Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 05.08.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 05.08.2011
Л╤КАР ДУШ╤ ╤ Т╤ЛА

Дорога до Храму
 
  Долаючи ╕нвал╕дн╕сть, ╤ван Катькало прийшов до Бога й тепер зц╕лю╓ людей

 Церковних посад у прото╕╓рея ╤вана Катькала нараз╕ к╕лька: настоятель церкви Покрови Пресвято╖ Богородиц╕, духовник Кримсько╖ ╕ С╕мферопольсько╖ ╓парх╕╖ Ки╖вського патр╕архату, благочинний С╕мферопольського району. Л╕тург╕ю в╕н по╓дну╓ з д╕лами не менш праведними, як╕ на вустах людей далеко за межами самого села Перевальне й нав╕ть Криму. Дипломований педагог ╕ вм╕лий р╕зьбяр по дереву зц╕лю╓ молитвами, нада╓ консультац╕╖ з л╕кувально╖ ф╕зкультури, загартування ╕ ф╕тотерап╕╖, з╕ сво╖ми в╕рними параф╕янами продовжу╓ будувати св╕й трет╕й храм. А ще на власному приклад╕ вчить, як треба ц╕нувати життя.
 
«БАТЮШКО, Я — ГР╤ШНА...»
 Нашу розмову з отцем ╤ваном ╕ його мат╕нкою Св╕тланою п╕д склеп╕нням церкви об╕рвав прих╕д статечно╖ ж╕ночки. Точн╕ше — ╖╖ дещо неспод╕вана, якщо не сказати б╕льше, повед╕нка. Сол╕дно вбрана молодиця буквально на пороз╕ притвору р╕зко впала на кол╕на ╕ в сльозах заголосила: «Ой, батюшко, я — гр╕шна...»
 Мен╕ враз стало якось н╕яково, в╕дтак не в╕дважився дал╕ споглядати за ц╕╓ю м╕зансценою. П╕зн╕ше все ж дов╕дався, що весь гр╕х ж╕ночки полягав у тому, що вона зрадила... церкв╕. Спочатку, виявля╓ться, ходила на службу Божу до отця ╤вана, а пот╕м, п╕ддавшись, як–то кажуть, зовн╕шн╕й пропаганд╕ (тод╕ ледве не на кожному стовп╕ та паркан╕ в Перевальному можна було знайти лист╕вку з «карами небесними» на голови параф╕ян «розкольницького» Ки╖вського патр╕архату та нав╕ть ╖хн╕х д╕тей ╕ внук╕в), перейшла на б╕к московсько╖ церкви. ╤ майже в╕дразу п╕сля цього ж╕нка, за ╖╖ ж з╕знанням, серйозно занедужала. Усв╕домлення таких перем╕н завернуло «в╕вцю, що заблукала» на шлях ╕стини.
 - Ви ╖й чимось зарадили, отче ╤ване? — ц╕кавлюся п╕зн╕ше.
 — Так, прочитав молитву...
 
«За п╕вроку в нас не сталося ЖОДНО╥ ДТП»
 У Перевальному отець ╤ван уже сьомий р╕к. По сут╕, в╕н — настоятель двох невеличких церков — згадано╖ вище Покрови Пресвято╖ Богородиц╕, яка розм╕стилась поруч iз головним контрольно–перепускним пунктом м╕сцево╖ в╕йськово╖ частини, та ╤вана–Во╖на, яку в╕н, на прохання тутешн╕х в╕рян, самотужки зв╕в на власному об╕йст╕ в тому ж сел╕, по той б╕к курортно╖ Ялтинсько╖ автотраси. За великим рахунком, отець ╤ван г╕дно продовжу╓ душпастирську роботу в загал╕ в╕йськовик╕в та ╖хн╕х родин, яку започаткував рок╕в 15 тому перший настоятель храму отець ╤ван Гаврилюк з╕ Львова (на жаль, в╕н передчасно в╕д╕йшов у в╕чн╕сть).
 Заступник командира бригади з виховно╖ роботи п╕дполковник Валер╕й Бойко добре пам’ята╓, як саме розпочиналася його пл╕дна сп╕впраця з нин╕шн╕м священиком. «Т╕╓╖ осен╕, в листопад╕, — згаду╓ оф╕цер, — в нас у другому батальйон╕ матрос╕в почали «косити» простудн╕ захворювання. Медицина, зв╕сно ж, працювала, але все одно б╕йц╕ продовжували хвор╕ти. Ми з комбатом — ледве не в розпач╕. Комусь на думку спало вдатися до допомоги священика. Так ╕ зробили: отець ╤ван освятив казарму. В╕дверто кажучи, ми мало спод╕валися на ефект. Але через три–чотири дн╕ п╕шла позитивна динам╕ка: госп╕тал╕зац╕╖ б╕льше н╕хто не потребував, а хто в госп╕тал╕ лежав iз наших хлопц╕в, почали повертатися у стр╕й. А 1 грудня отця ╤вана ми запросили на традиц╕йний м╕тинг iз приводу початку навчального пер╕оду. В╕н виступив на плацу з напуттям до вояк╕в. ╤ що ви дума╓те — за той пер╕од у частин╕ жодного злочину, серйозно╖ пригоди не сталося. Ось тод╕ я мимовол╕ задумався: що це — випадковий зб╕г обставин чи все ж таки законом╕рн╕сть? Тор╕к отець ╤ван благословляв наш миротворчий батальйон перед в╕дправленням на Балкани, в Косово. Зна╓те, я туди ╖хав iз твердим переконанням, що в нас усе буде нормально. Цю настанову отця ╤вана намагався передати командирам п╕дрозд╕л╕в ╕ ╖хн╕м заступникам. Можливо, це якесь нав╕ювання. Але факт красномовний: за п╕вроку в нас не сталося жодно╖ ДТП, хоча ран╕ше за ротац╕ю ╖х було не менше десятка. Для мене це — незбагненне. ╤ наостанок про сво╓, набол╕ле. На початку цього року я лежав у госп╕тал╕ — знайшли камен╕ в нирках. Больовий синдром медики зняли, але не б╕льше. Дружина порадила звернутися до отця ╤вана, мовляв, а раптом чимось зарадить. Я так ╕ зробив. Через три тижнi мо╖ кам╕нц╕ почали дробитися й виходити».
 
«ХВОРОБА ПРИВЕЛА МЕНЕ ДО БОГА»
 — Отче ╤ване, коли ви пом╕тили за собою знахарськ╕ зд╕бност╕?
 — Ще до того, коли став священиком. До нас приходили знайом╕, друз╕ (╤ван ╤ванович викладав малювання в середн╕й школ╕, п╕зн╕ше працював дизайнером на меблевому комб╕нат╕. — Авт.). У когось там голова заболить чи щось таке под╕бне. Руку прикладу до хворого м╕сця чи просто погладжу — ╕ г╕сть одразу: «О, б╕ль пройшов». Одначе, це мене насторожило, бо л╕зти туди, чого не розум╕╓ш, не можна. Богослуж╕ння ж дало мен╕, так би мовити, ╕ право духовно зц╕лювати. Але це не ╓ якесь мо╓ л╕кування. Це Боже л╕кування. У цьому процес╕ я, можливо, тр╕шечки присутн╕й, бо читаю молитву. Читаю, як ус╕ читають.
 — Але народ зв╕дус╕ль зверта╓ться до вас по допомогу, передус╕м, як ц╕лителя?
 — Так, люди у нас здеб╕льшого прагматичн╕ — бажають не ст╕льки Бога прославити, ск╕льки допомогу отримати.
 — А що вас особисто спонукало присвятити життя служ╕нню Богу?
 — Хвороба привела мене до Бога. У дитинств╕ я перен╕с два компрес╕йн╕ переломи хребта — результат пад╕ння з коня ╕ скирти. У 33 роки це далося взнаки. Я якраз тод╕ оформляв одн╕й поважн╕й людин╕ в С╕мферопол╕ ╕нтер’╓р квартири. Увесь час у з╕гнутому положенн╕, поступово в╕дчув, що стояти б╕льше не можу. Кажу про це Михайлу Григоровичу, замовнику. В╕н мен╕: «Ви вже дороб╕ть, а я вас в╕двезу до Ки╓ва. Там безнад╕йних на ноги п╕дн╕мають, а не те що таких, як ви». Михайло Григорович справд╕ в╕дв╕з мене в третю кл╕н╕ку Ки╖вського iнституту невролог╕╖. Сорок дн╕в там мною займався професор Ал╕╓в. Але безрезультатно. Б╕ль т╕льки посилювався. Був я ╕ в Касьяна, й у Матроса, але мене нав╕ть не прийняли. Виявилося, компрес╕йн╕ переломи — не ╖хн╕й проф╕ль. Один харк╕вський професор запропонував мен╕ операц╕ю. Я в╕дмовився, бо не давали бодай однов╕дсотково╖ гарант╕╖ на одужання. Майже р╕к я пролежав у л╕карнях Ки╓ва, С╕мферополя, ╢впатор╕╖. Зрештою, мене виписали ╕ дали другу групу ╕нвал╕дност╕. Невропатолог ╕з С╕мферополя при цьому пророкував мен╕ майже повну нерухом╕сть через ушкодження саме тих хребц╕в, що в╕дпов╕дають за ноги ╕ руки. Цим самим в╕н мене п╕дштовхнув до порятунку.

 «╤ в╕дпрацювання ДОБРИМИ СПРАВАМИ»
 — З чого ви почали св╕й порятунок?
 — ╤з розробки спец╕ально╖ програми. Вона включа╓ в себе ранкову г╕мнастику, ф╕зичн╕ навантаження за р╕зними системами, скаж╕мо, Дикуля, дихальн╕, водн╕ процедури, голодування, здорове харчування, молитви ╕ в╕дпрацювання добрими справами. ╥х я виконую й дос╕. Щоденно — i взимку, ╕ вл╕тку. У Аян╕ (р╕чц╕ бiля п╕дн╕жжя Кара–Дагу. — Авт.) купаюся за будь–яко╖ погоди. Якщо зранку мен╕ на службу, то спочатку йду на р╕чку.
 — Добр╕ справи — це що?
 — У мами в сел╕ Товста на Сумщин╕ я навкол╕шки посадив сад. Згодом викопав колодязь. Мама з мат╕нкою опускали мене туди на мотузц╕. Знову ж таки, це в╕дпрацювання добрими справами трива╓ донин╕. Так, нин╕ ми буду╓мо церкву Преображен╕я Господнього в сел╕ Краснол╕сся.
 — ╤ все в комплекс╕ вам допомогло здолати ф╕зичну нем╕ч?
 — Приблизно через р╕к я самотужки встав на ноги. Ця сама програма допомогла ╕ мо╖й старш╕й доньц╕ Мар╕╖ — у не╖ вроджений дитячий церебральний парал╕ч (в отця ╤вана дв╕ доньки ╕ два сини, якi навчаються в Ки╖вськ╕й духовн╕й академ╕╖. — Авт.). Хоча б╕ль мене дос╕ не в╕дпуска╓. Я просто навчився з ним жити, бо сильно змiцнив дух. Дух той б╕ль дуже послабив. Колись я серйозно займався сх╕дними напрямами, зокрема кунг–фу. А коли прийшов до православ’я, то переконався, що глибина духу тут усе ж б╕льша.
 
«Наша ф╕зична плоть ДУЖЕ СТРАЖДА╢»
 — Яке людське вдосконалення для вас первинне — духовне чи ф╕зичне?
 — У церкв╕ на першому план╕ ставиться дух, а все решта — вторинне. Але сьогодн╕ час такий, що треба прид╕лити увагу однаково духовному ╕ ф╕зичному. Бо ж ми бачимо, як наша ф╕зична плоть дуже стражда╓. ╤ це повсюдно спостер╕га╓ться. Тому треба п╕дн╕мати ╕ дух, ╕ плоть. Я в╕дчув це на соб╕. Див╕ться, як бува╓: людина ходить у церкву, молиться день, м╕сяць, два. А результату нема╓. Як тод╕ вона м╕рку╓: Бог в╕двернувся в╕д мене, б╕льше не п╕ду до нього — не допомага╓. Мало ж людей, як╕ ладн╕ терп╕ти р╕к чи два, а пот╕м на р╕вн╕ духу, врешт╕–решт, отримати бажаний результат. А коли одночасно «вмика╓мо» ╕ ф╕зичне, ╕ духовне, то в╕н наста╓ значно швидше. Христос нам говорить: т╕ло наше — храм Духа Святого. Себто ми повинн╕ до свого т╕ла ставитися як до храму, берегти його, дбати. Не можна розвиватися т╕льки в одному напрямi. Це тупик, якщо людина молиться ╕ н╕чого при цьому не робить. В╕ра без д╕ла мертва так само, як людина. Повинна бути гармон╕я. Я так сво╖х параф╕ян наставляю.
 — Що ще впису╓ться у вашу практичну гармон╕ю?
 — Бджоли. Це мо╓ уподобання з раннього дитинства. Тому зараз у мене 90 вулик╕в, сам iз ними пораюся. ╢ невеличкий садок, виноградник. Люблю займатись прищепленням дерев. Узагал╕, мен╕ робота на земл╕ подоба╓ться...
 
Василь САДОВСЬКИЙ.
 м. С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 05.08.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9166

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков