди викликає пошану, хоча провокує і заздрість ненавчених. Утім, для декого вже сам факт нашого існування є спокусою. Тож пам’ятаймо, що ми народилися та живемо не для того, аби тішити чиєсь самолюбство. Будьмо самими собою! Не треба чіпляти на себе жодної маски. Просто працюймо над собою. Просто здобуваймо Силу. Вона – зодягне нас...
На сімейній ниві внутрішня сила – це побудова гармонійних родинних стосунків, збереження мудрих сімейних устоїв. Чоловік – достойний глава сім’ї, шанований усіма в домі; жінка – любляча (і любима!) дружина та мати; відсутність насильства у вихованні дітей. Слово та авторитет батька, материнська ласка, особистий приклад злагідного подружжя – ось визначальний стимул виховного процесу.
Як Церква називає означену внутрішню Силу? Вона називає її силою Духа Святого, або ж благодаттю. Де джерело її? Джерело її — Бог, як би світ не називав Його – Космічним Розумом, Абсолютним Розумом, Нематеріальним Началом, Вселенською Самоконтролюючою Системою... Церква називає цю Самосутність Богом, тобто багатим на все, джерелом усього сущого – Законодавцем, Творцем та Вседержителем буття. Богом – Творцем енергій...

Протоієрей Олег ВЕДМЕДЕНКО.
www.vedmedenko.org

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"