Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2626)
З потоку життя (5710)
Душі криниця (3219)
Українці мої... (1416)
Резонанс (1422)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Р╤ЗДВЯНА ЗУСТР╤Ч НА ГАЛИЦЬК╤Й ЗЕМЛ╤
М╕сце зустр╕ч╕ — Червоноградська м╕ська б╕бл╕отека для д╕тей — обрано не випадково.


СВЯТО – НАПЕРЕК╤Р ВСЬОМУ!
У «Св╕тлиц╕» в Криму на Р╕здво знову з╕бралися однодумц╕. Були ╕ кутя, ╕ до кут╕...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Все с╕ре на двор╕… Сн╕ги – лиш на гор╕! Гриби у грудн╕ – де таке бува╓? Це,...


МЕЛАНКА ЗАПРОШУ╢ НА ЩЕДРУ КУТЮ
У давнину д╕вчата цього вечора збиралися поворожити, так само, як ╕ в н╕ч на Андр╕я.


УКРА╥НСЬКЕ Р╤ЗДВО
На щастя, укра╖нськ╕ обряди ╕ звича╖ нин╕ в╕дроджуються.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 08.01.2010
ВАШК╤ВСЬК╤ ПЕРЕБЕР╤╥

ДЖЕРЕЛА

Вже стало гарною традиц╕╓ю, що у ц╕ зимов╕ свята невеличке м╕стечко над р╕чкою Черемош приверта╓ сво╓ю увагою шанувальник╕в народних традиц╕й, а саме Маланки: з ус╕╓╖ Укра╖ни та заруб╕жжя з’╖жджаються люди, щоб як кажуть, самим побачити та ╕ншим розпов╕сти. Тут варто в╕дзначити, що Маланка у м╕стечку Вашк╕вц╕ на сьогодн╕ вже, на жаль, не вигляда╓ такою яка вона була в давн╕ часи ╕ нав╕ть не такою, як у недалеких дев’яностих. Хоча, з ╕ншого боку, все зм╕ню╓ться у цьому шаленому св╕т╕.
У веч╕р напередодн╕ Старого Нового року ледь не в кожн╕й вашковецьк╕й осел╕ в╕д маленьких д╕тей до статечних ╜азд перебираються у фантастичн╕ маски та костюми: «д╕д╕в», «баб», «циган╕в», «ведмед╕в» та ╕нших казкових ╕ невигаданих ╕стот.
╤ в такому чудернацькому вбранн╕ перебер╕я ходить в╕д осел╕ до осел╕, в╕ншуючи господар╕в ╕ в╕дганяючи та задурюючи вс╕ляких злих дух╕в та в╕дьом – таких на╖вних ╕ дов╕рливих, як на наш прагматичний час. П╕сля п╕вноч╕ гурти перебраних збираються на перехрестях вулиць на «маланкарськ╕ тусняки»: це сво╓р╕дний огляд сил перед завтрашн╕м карнавалом. Горе роззявам, як╕ потраплять ц╕╓╖ ноч╕ до рук перебер╕╖: якщо вас лише в╕длупцюють в╕ником й об╕ллють водою, вважайте, ви в╕дбулися др╕бничкою...
А наступного дня, на Василя, уся галаслива перебер╕я ╕з дзв╕ночками, батогами, пукавками, петардами, на ф╕рах, коровах, мерседесах сходиться ╕з трьох вашковецьких кут╕в: Гнатишиного, Затеплишного ╕ Гор╕шнього — на Хрестов╕й дороз╕. Тут «ведмед╕» м╕ряються силами, «д╕ди» братаються з «циганами», «баби» шугають малол╕ток, а «козаки» сюрчанням свистк╕в намагаються надати всьому тому рейваху якийсь лад.
Ветерани перебер╕╖ стверджують, що так в╕дбувалося це свято в м╕стечку споконв╕ку. Гурти перебраних ╕з кожного кута намагалися приготувати найкращу маску, аби справити на гостей та сус╕д╕в враження.
Ця традиц╕я у Вашк╕вцях ма╓ свою давню ╕стор╕ю. У м╕стечку Вашк╕вц╕ був чи не ╓диний на всю Буковину костюм «бук-шандаря». Його ╕стор╕я — це сво╓р╕дне в╕ддзеркалення ╕стор╕╖ самих буковинц╕в. Колись давно служив у почесн╕й варт╕ ц╕саря Франца Йосифа вашк╕вчанин на пр╕звище Курик. Хлопець вдався ростом н╕вроку — до двох метр╕в, менших же бо ╕ не брали на таку службу. В╕дслуживши, прив╕з ╕з В╕дня додому розк╕шну парадну форму – шапка з «павою», «полети», себто еполети, гарний шк╕ряний рем╕нь. До ц╕сарських цяцьок п╕д╕брали народну ношу — так ╕ виник костюм «бук-шандаря». Кажуть, ту «паву» з «полетами» успадкувало ще й нин╕шн╓ покол╕ння «бук-шандар╕в».
Костюм «козаков╕» чи «вуланов╕» обшивала тороками його д╕вчина, ╕ по цьому вашк╕вчани судили, чи з не╖ вм╕ла рукод╕льниця. За неб╕жки Австр╕╖ «козаки» п╕дперезувалися поясом синьо-жовто╖ барви з написом «С╕ч у Вашк╕вцях». Носити нац╕ональн╕ барви заборонила румунська влада, тож хлопцям доводилося пов’язувати зверху на такий пояс традиц╕йну народну крайку.
Кожен гурт перебраних мав св╕й пров╕д, до якого входили «козак», «вулан», себто улан, «бук-шандар» ╕, власне, сама Маланка – перебраний молодицею парубок. ╤з-пом╕ж перших трьох учасник╕в обирався найстарший – калфа (слово походить в╕д сх╕дного кал╕ф, хал╕ф – себто «старший»), який скеровував перебер╕ю за певним маршрутом. Кр╕м того, на нього покладалися обов’язки збирати «коляду», а на заколядован╕ грош╕ п╕сля свят калфа орган╕зовував забаву, коли, як казали, «п’ють коляду». Характерно, що у перебер╕╖ м╕г брати участь будь-який бажаючий, незалежно в╕д в╕ку, а от до проводу допускалися лише парубки «п╕сля в╕йська».
Справжньою окрасою перебер╕╖ були маски ╕ костюми, як╕ ставали предметом гордощ╕в учасник╕в карнавалу ╕ темою обговорення вашк╕вчан аж до наступного Василя. Костюми маланкар╕ шили самотужки. Ось як готувався костюм «ведмедя». «Тулубом» слугував кожух навивор╕т, «лапами» — рукави з╕ старого кожуха, як╕ перев’язувалися плетеною ╕з соломи к╕скою. Маску на голову виготовляли переважно з морди кабана чи теляти. «Ведм╕дь» п╕дперезувався ланцюгом, який сл╕д було стягнути якомога щ╕льн╕ше — щоби п╕д час боротьби з ╕ншим «ведмедем» суперник не зм╕г просунути п╕д ланцюг руку ╕ кинути на землю.
У Вашк╕вцях в╕ддавна ╕сну╓ ╕ таке ун╕кальне ремесло, як виготовлення масок. Старожили ╕з захопленням згадують чудов╕ маски роботи народного майстра Георг╕я Гараса (музей якого збер╕га╓ пам’ять про цього ум╕льця), з пошаною називають ╕мена майстр╕в Володимира М╕гована й Володимира Леонтюка.
За твердженням фольклористiв, найцiкавiша Маланка — у буковинському мiстечку Вашкiвцi. Проте, з ним може смiливо посперечатися Маланка з галицького села Горошове, що на Тернопiллi. Тутешнiй староноворiчний карнавал уже давно став легендарним i на нього, як i на вашкiвський, з’╖жджаються гостi навiть iз-за кордону. Проте цими двома визнаними центрами географiя свята не обмежу╓ться. Наприклад, у сел╕ Горбiвцi пiд самим румунським кордоном зберiгся унiкальний старовинний звичай ходiння по хатах iз «кониками». Дво╓ хлопцiв, вбраних у костюми коней, разом iз вояками, Маланкою та ватагою музик ходять у переддень свята вiтати господарiв, а як знайдуть незамiжню дiвчину, танцюють iз нею, аж доки та не вiдкупиться солодощами та грiшми.
Та найдужче запам’яталася Маланка в селах Глибоцького району. Такого дива нiколи й нiде не бачив. Це фантастичне дiйство тривало кiлька дiб i, скорiше, нагадувало сон, нiж реальнiсть. Стiльки химер i витiвникiв я ще в життi не зустрiчав в один час i в одному мiсцi.
Не без того, звичайно, щоб чорти запалене колесо дорогою покотили, дiвку господареву полiзли цiлувати чи посуд перевертати. Але це все жартома.
Вашк╕вська Маланка — це ун╕кальне явище в Укра╖н╕. ╤ н╕чого з ц╕╓ю перебер╕╓ю не могли зробити н╕ татари, н╕ турки, н╕ австр╕яки, н╕ румуни, н╕ б╕льшовики. Вони забороняли Маланку, а вона таки була. Вони карали тих, хто переодягався, а вони все ж таки перебиралися, Маланка вижила. Вона перемогла вс╕х загарбник╕в ╕ залишилася нав╕ки у Вашк╕вцях. Бо тут ╖╖ кор╕нь, тут ╖╖ земля, тут ╖╖ народ ╕ тут ╖╖ душа.
Чому так ненавид╕ли Маланку вс╕, хто загарбником приходив на нашу землю? Тому, що Маланка см╕хом, гострим словом, сарказмом ╕ народною сатирою висм╕ювала ╕ знищувала поневолювач╕в земл╕ укра╖нсько╖. Проти ц╕╓╖ збро╖ не могли встояти арм╕╖ ╕мпер╕й. Вони розбивалися об Вашк╕вську Маланку ╕ зникали.
Чи не кожен перебраний тод╕ сид╕в по 15 д╕б. Влада ненавид╕ла ╕ боялася Маланку. А як ╖╖ не боятися ╕ не ненавид╕ти?! Маланка висм╕ювала пристосуванц╕в, хабарник╕в, бюрократ╕в та ╕нших виродк╕в комун╕стично╖ системи.
Спливли роки. Укра╖нський народ з Божою пом╕ччю став в╕льним в╕д ус╕х ╕мпер╕й. В╕н почав будувати свою кра╖ну такою, якою хот╕ли ╖╖ бачити багато покол╕нь геро╖в, котр╕ в╕ддали сво╓ життя за Укра╖ну.
Iз давн╕х-давен парубки готуються до Маланки заздалег╕дь. Розучують коляди, розпод╕ляють рол╕, майструють костюми, плетуть батоги i лагодять iнший потрiбний реманент. Багато речей виготовляються «на смiх», наприклад, намиста для Циганки можуть бути з картоплi, квасолi та бобiв, у нiс Цигановi вкладають «кулко» (кiльце), а всередину Дiдьчого хвоста — колючий дрiт, щоб, коли хтось зi стороннiх захотiв його пiймати, то поколов би собi руки.
Усi цi творiння передаються вiд поколiння до поколiння, дбайливо зберiгаються i вдосконалюються. По деяких селах i досi можна зустрiти перебраних Ведмедiв у справжнiх звiриних шкурах i з такими ж справжнiми головами. До речi, Ведмедям, а особливо пiдборовi парубкiв на ╖хнi ролi, придiля╓ться особлива увага. Ними стають наймiцнiшi, бо вони мусять вiдстоювати честь та славу сво╓╖ Маланки у боротьбi.
Ще один важливий момент. Костюми та маски мають добре змiнювати зовнiшнiсть. Голос теж треба викривляти, щоб не впiзнавали. Бо коли вгадають когось, вiн мусить негайно припинити забаву.
Iз часом маски i персонажi оновлюються, i тут даються взнаки злободенн╕ проблеми та моднi вiяння. Часто поруч iз Чортом можна побачити якогось вiдомого полiтичного лiдера чи геро╖ню телесерiалу. Не кажу вже про американських полiцейських, бетменiв та iнших «народних улюбленцiв». Проте, нема╓ одних i тих самих персонажiв навiть у селах по сусiдству. У кожному маланкують по-сво╓му.
Усе це може тривати аж до обiду наступного дня, вже на Василя. Залежить вiд величини сiл. З обiду ж усi мешканцi вiд малого до старого сходяться до центру села на двобо╖ Ведмедiв. Видовище незабутн╓ i вража╓ сво╓ю арха╖чнiстю. За мить нiби переносишся на тисячi рокiв назад, коли мисливцi перед походом по здобич справляли свiй магiчний ритуал. Чорти батогами розганяють усерединi майдану глядачiв, утворюють коло i впускають туди двох Ведмедiв iз рiзних ватаг. Тi, пiдiгрiтi криком, починають боротися. Удари й жоднi хитрощi тут не проходять. Перемага╓ дужчий i спритнiший.
Що тут скажеш... Розповiдати про вашк╕вську Маланку все одно, що змальовувати словами музику Моцарта чи удар блискавки. Це треба побачити. I моя вам порада — не барiться. При╖жджайте у невелике м╕стечко Вашк╕вц╕ над бурхливим Черемошем ╕ сам╕ все побачите.

Степан КАРАЧКО,
кра╓знавець, член Сп╕лки арх╕в╕ст╕в Укра╖ни.
м. Черн╕вц╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 08.01.2010 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8355

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков