Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 17.12.2010 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 17.12.2010
У ПОШУКАХ НЕ╤СНУЮЧОГО

Про культуру ╕ халтуру...
 
 Дума╓ться, патр╕отами не народжуються. Цю людську чесноту разом з родиною прищеплю╓ держава. У багатьох кра╖нах стало╖ демократ╕╖ зм╕на влади не призводить до кор╕нних зм╕н у ставленн╕ до власно╖ культури, ╕стор╕╖ чи мови й це вихову╓ у громадян почуття приналежност╕ до свого народу, сво╓╖ нац╕╖. Можливо, колись до цього прийдемо ╕ ми. На жаль, зараз – все не так, принаймн╕, у межах укра╖нського м╕ста Севастополь. Його й укра╖нським назвати важко: замало державно╖ символ╕ки. Укра╖нськ╕ прапори, якщо й видн╕ються де╕нде, то обов’язково у пар╕ з прапором м╕ста, або ж у об╕ймах рос╕йського триколора. Г╕мн Укра╖ни звучить вкрай р╕дко, х╕ба що, коли при╖здить Президент держави. Решта урочистостей проходять п╕д затверджений м╕сцевими депутатами г╕мн м╕ста, за мелод╕╓ю якого, як в╕домо, вгадуються слова: «Севастополь, Севастополь – гордость русских моряков».
 У м╕ст╕ перебувають й укра╖нськ╕ моряки, яких цей п╕дтекст, звичайно ж, зач╕па╓, проте цим н╕хто й н╕коли не переймався. Ми лояльн╕ ╕ толерантн╕: нехай ╕ншим у нашому дом╕ буде комфортно, а нам вже – як прийдеться. Такий стан речей не сприя╓ вихованню у мешканц╕в м╕ста поважного ставлення до власно╖ держави.
 Нещодавно довелося мен╕ в╕дв╕дати одну вельми поважну установу. На ст╕н╕ б╕ля приймальн╕ кер╕вника я прочитала р╕шення м╕ськради про те, коли та за яких обставин може звучати г╕мн м╕ста, але не в╕днайшла в╕домостей, коли ма╓ виконуватися г╕мн держави.
 Задля чого я про все це пишу? Напевне, щоб виправдати фах╕вця в╕дд╕лу охорони пам’яток культури Св╕тлану Марк╕вну Шевченко, яка вчора в╕дмовилася в╕дпов╕сти на запитання, чи буде поновлена пам’ятна дошка укра╖нськ╕й сп╕вачц╕ Оксан╕ Петрусенко, урочисто в╕дкрита на ст╕н╕ театру ╕м. Луначарського 5 лютого поточного року й розбита вщент вандалами через два м╕сяц╕.
 Спочатку мен╕ не в╕дчиняли вх╕дн╕ двер╕, п╕д якими я к╕лька хвилин безусп╕шно тиснула на кнопку дзв╕нка. Спод╕ваючись бодай на крихту лояльност╕ чи розум╕ння, я д╕стала посв╕дчення журнал╕ста Газетно-журнального видавництва М╕н╕стерства культури Укра╖ни й приставила його до шибки в╕кна, доводячи ж╕ночц╕, яка сид╕ла за столом поруч, що не зовс╕м чужа для галуз╕ культури. Остання, прийнявши мене за прац╕вника М╕н╕стерства, таки в╕дчинила двер╕ й показала, де шукати потр╕бного мен╕ фах╕вця.
 Зайшовши до к╕мнати, я побачила тенд╕тну ж╕нку з обличчям Зевесово╖ орлиц╕, яка не п╕дн╕маючи в╕д столу голови, прошип╕ла: «Ну?!»
 Починаю викладати запитання, але пан╕ безапеляц╕йно перерива╓: «Я не собираюсь отвечать на вопросы о вещах несуществующих. Никакой памятной доски не было, а значит, и восстанавливать нечего. Не мешайте работать!»
 Ж╕нка п╕двелася й красномовно вказала рукою на двер╕. Вже вийшовши назовн╕ та проходячи повз в╕кно, за яким залишилася брутальна пан╕, я побачила, як вона рвучко натягу╓ на в╕кно жалюз╕, хоч годинник показував 14-ту. Що ж так розлютило головного фах╕вця «культурного» в╕дд╕лу?
 Варто додати, що я не одразу прибула за ц╕╓ю адресою. Спочатку я телефонувала до управл╕ння культури м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ й мала розмову з заступником начальника Людмилою Богатирьовою, яка й в╕дправила мене до вищезгадано╖ установи, запевнивши, що найфахов╕шу в╕дпов╕дь я отримаю саме там. Тож, п╕сля аж занадто фахового прийому ╖╖ п╕длегло╖, я знову повертаюся до м╕ського управл╕ння культури, розташованого на т╕й таки ж вулиц╕ Сов╓цьк╕й (топон╕м╕ка в нас дов╕чно незм╕нна, як ╕ культура прац╕вник╕в культури, даруйте за вимушену тавтолог╕ю).
 Побачивши мене, пан╕ Богатирьова робить кругл╕ оч╕. Пояснюю, що посилання на заступника начальника управл╕ння культури у в╕дд╕л╕ охорони пам’яток того ж таки управл╕ння не мало усп╕ху. Як виявилося, аби мене прийняли належним чином, мав ще бути додатковий дзв╕нок в╕д Богатирьово╖ особисто пан╕ Шевченко. Принаг╕дно нагадую про Закон про ╕нформац╕ю та обов’язок будь-якого чиновника надавати ╖╖ безперешкодно, якщо вона не явля╓ться конф╕денц╕йною. Пан╕ Богатирьова погоджу╓ться й каже, що мен╕ краще звернутися особисто до начальника управл╕ння культури Тетяни З╓н╕но╖, бо саме вона достеменно зна╓ тонкощ╕ справи, яка мене ц╕кавить. Зараз у не╖ нарада, а п╕сля ╖╖ зак╕нчення можна розраховувати на розмову.
 Дочекавшись к╕нця наради, я й справд╕ була запрошена до каб╕нету начальника управл╕ння. Тетяна В╕ктор╕вна З╓н╕на вибачилася перед╕ мною за нечемн╕сть пан╕ Шевченко, в╕дзначивши, що остання, на жаль, ма╓ таку ваду й проявляла ╖╖ вже неодноразово. Що ж до само╖ пам’ятно╖ дошки, то поновлюватися вона не буде, бо, як виявля╓ться, ╖╖, як тако╖, не ╕снувало. Тобто, те щось, прилаштоване на ст╕н╕ театру ╕м. Луначарського, урочисто в╕дкрите на м╕тингу з нагоди 110 р╕чниц╕ з дня народження знаменито╖ укра╖нсько╖ сп╕вачки 5 лютого поточного року, не назива╓ться пам’ятною дошкою. Встановили ╖╖ на пропозиц╕ю тод╕шнього заступника голови м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ Володимира Казар╕на в обх╕д р╕шення м╕ськради та консультативно╖ ради. Й це ще не все: матер╕ал, з якого був зроблений барель╓ф сп╕вачки (г╕пс) також не в╕дпов╕да╓ ╕снуючим чинним нормам. А, отже, те, що тод╕ так урочисто в╕дкривали, було макетом, а не пам’яткою культури. Саме через те ре╓страц╕╖ не було зроблено, а значить, ╕ охороняти було н╕чого. Вандал╕в, як╕ розтрощили вщент ту дошку, н╕хто не шукав, бо, мовляв, вона могла й сама впасти. Це вже пот╕м ╖╖ й справд╕ добили. Але поновлювати н╕чого не будуть.
 Отако╖! А х╕ба не вам, нагадую пан╕ З╓н╕н╕й, випала тод╕ честь разом з головою «Просв╕ти» Володимиром Проценком зн╕мати б╕лосн╕жне простирадло з пам’ятно╖ дошки (саме так ви ╖╖ тод╕ називали) п╕д сп╕в «укра╖нського соловейка», що лунав з гучномовця? Для чого ж ви вводили в оману ц╕ле м╕сто, адже сюжети про под╕ю прокотилися ус╕ма м╕ськими й деякими центральними телеканалами? Пан╕ З╓н╕н╕й п╕сля мо╖х запитань трохи н╕яково…
 Суто по-людськи я, звичайно ж, розум╕ю стан речей. Тод╕, у лютому поточного року, протистояння двох г╕лок влади досягло апогею. М╕ськрада й м╕ська державна адм╕н╕страц╕я сп╕лкувалися м╕ж собою виключно через суди. Вс╕ р╕шення держадм╕н╕страц╕╖ заперечувалися м╕ськрадою ╕ навпаки. У тому безлад╕ д╕йти якогось порозум╕ння було важко. Перший заступник голови держадм╕н╕страц╕╖ Володимир Казар╕н курував управл╕ння культури. Х╕ба могла вона, Тетяна З╓н╕на, вказати сво╓му прямому начальнику на неправом╕рн╕сть його д╕й? Тим б╕льше, що нам╕ри Казар╕на були, що назива╓ться, благими: п╕зн╕ше орган╕затори н╕би-то збиралися в╕длити барель╓ф сп╕вачки у бронз╕, але не встигли. Зм╕щений з посади градоначальник Серг╕й Кун╕цин покинув м╕сто разом з╕ сво╓ю командою, до яко╖ належав ╕ пан Казар╕н. А невдовз╕ вандали розправилися з тим, що називали пам’ятною дошкою, встановленою на честь шановано╖ укра╖нсько╖ сп╕вачки Оксани Петрусенко. Тепер, як кажуть, нема╓ об’╓кту – нема╓ й проблеми. Але х╕ба з приходом ╕ншо╖ влади зм╕нилася наша ╕стор╕я, чи наша культура? То чому ж н╕кому не болить, що у Севастопол╕, де народилася сп╕вачка, де пройшли ╖╖ дитинство ╕ юн╕сть, де вона сп╕вала на п╕дмостках театру «Ренесанс», який п╕зн╕ше став театром ╕м. Луначарського, нема╓ не те що пам’ятника, а нав╕ть пам’ятно╖ дошки?
 Про те, що вона народилася саме у Севастопол╕, а не на Харк╕вщин╕, як зазначено у дов╕днику, св╕дчила на урочистому в╕дкритт╕ пам’ятно╖ дошки прац╕вник м╕сцевого арх╕ву, посилаючись на в╕днайдений актовий запис про народження. Цей факт п╕дтверджений також досл╕дником творчост╕ Оксани Петрусенко Миколою Кагарлицьким – заслуженим д╕ячем мистецтв, лауреатом прем╕╖ ╕м. П.Чубинського, автором книжок «Оксана Петрусенко. Б╕ограф╕чна пов╕сть» та «Оксана Петрусенко. Народна артистка УРСР».
 «Все можна почати спочатку, якщо хоч одна громадська орган╕зац╕я з╕н╕ц╕ю╓ встановлення пам’ятки культури знан╕й укра╖нськ╕й сп╕вачц╕», - каже начальник управл╕ння культури Тетяна З╓н╕на. Заяву треба направити голов╕ м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ Валер╕ю Саратову. П╕сля чого вона ма╓ пройти через ус╕ належн╕ ком╕с╕╖ й бути затвердженою депутатами м╕ськради ╕ лише тод╕… У самого ж управл╕ння культури нема╓ кошт╕в…»
 Особисто мен╕ здалося, що нема╓ й бажання цим займатися. Правда, й громадськ╕ орган╕зац╕╖, останн╕м часом, що назива╓ться, «опустили руки». Тож напередодн╕ чергових роковин, нехай вибача╓ «укра╖нський соловейко», - переляканому сп╕вв╕тчизнику не до власно╖ культури, в╕н надовго застряг у пошуках хл╕ба насущного.
 Чи спроможеться держава на вшанування пам’ят╕ талановито╖ сп╕вачки на ╖╖ мал╕й батьк╕вщин╕ у Севастопол╕ – не маю жодних припущень. П╕сля почутого й побаченого почала розум╕ти, що шукаю не╕снуюче в прямому й переносному сенс╕.
 
Л╕д╕я СТЕПКО.
 м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 17.12.2010 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8571

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков