|
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 17.06.2011 > Тема "Ми єсть народ?"
#21 за 17.06.2011
КОЛИ ДО ЛЬВОВА ╥ДУТЬ, ЯК ДРУЗ╤
Ще напередодн╕ 9-го травня отримав чимало дзв╕нк╕в в╕д знайомих з Ки╓ва, Донбасу та Криму. ╤ зм╕ст був приблизно однаковим: «Що там у вас нам╕ча╓ться? Зна╓мо, що плану╓ться по╖здка до Львова пророс╕йсько╖ молод╕ з С╕мферополя, Одеси та ╕нших м╕ст П╕вдня. ╤ нам╕ри у них далеко не дружн╕… Що збира╓тесь робити?» Тепер також телефонують, адже попереду 22 червня. Як тод╕, так ╕ тепер не беруся робити прогноз. Знаю т╕льки, що в держав╕ ╓ потужн╕ сили, як╕ будуть трактувати будь-яку под╕ю саме так, як захочуть у Москв╕. Лише через три дн╕ п╕сля льв╕вського з╕ткнення «Крымская правда» розродилася статтею: «Фашизм по-украински. Или мы его, или он нас». Тут подана не лише точка зору зашорених ╕ затурканих комун╕стичною пропагандою ветеран╕в. Нав╕ть студентка Катя - янголятко з ясними голубими очима - винесла св╕й вердикт: «Неонацисты, потомки бандеровцев, просто достали…» Це ╖╖ д╕стали, в С╕мферопол╕? Ми тут у Львов╕ ╖х лише вряди-годи бачимо (зате чу╓мо рос╕йську – щодня ╕ на кожному кроц╕!), а вони цьому чар╕вному створ╕нню в Криму, виявля╓ться, жити заважають… Де не те, що нацист╕в укра╖нських, але й мови державно╖ на вулицях не почу╓ш! Тому, повторюю, багато видань ╕нформуватимуть населення «з точн╕стю до навпаки». Чим св╕домо поглиблюватимуть розкол кра╖ни. Тож реакц╕ю льв╕в’ян на при╖зд нових провокатор╕в передбачити важко. ╢дине, що можу з упевнен╕стю сказати: до друз╕в льв╕в’яни ставитимуться - як ╕ ран╕ше. Принаймн╕, гост╕, як╕ при╖здили до Львова на Великдень, ╕ з якими я досхочу насп╕лкувався, залишилися ц╕лком задоволен╕ нашим древн╕м м╕стом. Може, тому, що ╖хали до нас, як друз╕?
До уваги наших читач╕в пода╓мо запис розмов з людьми, як╕ три дн╕ активно в╕дпочивали, п╕знавали Галичину ╕ зовс╕м не були заклопотан╕ пошуками неонацист╕в.
Св╕тлана ПТИЧКА, Харк╕в:
- В╕дразу, коли ви╖хали, трохи хвилювалися – як нас там зустр╕нуть? Але ще в по╖зд╕ нам сказали: заспокойтеся, все буде добре. ╤ д╕йсно, нас поселили в передм╕ст╕ Львова, у дуже прив╕тних людей. Як вони нас приймали! Тепер серед людей р╕дко зустр╕ча╓ться така гостинн╕сть. ╤ н╕хто не ц╕кавиться, не пита╓ - яко╖ ти конфес╕╖? Ми, до реч╕, вс╕ православн╕ Московського патр╕архату, але це, виявля╓ться, не ма╓ н╕якого значення. ╢ велика р╕зниця м╕ж тим, як святкують Великдень у Львов╕ ╕ у Харков╕. Може, два дн╕ не дуже великий строк, щоб робити як╕сь висновки, але ми не могли не пом╕тити ц╕╓╖ р╕зниц╕. У нас люди можуть п╕ти ╕ в церкву, ╕ на цвинтар, але н╕коли в натовп╕ не побачиш вишиванку. Нац╕ональний колорит, под╕бний до льв╕вського, у Харков╕ в╕дсутн╕й. Запрошують популярних артист╕в, звучить попса, хтось випива╓, ╓ як╕сь конкурси для д╕тей, але… не в╕дчува╓ться глибоко╖ традиц╕╖. У Львов╕ все по-╕ншому. ╤ це добре, що ╓ такий запов╕дник, де добре збереглася нац╕ональна культура. Хай ╕ не у нас, в Харков╕, то хоча б у Львов╕… Кра╖н╕ це дуже потр╕бно!
Наталя Л╤ХАЦЬКА, Харк╕в:
- У Льв╕в я при╖хала вперше. Про цю акц╕ю ми дов╕далися випадково, в╕д друз╕в. Лише день був не роздуми, але ми в╕дразу прийняли р╕шення – по╖демо! Столиця Галичини вразила чудовою арх╕тектурою ╕ багатством нац╕онального колориту. Мо╖ батьки – д╕ти Радянського Союзу, вони багато пере╖жджали з м╕сця на м╕сце ╕ не могли добре засво╖ти укра╖нську культуру. Чи варто харк╕в’янам ╖здити до Львова? Звичайно, варто! Наша молодь повинна знати про цей прекрасний закуток Зах╕дно╖ Укра╖ни!
╤гор СТАМБОЛ, Одеса:
- По╖хати у Льв╕в мен╕ порадив наш викладач, ╕сторик Олександр Музичко. В╕н багато говорив про ╕дею об’╓днання укра╖нського Сходу ╕ Заходу. Саме цю ╕дею активно пропагу╓ ╕ вт╕лю╓ у життя Укра╖нський католицький ун╕верситет. Не шкодую, що по╖хав, бо в такому м╕ст╕ хоча б раз у житт╕ повинен побувати кожен укра╖нець. ╤ було б непогано, якби кожна по╖здка припадала саме на Великдень… Звичайно, приймали нас дуже добре, але окр╕м тепла людських сердець, нас вражала й т╕шила оця щира, невимушена укра╖номовн╕сть великого м╕ста. Та ще й такого гарного! Зайве говорити, що контраст ╕з р╕дною Одесою був разючим. Адже у нас п╕сля вибор╕в до влади прийшли сили, як╕ важко назвати проукра╖нськими… Вони мають колосальну моральну п╕дтримку з Рос╕╖, а ще чимал╕ кошти. Укра╖нськ╕ сили в╕дступають; добре, що в Одес╕ поки що нема масового закриття укра╖нських шк╕л п╕д маркою «оптим╕зац╕╖». Х╕ба що у с╕льськ╕й м╕сцевост╕… Але там, д╕йсно, головну роль в╕д╕гра╓ економ╕чна сторона, а не пол╕тична. А що буде через р╕к? Чи не почнеться в Одес╕ те, що зараз спостер╕га╓мо в Донецьку? Сам я з Беля╖вського району, в╕д мого села до Одеси десь 40 к╕лометр╕в. У нас чимало вих╕дц╕в ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни, тому ╕ школа функц╕ону╓ укра╖нська, ╕ мова ще не вмерла - принаймн╕, вона ╕сну╓ у вигляд╕ «суржику»… А ось у сус╕дньому сел╕ Кам’янц╕ - рос╕йська школа, в╕дпов╕дно, така ж там ╕ мова сп╕лкування. Колись це було н╕мецьке село, тепер н╕мц╕в там нема зовс╕м, але школа, за ╕нерц╕╓ю, залиша╓ться рос╕йською. Звичайно, б╕льшост╕ людей зараз не до мови, тим б╕льше, що в цьому питанн╕ ╕сну╓ сяка-така р╕вновага… Але коли люди в пошуках роботи пере╖здять до великого м╕ста, то вони зазвичай переходять на рос╕йську. Нав╕ть у нас, на ╕сторичному факультет╕ (а я навчаюся в ун╕верситет╕ ╕мен╕ Мечникова), лише 20% предмет╕в виклада╓ться укра╖нською. А що ж тод╕ говорити про ╕нш╕ навчальн╕ заклади? Ще у нас ╓ «Просв╕та», ╓ укра╖нський клуб – саме в╕н орган╕зовував при╖зд в Одесу льв╕вського ╕сторика Ярослава Грицака – оце, зда╓ться, ╕ все. Малувато як для великого причорноморського м╕ста. Тому я в╕дчуваю велику потребу хоча б раз побачити Льв╕в, Галичину, ув╕брати в сво╓ серце цей незайманий куточок Укра╖ни.
В╕тал╕на ДОМБРОВСЬКА,
Запор╕жжя:
- Я навчаюся у Запор╕зьк╕й державн╕й ╕нженерн╕й академ╕╖. Про акц╕ю «Великдень у Львов╕» я дов╕далася в╕д знайомих студент╕в. Нац╕ональний Студентський Союз орган╕зував цю по╖здку, саме завдяки ╖м ми тут. У Львов╕ я вперше, ╕ мен╕ тут дуже сподобалося! Саме у Львов╕ я в╕дчула красу древн╕х традиц╕й. ╤ тут я можу в╕льно сп╕лкуватися укра╖нською мовою. Я навчалася в укра╖нськ╕й школ╕, тому з мовою у мене н╕яких проблем. Але в ╕нститут╕ – так вже склалося – ми розмовля╓мо рос╕йською. Хоча наше Запор╕жжя – це м╕сто, яке також дуже «насичене» ╕стор╕╓ю. У нас активно починають в╕дроджуватися традиц╕╖ козацтва, в╕дреставрована С╕ч на остров╕ Хортиця. ╤ людям це подоба╓ться, бо вони розум╕ють, що С╕ч ╕ козацтво – це сво╓р╕дна «в╕зитка» краю. Але у нас ще такого нема╓, щоб м╕сцев╕ жител╕ зустр╕чали людей з Волин╕ чи Галичини ╕ знайомили ╖х з ╕стор╕╓ю нашого Запорозького краю. А вона також дуже ц╕кава – це не лише козацтво, але й ск╕фська стор╕нка… Та й Крим зовс╕м поряд! Треба щось думати - нехай студентськ╕ по╖зди рухаються ╕ в п╕вденно-сх╕дному напрямку. Щоправда, тод╕ орган╕заторам зустр╕чей треба буде виходити на козацьк╕ структури, на тих молодих людей, як╕ займаються к╕нним спортом, бойовим гопаком чи «Спасом»… Бо ╕ «зах╕днякам» повинно бути ц╕каво! А ще можна ╖здити в Гуляйполе - це, до реч╕, моя мала батьк╕вщина… М╕сцева влада якось не дуже задумувалася над тим, щоб зробити столицю Махновського краю Меккою для турист╕в. Але коли до нас при╖хали нав╕ть французи (як в╕домо, Нестор Махно останн╕ роки свого життя прожив у Франц╕╖), то м╕сцев╕ чиновники почали дивитися на проблему серйозн╕ше. Звичайно, тут потр╕бн╕ будуть велик╕ кап╕таловкладення, але справа того варта. Чи трансформуються оц╕ великодн╕ по╖здки до Львова у традиц╕ю регулярного сп╕лкування молод╕ р╕зних рег╕он╕в? Думаю, така традиц╕я рано чи п╕зно складеться. Але все велике почина╓ться з малого, тому велика подяка тим галичанам, як╕ впродовж багатьох рок╕в закладають фундамент добро╖ справи…
Катерина КАРТАМИШЕВА,
Запор╕жжя:
- Я у Львов╕ вже вдруге. Вперше побувала у минулому роц╕, ми з братом проживали тод╕ в одн╕й галицьк╕й родин╕, ╕ нам дуже сподобалося. Тепер я членкиня Нац╕онального студентського союзу – входжу до ком╕с╕╖ оздоровлення ╕ туризму. Нин╕шня по╖здка – це м╕й перший проект, я орган╕зувала людей ╕з Запор╕жжя. ╤ можу запевнити, що вс╕ наш╕ у захопленн╕ в╕д Львова! Коли ми ╖хали в трамва╖ ╕ сп╕вали патр╕отичних п╕сень, то пасажири нам почали… п╕дсп╕вувати! Важко уявити соб╕ щось под╕бне у Запор╕жж╕ чи у мо╓му р╕дному Бердянську. Великдень у нас не так патр╕отично святку╓ться, як у Галичин╕. Люди збираються невеликими компан╕ями, в╕дм╕чають свято кожен зг╕дно з╕ сво╖ми уявленнями… Якщо ╕ зайдуть до церкви, то максимум на п╕вгодинки, а тут ми простояли всю л╕тург╕ю, ╕ я була у захопленн╕ в╕д обряду! В минулому роц╕ я навчилася робити писанки, ╕ цей льв╕вський досв╕д вже використовую вдома. У мене ╕ писачки ╓, я ум╕ю це робити! Взагал╕-то, мама у мене родом з Волин╕, а тато – рос╕янин, з Бердянська. Колись в╕н по╖хав у в╕дрядження на Волинь ╕… забрав маму до себе. Вс╕ родич╕ по татов╕й л╕н╕╖ з Приазов’я, але я завжди любила вл╕тку ╖здити на Волинь… Тому люблю укра╖нську мову, ╕ вдома у Бердянську ми розмовля╓мо укра╖нською. Великодн╕ молод╕жн╕ по╖здки до Львова (а з часом ╕ льв╕в’ян на Сх╕д) багато чого могли б зм╕нити. Але цей процес повинен бути масштабн╕шим, ╕ держава тут повинна допомагати.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 17.06.2011 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9044
|
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
