Кажуть: брехнею св╕т пройдеш, а назад не повернешся. Та значення цього вислову, на м╕й погляд, значно ширше. Щоб повернутися т╕╓ю ж самою дорогою, треба, аби тебе запам’ятали по-доброму. Та, зрештою, людина усв╕домлю╓: в цьому житт╕ н╕чому нема╓ вороття ╕ вс╕ дороги наш╕ – з односторонн╕м рухом. А тому можна не заморочуватися, анал╕зуючи сво╖ вчинки. ╤стор╕я з Тетяною та ╤ллею Литовченками пригадувалася мен╕ досить часто, попри те, що з дня останньо╖ нашо╖ зустр╕ч╕ минуло 7 чи 8 рок╕в. А коли, зустр╕вшись знову ╕ посп╕лкувавшись, я запропонувала старим знайомим сфотографуватися, ж╕нка сказала: «Звичайно ж, б╕ля опечатаних дверей редакц╕╖, тих самих, куди ми ст╕льки раз╕в ходили по допомогу. А тепер, з’ясову╓ться, допомоги потребу╓те ви…» З часу наших пост╕йних контакт╕в Тетяна зовс╕м не зм╕нилася – така ж молода ╕ кв╕туча. А ось ╤лля з маленького 9-р╕чного хлопчика перетворився на дорослого юнака, зростом п╕д метр дев’яносто. У нього напрочуд гарне одухотворене обличчя ╕з незвичайно сумними очима, в як╕ боляче дивитися. Хлопець щойно зак╕нчив школу ╕ зараз проходить тестування, аби вступити до аграрного ун╕верситету ╕ стати ветеринаром. - А як же скрипка? Ти ж зак╕нчив ╕ музичну школу? Н╕, скрипка й так завжди буде з ним, яка подорожувала з ╤ллею по л╕карнях ╕ санатор╕ях. Але рятувати безпом╕чних тварин – це важлив╕ше. Можливо, це р╕шення зумовлене тим, що ╤лля ╕ сам добре зна╓, як це - бути безпом╕чним та хворим. На боротьбу за його одужання п╕шло к╕лька рок╕в маминого життя, тод╕ вона й звернулася до «Кримсько╖ св╕тлиц╕», бо хто ж мав ╖╖ зрозум╕ти, як не прац╕вники ╓дино╖ в Криму укра╖номовно╖ газети, адже Тетяна – дружина в╕йськового – нещодавно пере╖хала разом з ним ╕з материково╖ Укра╖ни ╕ намагалася намацати щось сво╓ – хоча б за мовною ознакою. Тод╕ Тетяна розпов╕ла нам про горе, яке сп╕ткало ╖╖ родину. Хлопчик, прямуючи до школи, переходив дорогу на п╕шох╕дному переход╕, коли для машин гор╕ло червоне св╕тло, а для п╕шоход╕в блимало жовте (св╕тлофор був з╕псований ╕ до зеленого справа не доходила). Транспорт зупинився, але раптом з другого ряду вилет╕в автомоб╕ль, ╕ вже за мить дитина лежала на шосе. Вправний вод╕й на пр╕звище Д╓хтярьов зам╕сть того, щоб дочекатися «Швидко╖» та служби ДА╤ (╕ нав╕що йому та служба?) хутенько доправив потерп╕лого до л╕карн╕ «Швидко╖ допомоги» (а сталася пригода метр╕в за дв╕ст╕ до не╖). З хлопчиком не панькався – протягнув його в салон через багажний отв╕р, при цьому зм╕стилися к╕стки роздроблено╖ гом╕лки. Зате був дуже уважним ╕ переконливим з л╕карями, яким передав дитину. Наст╕льки переконливим, що, наклавши г╕пс, вони до при╖зду Тетяни л╕кували травмованого лише сечог╕нними препаратами, пояснивши, н╕би то н╕чого ╕ншого дитина не потребу╓. Це вже п╕зн╕ше, п╕д тиском матер╕, було зроблено обстеження, яке виявило закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, оскольчатий перелом гом╕лково╖ к╕стки та ╕нш╕ ушкодження. Ск╕льки ще ночей по тому дитина марила в л╕карн╕, а мати плакала ╕ молилася, ск╕льки коштували обстеження та л╕ки, бо под╕бн╕ травми л╕кувалися зовс╕м не сечог╕нним! Мати, здавалося, забула про ╖хнього кривдника, котрий, як ╕ ран╕ше, гасав вулицями м╕ста на «Фольксваген╕» ╕ не в╕дчував жодного дискомфорту п╕сля ско╓ного злочину. Лише, витративши останню коп╕йку, Тетяна Михайл╕вна нав╕далася до нього додому просити про матер╕альну допомогу. Та зустр╕ла ╖╖ вересклива ж╕нка, котра прогнала мат╕р геть на очах у здивованих сус╕д╕в. А чолов╕к, як ╕ ран╕ше, продовжував вкладати кошти в «б╕льш прибутков╕ проекти», аби лише не допомагати покал╕чен╕й дитин╕. В╕н знову нав╕дався до л╕карн╕, а п╕зн╕ше найняв адвоката, що працю╓ в одн╕й установ╕ ╕з суддею. На це можна було б не звернути уваги, аби не моя телефонна розмова напередодн╕ суду з паном Гнусар╓вим, п╕д час яко╖ суддя пояснив, що дитина ц╕лком здорова, ходить до школи, а ось матуся в не╖ не зовс╕м адекватна. На той час я вже добре знала: хлопець на домашньому навчанн╕, а Тетяна п╕сля першого судового слухання просто у в╕дча╖. Там на не╖ накинулися ус╕ гуртом, н╕бито це вона пере╖хала пана вод╕я, та ще й доводить свою правоту. То ж з того часу, прямуючи на чергове зас╕дання суду (спочатку Тетяна взагал╕ не мала нам╕ру судитися, аби не оте нахабство з боку кривдника), мати ╕з сином заходили до редакц╕╖, ╕ до мене в суд╕ вже звикли, як до р╕дно╖. ╤ не лише звикли, але ╕ усв╕домили: справа може стати резонансною, це вже не те, що можна приголомшену горем мат╕р залякати ╕ затюкати. Та й Тетяна Михайл╕вна, в╕дчуваючи власну правоту ╕ п╕дтримку, виявилася красномовн╕шою високооплачуваного адвоката ╕, зрештою, на вод╕я чекав обвинувачувальний вирок: в╕н мав в╕дшкодувати близько 10 тисяч грн. потерп╕лому, а за позовом л╕карн╕ ще перерахувати сол╕дну суму на ╖╖ рахунок. Здавалося, правда, нарешт╕ перемогла, ╕ при╓мно було усв╕домлювати, що до цього якимось чином причетна ╕ газета. Та рад╕ти виявилося зарано. Вод╕й, який на суд╕ ╕нсценував серцевий напад, невдовз╕ оговтався ╕ почав д╕яти. Тож раптом виявилося, що у нього нема╓ геть н╕чого: н╕ квартири, яку колись в╕дв╕дувала Тетяна Михайл╕вна, н╕ галасливо╖ дружини, н╕ автомоб╕ля, а сам в╕н – ╕нвал╕д ╤╤ групи та живе на пенс╕ю. За нашими розрахунками, аби вилучити належну суму з пенс╕йних коп╕йок, довелося б ╖х стягувати понад 10 рок╕в. Чи не тому прац╕вники Зал╕зничного в╕дд╕лу виконавчо╖ служби С╕мферопольського м╕ського управл╕ння юстиц╕╖ АРК теж виявилися такими поблажливими до свого кл╕╓нта? За час, що минув, вони стягнули з винуватця «аж» 200 гривень. А дал╕ той «загубився», хоча Тетяна частенько його зустр╕чала, бо вони мешкали в одному район╕. Коли ж╕нка зверталася до свого державного виконавця О. Дорошенка, той в╕д цього не дуже актив╕зовувався. У Тетяни Михайл╕вни склалося враження, що над нею просто знущаються, ╕ одного разу вона в╕дмовилася покидати каб╕нет, доки не дочека╓ться належно╖ уваги. Тод╕ «вартов╕ виконання закону» викинули ╖╖ реч╕ в коридор, де було чимало стороннього люду. Саме таку картину ╕ застали ми з головним редактором «Кримсько╖ св╕тлиц╕» В╕ктором Качулою ╕ актив╕стом «Нашо╖ Укра╖ни» ╤ваном Волобу╓вим. З часом до виконавчо╖ служби стурбована сус╕дка привела ╕ маленького ╤ллю… Обурена несправедлив╕стю, Тетяна збиралася нав╕ть голодувати, думала - под╕╓. Зараз вона над╕╓ться т╕льки на Бога. Адже, на в╕дм╕ну в╕д людей, - помилував. ╤ хлопець вже не шкутильга╓, хоча, внасл╕док травми одна нога була сутт╓во довшою ╕ довелося стимулювати посилений р╕ст здорово╖, ╕ школу зак╕нчив добре, попри к╕лька рок╕в домашнього навчання, ╕ з╕ скрипкою не розлучився. А ось в належний захист держави вона зовс╕м не в╕рить. Бо пам’ята╓ ╕ доручення Президента В. Ющенка 2005 року про обов’язкове реагування орган╕в державно╖ влади на пов╕домлення в засобах масово╖ ╕нформац╕╖ (а «КС» не просто кричала, вона волала про несправедлив╕сть), ознайомилась Тетяна ╕ з╕ зм╕нами в Закон╕ про виконавче провадження в╕д 8 березня 2011 року вже ╕ншого Президента. Тут, як ╕ ран╕ше, виконавче провадження ма╓ зд╕йснюватися за 6 м╕сяц╕в. Але вже цей терм╕н перевищено в 15 раз╕в, ╕ що з того? ╢ у зм╕нах до Закону ╕ чимало позитивного, спрямованого на посилення в╕дпов╕дальност╕ за стягнення боргу з боржника та виконавчих орган╕в. Там, зокрема, зазнача╓ться: «Стягувач ╕ ╕нш╕ учасники виконавчого провадження (кр╕м боржника) можуть оскаржити р╕шення, д╕╖ або безд╕яльн╕сть посадових ос╕б державно╖ виконавчо╖ служби...». Але це Тетяна теж вже проходила. Судилася. ╥й посп╕вчували та посварили на словах судових виконавц╕в. Але р╕шення прийняли на ╖хню користь. Бо рука руку ми╓. Митиме ╕ надал╕, п╕сля нов╕тн╕х зм╕н у Закон╕. Бо у Зал╕зничному в╕дд╕л╕ виконавчо╖ служби сидять т╕ ж сам╕ чиновники, як╕ не шанують н╕ людей, н╕ закону, нов╕ норми якого ймов╕рно стануть д╕╓вими лише для тих, хто не вм╕╓ шукати «сп╕льно╖ мови» з неробами ╕ корупц╕онерами. Та й ми, прац╕вники «Кримсько╖ св╕тлиц╕», сьогодн╕ вже не зможемо стати орган╕заторами добров╕льного рейду в пошуках правди, викинут╕ ╕з активного життя. Але як т╕шить, що нас пам’ятають, нас люблять! ╤ пан╕ Тетяна, ╕ ╤лля, ╕ ще чимало несправедливо скривджених людей. Ми не просто видавали газету, але й намагалися бути осередком самоорган╕зац╕╖ громадянського сусп╕льства. А без цього нелегко буде навести лад у держав╕, нав╕ть видаючи так╕ оч╕куван╕ справедлив╕ закони.
Тамара СОЛОВЕЙ. На фото: Тетяна та ╤лля Литовченки б╕ля опечатаних дверей «Кримсько╖ св╕тлиц╕», яка колись п╕дтримала ╖х, а тепер потребу╓ допомоги сама...
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
