Версiя для друку Обговорити в форумi

 Роман «Чорний ворон» відомого українського письменника Василя Шкляра захопив українських читачів. Він відтворює одну з найбільш драматичних і найбільш замовчуваних сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Наша розмова із Василем Шклярем – про його роботу над новим романом, про отаманшу Марусю і про ситуацію в Україні.
 – Пане Василю, перше питання – про політику. Ми з Вами спілкувалися напередодні виборів і ви прогнозували високі результати «Свободи». На чому ґрунтувався Ваш прогноз?
 – У «Свободи» постійно ростуть рейтинги, і не тільки на заході України. Величезні зрушення у цієї політичної сили і на півдні, і на сході країни. Я вважаю, що якщо «Свобода» набрала до 2 відсотків у центрі, на сході і на півдні держави, то це величезний успіх. Я пояснюю цей успіх насамперед тим, що у них виразна ідеологія. Настав час, що люди не хочуть голосувати за конкретних осіб, бо вони в них розчаровані, і доводиться обирати просто ідеологію. Найвиразніша ця ланка саме у «Свободи».
 Однак, для радикальних змін потрібна революція. Скільки б ми не говорили, що суспільство розчароване, втомлене, у ньому, у суспільстві, нагромаджується протест. І я думаю, якщо все так буде і надалі (а воно на краще і не показує), то назріє знову революційна ситуація, яка круто змінить нашу політику. Коли до влади прийдуть справжні патріоти, лише тоді будуть ті зміни, на які ми сподіваємося. Зараз поки що ні. Голосування в багатьох регіонах показують, що в тієї влади ще сильні позиції завдяки, насамперед , так званому сумнозвісному адміністративному ресурсові, проти якого немає особливих важелів.
 Зміни ж будуть відбуватися на революційній хвилі, але це буде десь через років два, а то ще й довше доведеться почекати. Такі революційні акції у нас в Україні відбуваються перманентно. Практика показує, що десь раз на п’ять років українці прокидаються. Був вибух на зрізі епох, я маю на увазі 90-ий рік. Потім було повне затишшя. Потім знов була антикучмівська велика акція «Україна без Кучми». Далі знов минув час і склалася Помаранчева революція. Звичайно, Майдан був потрібен. Українство заявило про себе на весь світ. Це був один із таких етапів. Так, він захлинувся, не привів до сподіваних результатів, але так часто буває, що революцією, її наслідками користуються негідники. Так спрацювало і цього разу. Але ми показали, що можемо гуртуватися і підніматися на такі масові акції.
 – Зараз у нас багато говориться про те, що історію України перепишуть. Що Ви думаєте про це?
 – Ми маємо багато досліджень, історичних правдивих творів. Ми їх мали і в минулому. Поганий політик Грушевський, але історик він блискучий. Але наших сьогоднішніх позицій ще мало, особливо якщо говорити про літературу. Звичайно, ми, письменники, шукаємо свої причини, свої сили. Я проводив паралель. Люди постояли на Майдані, а тепер кажуть, за що я стояв на Майдані, навіщо я мерз. Це виглядає дуже мізерно порівняно з тими молодими хлопцями, які йшли на смерть тільки заради однієї ідеї, коли вже не було ніякої надії на перемогу, і люди заради ідеї віддавали життя. А тут не хочуть померзнути. Уявіть собі тих молодих людей, а тим людям було щонайменше від 20 до 26 років. Чорному воронові було 24. Це були люди особливі, які свідомо йшли на смерть, яким хотілося жити. Сьогодні, коли мене запитують, чи є тепер такі люди відповідаю: немає.
 Про Табачника вже і говорити не варто, бо там усе зрозуміло. Ні, він не перепише історію. Це будуть такі дрібні смішні тимчасові потуги, які нічим кардинальним не завершаться, тому що історію не можна змінити. Люди завжди прагнутимуть до правди, і правду ні до якого каземату не посадиш. Правда завжди візьме гору.
 – До якого жанру Ви відносите свій роман «Чорний ворон»? Чи залишився живим його головний герой?
 – Це художній роман. Я дуже довго його носив, серйозно ставився до кожної подробиці. Я вивчав усе – до ниточки жіночої білизни. Один із журналістів зазначив, що у Шкляра навіть секс написаний на документальній основі. Це також любовний роман. Саме слово «роман» означає – це історія про кохання.
 Щодо того, чи загинув Чорний ворон. Якщо йти за логікою тієї боротьби, залишенці – це ті, що стояли на смерть, то, звісно, мав би загинути. Але люди не хочуть вірити у смерть героїв, вони хочуть, щоб вони виживали. Багато письменників мене просто просили – не вбивай його.
 – Звідки Ви черпаєте теми для своїх творів?
 – Складне питання. Я їх не шукаю, вони самі приходять. У літературі головне не що, а як написано. Останнім часом я хворію темою закритою – це повстанська боротьба 20-років минулого століття. Останній отаман на Черкащині загинув у бою у березні 30 років. Уже більше десятків років була радянська влада, а ті хлопці воювали. Я казав, що у «Чорному вороні» я виклався до дна і вже думав, що не буду повертатися до цих героїв. Я вже заанонсував новий роман про Богдана Хмельницького. Мене дуже приваблює постать Богдана Хмельницького. Якщо я колись цей роман напишу, то ми зможемо прийти і вклонитися могилі Богдана Хмельницького.
 Тоді я думав, що коли писатиму про один і той же період, є загроза самоповторів. Але постать Марусі мені дала поштовх. Я мушу про неї написати.
 – Тож наступний роман – про отаманшу Марусю?
 – Я кажу про молодість, і вже хочеться говорити про отамана Марусю. У нас був стереотип, що це чоловікоподібні жінки. Насправді це була маленька тендітна 16-літня дівчинка, яка очолила тисячний загін козаків: 300 кінних і 700 піших. Старші її брати отамани Соколовські загинули у 1919 році. Це дуже загадкові постаті, загадкова історія їхнього роду. Я зараз по крупинці збираю образ. Гине один брат, на його місце стає другий, і він гине, тоді отаманську шаблю підхоплює третій. Доля отаманші достеменно теж невідома. Нині відомі три її могили. Був такий випадок, коли відкрили труну, а там нічого, окрім записки: «Ангели вкрали». Насправді цю дівчину звали Саша. Вона взяла собі псевдонім Маруся. У її роду всі були ворожками. Вони ворожили, кидали на карти про долю Марусі. Карти вказали, що Маруся не загинула, вона дожила віку в Канаді. На користь того, що вона вижила, свідчать і факти. Ще у 80-роках чекісти на Житомирщині знайшли повстанську криївку, у якій була скриня з жіночим вбранням. Це була українська Жанна Д’Арк. Але французька Жанна Д’Арк не брала до рук зброю, а ця влучно стріляла. Я зустрівся із одним із чекістів, який знайшов криївку. Нині він банкір. Досі з ним я у ті піжмурки граюся. Але я думаю, що він мені допоможе з інформацією про Марусю.
 – Коли читачам очікувати новий роман?
 – Дуже важко прогнозувати. Зараз він на стадії нагромадження у мені того вибуху. Коли він почнеться – я не знаю. Я б хотів завершити, наприклад, наступного року, але я таких обіцянок ніколи не даю.
 – Як Ви ставитеся до свого читача, до його думок про Ваші твори?
 – Я дуже шаную свого читача, вважаю його співавтором і залишаю простір для власних висновків. Завжди їду до людей, які мене запрошують, які чекають. Мені приємно зустрічатися зі своїми читачами, бо це люди, які думають, так як я, які дивляться на світ тими ж очима, що і я. Звичайно, це дає певну енергію і бачиш: те, що ти робиш, багатьом не байдуже, і є сенс працювати далі.
 
Записала Ірина ДМИТРІВ.
http://zik.com.ua

В Україні оголошено збір коштів для зйомки національного блокбастера «Чорний ворон» за романом Василя ШКЛЯРА

 Про це повідомили на прес-конференції в УНІАН представники оргкомітету з підготовки та зйомок фільму - автор роману В.Шкляр, голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач, продюсери фільму Михайло Слабошпицький та Микола Кульчицький, письменник Валерій Нечипоренко та народний депутат України Олесь Доній.
 «Я переконаний, що цей принцип толоки, який пропонується для збору коштів з фінансування проекту - виграшний. Ми зберемо ці кошти», - сказав М.Слабошпицький, зазначивши, що бюджет фільму становитиме щонайменше 20 млн. грн.
 На думку М.Кулдьчицького, ідея зйомки фільму про повстанську боротьбу українців проти більшовицької окупації у 20 роках минулого століття може об’єднати українське суспільство. «Я впевнений, що всі середовища - політичне, громадські організації, всі, хто хоче жити в свободі, з українською гідністю, будуть нам допомагати», - вважає він.
 У свою чергу В.Нечипоренко додав, що одночасно для забезпечення повного обсягу необхідного фінансування також будуть використовуватися традиційні західні технології залучення коштів. «Ми плануємо, можливо, вперше в Україні в повній мірі застосувати західні, голлівудські технології із залучення коштів. Ми будемо застосовувати тендерний принцип підбору кадрів в знімальну групу, починаючи з режисера. Ми будемо на конкурсній основі обирати інвесторів та рекламодавців», - пояснив він.
 «Я думаю, що початок зйомок продиктує динаміка збору коштів. Мені здається. Що на 7-10 мільйонах можна починати знімати стрічку», - припустив автор роману В.Шкляр. За його словами, ідея створення кіно виникла після презентації роману, появу якого дуже схвально сприйняла читацька аудиторія.
 У свою чергу С.Тримбач наголосив, що йдеться про зйомку національного фільму комерційного характеру. «Треба робити класний фільм, орієнтований на не стільки на фестивальний успіх, скільки на масову аудиторію. Я сподіваюсь, що робота над фільмом стане насправді народним проектом і зацікавить українських кінематографістів», - вважає він.
 «Зараз йдеться не просто про створення фільму. Йдеться про культурний опір та культурну боротьбу. І ті, хто навіть за нинішніх умов, коли при владі дійсно російські націоналісти і їм не подобається українська мова, українська культура, українська історія, то повинно пройти зараз переусвідомлення людей щодо підтримки всього українського. І цей протест мусить виливатися в Україні в дуже яскраві і дуже якісні культурні продукти», - резюмував О.Доній.
 Довідка УНІАН. Роман «Чорний ворон» В.Шкляра одразу після свого виходу в світ в 2009 році був визнаний українським бестселером.
 Роман розповідає про одну з найдраматичніших сторінок української історії - про збройну боротьбу українців (повстанців Холодного Яру) проти більшовицької влади у 20-х роках ХХ століття. Книжка вийшла одночасно у двох видавництвах: «Ярославів Вал», в якому виграла конкурс на кращий історичний роман і «Клуб сімейного дозвілля». Письменник працював над книжкою 13 років.
 В.Шкляра («Тінь сови», «Ностальгія», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана» та ін.) називають одним із найпопулярніших письменників, а ще - «містичним» письменником. У нього чимало літературних премій. Проте найулюбленіша - «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».
 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 19.11.2010 > Тема "Урок української"