Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 25.02.2011 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 25.02.2011
КВ╤ТКА ЛОМИКАМ╤НЬ

СЛОВО - ЗБРОЯ!
 
  Щедре обдарування маленька Леся виявила вже п’ятир╕чною, займаючись на фортеп╕ано. На думку р╕дних, якби хвороба не скал╕чила руку д╕вчинки, то, певно, композитором Ларисою Косач Укра╖на пишалася б не менше, н╕ж Лесею Укра╖нкою-поетесою.
 9-р╕чною вона написала св╕й перший в╕рш “Над╕я”, вже у ньому виявивши св╕й неперес╕чний талант. ╤з того часу, власне, й почнеться ╖╖ тяжка хвороба, яку вже доросла Леся назве “траг╕чною тридцятил╕тньою в╕йною”. ╤з спогад╕в сестри Ольги: “6 с╕чня 1881 року в Луцьку Леся п╕шла на р╕чку Стир подивитися, як святять воду. Десь посеред обряду п╕д вагою людей л╕д почав ос╕дати, вода виступила з ополонки ╕ почала п╕дтоплювати тих, хто стояв посередин╕. Вибратися з натовпу було неможливо. Лесин╕ валянки промокли. В╕д води звело ноги… Скоро Леся захвор╕ла: у не╖ почала сильно бол╕ти права нога, та вона терпляче зносила б╕ль. Швидко п╕сля цього вона злягла: так сильно бол╕ла права нога, був не гострий ревматизм, а вогнище туберкульозу к╕стки, що перекинувся на леген╕ й нирки. Довелося оперувати. Пот╕м знову забол╕ла нога — ще одна операц╕я.
 Невеличкий в╕дпочинок в╕д болю… ╕ туберкульоз знаходять уже в легенях. Леся л╕ку╓ться в Карпатах й ╤тал╕╖, а хвороба перекида╓ться на нирки”. П╕дступна недуга прирекла напрочуд обдаровану д╕вчину на безк╕нечн╕ мандри теплими краями в пошуках зц╕лення. Л╕кувалася в Груз╕╖ й Болгар╕╖, ╤тал╕╖ та ╢гипт╕, Австр╕╖ й Н╕меччин╕.
 ╤з Кримом, передус╕м —  Ялтою, де Лесю Укра╖нку ласкаво з╕гр╕вало щедре кримське сонце, т╕сно пов’язане ╖╖ страдницьке й мужн╓ життя, д╕яльн╕сть ╕ творч╕сть. Вл╕тку 1890 року вона вперше при╖хала л╕куватися на ц╕лющ╕ гряз╕ Сакського курорту. П╕сля л╕кування Леся разом ╕з мат╕р’ю вирушили в невелику подорож п╕востровом.
 Сюди вона при╖здила в 1897—1898, 1907—1908 роках. Тут мужньо, наполегливо, вперто долала численн╕ перешкоди дол╕ й тяжку ф╕зичну недугу. Лише в одному з лист╕в з╕зналася, як важко давалися ╖й прогулянки до моря: “…тут я д╕йшла такого стану, що лягала в городських скверах, сливе на вулиц╕, в╕д напад╕в морочення голови…” Щоб п╕дбадьорити Лесю, до Ялти в р╕зний час до не╖ у гост╕ при╖здили т╕тка Олена Кисленко-Приходько, мати — Олена Пч╕лка, батько — Петро Косач, сестри — Ольга й Оксана, а вл╕тку 1897 року — брат Михайло, старший за Лесю всього на 1,5 роки. В дитинств╕ цих “нерозлийвод” нав╕ть жартома називали “Мишолос╕╓” (бо до п’яти рок╕в Лесю вдома звали Лосею). Михайло Косач був науковцем, професором Харк╕вського ун╕верситету. Завдяки його захопленню фотосправою ма╓мо багато ун╕кальних родинних св╕тлин, зокрема, й у Ялтинському музе╖ Лес╕ Укра╖нки.
 Коли недуга в╕дступала, Леся йшла в м╕сцеву Народну читальню. Там вона ц╕кавилася новинками пер╕одики, читала художню й мемуарну л╕тературу р╕зними ╕ноземними мовами. Серед найулюблен╕ших автор╕в були Шексп╕р, Байрон, Гейне та багато ╕нших. Замовляла ноти Баха, Бетховена, Вагнера, Гр╕га, говорила, що музика ╖й потр╕бна як кисень.
 Зустр╕чалася тут з багатьма земляками-╕нтелектуалами й творчими людьми, тож чужиною цей край не вважала.
 Занотувала якось: “Зв╕дти легше й думкам розл╕татись по вс╕х укра╖нах…”. У Ялт╕ писала драматичн╕ поеми “╤ф╕ген╕я в Таврид╕”, “Касандра”, “В пущ╕”, “Руф╕н ╕ Пр╕сц╕лла”, “Айша ╕ Мохаммед”, два цикли поез╕й “Кримськ╕ спогади” ╕ “Кримськ╕ в╕дгуки”, “Над морем”… У лист╕ до сво╓╖ матер╕ в╕д 28 лютого (за старим стилем) 1898 р. з Ялти занотувала: “Мен╕ зда╓ться, що маю перед собою якусь велику боротьбу, з яко╖ вийду переможцем…”.
 Цей р╕к був пам’ятним для поетеси багатьма под╕ями: познайомилася з Мар╕╓ю Заньковецькою, яка при╖хала до Ялти з театральною трупою на гастрол╕ (Лариса Петр╕вна мр╕яла, щоб ╖╖ п’╓су “Блакитна троянда” грала ця з╕рка укра╖нського театру. Та, на жаль, через затримку Михайла Старицького цей задум вт╕лити не вдалося); у “Л╕тературно-науковому в╕снику” надруковано науково-досл╕дницьку студ╕ю ╤вана Франка “Леся Укра╖нка”; у батьк╕вському дом╕ у не╖ вл╕тку гостював приятель Серг╕й Мержинський; у зб╕рнику до 25-р╕ччя ╤. Франка опубл╕ковано ╖╖ в╕рш╕ “Поет п╕д час облоги” ╕ “Товаришц╕ на спомин”; восени зустр╕лася з╕ студентом Ки╖вського ун╕верситету Климентом Кв╕ткою — сво╖м майбутн╕м чолов╕ком… Того ж року народилися твори “Порвалася неск╕нчена розмова”, “Зоря поез╕╖”, “Так, в кожн╕й кра╖н╕ ╓ спогади раю! Нема т╕льки в тебе ╖х, р╕дний м╕й краю!”, “У пустин╕”, “Забута т╕нь”…
 А через десять л╕т — 1908 року Леся Укра╖нка вже з чолов╕ком К. Кв╕ткою перебувала на л╕куванн╕ у Ялт╕ (дв╕ч╕: в╕д с╕чня до кв╕тня та в╕д липня до грудня), ╕ там записала на фонограф п╕сн╕ у виконанн╕ одного з кращих кобзар╕в того часу Гната Гончаренка, котрий прибув до подружжя пароплавом ╕з Севастополя, де жив у свого сина. Тут вона разом ╕з чолов╕ком почала вт╕лювати гранд╕озний задум: коли ран╕ше збирала фольклор (почала ще змалку в р╕дному сел╕ Колодяжному на Волин╕), то тепер створю╓ фонотеку. В Ялт╕ Леся зауважила з цього приводу: “Тепер уже справд╕ можна сказати: “Наша п╕сня, наша дума не вмре, не загине!” На власн╕, вельми обмежен╕ кошти, вона орган╕зову╓ етнограф╕чну експедиц╕ю на Полтавщину, залуча╓ до не╖ кращих знавц╕в народно╖ музики - Колессу, Сласт╕она, Бородая. Понад сорок знаних кобзар╕в зголосилися допомагати експедиц╕╖. За три роки до смерт╕ Лес╕ Укра╖нки у льв╕вському науковому товариств╕ ╕м. Т. Шевченка вийшов перший том “Мелод╕й укра╖нських народних дум” ╕з рецитац╕ями шести сп╕вак╕в Полтавщини. Другий том 1913 року Леся вже не побачила…
 Нин╕ в Ялт╕ мемор╕альн╕ дошки з образом Лес╕ Укра╖нки на трьох будинках: №8 — колишня дача Л╕щинсько╖, по вул. ╢катерининськ╕й, №3 по вул. Павленка — колись дача Розанова на Горному проспект╕, №6 по вул. Лес╕ Укра╖нки — тод╕ будинок Терещенка на вулиц╕ Дерсан╕вськ╕й. Зачарування Кримом знайде в╕дображення у в╕ршах “Бахчисарай”, “Бахчисарайський дворець”, “Байдари”, “Мердвен” (“Чортов╕ сходи”), “Надсонова дом╕вка в Ялт╕” та ╕н. Пот╕м ще до них додаються “Безсонна н╕ч”, “На човн╕”, “Негода” та ╕нш╕ в╕рш╕, нав╕ян╕ перебуванням вл╕тку 1891 року в ╢впатор╕╖. З╕бран╕ во╓дино, вони ув╕йдуть до циклу “Кримськ╕ спогади”.
 Через к╕лька рок╕в народиться ╕ другий цикл — “Кримськ╕ в╕дгуки”, до якого ув╕йдуть “╤мпров╕зац╕я”, “Уривки з листа”, “Мр╕╖”, драматична поема “╤ф╕ген╕я в Таврид╕”, “Весна зимова”… Цей цикл — усе пережите Лесею в Ялт╕ з червня 1897 до червня 1898 року…
 Найнезабутн╕ше в цей пер╕од — знайомство, яке переросло в м╕цну дружбу ╕з Серг╕╓м Мержинським, котрий, як ╕ Леся, при╖хав до Ялти на л╕кування. Це йому, Мержинському, присвячено в╕рш “Порвалася неск╕нчена розмова”. Це з ним — коханим зд╕йснила Леся незабутню подорож на Ай-Петр╕, де на скел╕ пом╕тила н╕жну кв╕тку — едельвейс, яка пробила кам╕ння, рвучись до сонця. Назвала цю кв╕тку “Ломикам╕нь”. ╤ так нагадувала ╖╖ й сама Леся, котра взяла для власного л╕тературного псевдон╕ма ╕м’я сво╓╖ матер╕-Укра╖ни. Поетеса, що високу, н╕жну ╕ мужню Поез╕ю творила упосл╕дженою тод╕ мовою р╕дного народу ╕ кр╕зь жорстокост╕ життя, часом, “без над╕╖ спод╕ваючись”, пробивалася до людей яскравою кв╕ткою над╕╖ на те, що ╖╖ страдницька Укра╖на стане в╕льною ╕ незалежною державою, що ╖╖ р╕дна мова в╕дродиться, проб’╓ться, як кв╕тка-ломикам╕нь, кр╕зь морок численних принижень ╕ заборон, бо за народним пов╕р’ям — приносить щастя.
 Ялта — одне ╕з небагатьох м╕ст, куди поетеса поверталася неодноразово. Вона нав╕ть планувала поселитися тут назовс╕м, коли вийшла зам╕ж за Климента Кв╕тку. Та в╕д цих план╕в змушена була в╕дмовитися, оск╕льки л╕кар╕ вважали, що кл╕мат п╕вострова ╖й не п╕дходить, тож жити потр╕бно в тепл╕ших краях.
 В 1907 р. поетеса знову поверта╓ться в Крим, щоб л╕кувати свого друга Климента Кв╕тку. Невдовз╕ в╕н стане ╖╖ чолов╕ком. Климент був молодшим за Лесю на 9 рок╕в. Пов╕домлення про ╖╖ зам╕жжя стало для близьких неспод╕ванкою, вони вважали, що з ╖╖ боку великого кохання там не було. Хоча визнавали: Кв╕тка боготворив Лесю. “Д╕ло зак╕нчено — ми обв╕нчалися, — пише поетеса р╕дним. — …Спод╕ваюсь, хоч тепер матимемо спок╕й в╕д людей… все добре, н╕хто нас н╕чим не мучить, ╕ ми збира╓мося в Крим”. В одному з лист╕в Леся в╕дзначила: “Нам з Кленею так добре”. Коли вона вийшла зам╕ж за Кв╕тку, ╖й вже було 37 рок╕в. Можливо, й не було там шалено╖ пристраст╕, але поетеса в╕дчувала потребу мати поруч в╕рного друга. Кв╕тка був поруч завжди, коли ╖й було кепсько. Вони добре розум╕ли один одного, ╖х об’╓днувало щось глибоке, духовне. Леся вважала, що кохання — це, насамперед, самопожертва. Вона фактично врятувала чолов╕ка, напол╕гши терм╕ново ╖хати в Крим. Климент був у критичному стан╕, бо теж хвор╕в на сухоти.
 М’який кл╕мат ╕ активне л╕кування допомогли. Подружжя обрало Ялту для тривалого проживання, бо тут вони не в╕дчували себе в╕д╕рваними в╕д вс╕╓╖ укра╖нсько╖ культури.
 Тод╕ тут в╕дпочивали, жили ╕ творили ╖хн╕ приятел╕ поети Амврос╕й Метлинський ╕ Степан Руданський, Христя Алчевська ╕ Дн╕прова Чайка, Михайло Коцюбинський ╕ Микола Чернявський, Агатангел Кримський ╕ Олександр Олесь, родина друз╕в Охр╕менк╕в… В Ялт╕ з 1904 до 1918 року ╕снував Укра╖нський театр з хорошою трупою й мав багато шанувальник╕в, бо й тод╕ в Криму жило чимало укра╖нц╕в. Юрист Кв╕тка працював у суд╕, чудово грав на роял╕, прекрасно знав музику. Завдяки йому ми ма╓мо автентичн╕ записи народних дум. Протягом подружнього життя Климент Кв╕тка записав п╕сн╕, як╕ Леся любила з дитинства. А п╕сля ╖╖ смерт╕ 1917 року видав фотоскоп╕чним способом двотомник “Мелод╕╖ з голосу Лес╕ Укра╖нки” (в╕н теж ╓ одним ╕з раритет╕в Лесиного музею в Ялт╕).
 Климент Васильович дожив до 1953 року, пережив дружину на 40 рок╕в…
 …У Ялт╕, поруч ╕з набережною, по вулиц╕ Л╕ткенса,8, перед будинком, у якому жила поетеса ╕ в якому нин╕ ╖╖ музей з понад 100 тисячами експонат╕в, встановлено пам’ятник в╕чно юн╕й Лес╕ Укра╖нц╕. Н╕би стомившись, вона прис╕ла на кам╕нь, щоб помилуватися морем. Тут завжди — люди, кв╕ти, в╕рш╕. Незгасна зоря високо╖ поез╕╖ нескорено╖ Лес╕ Укра╖нки пост╕йно будитиме в душах ус╕х покол╕нь наших сп╕вв╕тчизник╕в ╕ читач╕в усього св╕ту ╕стинну любов, снагу до п╕знання краси життя, мужност╕ й незламност╕, творчост╕ й мудрост╕…
 
В╕ктор ХОМЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 25.02.2011 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8701

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков