Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 05.08.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 05.08.2011
«Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, ЖИТТЯ!»

Творч╕сть наших читач╕в
 
  26 липня 2011 року в С╕мферопол╕ у Всеукра╖нському ╕нформац╕йно-культурному центр╕ в╕дбулася творча зустр╕ч з кримським поетом-бардом, п╕дполковником запасу В╕ктором Дульчаком.
 11 с╕чня 1970 року на Микола╖вщин╕, у мальовничому козацькому сел╕ Б╕лоус╕вка, що розкинулося на берез╕ П╕вденного Бугу, у родин╕ Дульчак╕в народилася третя дитина – хлопчик.
 За якихось с╕мнадцять рок╕в в╕н став на шлях в╕йськового - захисника Батьк╕вщини: 1987 року В╕ктор вступив до в╕йськового училища тод╕ ще у Лен╕нград╕, а сьогодн╕ - Санкт-Петербурз╕. Окр╕м навчання молодий юнак знаходить час ╕ можлив╕сть для ознайомлення з творч╕стю п╕терських поет╕в, бард╕в, рок-музикант╕в та рок-гурт╕в.
 З 1992 року родина В╕ктора ╕ Олени стала зовс╕м кримською, тут побачила св╕т ╖хня донечка ╤ринка.
 За плечима у В╕ктора не т╕льки в╕йськове училище, арм╕я ╕ польовий вишк╕л, а ще й навчання в Нац╕ональн╕й Академ╕╖ Оборони Укра╖ни в Ки╓в╕. Як результат - академ╕чна осв╕та ╕ нов╕ горизонти для самовдосконалення.
 Сво╖ перш╕ поетичн╕ рядки В╕ктор написав ще в дитинств╕. Як в╕н згаду╓, саме п╕дтримка ╕ розум╕ння батьк╕в у т╕ дитяч╕ та юнацьк╕ роки допомогла не закинути написання текст╕в для п╕сень та й просто поез╕╖.
 Сьогодн╕ з творч╕стю В╕ктора Дульчака можна ознайомитися у всесв╕тн╕й мереж╕ ╤нтернет, де в╕н ма╓ поц╕новувач╕в не т╕льки з Укра╖ни, Рос╕╖, Б╕лорус╕, а й з ╕нших кра╖н св╕ту. ╢ у його планах ╕ видання власно╖ книжки, ╕ запис диска з власними п╕снями.
 Спец╕ально для читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» В╕ктор Дульчак надав деяк╕ з╕ сво╖х поез╕й.
 
 У ТОМУ ЩОСЬ...

 У тому щось ╓ -
 Смак г╕рко-холодно╖ кави,
 Як присмак життя...
 Як те, що тепер назавжди...
 Без сенсу для нас,
 Без зайвих бажань,
 Не для справи,
 Бо просто так ╓...
 Бо просто не час ще ╕ти...
 Смаки -
 У сум╕ш╕ ╕з тишиною
 Й думками
 Плетуть пастораль...
 Реальн╕сть м╕ня╓ться
 Знову ╕ знову...
 На щастя над╕я,
 Та зв╕дки ж печаль?..
 
 М╤Й АНГЕЛ СПИТЬ...

 М╕й ангел спить,
 закутавшись у крила...
 ╤ бачить там
 якийсь десятий сон...
 М╕й охоронець... спить...
 безмежна сила
 В╕дпочива╓... В╕тер ╕з в╕кон
 Куйовдить неп╕д╕бране
  волосся...
 Дихання р╕вне,
 Усм╕шка бринить,
 ╤ вперше за життя
 мен╕ здалося
 Що я таки беззахисний...
  в ту мить...
 Хова╓ св╕т реальност╕
 у т╕нях...
 Здаються зор╕ в бажаний
 полон...
 М╕й ангел спить, у мене
 на кол╕нах,
 А я... охороняю його сон...
 
 МАМ╤

 Чи то сумне? Чи н╕жне?
 Чи болюче?
 Чи рад╕сне?..
 Але таке живе… ╕ р╕дне…
 Бо любов…
 На душу припаде…
 ╤ трохи щипне оч╕…
 ╤ переверне душу
 Знов ╕ знов
 Одне ╓дине слово…
 Мамо…
 Ви так далеко,
 ╤ так близько Ви…
 Та н╕… Ви завжди
 поруч з нами -
 В години щастя…
 Й, не дай Бог, б╕ди...
 Як до води
 Ми кожен раз – до Вас…
 Що ╓ мудр╕ше
 Вашо╖ любов╕?..
 Та сила, що т╕сниться
 в Ваш╕м слов╕,
 Нас ставила на ноги…
 ╤ не раз…
 На Вами запов╕дану
 дорогу…
 Ми вдячн╕ Вам.
 ╤ слава Богу, що Ви в нас ╓!..
 Бог все на св╕т╕ зна╓.
 ╢дине, про що ми
 його блага╓м,
 Хай В╕н здоров’я б╕льше
 Вам да╓,
 ╤ щастя,
 Його ласки ╕ любов╕,
 ╤ що у Нього гарного ще ╓…
 А ще…
 Побудьте довше
 разом з нами…
 Ми любим Вас…
 Ви в нас ╓дин╕, мамо…
 
 В МИНУЛЕ ДОЩ МО╥ ДУМКИ ЗМИВА

 В минуле дощ
 мо╖ думки змива╓…
 В минулому - ╕ кава,
 ╕ м╕сток…
 Чи ╓ там я?.. Мене там
 вже нема╓…
 ╢ дощ… ╕ ╓
 ним з╕рваний листок…
 *  *  *
 Назустр╕ч – церкви дзв╕н,
 ╕ см╕х дитини…
 Так… Мимо мене…
 В сиву каламуть…
 Симфон╕я дощу –
 це щось ╓дине…
 Печаль ╕ рад╕сть разом…
 В тому суть…
 Майбутн╓ вилива╓ться
 в минуле…
 Вода собою прибива╓ пил…
 ╤ в╕риться, що ми ╕ ╓, ╕ були…
 ╤ вистачить нам розуму,
 ╕ сил…
 ╤ буде завтра…
 Буде см╕х дитини…
 Буде дорога,
 й затишний м╕сток,
 ╤ чистий дзв╕н,
 ╤ поклик журавлиний,
 ╤ десь з╕рветься наново
 листок…
 Верба через перила коси кине,
 Стрункий св╕й стан
 закри╓ аж до н╕г…
 ╤ буде дощ… ╤ в нього
 все порине…
 А я… Почую серцем ╖╖ см╕х…
 
 ВИНО - НЕ ВИХ╤Д

 Вино – не вих╕д,
 Смак розкутих рух╕в
 ╤ почутт╕в...
 В╕д пестощ╕в,
 Торкань…
 Шалена гра
 двох дивовижних дух╕в
 ╤ сили норов╕в,
 Вза╓мних заз╕хань
 На в╕чне…
 у буденному потоц╕.
 Гра сперечань т╕лесних,
 На чи╓му боц╕
 Вогонь пала сильн╕ше…
 Бурев╕й…
 А пот╕м - н╕жна тиша,
 Й забуття…
 В об╕ймах… подих╕в…
 Вино – не вих╕д,
 Але ма╓ смак життя…
 Похм╕лля все з╕накшить,
 Сум наповнить оч╕…
 Але… не сором, не брехня…
 Сум св╕тлий,
 В╕чний в╕н…
 Вона - не в╕чна…
 ╤ не в╕чний я…
 
 БЕЗУМСТВО

 Я маю право
 на мо╓ безумство.
 У тридесят╕м ступен╕ мо╓.
 На дивний св╕т,
 прихований в╕д людства,
 Що св╕тле сяйво
 в мою душу лл╓…
 Воно - живе,
 Воно мене жбурля╓
 В реальн╕сть,
 що за рамками мети.
 На р╕ки та на пр╕рви
 не зважа╓,
 Як бачить, що на ╕нш╕м боц╕
 – ти…
 Я в╕к би милувався
 тво╖м небом,
 В безумств╕ забуваючи
 про хл╕б…
 ╤ не критер╕й –
 треба чи не треба…
 Я б милувався…
 поки не осл╕п.
 Воно таке… Саме не зна,
 що хоче…
 ╤ шален╕╓ з думки, що ти ╓…
 Все рветься просочитися
 кр╕зь оч╕,
 Та я не дам.
 Бо виключно - мо╓.
 
 М╤Й СМУТОК - ОЗЕРО ТВО╥Х ОЧЕЙ...

 М╕й смуток - озеро
 тво╖х очей,
 Душ╕ тво╓╖ жал╕сне
 в╕длуння...
 Над╕я в тих краях
 давно в╕дсутня,
 Н╕кому не зм╕нити
 х╕д речей...
 Коли вода виходить
 з берег╕в,
 Додолу котяться
 д╕воч╕ сльози...
 Не спинять води
 в╕╖-верболози,
 Не повернути
 промайнулих дн╕в...
 Тво╓ кохання - мар╕ данина -
 В минуле кличе,
 забира майбутн╓...
 Через садочки чути -
 гра╓ лютня...
 А серце хвиля болю залива...
 Я буду поряд. Я п╕ти не зм╕г...
 Все розум╕ю... Але серце хоче...
 Допоможи -
 воно мен╕ шепоче...
 М╕й смуток - озеро
 очей тво╖х...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 05.08.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9160

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков