Версiя для друку Обговорити в форумi

 Саме під такою поетичною назвою 22 квітня в Етнографічному музеї м. Сімферополя відкрилася виставка, присвячена 100-річчю від дня народження видатної української вишивальниці, Героя України, заслуженого майстра народної творчості України, Почесного громадянина кримської столиці Віри Сергіївни Роїк.
 Протягом квітня відбувалися різні заходи, пов’язані з вшануванням пам’яті про знану майстриню, яка, на жаль, якихось півроку не дожила до свого визначного ювілею.
 Виставка, презентована у музеї, вирізняється тим, що в експозиції представлені роботи учениць Віри Сергіївни. В пам’ять про свою наставницю вони зголосилися надати можливість усім поціновувачам давнього мистецтва помилуватися їхніми витворами.
 На урочистому відкритті були присутні: заступник Голови Верховної Ради АР Крим Григорій Іоффе, заступник міністра культури автономії Арина Новосельська, директор Етнографічного музею Юрій Лаптєв, директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Владислав Єрмаков, син вишивальниці Вадим Роїк, а також ті, хто особисто знав Віру Сергіївну і кому не байдуже мистецтво вишивки.
 «Віра Сергіївна була своєрідною з’єднувальною ланкою між різними культурами, на які багатий наш півострів. Згадуючи цю людину, дивлячись на її роботи, ми думаємо про те, яким сильним є людський дух, якщо він пов’язаний з талантом, любить людей, любить це життя. Нам усім треба брати приклад з Віри Роїк», - зазначив Григорій Іоффе.
 «Уряд Криму робить все, щоб пам’ять про Віру Роїк довго жила у серцях сімферопольців і кримчан. Ми пам’ятаємо і пишаємося нашою видатною співвітчизницею», - підкреслила Арина Новосельська.
 Також кримські можновладці пообіцяли, що вже цьогоріч здійсниться давня мрія майстрині – буде створено музей української вишивки, якому бути музеєм імені Віри Роїк. Більшу частину свого нелегкого життя вона присвятила улюбленій справі і, що важливо, виховала цілу когорту своїх учениць. Можна з упевненістю сказати, що маючи неабиякі організаторські здібності, а ще талант педагога і майстерність художника, Віра Сергіївна створила у Криму справжню школу української народної вишивки.
 Багато років майстрині-вишивальниці, які надали свої роботи для експозиції, брали участь у спільних виставках «Український рушничок» під керівництвом наставниці. З 2006 року вони почали працювати окремо, об’єднавшись у групу «Калинонька». До складу цього творчого колективу спочатку входило усього троє: Євдокія Шеко, Світлана Лавренюк і Тамара Бєліч. Однак з часом їхня спілка розширилася, до неї увійшли Євгенія Жукова, Галина Дмитрієва, Валентина Носенко і Мері Нікольська. Працюють вишивальниці на громадських засадах, допомагаючи одна одній у виборі орнаментів, обговорюючи свої досягнення на ниві вишивання, що сприяє творчому зростанню кожної з них.
 Протягом 2008-2011 років вишивальниці взяли участь у 16-ти колективних виставках. Серед них: виставки, присвячені Дню Незалежності України у Гарнізонному Будинку офіцерів м. Сімферополя; виставка «Слов’янський вінок» у сімферопольському Етнографічному музеї; Всекримська художня виставка «День міста», присвячена 225-річчю кримської столиці у Будинку художника та багато інших.
 У експозиції виставки «У вишивці народній мудрість і талант» вишивальниці представили для широкого загалу лише деякі зі своїх робіт, але усі вони пронизані любов’ю й майстерністю. Серед них: різноманітні і різнобарвні рушники, серветки, закладки для книг, фартухи і навіть портрет Т. Г. Шевченка з його «Заповітом». Експозиція нараховує близько 100 експонатів.
 Полтавська «лиштва», «занизування», «солов’їні вічка», «низь», «зірочки» - це далеко не повний список технік вишивання, представлених на виставці. Орнаменти різних куточків України (Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Гуцульщини, Волині, Херсонщини, Таврії) переплелися на полотні і подарували світові різнокольорову, неповторну красу.
 Як долі майстринь переплелися  в один творчий союз, так і їхні роботи  з’єдналися в своєрідний образ душі нашого народу. І дарма, що у кожної було якесь своє життя до зустрічі з Вірою Роїк і вишивкою...
 Так, Євдокія Шеко, за фахом учитель історії, всю трудову діяльність присвятила культурі. Спочатку працювала в закладах культури Івано-Франківська, а потім Криму. Вишивати почала ще у дитинстві під пильним, але добрим оком матері. А з 1969 року її наставницею стала Віра Сергіївна. У доробку пані Євдокії понад 30 робіт. Вишивальниця створила яскраву колекцію вишивки під назвою «Палітра України», де відображені орнаменти багатьох регіонів країни: Волині, Поділля, Гуцульщини, Таврії. Майстриня навчила вишивати свою меншу сестру Олену, онуку Ксенію, які із задоволенням передають своє вміння іншим. За ці роки пані Євдокія взяла участь у 24 виставках у Києві, Каневі, Ялті, Саках, Краснодарі. За свої роботи неодноразово нагороджувалась дипломами, подяками Міністерства культури АРК, Сімферопольської міськради, Гарнізонного будинку офіцерів.
 А от Світлана Лавренюк працює сьогодні у Сімферопольському Будинку культури ім. Т. Г. Шевченка керівником клубу ветеранів війни і праці «Вогник». Вишиває також з дитинства, а з 1954 року українській народній вишивці її почала навчати Віра Роїк. За останні 12 років майстриня вишила понад 40 робіт, взяла участь у 42 групових виставках прикладного мистецтва у багатьох містах України та Росії. До 225-річчя рідного Сімферополя пані Світлана виконала серію вишивок, які були представлені на Всекримській художній виставці «День міста» у виставковому залі Кримської організації Національної спілки художників України у червні 2009 року. У творчому доробку майстрині - участь у проведенні Всеукраїнської акції «Рушник національного єднання» (2007 рік) у Бахчисараї і у майстер-класі на тему української вишивки в рамках виставки «Вишивка, мереживо  і ткацтво східних слов’ян» у Кримському етнографічному музеї (2008 рік).
 А от Тамара Бєліч за освітою – інженер, свою творчу «кар’єру» почала, коли вийшла на пенсію, хоча вишивала також з дитячих років. Знаковою для неї також стала зустріч саме з Вірою Роїк, яка відкрила їй багатий світ української народної вишивки. Під керівництвом знаної майстрині пані Тамара створила неповторну яскраву колекцію вишивок «Квітуча Україна». Віра Сергіївна лише підказувала, які орнаменти краще взяти за основу, а далі працювала фантазія Тамари, вона складала узори сама. Її власний доробок складає понад 30 робіт. На особливу увагу заслуговують вишиті ікони і картини. До речі, одну з ікон вишив онук Іван, який теж захопився цим мистецтвом. Пані Тамара – учасниця багатьох колективних виставок прикладного мистецтва у різних куточках не тільки України, а й Росії. А ще вона теж залишила свої вишиті узори на «рушнику національного єднання».
 Євгенія Жукова голку для вишивання теж взяла у дитячі роки. Спочатку це був звичайний гурток вишивки у м. Джанкої, куди бігали дівчатка після школи навчатися азам цього мистецтва. Трохи пізніше пані Євгенії доля подарувала зустріч з Вірою Сергіївною, і це знайомство стало вирішальним у її житті. Адже з того часу вона майже не випускала голку зі своїх рук. Навчаючись у Сімферопольському держуніверситеті, Євгенія Олександрівна була частим гостем у родині Роїків, де, за її спогадами, її дуже тепло приймали. Пані Євгенія свого часу брала активну участь в організації Музею декоративно-прикладного мистецтва Кримської області у 1963 році. Її роботи неодноразово експонувалися на виставках у Джанкої, Сімферополі, Одесі, Києві. У її родині вишивка, можна сказати, «передавалася» від покоління до покоління, бо вишивала її бабуся, а сама Євгенія Олександрівна навчила вишивати своїх двох доньок. На нинішню виставку майстриня надала більше 30 авторських робіт.
 Про наступну нашу героїню, Валентину Носенко, хочеться розповісти окремо. На жаль, так само, як і Віри Роїк, пані Валентини уже нема на цьому світі. Проте нам залишилися її роботи, які так багато значили для неї, і якими нині ми маємо змогу милуватися. Валентина Олексіївна народилася 1930 року у м. Євпаторія. За фахом – учитель історії. Вишивкою почала займатися з 1990 року. Під вмілим керівництвом Віри Роїк майстриня освоїла близько двадцяти п’яти видів українських вишивальних технік. Особливо їй вдавалися ажурні роботи – різні види мережива, технічне виконання яких не усім вишивальницям під силу. Усього у її творчому доробку понад 50 робіт. Пані Валентина взяла участь у 25 колективних виставках у м. Алушті, Саках, Каневі, Києві та ін. Була нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури АРК, двома Почесними грамотами Південнокримського осередка Спілки майстрів народного мистецтва України. Тривалий час Валентина Олексіївна навчала  народній вишивці дітей у Центрі реабілітації дітей-інвалідів Київського району м. Сімферополя.
 Крім того, на виставці представлені роботи ще двох майстринь: Галини Дмитрієвої та Мері Нікольської, які так само, як і їхні «колеги», ще з юнацьких років закохалися у вишивку. Хоч їхні професії і далекі від рукоділля (пані Галина за освітою – інженер-будівельник, а пані Мері закінчила свого часу будівельний технікум), але вишивання червоною ниткою проходить через усе їхнє життя.
 Усі вишивальниці талановиті і, найголовніше, – дуже люблять свою справу, знають звичаї і традиції рідного народу і з задоволенням передають свої  знання і майстерність молодому поколінню. Адже зараз, у часи такого суто матеріального життя, повернення до своїх витоків, до духовності, до народного мистецтва є досить важливою складовою розвою культури та державності.
 Для усіх бажаючих доторкнутися до прекрасного світу вишивки на базі музею будуть проходити майстер-класи, а співробітники музею проводитимуть цікаві екскурсії.
 Триватиме виставка до кінця травня.

Ірина МИТКАЛИК.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 29.04.2011 > Тема "Душі криниця"