"Кримська Свiтлиця" > #9 за 25.03.2011 > Тема "Душі криниця"
#9 за 25.03.2011
ШТРИХ ДО ПОРТРЕТА ХУДОЖНИКА
22 лютого Севастопольський фестиваль аматорського к╕но п╕дбивав п╕дсумки 2010 року в чотирьох конкурсах та дев’яти ном╕нац╕ях. Протягом року члени оргком╕тету та жур╕ фестивалю отримали 184 роботи з м╕ст Криму, Одеси, Мел╕тополя, Кривого Рогу, Канева, а також з Москви, Санкт-Петербурга, Краснодарського ╕ Красноярського кра╖в, Оренбурзько╖ област╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ та з м. Ф╕ладельф╕╖ (США). У ном╕нац╕╖ «Кращий видовий ф╕льм» було визнано роботу Севастопольського художника Ярослава Миськ╕ва п╕д назвою «A Glance at London» («Поглянути на Лондон»). Особисто мене ця ╕нформац╕я при╓мно вразила. До цього я знала Ярослава Миськ╕ва – граф╕ка, скульптора та доцента Севастопольського факультету Льв╕всько╖ Нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв. Мабуть, правду кажуть: якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Поздоровивши Ярослава Михайловича з перемогою на ще одн╕й творч╕й нив╕, напрошуюся на зустр╕ч, бо пишаюся сво╖м сп╕вв╕тчизником й хочу розпов╕сти читачев╕ про цю багатогранну, талановиту й шляхетну людину. Сп╕лкуватися з п. Ярославом – саме задоволення: б╕льш природно╖ особистост╕ я в сво╓му житт╕ не зустр╕чала. Прямий погляд очей, у голос╕ стриман╕ емоц╕╖, легка ╕рон╕я до навколишнього св╕ту, не виключаючи й себе самого. Зважаючи на ступ╕нь зайнятост╕ художника, кваплюся розпочати розмову: - Я знаю, що Ви не севастополець, де Ви народилися? - Зараз я покажу, ход╕мо до майстерн╕, ,- каже п. Ярослав. Там серед готових та незак╕нчених роб╕т, на ст╕н╕ висять дв╕ картини. На одн╕й зображене мальовниче село Коропець, що на Терноп╕льщин╕, а на ╕нш╕й пагорб з якого те село можна побачити. - У Ваш╕й родин╕ були художники? - Профес╕йних не було, батько добре малював ╕ нав╕ть мр╕яв про цю профес╕ю, але життя розпорядилося таким чином, що став спочатку головою колгоспу, а п╕зн╕ше державним службовцем. Мама працювала у л╕карн╕ фельдшером-акушером. Пом╕тивши мою схильн╕сть до малювання, батько купував блокноти, ол╕вц╕ та фарби й казав, що я, напевне стану портретистом. В 11 рок╕в мене в╕ддали до дитячо╖ художньо╖ школи у Бучач╕. Зак╕нчив я ╖╖ восьмикласником ╕ мав ще два роки на роздуми: чи варто мен╕ ступати на мистецький шлях. Для вступу до Льв╕вського ╕нституту прикладного й декоративного мистецтва базових знань художньо╖ школи виявилося замало ╕ я змушений був готуватися ще два роки, беручи приватн╕ уроки. Я дуже вдячний ╕ рад╕ю, що потрапив тод╕ на навчання до студента 4 курсу Романа Василика. Сьогодн╕ в╕н вже професор очолю╓ кафедру сакрального мистецтва у Льв╕вськ╕й Нац╕ональн╕й Академ╕╖ мистецтв. Саме в╕н ╕ створив цю кафедру, бо ран╕ше у цьому ВНЗ ╖╖ не було. За звичай, сакральне мистецтво розвивалося лише при монастирях, Роман Василик п╕дв╕в п╕д нього наукову основу. Зараз його запрошують по всьому св╕ту проводити майстер-класи. Ми з ним – друз╕: я сл╕дкую за його творч╕стю, в╕н – за мо╓ю. Я також з вдячн╕стю згадую викладач╕в Д. Довбошинського, М.Лозинського, В.Овс╕йчука. - За яких обставин Ви перебралися до Севастополя? - Прибув за розпод╕лом п╕сля зак╕нчення ╤нституту. ╥хав сюди дуже не охоче, хоч мене й вт╕шали, мовляв, там – сонце , море, чисте б╕локам’яне м╕сто й багато моряк╕в. Моряк╕в побачив, як т╕льки ступив на перон, а море – не одразу. Все ходив вулицями, гадаючи: «Та де ж те море?». Аж поки один з товариш╕в не показав мен╕ Херсонес. Я був просто зачарований тим клаптиком земл╕ з ру╖нами древнього м╕ста. Там так гостро пахло морем, зараз чомусь так гостро не в╕дчува╓ться той аромат. А тод╕ я й справд╕ в╕дчув, що при╖хав до п╕вденного м╕ста. Моя рос╕йська мова була далекою в╕д досконалост╕: коли я починав говорити, дехто запитував чи я випадково не з Прибалтики. Поквапливо пояснював, що родом з Зах╕дно╖ Укра╖ни й одразу чув коментар: «А-а, то ти бандер╕вець…». Мене направили працювати на севастопольське в╕дд╕лення Кримського рекламного комб╕нату. Я розум╕в, що реклама , то – не зовс╕м моя справа, але вона мене году╓. Малював я тод╕ винятково для душ╕: займався живописом та граф╕кою. Коли роб╕т вже набралося чимало, я пон╕с ╖х до Художнього фонду, де орган╕зовувалися виставки, ╕снувало справжн╓ мистецьке життя. - Як Вас прийняли у Художньому фонд╕? - Прийняли, можна сказати, нормально, але попасти туди було не так вже й просто: мусив про себе заявити творчим доробком. Це зараз життя якось так зм╕нилося, що до Сп╕лки художник╕в можна ув╕йти без особливого перенапруження, а тод╕ все було трохи складн╕ше. Хоч би вже тому, що у мене була Зах╕дна школа, тут – Кримська, й вони сутт╓во р╕знилися. Сп╕лка художник╕в тод╕ була кримською орган╕зац╕╓ю, а в Севастопол╕ ╕снував оргком╕тет, очолюваний Генад╕╓м Яковичем Брус╓нцовим. Памятаю, як в╕н мене тод╕ п╕дтримав, в╕дзначивши, що я маю талант ╕ мо╖ роботи – варт╕ уваги. Для молодого художника така п╕дтримка багато значила. З тих п╕р я пост╕йно працював на мистецьк╕й нив╕, а мо╖ роботи стали доступн╕ глядачев╕, що в╕дв╕дував мистецьк╕ виставки. - Я знаю, що Ви – доцент Севастопольського факультету Льв╕всько╖ Нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв, Вам подоба╓ться робота викладача? - Спочатку було складно, я нав╕ть не уявляв, як це буде. Адже вм╕ти самому й вчити майстерност╕ ╕нших – не одне й те ж саме. Хоч ╕сну╓ купа методичних напрацювань, я ╖х вс╕ перечитав, але н╕коли не проводжу стандартних занять. Вже давно зрозум╕в, якщо буду сл╕по виконувати ╕нструкц╕╖, я н╕чому студент╕в не навчу. Лише живе сп╕лкування, лише в╕дчуття студент – викладач. Це надзвичайно тонка психолог╕я, коли студент в╕дчува╓ в╕брац╕╖ викладача. А ще викладач у такому ВНЗ обов’язково ма╓ бути художником-практиком - переконаний Ярослав Михайлович. Сьогодн╕ роботи Ярослава Миськ╕ва можна побачити в музеях Севастополя, Ки╓ва, Тернополя, Львова. Вони являються окрасою галерей та приватних колекц╕й у Н╕меччин╕, США, ╤тал╕╖, Франц╕╖, Англ╕╖, друкуються у виданнях образотворчого мистецтва. «…Творч╕сть заслуженого художника Криму, севастопольського граф╕ка Ярослава Миськ╕ва, багато в чому визнача╓ р╕вень ╕ характер сучасного кримського мистецтва. Одухотворена власним баченням ╕ думкою, в╕льна в╕д «модних» в╕янь ╕ вплив╕в, вона завжди знаходить свого глядача такого ж мислячого й небайдужого…» (Мистецький критик Лейла Та╕рова. Журнал «Образотворче мистецтво» №2, 2003р.,стор 78-79). Починаючи з 1992 року пройшло б╕ля 20 лише персональних виставок художника. 1992 Севастопольський художн╕й музей 1992 Виставкова зала Сп╕лки художник╕в Укра╖ни, м. Ки╖в 1993 Терноп╕льський обласний художн╕й музей, м.Терноп╕ль 1994 Музей етнограф╕╖ та художн╕х промисл╕в м. Льв╕в 1996 Берл╕нер Волксбанк, м. Берл╕н, Н╕меччина 1997 Галерея «Триптих», м. Ки╖в 1998 Канадсько - Укра╖нська Мистецтка Фундац╕я, м. Торонто, Канада 2000 Кримський Будинок художника, м. С╕мферополь 2002 Галерея «Март», м.Севастополь 2003 Верховна Рада АРК, м. С╕мферополь 2003 Севастопольський Художн╕й музей м.Севастополь 2010 «╤нформац╕йно-осв╕тн╕й центр, галерея «Российский музей: виртуальный филиал» м. Севастополь.
На в╕дкриття останньо╖ з виставок Ярослава Миськ╕ва, що проходила в Севастопол╕ у вересн╕ 2010 року, прибув Президент Нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв Укра╖ни А.В Чебик╕н. В╕н високо оц╕нив творч╕сть художника: «Виставка, безумовно, чудова. Я знаю Ярослава з 80-х рок╕в. Його перша сер╕я роб╕т, присвячена Херсонесу, тод╕ заявила про нього, як про видатного укра╖нського граф╕ка. Вона пройшлася багатьма виставками не лише Укра╖ни, а й тод╕шнього Радянського Союзу. Ярослав ╕ за тих час╕в був знаним серед наших видатних художник╕в. Надзвичайно високо ц╕нував його граф╕ку класик граф╕чного мистецтва Дмитро Б╕ст╕, беззастережно ставлячи Ярослава в ряд пров╕дних майстр╕в кримсько╖ граф╕ки. Робота Миськ╕ва «Берег Херсонесу», об╕йшла не лише вс╕ укра╖нськ╕ мистецьк╕ журнали, а й всесоюзн╕. Сьогодн╕ ми ма╓мо змогу спостер╕гати за педагог╕чною та громадською д╕яльн╕стю Ярослава Миськ╕ва. Чимало уваги в╕н прид╕ля╓ молод╕. Проте, все це не ста╓ на завад╕ його мистецьк╕й робот╕: нова сер╕я, присвячена Херсонесу, досить ц╕кава. До реч╕, у нього в майстерн╕ я бачив чимало роб╕т-пошук╕в. Дума╓ться, ми дочека╓мося ще нових твор╕в художника, його нових усп╕х╕в у Севастопол╕, Укра╖н╕ та на св╕тов╕й арен╕». У 2000 роц╕ Ярославу Миськ╕ву присво╓не звання «Заслужений художник АРК». У 2003 роц╕ в╕н нагороджений Почесною Грамотою Верховно╖ Ради Укра╖ни. А в 2006 роц╕ знаний севастопольський граф╕к нагороджений Почесним Дипломом Презид╕╖ Академ╕╖ Мистецтв Укра╖ни. Й, нарешт╕, 22 лютого поточного року на Севастопольському фестивал╕ аматорського к╕но, у ном╕нац╕╖ «Кращий видовий ф╕льм» робота Ярослава Миськ╕ва «Поглянути на Лондон» пос╕ла перше м╕сце. Це новий вид творчост╕ для художника. До Лондона в╕н ╖здив на запрошення друз╕в продовжувати вивчати мистецтво. Пробув у м╕ст╕ 3 доби: в╕дв╕дував Корол╕вську академ╕ю мистецтв, решту часу ходив вулицями, вдивлявся в обличчя городянам, в╕дм╕чав схож╕сть лондонсько╖ арх╕тектури то з терноп╕льською, то з льв╕вською. Ч╕пке око художника вихоплювало ц╕кав╕ сюжети з життя мешканц╕в Лондону, а також охайн╕ зелен╕ газони, чист╕ гарно вимощен╕ вулиц╕. За три дн╕ такого напруженого граф╕ку ноги художника прагнули в╕дпочинку, проте камера невтомно працювала. Дал╕ вже справа вимагала мистецтва режисури та монтажу. В╕н лише прагнув зупинити мить, а в╕дзнятого матер╕алу вистачило на ц╕лий ф╕льм. Цей ф╕льм став найкращим! Принаймн╕, тако╖ думки д╕йшло жур╕ Севастопольського фестивалю аматорського к╕но, в╕дзначивши ф╕льм Дипломом 1 ступеня. Ця в╕дзнака – ще один штрих до портрета художника. Л╕д╕я СТЕПКО. м. Севастополь. *** Ярослав Миськ╕в. Автопортрет.
Сайт художника - http://myskiv.ukrlife.org/
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 25.03.2011 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8786
|