"Кримська Свiтлиця" > #3 за 05.08.2011 > Тема "Душі криниця"
#3 за 05.08.2011
«Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ЖИТТЯ!»
Творч╕сть наших читач╕в 26 липня 2011 року в С╕мферопол╕ у Всеукра╖нському ╕нформац╕йно-культурному центр╕ в╕дбулася творча зустр╕ч з кримським поетом-бардом, п╕дполковником запасу В╕ктором Дульчаком. 11 с╕чня 1970 року на Микола╖вщин╕, у мальовничому козацькому сел╕ Б╕лоус╕вка, що розкинулося на берез╕ П╕вденного Бугу, у родин╕ Дульчак╕в народилася третя дитина – хлопчик. За якихось с╕мнадцять рок╕в в╕н став на шлях в╕йськового - захисника Батьк╕вщини: 1987 року В╕ктор вступив до в╕йськового училища тод╕ ще у Лен╕нград╕, а сьогодн╕ - Санкт-Петербурз╕. Окр╕м навчання молодий юнак знаходить час ╕ можлив╕сть для ознайомлення з творч╕стю п╕терських поет╕в, бард╕в, рок-музикант╕в та рок-гурт╕в. З 1992 року родина В╕ктора ╕ Олени стала зовс╕м кримською, тут побачила св╕т ╖хня донечка ╤ринка. За плечима у В╕ктора не т╕льки в╕йськове училище, арм╕я ╕ польовий вишк╕л, а ще й навчання в Нац╕ональн╕й Академ╕╖ Оборони Укра╖ни в Ки╓в╕. Як результат - академ╕чна осв╕та ╕ нов╕ горизонти для самовдосконалення. Сво╖ перш╕ поетичн╕ рядки В╕ктор написав ще в дитинств╕. Як в╕н згаду╓, саме п╕дтримка ╕ розум╕ння батьк╕в у т╕ дитяч╕ та юнацьк╕ роки допомогла не закинути написання текст╕в для п╕сень та й просто поез╕╖. Сьогодн╕ з творч╕стю В╕ктора Дульчака можна ознайомитися у всесв╕тн╕й мереж╕ ╤нтернет, де в╕н ма╓ поц╕новувач╕в не т╕льки з Укра╖ни, Рос╕╖, Б╕лорус╕, а й з ╕нших кра╖н св╕ту. ╢ у його планах ╕ видання власно╖ книжки, ╕ запис диска з власними п╕снями. Спец╕ально для читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» В╕ктор Дульчак надав деяк╕ з╕ сво╖х поез╕й. У ТОМУ ЩОСЬ...
У тому щось ╓ - Смак г╕рко-холодно╖ кави, Як присмак життя... Як те, що тепер назавжди... Без сенсу для нас, Без зайвих бажань, Не для справи, Бо просто так ╓... Бо просто не час ще ╕ти... Смаки - У сум╕ш╕ ╕з тишиною Й думками Плетуть пастораль... Реальн╕сть м╕ня╓ться Знову ╕ знову... На щастя над╕я, Та зв╕дки ж печаль?.. М╤Й АНГЕЛ СПИТЬ...
М╕й ангел спить, закутавшись у крила... ╤ бачить там якийсь десятий сон... М╕й охоронець... спить... безмежна сила В╕дпочива╓... В╕тер ╕з в╕кон Куйовдить неп╕д╕бране волосся... Дихання р╕вне, Усм╕шка бринить, ╤ вперше за життя мен╕ здалося Що я таки беззахисний... в ту мить... Хова╓ св╕т реальност╕ у т╕нях... Здаються зор╕ в бажаний полон... М╕й ангел спить, у мене на кол╕нах, А я... охороняю його сон... МАМ╤
Чи то сумне? Чи н╕жне? Чи болюче? Чи рад╕сне?.. Але таке живе… ╕ р╕дне… Бо любов… На душу припаде… ╤ трохи щипне оч╕… ╤ переверне душу Знов ╕ знов Одне ╓дине слово… Мамо… Ви так далеко, ╤ так близько Ви… Та н╕… Ви завжди поруч з нами - В години щастя… Й, не дай Бог, б╕ди... Як до води Ми кожен раз – до Вас… Що ╓ мудр╕ше Вашо╖ любов╕?.. Та сила, що т╕сниться в Ваш╕м слов╕, Нас ставила на ноги… ╤ не раз… На Вами запов╕дану дорогу… Ми вдячн╕ Вам. ╤ слава Богу, що Ви в нас ╓!.. Бог все на св╕т╕ зна╓. ╢дине, про що ми його блага╓м, Хай В╕н здоров’я б╕льше Вам да╓, ╤ щастя, Його ласки ╕ любов╕, ╤ що у Нього гарного ще ╓… А ще… Побудьте довше разом з нами… Ми любим Вас… Ви в нас ╓дин╕, мамо… В МИНУЛЕ ДОЩ МО╥ ДУМКИ ЗМИВА
В минуле дощ мо╖ думки змива╓… В минулому - ╕ кава, ╕ м╕сток… Чи ╓ там я?.. Мене там вже нема╓… ╢ дощ… ╕ ╓ ним з╕рваний листок… * * * Назустр╕ч – церкви дзв╕н, ╕ см╕х дитини… Так… Мимо мене… В сиву каламуть… Симфон╕я дощу – це щось ╓дине… Печаль ╕ рад╕сть разом… В тому суть… Майбутн╓ вилива╓ться в минуле… Вода собою прибива╓ пил… ╤ в╕риться, що ми ╕ ╓, ╕ були… ╤ вистачить нам розуму, ╕ сил… ╤ буде завтра… Буде см╕х дитини… Буде дорога, й затишний м╕сток, ╤ чистий дзв╕н, ╤ поклик журавлиний, ╤ десь з╕рветься наново листок… Верба через перила коси кине, Стрункий св╕й стан закри╓ аж до н╕г… ╤ буде дощ… ╤ в нього все порине… А я… Почую серцем ╖╖ см╕х… ВИНО - НЕ ВИХ╤Д
Вино – не вих╕д, Смак розкутих рух╕в ╤ почутт╕в... В╕д пестощ╕в, Торкань… Шалена гра двох дивовижних дух╕в ╤ сили норов╕в, Вза╓мних заз╕хань На в╕чне… у буденному потоц╕. Гра сперечань т╕лесних, На чи╓му боц╕ Вогонь пала сильн╕ше… Бурев╕й… А пот╕м - н╕жна тиша, Й забуття… В об╕ймах… подих╕в… Вино – не вих╕д, Але ма╓ смак життя… Похм╕лля все з╕накшить, Сум наповнить оч╕… Але… не сором, не брехня… Сум св╕тлий, В╕чний в╕н… Вона - не в╕чна… ╤ не в╕чний я… БЕЗУМСТВО
Я маю право на мо╓ безумство. У тридесят╕м ступен╕ мо╓. На дивний св╕т, прихований в╕д людства, Що св╕тле сяйво в мою душу лл╓… Воно - живе, Воно мене жбурля╓ В реальн╕сть, що за рамками мети. На р╕ки та на пр╕рви не зважа╓, Як бачить, що на ╕нш╕м боц╕ – ти… Я в╕к би милувався тво╖м небом, В безумств╕ забуваючи про хл╕б… ╤ не критер╕й – треба чи не треба… Я б милувався… поки не осл╕п. Воно таке… Саме не зна, що хоче… ╤ шален╕╓ з думки, що ти ╓… Все рветься просочитися кр╕зь оч╕, Та я не дам. Бо виключно - мо╓. М╤Й СМУТОК - ОЗЕРО ТВО╥Х ОЧЕЙ...
М╕й смуток - озеро тво╖х очей, Душ╕ тво╓╖ жал╕сне в╕длуння... Над╕я в тих краях давно в╕дсутня, Н╕кому не зм╕нити х╕д речей... Коли вода виходить з берег╕в, Додолу котяться д╕воч╕ сльози... Не спинять води в╕╖-верболози, Не повернути промайнулих дн╕в... Тво╓ кохання - мар╕ данина - В минуле кличе, забира майбутн╓... Через садочки чути - гра╓ лютня... А серце хвиля болю залива... Я буду поряд. Я п╕ти не зм╕г... Все розум╕ю... Але серце хоче... Допоможи - воно мен╕ шепоче... М╕й смуток - озеро очей тво╖х...
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 05.08.2011 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9160
|