Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 26.11.2010 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#48 за 26.11.2010
ВЕЛИКИЙ ГОЛОД У КРИМУ

 Про Голодомор 1932—1933 рок╕в в Укра╖н╕ нин╕ говорять ╕ пишуть багато. Голод 30-х рок╕в, який забрав м╕льйони людських житт╕в, безперечно, ╓ одн╕╓ю з найстрашн╕ших трагед╕й XX стол╕ття й водночас одним ╕з найжахлив╕ших злочин╕в, ско╓них радянським режимом.
 В╕ддаючи данину пам’ят╕ загиблим у той страшний час, варто згадати ╕ про голод початку 1920-х рок╕в, який за масштабами та насл╕дками був також жахливим.
 Як ╕ Голодомор 1930-х рок╕в, голод 1921—1923 рок╕в був насл╕дком людиноненависницько╖ пол╕тики радянського кер╕вництва. Так, якщо за пер╕од 1918—1919 рок╕в орган╕зован╕ б╕льшовиками продовольч╕ загони вилучили в селян 107,9 млн. пуд╕в продовольства, то в 1920—1921 роках рекв╕зован╕ в с╕льських труд╕вник╕в «надлишки» становили 367 млн. пуд╕в. Ус╕ ц╕ заходи влади спричинили до того, що селяни почали вирощувати р╕вно ст╕льки, ск╕льки ╖м було потр╕бно самим, аби не померти з голоду.
 Як насл╕док, коли в 1921 роц╕ п╕сля суворо╖ зими вдарила посуха, жител╕ б╕дуючих областей просто не мали де роздобути продовольства. Голод охопив 35 губерн╕й ╕з населенням 90 млн. чолов╕к. Гуман╕тарна катастрофа, що почалася б╕ля Поволжя, поширилася на всю Л╕вобережну Укра╖ну, Центрально-Чорноземний район, частину Уралу.
 Страшна б╕да не оминула ╕ багатостраждальну кримську землю. У пер╕од ╕з 1920-го по 1922 р╕к на п╕востр╕в упала низка кл╕матичних катакл╕зм╕в, серед яких були страшна посуха 1921 року, за нею — навала сарани й затяжн╕ заливн╕ дощ╕. Вл╕тку 1921 року внасл╕док посухи в Криму загинуло 42% пос╕в╕в, дв╕ третини велико╖ рогато╖ худоби, а вц╕л╕л╕ пос╕ви давали лише к╕лька пуд╕в ╕з десятини.
 Додаткову причину для голоду створювала висока концентрац╕я на територ╕╖ п╕вострова частин Червоно╖ арм╕╖, постачання яких зд╕йснювалося виключно за рахунок м╕сцевих жител╕в. Щоб забезпечити себе продовольством, окрем╕ червоноарм╕йськ╕ загони займалися грабунками. Тяжке становище, яке склалося, пог╕ршувала безграмотна пол╕тика влади, що ╕гнорувала м╕сцев╕ умови, була нац╕лена на «подолання» кризи шляхом гр╕зних розпоряджень, розстр╕л╕в та конф╕скац╕й.
 Ще одн╕╓ю причиною майбутньо╖ катастрофи був режим надзвичайного стану, встановлений у Криму в╕дразу ж п╕сля приходу б╕льшовик╕в восени 1920 року, внасл╕док чого населення не змогло по╖хати в сус╕дн╕ област╕ й було, по сут╕, приречене на неминучу загибель.
 П╕сля л╕кв╕дац╕╖ П╕вденного фронту на п╕востров╕ залишалося багато оф╕цер╕в та солдат╕в Б╕ло╖ арм╕╖, як╕ пов╕рили об╕цянкам про амн╕ст╕ю, що ╖х дало напередодн╕ радянське командування; цив╕льних ╕ в╕йськових чиновник╕в, б╕женц╕в. На думку б╕льшовицького кер╕вництва, вс╕ ц╕ люди становили джерело потенц╕йно╖ загрози. В╕доме висловлювання тод╕шнього голови Кримревкому Бели Куна:
 «...Крим — це пляшка, з яко╖ жоден контрреволюц╕онер не вискочить».
 Точна к╕льк╕сть жертв жахливо╖ бойн╕ всл╕д за цим навряд чи коли-небудь буде в╕дома. Називають р╕зн╕ цифри: в╕д 20 до 120 тисяч. Масов╕ вбивства тривали щонайменше до травня 1921 року, проте заборона на в╕льне перем╕щення для жител╕в п╕вострова збер╕галася й п╕сля згортання ц╕╓╖ м’ясорубки.
 Продрозверстка, скасована Х з’╖здом РКП (б) у березн╕ 1921 року, тривала в Криму до червня. При цьому вилучення в населення продовольства проводилося у фантастичних масштабах: постановою Кримревкому було затверджено так╕ обсяги продрозверстки на 1921 р╕к: 2 млн. пуд╕в продовольчого хл╕ба, 2,4 млн. пуд╕в кормових культур, 80 тис. гол╕в велико╖ ╕ мало╖ худоби, 400 тис. пуд╕в фуражу. Навесн╕ 1921 року як надлишки вилучали нав╕ть пос╕вний фонд.
 У листопад╕ 1921 року в Криму було заф╕ксовано перш╕ випадки смерт╕ в╕д голоду. За пер╕од ╕з листопада по грудень загинуло близько 1,5 тис. чолов╕к. Голод швидко охопив м╕ста ╕ степову частину п╕вострова. Спираючись на явно завищен╕ дан╕ кримсько╖ влади (у Москву допов╕ли, що отримано врожай 9 млн. пуд╕в зерна, тод╕ як, фактично, було з╕брано лише 2 млн. пуд╕в), центр довго в╕дмовлявся визнавати п╕востр╕в голодуючим районом. Звернення кримчан у столичн╕ ╕нстанц╕╖ залишалися без в╕дпов╕д╕: ╖хн╕ пристрасн╕ благання й заклики про допомогу тонули в бюрократичн╕й тяганин╕.
 Т╕льки 16 лютого 1922 року, коли в╕д голоду вже померло багато тисяч, на зас╕данн╕ презид╕╖ ВЦВК Кримську РСР визнали районом, охопленим голодом. Але нав╕ть п╕сля цього Наркомат продовольства РРФСР встановив для кримського села продподаток на 1,2 млн. тонн зерна. Причому селянам забороняли зас╕вати поля.
 Внасл╕док чого в травн╕ 1922 року в Криму голодувало вже понад 400 тис. чолов╕к, ╕з яких 75 тисяч померли голодною смертю. ╤нформац╕йн╕ зведення тих рок╕в рясн╕ли пов╕домленнями про самогубства на грунт╕ голоду ╕ масове людо╖дство. Так, у Бахчисара╖ м╕л╕ц╕я заарештувала с╕м’ю циган, яка зар╕зала чотирьох д╕тей ╕ з ╖хнього м’яса зварила суп. У Карасубазар╕ (нин╕ – м. Б╕лог╕рськ) мати зар╕зала свою шестир╕чну дитину, зварила ╖╖ й почала ╖сти разом ╕з 12-р╕чною дочкою. Ж╕нку заарештували, ╕ на допит╕ в м╕л╕ц╕╖ вона збожевол╕ла. П╕сля в╕дправки в л╕карню ж╕нка померла. Дитяче засолене м’ясо знаходили всюди. У тому ж таки Карасубазар╕ м╕л╕ц╕я виявила склад, на якому було знайдено 17 засолених труп╕в, переважно д╕тей.
 Ось що згадував про той час видний радянський учений-б╕ох╕м╕к В.Кретович: «...Це були роки страшного голоду в Криму — нав╕ть траплялися випадки людо╖дства. Пам’ятаю, в м╕сцев╕й газет╕ було пов╕домлення, що в С╕мферопол╕ встановили факт торг╕вл╕ пир╕жками з людського м’яса. Я на власн╕ оч╕ бачив, як ж╕нка ╖ла сире м’ясо дельф╕на. Люди помирали з голоду прямо на вулицях. Коли я йшов вранц╕ до школи, то зустр╕чав в╕з, у якому везли трупи людей, що померли в╕д голоду прямо на вулиц╕. ╥х везли на братський цвинтар…»
 Не менш шокуюч╕ подробиц╕ наводить у сво╖х спогадах дочка царського генерала М.Квашн╕на-Самар╕на: «Навколо був страшний голод. Татари ╖ли кот╕в, собак ╕ нав╕ть трупи людей. Ми харчувалися лободою та цибулею з нашого саду... Одного разу до мене п╕д╕йшла маленька д╕вчинка — донька нашо╖ сан╕тарки — ╕ сказала ╕з захопленням: «Сестрице, яке смачне людське м’ясо я ╖ла!» <...> А то приб╕гла до мене наша татарка Айша й запитала, чи не хочу я подивитися на ж╕нку, яку розстр╕лювали за людо╖дство, але вона врятувалася тим, що впала, прикинувшись мертвою: ╖╖ поранили т╕льки в руку. Вигляд ц╕╓╖ татарки справляв жахливе враження: це був скелет з╕ зв╕рячим виразом, з очима, як╕ гор╕ли злобою...»
 Член секц╕╖ Помголу (центральна ком╕с╕я допомоги голодуючим при ВЦВК п╕д головуванням М.Кал╕н╕на) ╤.Крамник св╕дчив про те, що в╕дбува╓ться у С╕мферопол╕: «циганська слоб╕дка, населена циганами, майже вся вимерла. Моторошно ходити безлюдними вулицями. Безл╕ч голодних д╕тей тиняються м╕стом ╕ п╕дбирають покидьки; тужливо-благаюче «дядьку, дай хл╕бця» не вщуха╓ н╕ на хвилину. Населення звикло до картин голоду. На базар╕ в С╕мферопол╕ помира╓ молодий татарин, його передсмертний стог╕н губиться у вигуках торговц╕в та покупц╕в, як╕ байдуже в╕двертаються в╕д помираючого».
 18 лютого 1922 року «Правда» писала: «Фунт хл╕ба в Алупц╕ кошту╓ до 160 000 руб. Ус╕ жахи Поволжя ╓ в Криму: повн╕стю з’╖дено всю худобу й коней, с╕льське населення покида╓ сво╖ житла ╕ наводню╓ м╕ста, в╕дсоток смертност╕ прогресивно зроста╓. На шосейних дорогах Севастополь — С╕мферополь — ╢впатор╕я, у м╕стах, на вулицях ╕ б╕ля вокзал╕в валяються трупи... та залишен╕ матерями д╕ти».
 Л╕карн╕ п╕вострова були переповнен╕ голодуючими, як╕ помирали в╕д виснаження. У 1921—1922 роки в самому т╕льки Феодос╕йському пов╕т╕, за оф╕ц╕йною статистикою, голодувало 49 тис. чолов╕к. У Севастопол╕ голодувало понад 37 тис. чолов╕к. Упродовж першого п╕вр╕ччя 1922 року в╕д голоду загинув 18191 чолов╕к.
 «У р╕зних частинах м╕ста Севастополя, — пов╕домлялося в добовому зведенн╕ НК в╕д 18 лютого 1922 р., — лежать трупи, яких не прибирають по двох д╕б. Обивател╕, що проходять повз трупи, посилають прокльони Радвлад╕. Смертн╕сть на грунт╕ голоду день у день зб╕льшу╓ться, наприклад за минулу добу було 20 випадк╕в голодно╖ смерт╕. ╥х (мертвих. — Д.С.) ховають без жодно╖ ре╓страц╕╖ ╕ без обряд╕в». Першого червня 1922 р. севастопольська газета «Маяк комуни» писала: «Це був не просто голод, це голод, що веде до вимирання ц╕лих селищ ╕ безумства людо╖дства».
 На л╕то 1923 року к╕льк╕сть жител╕в п╕вострова, як╕ загинули голодною смертю, перевищила 100 тисяч чолов╕к.
 Не можна сказати, що влада зовс╕м н╕чого не робила для боротьби з цим лихом. Першого грудня 1921 р. було створено Центральну республ╕канську ком╕с╕ю допомоги голодуючим (КримПомгол), яка впровадила низку податк╕в, провела зб╕р добров╕льних пожертвувань, орган╕зувала пункти харчування.
 На початок 1922 року КримПомголом для голодуючих було закуплено 30 тис. пуд╕в хл╕ба всередин╕ кра╖ни ╕ 60 тис. пуд╕в за ╖╖ межами, 20 тис. пуд╕в зернофуражу. У травн╕ 1922 року на утриманн╕ КримПомгола перебували 200 тисяч голодуючих. За весь 1922 р╕к ком╕с╕я видала 1 481 127 пайк╕в.
 Допомогу голодуючим надавали ╕ закордонн╕ орган╕зац╕╖, насамперед Американська адм╕н╕страц╕я допомоги (АРА). АРА в╕дкрила 700 ╖далень по всьому Криму. Як дар в╕д народу США голодуючому населенню було пожертвувано 1 млн. 200 тисяч пуд╕в продукт╕в. Станом на перше вересня 1922 року американц╕ годували 117 276 тисяч дорослих, 42 293 дитини, 3100 хворих.
 Кр╕м АРА, допомогу голодуючим також надавали М╕жнародний ком╕тет роб╕тничо╖ допомоги голодуючим у Радянськ╕й Рос╕╖ при Ком╕нтерн╕ (М╕жробпомгол), м╕жнародне товариство «Верельф», ╓врейський «Джойнт», м╕с╕╖ Фр╕тьофа Нансена, Папи Римського, американськ╕ квакери, н╕мецьк╕ менон╕ти, закордонн╕ кримськотатарськ╕, мусульманськ╕ благод╕йн╕ товариства. Тим часом реальн╕ результати д╕яльн╕сть ус╕х перел╕чених орган╕зац╕й почала давати лише з кв╕тня 1922 року, коли на територ╕╖ п╕вострова голодною смертю вже померло багато десятк╕в тисяч жител╕в.
 Штучно створений голод 1921—1923 рок╕в мав для Криму во╕стину катастроф╕чн╕ насл╕дки. Населення п╕вострова зменшилося ╕з 719 531 до 569 580 чолов╕к. У запуст╕нн╕ опинилися багато населених пункт╕в. У Карасубазар╕ чисельн╕сть жител╕в упала на 48%, у Старому Криму — на 40,8, Феодос╕╖ — на 35,7, у Судакському район╕ — на 36%, багато с╕л г╕рського Криму вимерли повн╕стю. Остаточно подолати насл╕дки голоду вдалося лише до середини 1920-х рок╕в.
 Таким чином, п╕сля зак╕нчення Громадянсько╖ в╕йни Крим пережив справжню катастрофу, яка забрала б╕льше житт╕в, н╕ж п╕востр╕в втратив за вс╕ попередн╕ роки. Попереду був нетривалий пер╕од в╕дносного благополуччя ╕ затишшя, що скоро зм╕ниться новими потряс╕ннями.
 
Дмитро СОКОЛОВ.
 http://www.dt.ua/3000/3150/70718/
 *   *   *
(Автор висловлю╓ подяку досл╕днику проблем ╕стор╕╖ Громадянсько╖ в╕йни в Криму, члену Сп╕лки рос╕йських, укра╖нських ╕ б╕лоруських письменник╕в Автономно╖ Республ╕ки Крим В’ячеславу Заруб╕ну).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 26.11.2010 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8514

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков