У лютому Севастопольський фестиваль аматорського к╕но п╕дбивав п╕дсумки 2010 року в чотирьох конкурсах та дев’яти ном╕нац╕ях. Протягом року члени оргком╕тету та жур╕ фестивалю отримали 184 роботи з м╕ст Криму, Одеси, Мел╕тополя, Кривого Рогу, Канева, а також з Москви, Санкт-Петербурга, Краснодарського ╕ Красноярського кра╖в, Оренбурзько╖ област╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ та з м. Ф╕ладельф╕╖ (США). У ном╕нац╕╖ «Кращий видовий ф╕льм» було визнано роботу севастопольського художника Ярослава Миськ╕ва п╕д назвою «A Glance at London» («Поглянути на Лондон»). Особисто мене ця ╕нформац╕я при╓мно вразила. До цього я знала Ярослава Миськ╕ва – граф╕ка, скульптора та доцента Севастопольського факультету Льв╕всько╖ нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв. Мабуть, правду кажуть: якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. Поздоровивши Ярослава Михайловича з перемогою на ще одн╕й творч╕й нив╕, напрошуюся на зустр╕ч, бо пишаюся сво╖м сп╕вв╕тчизником й хочу розпов╕сти читачев╕ про цю багатогранну, талановиту й шляхетну людину. Сп╕лкуватися з п. Ярославом – саме задоволення: б╕льш природно╖ особистост╕ я в сво╓му житт╕ не зустр╕чала. Прямий погляд очей, у голос╕ стриман╕ емоц╕╖, легка ╕рон╕я до навколишнього св╕ту, не виключаючи й себе самого. Зважаючи на ступ╕нь зайнятост╕ художника, кваплюся розпочати розмову: - Я знаю, що Ви не севастополець, де Ви народилися? - Зараз я покажу, ход╕мо до майстерн╕, - каже п. Ярослав. Там, серед готових та незак╕нчених роб╕т, на ст╕н╕ висять дв╕ картини. На одн╕й зображене мальовниче село Коропц╕, що на Терноп╕льщин╕, а на ╕нш╕й - пагорб, з якого те село можна побачити. - У Ваш╕й родин╕ були художники? - Профес╕йних не було, батько добре малював ╕ нав╕ть мр╕яв про цю профес╕ю, але життя розпорядилося таким чином, що став спочатку головою колгоспу, а п╕зн╕ше державним службовцем. Мама працювала у л╕карн╕ фельдшером-акушером. Пом╕тивши мою схильн╕сть до малювання, батько купував блокноти, ол╕вц╕ та фарби й казав, що я, напевне, стану портретистом. В 11 рок╕в мене в╕ддали до дитячо╖ художньо╖ школи у Бучач╕. Зак╕нчив я ╖╖ восьмикласником ╕ мав ще два роки на роздуми: чи варто мен╕ ступати на мистецький шлях. Для вступу до Льв╕вського ╕нституту прикладного й декоративного мистецтва базових знань художньо╖ школи виявилося замало ╕ я змушений був готуватися ще два роки, беручи приватн╕ уроки. Я дуже вдячний ╕ рад╕ю, що потрапив тод╕ на навчання до студента 4 курсу Романа Василика. Сьогодн╕ в╕н - уже професор, очолю╓ кафедру сакрального мистецтва у Льв╕вськ╕й нац╕ональн╕й академ╕╖ мистецтв. Саме в╕н ╕ створив цю кафедру, бо ран╕ше у цьому ВНЗ ╖╖ не було. Зазвичай сакральне мистецтво розвивалося лише при монастирях, Роман Василик п╕дв╕в п╕д нього наукову основу. Зараз його запрошують по всьому св╕ту проводити майстер-класи. Ми з ним – друз╕: я сл╕дкую за його творч╕стю, в╕н – за мо╓ю. Я також ╕з вдячн╕стю згадую викладач╕в Д. Довбошинського, М. Лозинського, В. Овс╕йчука. - За яких обставин Ви перебралися до Севастополя? - Прибув за розпод╕лом п╕сля зак╕нчення ╕нституту. ╥хав сюди дуже неохоче, хоч мене й вт╕шали, мовляв, там – сонце, море, чисте б╕локам’яне м╕сто й багато моряк╕в. Моряк╕в побачив як т╕льки ступив на перон, а море – не одразу. Все ходив вулицями, гадаючи: «Та де ж те море?» Аж поки один з товариш╕в не показав мен╕ Херсонес. Я був просто зачарований тим клаптиком земл╕ з ру╖нами древнього м╕ста. Там так гостро пахло морем, зараз чомусь так гостро не в╕дчува╓ться той аромат. А тод╕ я й справд╕ в╕дчув, що при╖хав до п╕вденного м╕ста. Моя рос╕йська мова була далекою в╕д досконалост╕: коли я починав говорити, дехто запитував, чи я випадково не з Прибалтики. Поквапливо пояснював, що родом ╕з Зах╕дно╖ Укра╖ни, й одразу чув коментар: «А-а, то ти бандер╕вець…» Мене направили працювати у севастопольське в╕дд╕лення Кримського рекламного комб╕нату. Я розум╕в, що реклама - то не зовс╕м моя справа, але вона мене году╓. Малював я тод╕ виключно для душ╕: займався живописом та граф╕кою. Коли роб╕т уже набралося чимало, я пон╕с ╖х до Художнього фонду. На той час у Криму д╕яла Сп╕лка художник╕в, орган╕зовувалися виставки, ╕снувало справжн╓ мистецьке життя. - Як Вас прийняли у Художньому фонд╕? - Прийняли, можна сказати, нормально, але потрапити туди було не так уже й просто: мусив про себе заявити творчим доробком. Це зараз життя якось так зм╕нилося, що до Сп╕лки художник╕в можна ув╕йти без особливого перенапруження, а тод╕ все було трохи складн╕ше. Хоч би вже тому, що у мене була Зах╕дна школа, тут – Кримська, й вони сутт╓во р╕знилися. Сп╕лка художник╕в тод╕ була кримською орган╕зац╕╓ю, а в Севастопол╕ ╕снував оргком╕тет, очолюваний Геннад╕╓м Яковичем Брус╓нцовим. Пам’ятаю, як в╕н мене тод╕ п╕дтримав, в╕дзначивши, що я маю талант ╕ мо╖ роботи – варт╕ уваги. Для молодого художника така п╕дтримка багато значила. З тих п╕р я пост╕йно працював на мистецьк╕й нив╕, а мо╖ роботи стали доступн╕ глядачам, що в╕дв╕дували мистецьк╕ виставки. - Я знаю, що Ви – доцент Севастопольського факультету Льв╕всько╖ нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв, Вам подоба╓ться робота викладача? - Спочатку було складно, я нав╕ть не уявляв, як це буде. Адже вм╕ти самому й вчити майстерност╕ ╕нших – не одне й те саме. Хоч ╕сну╓ купа методичних напрацювань, я ╖х ус╕ перечитав, але н╕коли не проводжу стандартних занять. Уже давно зрозум╕в, якщо буду сл╕по виконувати ╕нструкц╕╖, я н╕чому студент╕в не навчу. Лише живе сп╕лкування, лише в╕дчуття студент – викладач. Це надзвичайно тонка психолог╕я, коли студент в╕дчува╓ в╕брац╕╖ викладача. А ще викладач у такому ВНЗ обов’язково ма╓ бути художником-практиком, - переконаний Ярослав Михайлович. Сьогодн╕ роботи Ярослава Миськ╕ва можна побачити в музеях Севастополя, Ки╓ва, Тернополя, Львова. Вони ╓ окрасою галерей та приватних колекц╕й у Н╕меччин╕, США, ╤тал╕╖, Франц╕╖, Англ╕╖, друкуються у виданнях образотворчого мистецтва. «…Творч╕сть заслуженого художника Криму, севастопольського граф╕ка Ярослава Миськ╕ва багато в чому визнача╓ р╕вень ╕ характер сучасного кримського мистецтва. Одухотворена власним баченням ╕ думкою, в╕льна в╕д «модних» в╕янь ╕ вплив╕в, вона завжди знаходить свого глядача - такого ж мислячого й небайдужого…» (Мистецький критик Лейла Та╕рова. Журнал «Образотворче мистецтво» № 2, 2003 р., с. 78-79). Починаючи з 1992 року, пройшло близько 20 лише персональних виставок художника: 1992 - Севастопольський художн╕й музей; 1992 - Виставкова зала Сп╕лки художник╕в Укра╖ни, м. Ки╖в; 1993 - Терноп╕льський обласний художн╕й музей, м. Терноп╕ль; 1994 - Музей етнограф╕╖ та художн╕х промисл╕в, м. Льв╕в; 1996 - Берл╕нер Волксбанк, м. Берл╕н, Н╕меччина; 1997 - Галерея «Триптих», м. Ки╖в; 1998 - Канадсько-Укра╖нська мистецька Фундац╕я, м. Торонто, Канада; 2000 - Кримський Будинок художника, м. С╕мферополь; 2002 - Галерея «Март», м. Севастополь; 2003 - Верховна Рада АРК, м. С╕мферополь; 2003 - Севастопольський Художн╕й музей, м. Севастополь; 2010 - «╤нформац╕йно-осв╕тн╕й центр, галерея «Российский музей: виртуальный филиал», м. Севастополь. На в╕дкриття останньо╖ з виставок Ярослава Миськ╕ва, що проходила в Севастопол╕ у вересн╕ 2010 року, прибув президент Нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв Укра╖ни А. В. Чебик╕н. В╕н високо оц╕нив творч╕сть художника: «Виставка, безумовно, чудова. Я знаю Ярослава з 80-х рок╕в. Його перша сер╕я роб╕т, присвячена Херсонесу, тод╕ заявила про нього як про видатного укра╖нського граф╕ка. Вона пройшлася багатьма виставками не лише Укра╖ни, а й тод╕шнього Радянського Союзу. Ярослав ╕ за тих час╕в був знаним серед наших видатних художник╕в. Надзвичайно високо ц╕нував його граф╕ку класик кримського мистецтва Дмитро Б╕ст╕, беззастережно ставлячи Ярослава в ряд пров╕дних майстр╕в кримсько╖ граф╕ки. Робота Миськ╕ва «Берег Херсонесу» об╕йшла не лише вс╕ укра╖нськ╕ мистецьк╕ журнали, а й всесоюзн╕. Сьогодн╕ ми ма╓мо змогу спостер╕гати за педагог╕чною та громадською д╕яльн╕стю Ярослава Миськ╕ва. Чимало уваги в╕н прид╕ля╓ молод╕. Проте все це не ста╓ на завад╕ його мистецьк╕й робот╕: нова сер╕я, присвячена Херсонесу, досить ц╕кава. До реч╕, у нього в майстерн╕ я бачив чимало роб╕т-пошук╕в. Дума╓ться, ми дочека╓мося ще нових твор╕в художника, його нових усп╕х╕в у Севастопол╕, Укра╖н╕ та на св╕тов╕й арен╕». У 2000 роц╕ Ярославу Миськ╕ву присво╓не звання «Заслужений художник АРК». У 2003 роц╕ в╕н нагороджений Почесною грамотою Верховно╖ Ради Укра╖ни. А в 2006 роц╕ знаний севастопольський граф╕к нагороджений Почесним дипломом Презид╕╖ Академ╕╖ мистецтв Укра╖ни. ╤, нарешт╕, цього року на Севастопольському фестивал╕ аматорського к╕но у ном╕нац╕╖ «Кращий видовий ф╕льм» робота Ярослава Миськ╕ва «Поглянути на Лондон» пос╕ла перше м╕сце. Це новий вид творчост╕ для художника. До Лондона в╕н ╖здив на запрошення друз╕в продовжувати вивчати мистецтво. Пробув у м╕ст╕ 3 доби: в╕дв╕дував Корол╕вську академ╕ю мистецтв, решту часу ходив вулицями, вдивлявся в обличчя городянам, в╕дзначав схож╕сть лондонсько╖ арх╕тектури то з терноп╕льською, то з льв╕вською. Ч╕пке око художника вихоплювало ц╕кав╕ сюжети з життя мешканц╕в Лондона, а також охайн╕ зелен╕ газони, чист╕, гарно вимощен╕ вулиц╕. За три дн╕ такого напруженого граф╕ка ноги художника прагнули в╕дпочинку, проте камера невтомно працювала. Дал╕ вже справа вимагала мистецтва режисури та монтажу. В╕н лише прагнув зупинити мить, а в╕дзнятого матер╕алу вистачило на ц╕лий ф╕льм. Цей ф╕льм став найкращим! Принаймн╕, тако╖ думки д╕йшло жур╕ Севастопольського фестивалю аматорського к╕но, в╕дзначивши ф╕льм Дипломом I ступеня. Ця в╕дзнака – ще один штрих до портрета художника.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРА╥НИ № 708/2011 Про в╕дзначення державними нагородами Укра╖ни За значний особистий внесок у соц╕ально-економ╕чний, науково-техн╕чний, культурно-осв╕тн╕й розвиток Укра╖нсько╖ Держави, вагом╕ трудов╕ здобутки, багатор╕чну сумл╕нну працю та з нагоди 15-╖ р╕чниц╕ Конституц╕╖ Укра╖ни постановляю: присво╖ти почесне звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ХУДОЖНИК УКРА╥НИ» МИСЬК╤ВУ Ярославу Михайловичу - художников╕-граф╕ку, доцентов╕ кафедри Льв╕всько╖ нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв у м╕ст╕ Севастопол╕. Президент Укра╖ни В╕ктор ЯНУКОВИЧ.
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
