Версiя для друку Обговорити в форумi

Глас народу

 Цього тижня на імпровізовану (бо редакція й досі опечатана) планірку «Кримської світлиці» у відому усім «світличанам» привокзальну артеківську будівлю завітав голова Кримського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів А. Й. Іванов (на фото). Анатолій Йосипович передав для редакційної бібліотеки (отже, скоро «Світлиця» відчиниться?) останнє, цьогорічне видання книги Ф. Моргуна «Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу», підтримав наш невеличкий (залишилося восьмеро) колектив добрим, дружнім словом і попросив розмістити хоча б в Інтернеті деякі ветеранські заяви з приводу наших наболілих українських проблем.
 До книги визначного українця Ф. Т. Моргуна, яка мала б стати настільною для кожного, кому болить наша українська доля, ми ще повернемося. А сьогодні на прохання А. Й. Іванова публікуємо звернення українських ветеранів на захист державної мови.
 
 Голові Верховної Ради України Литвину В.М., народним депутатам України, громадсько-політичним діячам
 та українському народу щодо недопущення реалізації антиконституційного законопроекту №1015-3 «Про мови в Україні»
 
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
 Всеукраїнське об’єднання ветеранів (ВОВ) нараховує у своїх рядах понад мільйон фіксованих членів - учасників бойових дій, ветеранів війни і праці, воїнів УПА, інвалідів війни та інших категорій пенсіонерів, у тому числі Збройних Сил України. Об’єднання має свої відділення у всіх областях України і є одним із найбільших та впливових громадських організацій у державі.
 Всеукраїнське об’єднання ветеранів вкрай занепокоєне й висловлює протест проти намагань україноненависників остаточно розчленити українську націю шляхом поділу України за мовним принципом з подальшою ліквідацією державного статусу української мови і перетворення її у губернію новітньої Російської імперії. Процеси русифікації вже набирають обертів на півдні України і не тільки.
 Саме таку логіку ми вбачаємо у діях тих політиків, які настирливо і цинічно збурюють суспільство, порушують політичну стабільність неіснуючою проблемою утисків російської мови і просувають ідею двомовності України, що може призвести до розколу нашої держави. У той же час є очевидним і незаперечним, що в дійсності необхідно захищати державну українську мову, бо переважна більшість книг, газет, журналів, каналів українського телебачення є російськомовні. У законодавчому органі держави Україна значна частина депутатів демонстративно ігнорують українську мову, а депутати комуністи на лацканах носять знак депутата неіснуючої держави - колишньої імперії СРСР.
 Свій божевільний намір регіонали разом з депутатами-комуністами втілюють у життя шляхом зареєстрованого у Верховній Раді проекту №1015-3 «Про мови в Україні», авторами якого є О. Єфремов, П.Симоненко, С. Гриневецький. Вводячи поняття регіональної мови, проект Закону ще більше погіршує функціонування української мови, як державної.
 «Це при тому, що Конституція України 1996 року (ст.10) на найвищому законодавчому рівні закріпила статус української мови як єдиної державної і всі решта законів повинні відповідати цій конституційній нормі. Згаданий законопроект також протирічить чинному Закону «Про мови в УРСР», ухваленому в 1989 p., який утверджує українську мову як державну. Крім того, слід зауважити, що в українському суспільстві тенденція до утвердження державної мови істотно збільшилася, а проект Закону «Про мови в Україні» намагається її звести нанівець.
 Мабуть, для всіх є очевидним, що нинішня влада діє не за законами країни. Підтверджень тому безліч: здача Севастополя, формування антиукраїнської більшості у Верховній Раді, наступ на демократію, утиски свободи слова, скасування екзамену з української мови при вступі в аспірантуру та кандидатського екзамену з української мови, що є протиправним та не відповідає вимогам Конституції України.
 Законопроект народних депутатів О. Єфремова, П. Симоненка, С. Гриневецького «Про мови в Україні» із того ж розряду беззаконня. Він входить у протиріччя з Конституцією України, рішенням Конституційного Суду «Про державний статус української мови», ухваленим 14 грудня 1999 p., яким визнано, що в українському законодавстві поняття державна (офіційна) мова має єдине значення: «Мова, якій державою надано правовий статус обов’язкового засобу спілкування в публічних сферах суспільного життя в Україні». Особливу увагу звертає на себе офіційне тлумачення Конституційним Судом статті 10-ї Конституції України: «Українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом». Конституційний Суд тоді відзначив, що українська мова символізує державотворчу роль української нації і є невід’ємним атрибутом поняття «конституційний лад», змінювати який може тільки народ шляхом всеукраїнського референдуму.
 Зазначений законопроект цинічно перекручує засади Європейської Хартії регіональних мов, цілком руйнує мовно-культурну практику, що склалася у світовому суспільстві. Нівелюючи Європейську Хартію, автори законопроекту порушують її основний принцип, який стверджує, що захист мов меншин не повинен відбуватися за рахунок звуження застосування офіційної державної мови. Зокрема, в Хартії йдеться про захист мов, які зникають і яким потрібна державна підтримка. Перелік таких мов Хартією чітко визначений. Російська мова там не значиться, оскільки має всі засади для свого розвитку і в Російській Федерації, і поза її межами. Натомість українську мову століттями винищували і, як бачимо, не зникла ця загроза і нині, якщо Закон «Про мови в Україні» буде ухвалено Верховною Радою.
 Європейську Хартію підтримки регіональних мов та мов національних меншин промосковські шовіністичні групи в Україні використовують всупереч її духові й букві, з метою витіснення української мови із суспільного життя та роздмухування міжнаціональних конфліктів на мовному підґрунті. Натомість Генеральний Секретар Ради Європи Террі Девіс 20 квітня 2009 року у своєму публічному виступі застеріг європейську спільноту від викривленої трактовки Європейської Хартії регіональних мов, підкресливши, що завданням Хартії є: «Збереження політичної стабільності при територіальній цілісності». Не випадково у Хартії регіональних мов та мов національних меншин зазначається: «Зменшення конфліктного потенціалу міжмовних стосунків передбачає не тільки безперешкодне використання говірок усіх національних спільнот, але й створення сприятливих умов для реалізації об’єднавчого потенціалу державної мови».
 Тож не випадково Вчена рада Інституту української мови Національної Академії Наук України та Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні нещодавно надали Верховній Раді України негативні експертні оцінки законопроекту №1015-3 «Про мови в Україні». Таким чином, приходимо до висновку, що захист української мови потрібний уже на міжнародному рівні, зокрема, таких впливових організацій, як ООН, Рада Європи, ЮНЕСКО.
 Всеукраїнське об’єднання ветеранів, керуючись Ухвалою VII з’їзду BOB, звертається до Вас, вельмишановний Володимире Михайловичу, до впливових політиків, народних депутатів України, авторитетних громадських діячів, до українського народу з пропозицією вимоги публічно засудити законопроект №1015-3 «Про мови в Україні», не допустити його реалізації, як правового акту, що на мовному підґрунті руйнуватиме політичну стабільність у суспільстві та породжуватиме регіональний сепаратизм у державі.
 Ми також наголошуємо, що цим антидержавницьким, шовіністичним законопроектом впроваджується право на засоби зросійщення українців, що є злочином, якому назва — лінгвоцид. З цього приводу у 1995 році Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції «Про підтримку культури корінних народів» надала чотири основні ознаки лінгвоциду корінних народів: занепад рідної мови корінної нації, винищення рідномовної школи, руйнація національної церкви та ігнорування рідномовної книги.
 Вважаємо доцільним нагадати, що 19 жовтня 2010 р. зусиллями патріотичної громадськості сформовано Всеукраїнську координаційну Раду захисту української мови. До складу цієї ради ввійшли основні фахові науково-дослідницькі центри, дотичні до проблеми націєтворення, громадські організації національно-патріотичного спрямування та впливові громадські формування української діаспори. Всеукраїнське об’єднання ветеранів є одним із засновників цієї громадської організації, що ставить метою мобілізацію всіх дієвих засобів щодо відстоювання єдиного державного статусу української мови.
 Ми, ветерани-патріоти, усвідомлюємо небезпеку, яка визріває для української нації та її держави, тому готові до найрішучіших протестних дій, так як далі нам втрачати нічого.
 З повагою,
 Голова Всеукраїнського об’єднання ветеранів
 В. О. ГУМЕНЮК.
28 жовтня 2010 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 03.12.2010 > Тема "Резонанс"