Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2010 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 05.11.2010
ПАРК ЛЮДЯНОСТ╤

Пам’ять

  Про мемор╕альний парк, нещодавно створений мешканцями Таращ╕ на м╕сц╕ розстр╕лу ╓вре╖в у 1941 роц╕, можна говорити довго. Найц╕кав╕шим ╓ те, що поштовхом для ув╕чнення пам’ят╕ невинно уб╕╓нних була громадська ╕н╕ц╕атива «знизу», тод╕ як в радянськ╕ часи под╕бн╕ акц╕╖ були неможлив╕ без вказ╕вок парт╕йного кер╕вництва. Мемор╕али творилися переважно у пово╓нний час, а якщо й п╕зн╕ше, то прив’язувалися до якихось важливих дат. А тут 69-а р╕чниця розстр╕л╕в - Господи, ск╕льки вже часу спливло, та й дата не зовс╕м кругла… Що ж послужило поштовхом? П╕сля детальн╕шого вивчення цього питання можна назвати дек╕лька найголовн╕ших фактор╕в. По-перше, за останн╕ п’ять рок╕в сутт╓во зм╕нився кл╕мат в сусп╕льств╕ завдяки д╕яльност╕ ╤нституту нац╕онально╖ пам’ят╕. М╕сцев╕ таращанськ╕ кра╓знавц╕ ╕ без того не сид╕ли склавши руки, а тут додатковий поштовх! До того ж знайшлася критична маса небайдужих до теми людей. Скаж╕мо, дитинство Валентини Куклишин (одна з орган╕затор╕в акц╕╖) минуло недалеко в╕д яру, де в 1941 роц╕ в╕дбувалися розстр╕ли. Назавжди закарбувалися в пам’ят╕ розпов╕д╕ матер╕ та сус╕д╕в. А в зр╕л╕ роки нер╕дко переосмислю╓ш под╕╖ минулого, - Валентина тут не була винятком. ╤ ще один важливий фактор, пов’язаний з ╖╖ мамою: та п╕д час в╕йни була вивезена на примусов╕ роботи до третього Рейху, якщо точн╕ше - до Австр╕╖. Там вона потрапила до бауер╕в, як╕ виявилися дуже порядними людьми. Не перевантажували роботою, садовили за ст╕л разом ╕з собою, л╕кували, коли хвор╕ла, одним словом, ставилися, як до р╕дно╖ доньки. Отже, нав╕ть у п╕дфашистськ╕й ╢вроп╕ нацисти не змогли повн╕стю викор╕нити людян╕сть. Валентина запам’ятала, що мама все життя хот╕ла по╖хати до Австр╕╖ ╕ подякувати добрим людям, а ще запросити стареньких погостювати в Укра╖н╕. Мр╕ю не вдалося реал╕зувати - надто п╕зно прийшла горбачовська в╕длига. Зате донька зробила для себе висновок: треба посп╕шати творити добро, тим б╕льше, що нав╕ть одна добра справа може сутт╓во вплинути на ╕м╕дж ус╕╓╖ нац╕╖. А тут ще туристична по╖здка до ╤зра╖лю заставила глибше задуматися про укра╖нсько-╓врейськ╕ стосунки.
 
ВОДА КАМ╤НЬ ТОЧИТЬ…
 Простими ц╕ стосунки не назвеш, негативу у минулому було чимало. П╕днев╕льне становище укра╖нц╕в закарбувалося нав╕ть на таращанському пам’ятнику, встановленому п╕сля в╕йни на м╕сц╕ розстр╕л╕в. Тут дивним чином по╓дналася радянська ╕ ╓врейська символ╕ка, а текст взагал╕ приверта╓ увагу: «Здесь покоится прах еврейских и русских граждан, погибших от рук немецко-фашистских бандитов». Насправд╕ ж, другими за к╕льк╕стю розстр╕ляних були укра╖нц╕, що й зрозум╕ло: вони становили б╕льш╕сть населення Таращ╕, б╕льш╕сть в╕йськовополонених ╕ п╕дп╕льник╕в. Непорядно забувати про ╓врейськ╕ могили, про ╓врейську стор╕нку в ╕стор╕╖ таращанського краю, але робити вигляд, що на ц╕й земл╕ н╕коли не жили укра╖нц╕, також не годиться. На щастя, ╓ приклади зовс╕м протилежн╕. Скаж╕мо, вих╕дець ╕з Черн╕г╕вщини Аркад╕й Натар╕ус, тепер живе в ╤зра╖л╕. Чи не найважлив╕шою справою свого життя вважа╓ популяризац╕ю поетично╖ спадщини рано померлого черн╕г╕вського поета Леон╕да Тереховича. На батьк╕вщин╕ його мало знають, тому Аркад╕й Семенович багато робить для ув╕чнення пам’ят╕ земляка, який закликав людей жити по правд╕:

 Нам треба св╕домо ставати на муку,
 Порвать по живому, щоб вийти з п╕тьми.
 Лише б не забути свято╖ науки -
 В нелюдських умовах зостатись людьми…
 Леон╕д Терехович загинув майже так, як ╕ Василь Симоненко. Як один з перших рух╕вц╕в, був жорстоко побитий м╕л╕ц╕онерами, а через деякий час помер. Чомусь укра╖нц╕ про нього забули, а ось ╓врей-ем╕грант, у минулому також рух╕вець, пам’ята╓. Терехович був внуком «петлюр╕вського» поета, розстр╕ляного чек╕стами. Але саме громадянин ╤зра╖лю, не покладаючи рук, бореться за створення музею Тереховича в сел╕ Кучин╕вка, що на Черн╕г╕вщин╕. Коли у нас ╓ так╕ св╕тл╕ постат╕, як Аркад╕й Натар╕ус, то за майбутн╓ укра╖нсько-╓врейських стосунк╕в можна бути спок╕йним.
 
ВРЯТУВАВСЯ В╤Н ОДИН
 Ще на початку горбачовсько╖ в╕длиги таращанськ╕ кра╓знавц╕ розпочали записувати спогади деяких старожил╕в. Вдалося б╕льш-менш точно в╕дтворити картину розстр╕лу ╓вре╖в у таращанському Бабиному Яру. Першими н╕мц╕ розстр╕ляли ж╕нку з двома хлопчиками-близнятами рок╕в десяти. Д╕ти кричали, що не хочуть вмирати, але мати трималася мужньо. Достеменно в╕домо, що того ж дня втратив двох сестричок-близняток десятир╕чний Семенко Сел╕треник. А ще розстр╕ляли його 37-р╕чного тата ╕ 29-р╕чну маму. Тато був палко, н╕ - просто безмежно закоханий в математику ╕ блискуче викладав цей предмет в Таращанськ╕й середн╕й школ╕ №1.
 Зв╕дки в╕дом╕ так╕ подробиц╕? Справа в тому, що Семенков╕ дивом вдалося уникнути розстр╕лу - ╓врейськ╕ д╕ти ╕нколи залишали гетто, аби щось вим╕няти. Коли повертався назад, то пом╕тив силу-силенну н╕мц╕в ╕ пол╕ца╖в. Зрозум╕в, що це к╕нець. Не посп╕шаючи, аби не викликати п╕дозри, хлопчик д╕йшов до л╕су. Пот╕м переховувався у найближчих селах. Деякий час жив у м╕ст╕ Рокитному - його прихистила родина Петренк╕в. Понад два роки рано змужн╕лий Семен Сел╕треник був «поза законом». Навчився бути спостережливим, прокидався при найменшому шум╕, добре засво╖вши, що т╕льки пильн╕сть та обережн╕сть можуть врятувати його в╕д смерт╕. А в╕дразу п╕сля визволення Таращ╕ в╕н знайшов 20 золотих карбованц╕в, як╕ заховав перед втечею, ╕ передав ╖х на буд╕вництво танково╖ колони «Таращанський колгоспник». Як склалося дал╕ життя хлопчика? П╕сля в╕йни в╕н зак╕нчив в╕йськову музичну школу. З 1949 по 1951р╕к служив у музвзвод╕ полкового оркестру. Пот╕м зак╕нчив ╕нститут зв’язку в Одес╕, одружився. Н╕би все склалося непогано, але хто поверне коханих батьк╕в, сестричок, родич╕в? Щасливий порятунок дитини т╕льки п╕дкреслив глибину трагед╕╖ народу… Рок╕в двадцять тому м╕й батько, учитель Таращансько╖ середньо╖ школи №1, написав про нього статтю; тод╕ ж вони ╕ зустр╕чалися, але я, льв╕в’янин, мало знав про цю дружбу. П╕сля смерт╕ батька я вир╕шив розшукати Семена Михайловича. Виявилося, що в╕н прожива╓ в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, у великому м╕ст╕ на берез╕ Волги - Самар╕. Написав йому про створення парку ╕ отримав таку в╕дпов╕дь: «Дорогий Серг╕ю! Ваш батько був першим, хто описав т╕ траг╕чн╕ под╕╖. П╕сля його смерт╕ об╕рвався м╕й останн╕й зв’язок з Таращею. Тепер нема з ким листуватися- час не шкоду╓ н╕кого… Про Укра╖ну д╕знаюся з ╤нтернету, рад╕ю усп╕хам, тривожуся, коли д╕знаюся про ваш╕ негаразди, адже Укра╖на - це моя Батьк╕вщина… ╤ Таращу згадую ледь не щодня. ╤ ось що я скажу: рукотворний парк, створений м╕сцевими ентуз╕астами, - це справжн╕й подвиг! Передайте велике спасиб╕ ус╕м цим людям…»
 
В╤ДЧУЛИ СЕБЕ ╢ВРОПЕЙЦЯМИ
 Творячи мемор╕альний парк, цей сво╓р╕дний пам’ятник траг╕чним под╕ям Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, таращанц╕ в╕дчули себе ╓вропейцями ╕ працювали як ╓вропейц╕. Добрим орган╕затором виявила себе кор╕нна таращанка Валентина Куклишин - саме ╖╖ ум╕ння запалювати людей в╕д╕грало не останню роль, саме вона змогла п╕дключити до справи фах╕вц╕в: В╕тал╕я Кармана, Валентину В╕трогон, Яну Лемешко, Анатол╕я Кушн╕ра та багатьох ╕нших. Не вс╕ вони вих╕дц╕ з Таращ╕, скаж╕мо, кандидат б╕олог╕чних наук Анатол╕й ╤ванович Кушн╕р народився на Волин╕, а тепер мешка╓ в столиц╕. За плечима науковця великий досв╕д озеленення сакральних м╕сць у Н╕меччин╕ та Польщ╕. Ось так╕ люди долучилися до справи!
 В пам’ять про двох перших розстр╕ляних хлопчик╕в-близняток таращанц╕ посадили дв╕ топольки. Вони ж можуть символ╕зувати ╕ сестричок Семена Сел╕треника - п╕д час розстр╕лу ╖м було по два з половиною роки… Взагал╕, над концепц╕╓ю парку працювали довго - все задумано так, щоб тут пост╕йно, впродовж року, щось цв╕ло... Посадковим матер╕алом допомагали Богуслав, Кан╕в, Умань - це вже Валентина Куклишин постаралася, а п╕двезення орган╕зували брати Петро та Леон╕д Шерепенки. От ╕ ростимуть тепер в парку: бук л╕совий, платан кленолистий, липа серцелиста, дуб звичайний, ял╕вець козацький, обл╕пиха крушинова, барбарис звичайний ╕ барбарис Тунберга, хеномелес японський, тамарикс галузистий, гортенз╕я деревопод╕бна, виноград амурський, сн╕жнояг╕дник б╕лий, свидина криваво-червона, кущ╕ бузку ╕ ще багато-багато створених Богом прекрасних рослин. Якоюсь м╕рою це рослинне розма╖ття в╕добража╓ непоправн╕ людськ╕ втрати, бо не один талант тут загинув, не одне яскраве життя об╕рвалося в Глибокому Яру. Звичайно, красою новоствореного парку цього не компенсу╓ш. Та ще й через с╕м десятил╕ть… ╤ все ж таращанц╕ в╕дчувають, що парк потр╕бен. Культура пам’ят╕ й справд╕ може бути високоактивним в╕русом, якщо дати йому поштовх.
 
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 05.11.2010 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8452

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков