Так вже склалося, що, в╕дв╕дуючи громадськ╕ заклади для старих ╕ малих, пост╕йно чу╓ш не про досягнення та плани на майбутн╓, а про рутинн╕ житейськ╕ проблеми. Тож коли директор С╕мферопольського м╕ського дитячого будинку Олена Наб╕╓вна Тахтаба╓ва на перше з мо╖х запитань в╕дпов╕ла: «Мен╕ легше перерахувати, чого не треба, н╕ж що нам потр╕бно», я аж н╕як не здивувалася. Здивувалася п╕зн╕ше, коли побачила доглянутих, пристойно одягнених п╕дл╕тк╕в з моб╕льними телефонами, як╕ взялися провести мене з директорського каб╕нету до виходу. Н╕, Олена Наб╕╓вна не переб╕льшувала, цим д╕тям д╕йсно дуже багато потр╕бно, зважаючи на т╕, певно, ще радянськ╕ нормативи, зг╕дно з якими д╕вчатам на два роки вид╕ля╓ться тро╓ колготок ╕ дво╓ трусик╕в. Бо колготки ж тепер одноразов╕, а до того ж у с╕чн╕ не одягнеш т╕, як╕ потр╕бн╕ у вересн╕. Та ╕ пальта сьогодн╕ не в мод╕, вони, звичайно, ╓ (а раптом поц╕кавиться якась ком╕с╕я?), але ходять д╕вчата ╕ хлопц╕ у яскравих курточках, про як╕ у перел╕ку необх╕дного взагал╕ не згаду╓ться. Але Олена Наб╕╓вна, наймолодша у колектив╕ виховател╕в за в╕ком (хоча ╕ об╕йма╓ вже свою посаду 13 рок╕в), добре розум╕╓: вихованц╕ мають одягатися так, як ус╕ ╖хн╕ однол╕тки. Та й живуть вони не за гратами - навчаються у школ╕ разом з «домашн╕ми» д╕тьми. Тож нав╕що ╖м додатков╕ комплекси? В╕дома ситуац╕я ╕ з матрацами - вона порушувалася нав╕ть на колег╕╖ М╕н╕стерства прац╕ та соц╕ально╖ пол╕тики в ╢впатор╕╖. Нин╕шн╕ матраци - не радянськ╕, ╕ не можуть вони служити три роки н╕ в будинку для стареньких, н╕ для маленьких - продавлюються, розсовуються, рвуться. А крос╕вки? Вони взагал╕ «згорають» за к╕лька м╕сяц╕в. Ось чому без спонсор╕в - аж н╕як. ╤ це, враховуючи, що основн╕ статт╕ ф╕нансування ╓ захищеними. Так╕, як зарплата, ремонт, харчування. Останнього передбача╓ться майже 30 грн. на дитину щоденно. А побувала я у дитбудинку саме у розпал передвиборного «батьк╕вства» - коли кандидати в депутати щонайактивн╕ше виявляли сво╓ людинолюбство. Граф╕к ╖хн╕х в╕зит╕в був досить щ╕льний - аж черга утворилася. Спасиб╕, звичайно, за подарунки - ось, наприклад, один з останн╕х кандидат╕в у владоможц╕ подарував дитячому будинков╕ пилосос та накрив святковий ст╕л для «л╕тн╕х» ╕ «ос╕нн╕х» ╕менинник╕в. Але отака «еп╕дем╕я» доброчинства раз на п'ятир╕чку да╓ п╕дстави почуватися предметом для спекуляц╕й, ╕ це вже нав╕ть д╕ти розум╕ють. У той же час Олена Наб╕╓вна з╕ щирою вдячн╕стю розпов╕да╓ про допомогу гостей з Н╕меччини, як╕ з╕брали 5 тис. грн. на р╕зн╕ «при╓мн╕ др╕бнички», не передбачен╕ ф╕нансуванням: дзеркала та ╕нше обладнання для ванних к╕мнат, знаряддя для прибирання тощо. Вже багато рок╕в, без прив'язки до вибор╕в, допомага╓ дитбудинку директор торг╕вельно╖ ф╕рми «Русь» Володимир Рябошапко. Не забува╓ про д╕тей ╕ п╕дпри╓мець Володимир Кунцов, адже це - територ╕я ╕ його дитинства. Бо народився в╕н у будинку майже поряд. ╤ хоч, здавалося б, не зароста╓ «народна стежина» до дитячого будинку, залишаю його з якоюсь прикр╕стю на серц╕. Ну де це бачено, щоб д╕ти «табуном» святкували сво╖ дн╕ народження за к╕лька м╕сяц╕в до них чи п╕сля - бо, бачте, дяд╕ кандидату так ╖х раптом прив╕тати присп╕чило? Д╕тей щодня, щомит╕ треба любити й берегти, а не в╕д вибор╕в до вибор╕в... Тамара СОЛОВЕЙ.