Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СВ╤Т ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Нещодавно в Ки╓в╕ в рамках М╕жнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко ╓дна╓...


ПЕТРО ПОЧИНА╢ ЗАЖИН
Свято апостол╕в Петра ╕ Павла (12 липня) символ╕зу╓ п╕дготовку до жнив; а в деяких рег╕онах...


КУПАЙЛО: ПРИСТРАСТЬ ╤ ВОГОНЬ ПАЛАЮТЬ
Ким же був Купайло для наших пращур╕в, що його ╕м'я ╕ дотепер береже людська пам'ять?..


З КРИМУ - ДО ХОЛОДНОГО ЯРУ, ЛЬВОВА, СЛОБОЖАНЩИНИ
згадалася мен╕ в ц╕ посушлив╕ л╕тн╕ дн╕ в Криму моя весняна подорож по Укра╖н╕. ╤ н╕би св╕жим...


Алла ОСАДЧА. ╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
(Продовження. Початок у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» №23-26)




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2010
ОЛЕКСАНДР МИШУГА

СПОГАДИ

Слава ╤сусу Христу!
Шановн╕ друз╕, надсилаю вам вир╕зку з журналу «Укра╖на» 60-х рок╕в (точн╕ше, не пригадую). Я одержував цей журнал у селищ╕ Сосн╕вка Зубово-Полянського р-ну Мордовсько╖ АРСР, полярний пункт № 1, де я в╕дбував сво╓...
З повагою, Зинов╕й КАРАСЬ.
м. Коломия ╤вано-Франк╕всько╖ област╕.

* * *
Я мав велику насолоду бачити й слухати славетного сп╕вака та громадського д╕яча Олександра Пилиповича Мишугу, якого за його чудовий л╕ричний тенор називали «укра╖нським соловейком». Вперше я побачив його у листопад╕ 1898 року на урочистому святкуванн╕ стол╕тнього юв╕лею «Ене╖ди» ╤. П. Котляревського, у так званому «Л╕тературно-артистичному товариств╕» на Рогн╕динськ╕й вулиц╕ в Ки╓в╕. Засноване за два роки перед тим, у часи чорно╖ микола╖всько╖ реакц╕╖, дружними заходами Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Лес╕ Укра╖нки та ╖╖ матер╕ Олени Пч╕лки Товариство незабаром перетворилося на справжн╓ вогнище укра╖нсько╖ культури. На р╕зн╕ вечори й допов╕д╕, що влаштовувалися тут, пливом пливла молодь, позбавлена за того жахливого часу не т╕льки укра╖нсько╖ школи, а здеб╕льшого, нав╕ть можливост╕ читати укра╖нськ╕ книжки.
Отож, у «Л╕тературно-артистичному товариств╕» й довелося в╕дзначити юв╕лей «Ене╖ди», бо царська влада не дала дозволу влаштовувати такий веч╕р н╕ в тод╕шн╕х ки╖вських театрах — Соловцовському та Бергонь╓*, н╕ в колонному зал╕ купецького з╕брання**. Взагал╕, тепер нав╕ть важко уявити, п╕сля яких довгих та наполегливих клопотань, що доходили аж у Петербург до м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ, д╕стали нарешт╕ таку обмежену «ласку». Все ж знаменний веч╕р став святом укра╖нсько╖ культури. Вс╕ квитки було продано заздалег╕дь, ╕ я, тод╕шн╕й п’ятнадцятил╕тн╕й юнак, зм╕г потрапити туди т╕льки завдяки сво╓му старшому братов╕, сп╕ваков╕ в хор╕ Лисенка.
Довол╕ просторий, але пор╕вняно невисокий ╕ задушний зал Товариства був переповнений. П╕сля допов╕д╕ про укра╖нську л╕тературу (я вже не пам’ятаю, чи╓╖ саме) почався великий концерт. У ньому взяли участь так╕ корифе╖ укра╖нського мистецтва й л╕тератури, як Микола Лисенко з╕ сво╖м чудовим хором, Микола Садовський, що з властивою йому теплотою й виразн╕стю прочитав шевченк╕вське «На в╕чну пам’ять Котляревському»; а Михайло Старицький, кр╕м свого, присвяченого творцев╕ «Ене╖ди», в╕рша, читав в╕дому поез╕ю присутньо╖ тут же Лес╕ Укра╖нки «У кожного люду, у кожн╕й кра╖н╕».
Виступив на вечор╕ вже в╕домий тод╕ артист Олександр Пилипович Мишуга, якого захоплено зустр╕ли вс╕. Природа щедро обдарувала Олександра Мишугу не т╕льки найн╕жн╕шим л╕ричним тенором, а й чудовою, класичною зовн╕шн╕стю. В╕н був високого зросту, ставний, з виразними оксамитовими очима. Видатн╕ примадонни Ол╕мп╕я Боронат, Медея Ф╕гнер, Мар╕я Гай вважали за щастя сп╕вати з ним. Особливо запало мен╕ в пам’ять, як неповторно хороше виконав сп╕вак шевченк╕вський в╕рш «Огн╕ горять» у музичному оформленн╕ М. В. Лисенка. Бурхливими оплесками, що перекочувалися з краю в край, та вигуками «Слава» дякував йому зал.
Варто в╕дзначити, що в Ки╓в╕ тод╕ не було оперного театру, в╕н за к╕лька рок╕в до цього згор╕в ╕ наново був збудований п╕зн╕ше. Отже, Олександр Пилипович не працював того часу тут, а при╖хав спец╕ально, щоб виступити на юв╕ле╖. Таким палким патр╕отом був О. П. Мишуга, так гаряче завжди в╕дгукувався на вс╕ б╕льш-менш визначн╕ под╕╖ в житт╕ свого народу.
Трохи згодом, уже на початку 90-х рок╕в, я побачив цього славнозв╕сного митця на оперн╕й сцен╕ в рол╕ Йонтека з «Продано╖ наречено╖». Вс╕ ки╖вськ╕ газети в╕дзначали тод╕, що кращого Йонтека не було. Та мене ще б╕льше вразив, як пригадую, Олександр Пилипович у рол╕ Ленського. А треба сказати, що тими ж роками не раз гастролював у Ки╖вському оперному театр╕ Л. В. Соб╕нов, я мав можлив╕сть почути й цього чар╕вного артиста. Не збираюся пор╕внювати обох сп╕вак╕в з ╖хн╕ми пречудовими голосами — тенорами «bel canto». За все сво╓ довге життя кращих за них я не чув. Та хочу зауважити, що Мишуга-Ленський справив на мене таке ж незабутн╓ враження, як ╕ Соб╕нов.
Д╕яльн╕сть О. П. Мишуги не обмежувалась т╕льки його виступами. Бо нав╕ть, маючи змогу пожинати лаври на ╓вропейськ╕й сцен╕, в╕н облишив артистичну кар’╓ру для скромно╖ й матер╕ально не дуже виг╕дно╖ рол╕ викладача сп╕в╕в у перш╕й укра╖нськ╕й музичн╕й школ╕ М. В. Лисенка. Разом з ним Мишуга виховав ц╕лу плеяду видатних сп╕вак╕в, як╕ пот╕м працювали не т╕льки в Укра╖н╕, але й скр╕зь по Рос╕╖ — у тому числ╕ у Московському Большому театр╕.
Добре пам’ятаю, як саме заснувалася та школа. У грудн╕ 1903 року в╕дзначали 35-р╕ччя музично╖ д╕яльност╕ Миколи В╕тал╕йовича. Тод╕ у великому хор╕ п╕д диригуванням Гор╓лова довелося сп╕вати й мен╕. Тому для мене це дуже пам’ятн╕ под╕╖. Перед╕ мною проходять сцени вшанування улюбленого народного композитора — цього разу в новому Ки╖вському оперному театр╕. П╕сля кантати Гор╓лова на честь юв╕ляра, в як╕й взяли участь понад сто сп╕вак╕в, було поставлено «Н╕ч перед Р╕здвом» Лисенка. В╕дбулося чимало окремих концерт╕в з його твор╕в. А серед шанувальник╕в композитора з╕брали для нього певну суму грошей. Та Микола В╕тал╕йович не побажав узяти ц╕ грош╕ соб╕, а в╕дкрив на них музичну школу, де чимало слухач╕в зовс╕м зв╕льнив в╕д плати за навчання.
╤ от у ц╕й школ╕ за пор╕вняно невелику платню почав О. П. Мишуга передавати свою майстерн╕сть обдарованим учням. В╕д викладачки т╕╓╖ ж школи Мар╕╖ Михайл╕вни Старицько╖ та в╕домого композитора Кирила Григоровича Стеценка мен╕ довелося почути к╕лька ц╕кавих висловлювань Олександра Пилиповича щодо само╖ техн╕ки сп╕ву. В╕н завжди радив сво╖м учням буквально щодня робити голосов╕ вправи, але обмежувати ╖х певним часом ╕, кр╕м того, не напружувати голосов╕ зв’язки. «Для того, щоб грати на скрипц╕, — казав в╕н, — треба так само працювати щоденно. Але коли порвуться струни на скрипц╕, ╖х можна зам╕нити новими. З╕псованих же людських голосових зв’язок н╕чим не зам╕ниш».
Кажучи це, Мишуга посилався на жахливий випадок з видатним укра╖нським сп╕ваком Кошицем, р╕дним дядьком в╕домого диригента Олександра Кошиця. Маючи чудовий тембр, надзвичайно н╕жний л╕ричний тенор. Кошиць на початку 90-х рок╕в отримав запрошення до Московського Большого театру. Тут йому доручили сп╕вати Лоенгр╕на, З╕гфр╕да тощо у вагнер╕вських операх. Та сп╕вак не пройшов добро╖ школи ╕ незабаром зовс╕м з╕рвав голос. П╕сля тр╕умфальних виступ╕в у Москв╕ й за кордоном в╕н не зм╕г пережити тако╖ б╕ди й пок╕нчив життя самогубством.
Перебуваючи в Ки╓в╕, Олександр Пилипович брав найактивн╕шу участь у громадському житт╕, був у дуже добрих стосунках з родинами Старицьких, Косач╕в, особливо з Ларисою Петр╕вною — Лесею Укра╖нкою. Близько з╕йшовся з друзями Лес╕, марксистами С. Мержинським, П. Тучапським, ╤. Щербою, Б. Едельманом, В. Крижан╕вською-Тучапською.
М╕й добрий знайомий, член ки╖всько╖ соц╕ал-демократично╖ групи Микола Андрон╕кович Сн╕гульський, якого за участь у московському збройному повстанн╕ заслано до Сиб╕ру, в Нерчинську каторжну тюрму, де в╕н ╕ загинув в╕д туберкульозу, розпов╕дав мен╕, що Мишуга не т╕льки знав особисто тод╕шн╕х пров╕дних ки╖вських марксист╕в, а й сам брав участь у революц╕йному рус╕. Часто при╖жджаючи з╕ Львова до Ки╓ва, привозив сюди з-за кордону нелегальну л╕тературу, ╕нод╕ й лен╕нську газету «Искра». Робив в╕н це, обмотуючи себе п╕д одягом газетними аркушами. Та й на кордонних митницях до славнозв╕сного сп╕вака ставилися з пошаною ╕, звичайно, аж н╕як не п╕дозрювали в ньому революц╕йного д╕яча. Прив╕з якось Мишуга в╕д Франка та Павлика в╕дому «Ерфуртську програму», що ╖╖ вивчали пот╕м у ки╖вських марксистських гуртках.
Кр╕м суто революц╕йно╖ л╕тератури, Олександр Пилипович доставляв чимало заборонених ╕ виданих за кордоном укра╖нських книжок — «Х╕ба ревуть воли, як ясла повн╕?», твори ╤вана Франка, журнал «Л╕тературно-науковий в╕сник» тощо.
Мишуга не був н╕коли вузько обмеженим укра╖ноф╕лом, мав серед рос╕ян численних друз╕в — таких, як Шаляп╕н, Соловцов, Купр╕н. Та в╕н безмежно любив Укра╖ну, був в╕дданим ╖╖ сином. Пригадую з╕ сл╕в Мар╕╖ Михайл╕вни Старицько╖ випадок, що стався в Кисловодську. Чи то Олександр Пилипович гастролював там, чи л╕кувався нарзанними водами, але якось зайшов до Федора ╤вановича Шаляп╕на на його дачу в Ребров╕й балц╕ — й раптом почув укра╖нську п╕сню. Виявилось, що то сп╕вали д╕вчата-козачки ╕з сус╕дн╕х станиць, працюючи в садку. Дуже зац╕кавлен╕, Мишуга й Шаляп╕н п╕д╕йшли до них ╕ стали розпитувати, в╕д кого вони навчились укра╖нських п╕сень. «В╕д наших матер╕в», — була в╕дпов╕дь.
— Ах, он воно що! — пригадав Мишуга. Це ж нащадки отого так званого д╕вочого набору ще за цариц╕ Катерини, коли з Укра╖ни в╕д╕рвали з родин двадцять тисяч молодих д╕вчат ╕ погнали п╕шки аж у передг╕р’я Кавказу, щоб в╕ддати ╖х зам╕ж за терських неодружених козак╕в... Та от зберегли ц╕ д╕вчата свою р╕дну стих╕ю — свою п╕сню — ╕ передали дочкам, онучкам ╕ правнучкам.
Зак╕нчуючи розпов╕дати про це Мар╕╖ Михайл╕вн╕, Олександр Пилипович додав:
— Отак укра╖нська п╕сня луна╓ в╕д самого Закарпаття, в╕д Ужгорода, Мукачевого, Пряшева аж до Кубан╕, П’ятигорська, Кисловодська, Владикавказа. От така наша славна п╕снями сп╕воча Укра╖на!

* Тепер╕шн╕ театри ╕мен╕ ╤. Франка та ╕мен╕ Лес╕ Укра╖нки.
** Тепер╕шня ф╕лармон╕я.

***

Шановн╕ «св╕тличани»! Запрошу╓мо вас взяти участь у новому п╕сенному проект╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕»: давайте спробу╓мо визначити гуртом двадцять найкращих, найталановит╕ших, найпопулярн╕ших укра╖нських виконавц╕в. Тих сп╕вак╕в, артист╕в минулих стол╕ть ╕ сучасност╕ (а це можуть бути оперн╕, народн╕, естрадн╕ артисти), хто завдяки сво╓му таланту п╕дносить укра╖нську п╕сню до найвищих висот, да╓ друге дихання народним, класичним творам, творить сучасну СПРАВЖНЮ укра╖нську естраду.
Разом з вар╕антами «двадцяток» надсилайте невеличк╕ розпов╕д╕, чому ви вважа╓те цих артист╕в справд╕ найкращими, як╕ п╕сн╕ в ╖хньому виконанн╕ вразили вас, проникли у вашу душу. Так само, як ╕ з найкращою п╕сенною «двадцяткою», т╕ виконавц╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями конкурсу, а читач╕, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», будуть запрошен╕ на святковий ф╕нальний концерт-фестиваль, де у творчому змаганн╕ роз╕грають черговий «Св╕тличний» суперприз.

Надсилайте ваш╕ списки двадцяти найкращих укра╖нських виконавц╕в на адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з пом╕ткою «П╕сенна св╕тлиця», або на e-mail: kr_svit@meta.ua.

Ведуча «П╕сенно╖ св╕тлиц╕» Юл╕я КАЧУЛА.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8353

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков