Версiя для друку Обговорити в форумi

Література

Василь Дергач – поет, прозаїк, драматург, краєзнавець. Народився і виріс на Донеччині. Пережив важкий час Голодомору 1933 року і необґрунтованих сталінських репресій 1937-1938 років, коли було розстріляно батька. Автор багатьох поетичних збірок, драматичних творів, збірника оповідань. Твори В. Дергача перекладені польською, французькою, російською мовами. За двотомник «Святе і грішне» відзначений званням Лауреата Українського Вільного Університету в Нью-Йорку у 2005 році, а за п’ятитомний роман «Тепло і холод» у 2006 р. УВУ відзначив таким же званням удруге. Неодноразово друкувався і на шпальтах нашої газети. Є її постійним читачем і шанувальником. Тому нам особливо приємно презентувати новий його роман-трилогію «Кара Історії», що складається з трьох книг: «У кайданах страху», «Протест» і «Суд землі». Крім того, пропонуємо читачам уривки з передмови до цієї книги лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Василя Захарченка, в якій він ділиться своїми враженнями щодо цього твору, і сподіваємося, що це обов’язково приверне увагу слушного читача.
 Ірина МИТКАЛИК.
 * * *
 
ТРЕБА ПАМ’ЯТАТИ

 Без історичної пам’яті немає нації, не може бути народу. А якщо й трапляється така нація, то вона неповноцінна, без майбутнього. Чого так важко спинається на ноги Українська держава? Бо історична пам’ять нашого народу досі розмита, не чітка. Багато сторінок у вітчизняній історії десятиліттями затуманювалося, викривлялося навальною, окупаційною радянською пропагандою.
 Щоб рушити з місця, щоб іти вперед, у ногу з часом, нації, державі потрібне надійне закорінення в минуле, а воно полягає в оживленні нашої пам’яті, в усвідомленні себе, хто ми є, які ми, якими духовними, культурними багатствами володіємо.
 І все ж ми ще мало знаємо своє минуле. Важко засвоюється вітчизняна історія. Можна сказати, ми ще тільки почали перевчатися з радянської історії на свою, українську. Ось чому дуже на часі трилогія романів відомого українського письменника Василя Дергача «Кара Історії». Перший роман «У кайданах страху» охоплює найжахливіший період радянсько-імперської історії – тридцяті-сорокові роки минулого століття, в які довелося виживати Україні. Сьогодні молода людина не може собі навіть на мить уявити, щоб можна було когось ув’язнити чи й розстріляти просто за його політичні погляди, за запис, скажемо, в учнівському зошиті старшокласником своїх думок…
 Яскраво, з цілковитою достовірністю подає автор у романі сцени арештів, допитів, тортур, розстрілу. У центрі твору трагічна доля Олексія Добродуха, рахівника колгоспу, бухгалтера райфінвідділу, знищеного ненависною радянсько-російською системою, його сім’ї, дружини Ніни, сина Івана, якому з п’ятого класу довелося носити тавро «сина ворога народу», бути переслідуваним, принижуваним і в школі, і в дорослому житті. Та це не зломлює Івася, Івана, він виростає високоморальною національно свідомою людиною.
 Автор показує, що в суспільстві й тоді окремі сміливці протистояли імперській системі. Така Шура Шарко в другому романі «Протест». Дія цього роману відбувається вже в час, коли Господь-Бог прибрав Сталіна і керувати імперією залишились його помічники. Але методи управління державою у кремлівців не змінились. Навіть після відомого двадцятого з’їзду КПРС.
 Серед багатьох образів присмирілих боязких діючих осіб третього роману «Суд землі» вирізняється покликом до справедливості Юрій Ларинюк. Він, молодий слідчий, людина нових демократичних поглядів, після відомої «відлиги» суворо засуджує колишніх катів-сталінців і сміливо очищає імена жертв репресій 1937-1938 років від надуманих на них звинувачень. Він правозахисник нового типу.
 Але влада міцно тримається за колишнє. І серед рядових громадян є, на жаль, такі, що готові плазувати перед владниками.
 Та в Україні все ж зростає рух опору, заявляють про себе дисиденти, «самвидав» відкриває людям очі. В романі показані епізоди приїзду і перебування в Донецьку В’ячеслава Чорновола, нападу міліції на осередок Народного Руху, арешт рухівця і рішучий протест членів осередку. Отже боротьба продовжується.
 Нові романи трилогії Василя Дергача «Кара Історії» звучать епічно. Вони повертають нас у недалеке минуле нашої Батьківщини, нашого народу, яке вже стало глибокою історією по той бік Незалежності. Це минуле треба знати й пам’ятати, щоб воно не повторилося.

 Василь ЗАХАРЧЕНКО,
 лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 29.10.2010 > Тема "Душі криниця"