Версiя для друку Обговорити в форумi

  Самовільне руйнування металів, що відбувається під хімічним впливом навколишнього середовища, називається корозією (від латинського corrodere – роз’їдати).
 (Із студентського реферату)

 Днями голова севастопольської міської держадміністрації Володимир Яцуба, даючи вказівку комунальним службам, сказав: “Ми ще не всі пам’ятники помили. Особливо ті пам’ятники, які стосуються Чорноморського флоту. Щоб жодна пташка не сиділа… Давайте зробимо подарунок морякам Чорноморського флоту!” Хто ж проти, особливо напередодні приїзду Президента України…
 Але окрім свята іншої, хай і дуже дружньої держави, попереду День Незалежності України. І очевидно, що урочистості відбуватимуться і біля пам’ятника Тарасу Шевченку біля Гагарінської районної державної адміністрації міста. Повз нього щодня ходять сотні державних чиновників, тисячі людей. Встановлений у 2003 році монумент на ділянці руки, яка тримає книгу, вже має корозію. Десятки тих самих чиновників, які утримуються платниками податків, тобто севастопольцями, мусили б слідкувати за його станом і робити все можливе для усунення недоліків. Але поки що цього непомітно.
 Чи будуть зацікавлені перші особи міста, щоб їх зафіксували наші вільні й незалежні ЗМІ на гарному тлі одного з найкращих пам’ятників Великому Кобзарю у світі – подивимось. Як і зможемо пересвідчитись у можливості прогресивної інтелігенції висловитись під час мітингу на честь 20-річчя найбільшого свята Української Держави. Адже останні два роки панує мовчазний спосіб вшанування покладанням квітів до монумента. А раніше тут висловлювалися представники влади, військові моряки, громадські організації. Зараз ми є свідками деградації ритуалу проведення Дня Незалежності. Все проходить у найгірших традиціях авторитарної влади. Влада запрошує людей просто прийти, покласти квіти і безмовно розійтися. Німими. Хіба це не деградація політичного життя? Влада нічого не може біля Тараса Шевченка сказати громаді?
 Мінімальна кількість заходів, некреативний підхід до святкування найбільшого державного свята в Севастополі – характерні прикмети місцевого життя, яке переважно залежить не від Києва, а від Москви. А що як Кремль дізнається про українські або державницькі настрої хоч когось із місцевої правлячої еліти?..
 Протестуючи проти цього, патріотичні сили та опозиційні партії проводять альтернативні заходи – мітинги, які героїчно замовчують наші вільні, незалежні й ніким із-за кордону не керовані ЗМІ.
 Очевидно, що в суспільстві щось не так. Корозія вражає не лише пам’ятник Тарасу, а й саму основу демократії – свободу слова. Але ж природне право людей не спинити нікому, як би цього комусь не хотілось. Не зменшиться і велич Шевченка через кілька цяток корозії. А поки що він ніби з докором дивиться на нащадків…
 То, може, українська влада “зробить подарунок”, нормалізувавши стан пам’ятника, і всім севастопольцям, і численним гостям міста, а не лише військовослужбовцям іншої держави?

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 29.07.2011 > Тема "Резонанс"