Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 15.04.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 15.04.2011
╥╥ ДУША СП╤ВА╢ РАЗОМ З НАМИ

 Цього року Льв╕в запрезентував мистецькому св╕тов╕ перший м╕жнародний фестиваль укра╖нського романсу ╕мен╕ Кв╕тки Ц╕сик. Проходив в╕н саме у т╕ дн╕, коли народилась славетна сп╕вачка, на початку кв╕тня.
 Конкурс пройшов за програмою укра╖нсько-американського проекту «Незабутня Кв╕тка». Його засновник – Алекс ╫утмахер, який л╕кувався в╕д раку разом ╕з Кв╕ткою ╕ перем╕г хворобу. До орган╕зац╕╖ заходу також долучилися Укра╖нська Американська Координац╕йна Рада, ArtEmes Entertainment Productions (США), громадська орган╕зац╕я «Галицьк╕ фестини» та багато ╕нших. Зах╕д мав ╕ соц╕ально-благод╕йний п╕дтекст: привернути увагу до онколог╕чних проблем, зокрема, найпоширен╕шо╖ серед ж╕ноцтва хвороби – раку молочно╖ залози. В╕д нього з ╕нтервалом у чотири роки померли мати Кв╕тки Ц╕сик, вона сама та ╖╖ сестра.
 Жур╕, яке очолила Н╕на Матв╕╓нко, до участ╕ в конкурс╕ в╕д╕брало 13 виконавц╕в: Олесю Л╕тневськ╕ (Естон╕я), Василя Комановського (Латв╕я), Св╕тлану Сасу (Молдова), Михайла Зраду (Польща), Едуарда Наточева (Рос╕я), Михайла Колотила (Румун╕я), Христину Махно (США), Романа Меденц╕ (Угорщина), а також учасник╕в з Укра╖ни: Ольгу Акулову (Донецьк), Тетяну Лавр╕в (╤вано-Франк╕вськ), Оксану Муху (Льв╕в), Люцину Хворост (Харк╕в) ╕ В╕тал╕я Собол╓ва (Черн╕вц╕). В останню мить до конкурсу долучилася ще одна льв╕в’янка – Анастас╕я Плахт╕й. Кожен учасник мав виконати два вокальних твори: один – обов’язковий тв╕р з творчого доробку Кв╕тки Ц╕сик, другий – укра╖нський романс.
 Враженнями в╕д конкурсу та фестивалю я попросила под╕литися одну ╕з учасниць, Люцину Хворост. Ця чар╕вна харк╕в’янка полонила жур╕ сво╖м дзв╕нким ╕ мелод╕йним голосом ╕ заслужено стала лауреатом першо╖ прем╕╖ цього конкурсу.

 – Отож, Люцино, насамперед хочу тебе прив╕тати! Так╕ под╕╖ надихають на нов╕ звершення! Розкажи, з ким ти при╖хала до Львова ╕ як дов╕далась про цей конкурс?
 – Десь на початку лютого мо╖ друз╕ з Харк╕вського укра╖нського клубу «Апостроф» дали мен╕ посилання на невеличке пов╕домлення в ╕нтернет╕. Я не ╓ профес╕йною вокал╕сткою, тож ран╕ше не брала участ╕ в музичних конкурсах; але коли я прочитала оголошення про те, що у Львов╕ ма╓ в╕дбутися конкурс виконавц╕в укра╖нського романсу ╕мен╕ Кв╕тки Ц╕сик – серце мо╓ стрепенулося: одразу к╕лька «ключових сл╕в»!
 По-перше, Кв╕тка Ц╕сик – одна з мо╖х улюблених сп╕вачок. Один раз почувши цей тембр, його не забудеш б╕льше.
 По-друге, Льв╕в: якось я вже гостювала в ньому ╕ була зачарована, а по╖хавши додому, в╕рила, що неодм╕нно побачу казкове м╕сто Лева ще раз – а може, й не раз!
 Нарешт╕, по-трет╓ – ╕ це найголовн╕ше, – укра╖нський романс. Мен╕ завжди боляче було, коли я чула прикр╕ слова: мовляв, укра╖нського м╕ського романсу не ╕сну╓. ╢ рос╕йський, ╓ польський, ╓ французький, а укра╖нського нема?! Не може такого бути, не може ╕ не повинно!
 Мене обурю╓ лицем╕рство сноб╕в. Вони чудово знають, що у 30-╕ роки ХХ стол╕ття – у добу розкв╕ту м╕ського романсу в ╢вроп╕ – в укра╖нськ╕й культур╕ вщент винищувалося все, що мало хоч трохи «буржуазний» колорит. Лише невеличка частина укра╖нсько╖ романсово╖ спадщини вижила в ем╕грац╕╖, в укра╖нськ╕й д╕аспор╕ (тут можна назвати так╕ ╕мена, як-от Богдан Весоловський, Володимир Луц╕в тощо). А наш╕ опоненти вдають, буц╕мто н╕чого не розум╕ють: нема в укра╖нськ╕й культур╕ романсу, нема – ╕ квит! ╤ на ц╕й п╕дстав╕ намагаються проштовхнути думку про нашу культурну меншоварт╕сть. Х╕ба це чесно?
 …Уся моя п╕сенна творч╕сть – це, так би мовити, «загравання з романсом». Тут ╕ ретро-стил╕стика, стил╕зац╕╖ п╕д романс 30-х рок╕в минулого стол╕ття, ╕ певн╕ шансонн╕ ╕нтонац╕╖ (маю на уваз╕ шансон у питомому, французькому розум╕нн╕ цього слова – прошу не плутати з блатняком)… Словом, я збагнула: цього пропустити я просто не можу!..
 У п╕дготовц╕ до конкурсу мен╕ дуже допомогла моя близька подруга – поетка Лариса Вировець, голова згаданого вже клубу «Апостроф». ╤, звичайно, я дуже вдячна Микол╕ Воловику, нашому г╕таристов╕. Це музикант досв╕дчений ╕ талановитий. В╕н сам – бард, брав участь у багатьох фестивалях авторсько╖ п╕сн╕. А цього разу виступив як м╕й акомпан╕атор. Коли сп╕ва╓ш п╕д живий ╕нструмент (у мо╓му випадку це г╕тара) – в╕дчуття зовс╕м ╕нш╕, н╕ж коли сп╕ва╓ш п╕д м╕нусову фонограму. Звук тепл╕ший, природн╕ший, «б╕льш справжн╕й».
 – Чи давно ти сп╕ва╓ш? Ск╕льки займалась вокалом?
 – Сп╕ваю змалечку, але профес╕йного вокального вишколу не маю. Самоучка.
 – Сп╕в ╓ тво╖м основним заняттям? Хто ти за фахом?
 – Я все життя вагаюся м╕ж Словом ╕ Музикою – не можу визначитися, котре з цих двох начал ╓ для мене головним. Це як на терезах: то одна шалька переважить, то друга. Я ╓ авторкою двох поетичних книжок – «ГаЛЮЦИНАц╕╖» (2009) та «Паперовий кораблик» (2010). Пишу ╕ прозу також. Осв╕ту маю ф╕лолог╕чну, працюю переважно як редактор-перекладач, ╕нколи – як журнал╕ст. Дописую до харк╕вського л╕тературно-публ╕цистичного журналу «Берез╕ль». Це, до реч╕, ╓диний укра╖номовний часопис Слобожанщини. На жаль…
 – Ц╕каво, як все «варилось» на кухн╕, як проходило прослуховування. Не страшно було?
 – Перший етап конкурсу був дистанц╕йним: треба було просто в╕д╕слати до Львова сво╖ ауд╕озаписи ╕ чекати на р╕шення жур╕. Але я н╕ на що не чекала, н╕чого не спод╕валася: в╕д╕слала ╕ забула. Натом╕сть 26 березня, коли мен╕ над╕йшло запрошення до Львова, в╕дчула себе безмежно щасливою. ╤ н╕трохи не хвилювалася перед подорожжю. Були дуже добр╕, св╕тл╕ передчуття.
 Чула, що до участ╕ в конкурс╕ зголосилося понад сорок учасник╕в. А жур╕ в╕д╕брало тринадцятьох. В останню мить з’явилася чотирнадцята учасниця.
 – Ти до останнього не знала, що здобудеш нагороду? Наск╕льки мен╕ в╕домо, ╕нтригу нагородження переможц╕в збер╕гали аж до гала-концерту?
 – Справд╕, ╕мена переможц╕в жур╕ тримало в та╓мниц╕ аж до останньо╖ мит╕. А я, чесно кажучи, жодними нагородами нав╕ть не марила. Думала: запросили – при╖ду, засп╕ваю як ум╕ю, засв╕дчу цим свою повагу до жанру укра╖нського романсу… Тож коли Н╕на Матв╕╓нко, тримаючи у руках диплом першого ступеня, вимовила мо╓ ╕м’я – мен╕ перехопило подих. Одразу забула про сво╖ незручн╕ черевики (см╕╓ться).
 Мене прив╕тала Оксана Муха, яка стояла на сцен╕ поруч, – а вже за мить я в╕тала ╖╖, адже оголосили, що вона виборола ╫ран-пр╕!
 – Орган╕зац╕йн╕ моменти. Як вас, учасник╕в, приймали у Львов╕? Де ви жили? Яку вам влаштовували культурну програму?
 – Приймали нас чудово – за це велика дяка панов╕ Алексу ╫утмахеру ╕ пан╕ Галин╕ Дмитришин. Ми жили в чотириз╕рковому готел╕ «Супутник». ╤ умови, ╕ обслуга, ╕ кухня – все було на вельми високому р╕вн╕. Можна було нав╕ть скромн╕ше трохи (см╕╓ться).
 Що ж до «культурно╖ програми» – усе проходило п╕д знаком Кв╕тки Ц╕сик. Ми були присутн╕ на в╕дкритт╕ музею сп╕вачки у льв╕вськ╕й школ╕ № 54, яка розташована на вулиц╕ Кв╕тки Ц╕сик. Стр╕чку врочисто перер╕зали Н╕на Матв╕╓нко ╕ Марта Ц╕сик – плем╕нниця Кв╕тки. Пот╕м нас повезли у славнозв╕сний льв╕вський скансен – парк старовинних дерев’яних буд╕вель. (Шевченк╕вський гай, – О. К.) Там ми бачили калину, висаджену на честь Кв╕тки Ц╕сик. Брали участь у святкуванн╕ льв╕вського Дня прапора…
 А ще – слухали талановиту сп╕вачку Св╕тлану Мирводу, сол╕стку Нац╕онального рад╕о Укра╖ни, яка прочитала ознайомчу лекц╕ю про укра╖нський романс ╕ засп╕вала к╕лька твор╕в, що вже стали класикою. «Гуцулку Ксеню» за пан╕ Св╕тланою п╕дхопили вс╕ присутн╕ – ╕ запанувало таке ╓днання! Адже коли з кимось сп╕ва╓ш разом – п╕сля цього вже не можеш тримати в серц╕ злост╕ на цю людину. Д╕лити п╕сню – все одно що д╕лити хл╕б. ╢ в цьому якась сакральн╕сть. Може, тому ╕ в нас не було атмосфери жорсткого суперництва – переважала вза╓мна допомога.
 – Ти давно знайома ╕з творч╕стю Кв╕тки Ц╕сик? Як╕ саме п╕сн╕ тоб╕ подобаються ╕ чому?
 – Кв╕тку я вперше почула на початку 90-х рок╕в по рад╕о «Пром╕нь». Мен╕ тод╕ було рок╕в ╕з десять. Я запам’ятала ╕ голос ╖╖, ╕ ╕м’я. Уже ставши дорослою, збирала ╖╖ п╕сн╕ по одн╕й. Найдужче любила «Я п╕ду в далек╕ гори» ╕ вальс «Де ти тепер». А от п╕сню «Верше м╕й, верше» – якось так вийшло – почула зовс╕м нещодавно, лише на початку цього року. Але вона мене вразила наст╕льки, що, коли постало питання про виб╕р Кв╕тчино╖ п╕сн╕ для мене, я без вагань назвала «Верше».
 Я так плакала п╕д цю п╕сню, я читала в н╕й м╕ж рядк╕в… М╕й харк╕вський приятель запитав мене: «а про що тут, власне, сп╕ва╓ться? Ну, жила д╕вчина з мамою, пот╕м покохала хлопця, – а де трагед╕я? Це шлях, який проходить б╕льш╕сть ж╕нок…» Я спробувала дати свою в╕дпов╕дь: покликалася на народну мораль, що, як в╕домо, була дуже жорстокою до д╕вчат, котр╕ не вберегли цноти до шлюбу. Якщо «хлопець з чорними бровами» м╕г погуляти ╕ втекти, н╕чого не втрачаючи, – д╕вчина втрачала все. Згадаймо Шевченкову «Катерину», в як╕й батьки вигнали свою дочку з дому! Я була переконана, що у карпатських горян теж побутували так╕ сам╕ варварськ╕ звича╖. Уявила соб╕ нещасну ╕стоту, змушену блукати п╕д сн╕гами й дощами, без родини й осел╕; ж╕нку, як╕й у горах м╕г запод╕яти кривду кожен опришок, кожен шандар…
 Але вже у Львов╕ моя жал╕слива ле╜енда дещо похитнулася (см╕╓ться). Причиною цьому Наталка Криничанка, в╕дома льв╕вська романсистка ╕ шансонь╓; вона не була безпосередньо причетна до конкурсу ╕мен╕ Кв╕тки Ц╕сик, тож Лариса Вировець влаштувала нам зустр╕ч ╕з нею окремо. ╤ пан╕ Наталка – вона сама з лемк╕в – запевнила мене, що якраз у лемк╕в у родинно-побутов╕й культур╕ панував мало не матр╕архат: ж╕нка могла бути л╕дером у стосунках, ж╕нка могла нав╕ть першою прийти до чолов╕ка свататися… Отже, ╕ таких жахливих сусп╕льних санкц╕й, традиц╕йних для патр╕архального сусп╕льства, на лемк╕вчанок не накладали. Що ж до п╕сн╕ «Верше», то попервах вона – це теж з╕ сл╕в пан╕ Наталки – була веселою ╕ виконувалась у жвавому темп╕! А ╖╖ пов╕льна, романсова верс╕я н╕бито належить уже Кв╕тц╕ Ц╕сик, за якою повторю╓мо вс╕ ми, сучасн╕ виконавиц╕… Не знаю, так це чи н╕. Я, чесно кажучи, була трохи розчарована (см╕╓ться). Але на м╕й конкурсний виступ цей нюанс не вплинув. Урешт╕-решт, кожен виконавець ма╓ право на сво╓ прочитання твору.
 – Чи братимеш участь у ╕нших п╕сенних конкурсах?
 – Важко сказати. Я р╕дко коли планую сво╓ життя. Висловлюючись ф╕гурально, я не мисливець, а рибалка: сиджу соб╕ з вудкою на берез╕ ╕ чекаю сприятливих нагод. Мен╕ зда╓ться, життя само п╕дкида╓ нам т╕ можливост╕, як╕ нам потр╕бн╕. Головне ж для мене – це безперервний саморозвиток. Читати, писати, слухати ╕ сп╕вати. Подорожувати – у час╕ ╕ простор╕… Адже по-справжньому належить нам т╕льки те, що ми носимо у сво╖й душ╕.
 – Дякую за розмову.
 
Оксана КОПАК.
м. Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 15.04.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8857

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков