Версiя для друку Обговорити в форумi

 Славної пам’яті першого Гетьмана Міжнародного громадського об’єднання Українське козацтво В’ячеслава Чорновола та журналіста Георгія Гонгадзе, які трагічно загинули за досі не з’ясованих обставин, поклавши свої життя на Вівтар Свободи України, присвячую...
 
 ГОЛА ПРАВДА

 Бояться Правди словоблуди - “демократи”
 Й тихцем вдягають Голу Правду
  в пишні шати.
 Бо Гола Правда враз розвінчує обман
 І в головах людей розсіює туман.
 Одна лиш думка, що розвіється облуда
 Й Народ прозріє, бо спаде з очей полуда,
 Жахає їх, немов нечисту силу ладан!
 За це з них кожен Голу Правду вбити ладен.
 Тож брешуть як! Натхненно! Щиро! Гарно!
 Народ все жде, надіється та… марно!
 В міцний кулак стискаються долоні,
 І кров нуртує й гупає у скроні!
 Та пильно наглядає з-за “корита”
 “Палких народолюбів” рать несита.
 Гострого Слова та Правдивого Пера
 Бояться, бо прийде й на них пора!
 
 АРХАНГЕЛ ЗЛА

 - Чи ж, дійсно, є таки Архангел Зла? -
 Міркуємо собі, йдучи у Храм побожно.
 Все навкруги в вогнях: вітрини, дзеркала...
 - Де ж він?! Ні, ні! В це вірити не можна!
 Й байдуже далі, мов сліпі, йдемо,
 Минаючи вогні реклам, пивбарів, казино.
 Із Церкви біжимо туди, куди й юрба,
 Не розбираючи, куди всі йдуть, до ладу,
 Йдемо й собі - кричати “Слава!”,
  чи “Ганьба!”,
 Збирати підписи “месії” на посаду,
 Здіймати галас на майданах без спочину,
 Нам все одно. Лишень дали би копійчину.
 Коли ж вертаємося з мітингів назад,
 Нас бідність й злигодні страшні дивують!
 Бездомні діти у містах, старці стоять у ряд,
 В руїнах села та поля, що в бур’янах
  пустують!
 Людей немовби вимела біди мітла!
 Це - неспроста! Таки він є - Архангел Зла!
 Що ж, слава Богові, НЕ Я -
  отому Злу причина.
 Ходжу до Церкви, не хулю,
 горілки не вживаю,
 Чемно вітаюся з всіма, живу
 так доброчинно!
 Тож звідки йде Архангел Зла?
  Повірите - не знаю...

 П’ЯВКИ ТА ТІЛО

 Довірливе, слабке, нещасне Тіло
 Кодло П’явок в болото заманило.
 А там - різних мастей зажерливі П’явки
 Прилипли враз! Хто - до ноги, хто - до руки!
 І в ґвалт: В нас демократія! Нам любо-мило!
 Це ми - ситі П’явки, тепер вже - Тіло!
 Нас з рідним Тілом кров його зріднила,
 Що в наших животах забулькотіла!
 Ми порятунок й істинну свободу
 Приносимо державі!
 А з Народу
 Ми кров п’ємо й знімаємо
  страждання!
 Тож закликаємо П’явок всіх
 до братання!
 Та, врешті-решт,
 прийшло до тями Тіло,
 Й на ноги встало.
  Бо не захотіло
 Поживою П’явкам
 тим хижим стати.
 Струсило, розтоптало їх
 й пішло до хати.
 
 Отак, і Україну-Неньку
 Невинну, зраджену, рідненьку
 З солодкими речами привели
 На край провалля. Й почали
 Її, притьмом, на шмаття рвати:
 «Мужі державні», горе-депутати,
 Та горе-патріоти всіх мастей!
 Без жалю до старих і до дітей.
 Все розікрали, розтягли до гайки,
 Розшматували між собою все на пайки,
 Взялися вже й до Матінки-Землі,
 Будують вілли-замки чималі
 На вкрадені тихцем в Народу гроші.
 (А всі ж такі вони у нас хороші).
 Не треба Неньці-Україні й ворогів,
 Коли п’є кров її орда таких “синів”.
 Ти вправі, Друже-Брате, запитати:
 - Як нам Господарем у Власній Хаті стати?
 Щоб ожила наша Вкраїна-Ненька?
 Візьми Кобзар і - знайдеш все в Шевченка!
 Від “свого” Злодія
 не слід добра чекати,
 Що вкрав - забрати слід
 й нагнати з хати!
 Щоби струсити й почавити
 тих П’явок,
 Потрібні - Слово
 й Праве Діло, крім думок!

 ЩАСТЯ І ДОЛЯ

 (З власними Щастям
 та Долею потрібно жити
 в злагоді. Не провокувати,
 не гнівити, не нарікати...).

 Спитав я в свого Щастя:
 - Де ж ти, сердего, ходиш?
 Чи то десь я блукаю, чи мимо ти проходиш?
 І відповіло Щастя: - Даремно ти блукаєш,
 Я - за тобою тінню, а ти - чимдуж втікаєш.
 Спитав я свою Долю: - Чому тебе не знаю?
 І по життю, мов неук, навпотемки блукаю.
 І відповіла Доля: - Даремно нарікаєш,
 Бо я - завжди з тобою, а ти - мене шукаєш.
 Так в чому ж моє Щастя?
 І що готуєш, Доле?
 Бо морять душу думи,
 мов спека - чисте поле!
 У Дітях - твоє Щастя!
 Лиш будь їм - Батьком рідним!
 Вітчизна ж - твоя Доля!
 Тож будь їй - Сином вірним!

 Тимофій ХАЩІВСЬКИЙ,
 отаман Дрогобицького козацького куреня ім. Івана Богуна Українського козацтва.
м. Дрогобич.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 22.10.2010 > Тема "Душі криниця"