Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 19.08.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 19.08.2011
УКРА╥НСЬКА П╤СНЯ - ЯК СОЦ╤АЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК...

 З пан╕ Любою ми мешка╓мо в одному район╕ й ╕нколи  зустр╕ча╓мося на вулиц╕ – випадково. Та нав╕ть за короткий  час,  поки ми кроку╓мо разом, я майже встигаю зануритися в атмосферу дитинства: в мо╓му районному м╕стечку, що на Полтавщин╕, люди, йдучи, скаж╕мо, до крамниц╕, зупинялися, щоб прив╕татися та д╕знатися про под╕╖ у ╖хн╕х родинах. Це вважалося тод╕ нормою, дума╓ться, з тих п╕р там мало що зм╕нилося.
 Пан╕ Люба – укра╖нка. Вона працю╓ у Севастопольському товариств╕ Червоного Хреста, а у в╕льний час сп╕ва╓ в укра╖нському народному самод╕яльному хор╕, яким давно й беззм╕нно керу╓ В╕ктор Ковальчук.
 Цього разу вона почала одразу ╕з запрошення: «Ось приходьте в нед╕лю до нас на репетиц╕ю, послуха╓те, як ми сп╕ва╓мо. До реч╕, ма╓мо два юв╕ле╖: 35 рок╕в виповнилося нашому хору й 55 – творч╕й д╕яльност╕ В╕ктора Ковальчука».
 Про╕гнорувати так╕ под╕╖  просто гр╕х, ╕ ось, забувши про вих╕дний день, неймов╕рну спеку та запов╕тний берег моря, я крокую м╕стом, шукаючи нап╕вп╕двальне прим╕щення, де в╕дбуваються репетиц╕╖ цього колективу. Кер╕вництво Севастопольського центру культури й в╕дпочинку вид╕лило це неприглядне прим╕щення для укра╖нського народного самод╕яльного хору, яким, до реч╕, завжди козиря╓, коли до нас ╖де начальство з Ки╓ва. Табличка, прибита на облуплених дверях п╕д’╖зду, спов╕стила, що там за дверима збира╓ться «Женсовет», а також «Народный ансамбль «Мечта», трохи поодаль ще одна табличка як св╕дчення, що господар╕в тут чимало, й серед них «Всеармейское военно-охотничье общество». Про укра╖нський народний хор, який збира╓ться тут щонед╕л╕, св╕дчить лише укра╖нська п╕сня, що лл╓ться з прочиненого за╜ратованого в╕кна у цокол╕ будинку...
 Зайшовши до прим╕щення, пом╕чаю просто вбрану к╕мнату: довгий ст╕л-лавка, ст╕льц╕, п╕ан╕но, баян. Задуха неймов╕рна: через 5-7  хвилин кваплюся вибратися назовн╕, хапаючи пов╕тря, як риба, котру викинуло на берег. Стоячи впродовж години перед п╕д’╖здом, слухаю чудовий злагоджений сп╕в уже немолод╕жного колективу й дивуюся, як  же вони витримують репетиц╕ю в таких умовах?
 Нарешт╕, бачу, як перш╕ три ж╕ночки, перемовляючись рос╕йською, п╕дн╕маються сходами, важко дихаючи, пристосувавши зошити як в╕яла. Запитую: чи влаштову╓ ╖х таке прим╕щення?
 - Нет, конечно же, иногда просто на репетиции начинается приступ астмы, - жал╕╓ться одна.
 - ╤ ви продовжу╓те сюди ходити?
 - А что делать? Мы так любим петь…
 За ж╕нками посп╕ша╓ середнього в╕ку хорист.
 - А вас що трима╓ у цьому хор╕? - запитую.
 - Думаю, що б╕льше за мене укра╖нських п╕сень не зна╓ н╕хто.  Сп╕вати ╖х – м╕й соц╕альний обов’язок. Молодь не зна╓ цих п╕сень, старше покол╕ння вже в╕д╕йшло у в╕чн╕сть. Так народна п╕сня може зникнути назавжди.
 Останн╕м нагору п╕дн╕ма╓ться 71-р╕чний кер╕вник хору В╕ктор Ковальчук, котрого  я прошу розпов╕сти про його довгий творчий шлях.
 - Я народився у 1940 роц╕ на Донеччин╕. ╤ що б там хто не казав, запевняю: у тому кра╖ люблять ╕ сп╕вають укра╖нськ╕ п╕сн╕. Батько не мав такого хисту, зате мати сп╕вала так, що той сп╕в на все життя став для мене джерелом натхнення.  Коли мен╕ виповнилося 10 рок╕в, наша родина перебралася до Житомира, а в 11 рок╕в батько купив мен╕ гармошку. Опановував ту науку я самотужки, але досить усп╕шно. Наст╕льки усп╕шно, що в 15 рок╕в досить гарно грав на баян╕, а вже через р╕к почав керувати хором. Першим ╕спитом на профес╕йн╕сть став Всесв╕тн╕й фестиваль молод╕ ╕ студентства, що проходив у 1957 роц╕, у Москв╕. Наш хор  був запрошений на цей фестиваль ╕ досить добре там виступив.
 П╕сля Житомира я працював у Малин╕, Запор╕жж╕, а в 1971 роц╕ мене перевели до Криму.
 - Одразу до Севастополя?
 - Та де там! Деякий час я працював у Джанко╖, Саках ╕ лише у 1976 роц╕ прибув до Севастополя. Дал╕ я вс╕х попередив, що н╕куди зв╕дси не по╖ду. Починав працювати у Любим╕вц╕, Фруктовому, п╕зн╕ше потрапив до Будинку культури «Атлантика» (сучасний Укра╖нський культурно-╕нформац╕йний центр). Колективи тод╕ гастролювали р╕зними куточками  Радянського Союзу.
 Зараз я керую самод╕яльним укра╖нським народним хором в  Севастопольському центр╕ культури ╕ в╕дпочинку, а також ансамблем народно╖ п╕сн╕ «Червона калина» Укра╖нського культурно-╕нформац╕йного центру. ╢ ще один чолов╕чий колектив «Сив╕ соколоньки». У нього окремий репертуар, але це – в╕дгалуження в╕д самод╕яльного укра╖нського народного хору того ж таки Севастопольського центру культури ╕ в╕дпочинку.
 Звання народного самод╕яльний укра╖нський хор набув у 1986 роц╕, а ансамбль укра╖нсько╖ народно╖ п╕сн╕ «Червона калина» значно п╕зн╕ше – лише у 1996 роц╕.
 - Як держава в╕дзначала ваш╕ творч╕ досягнення?
 - Починаючи з 17 рок╕в, коли м╕й хор став лауреатом Всесв╕тнього фестивалю молод╕ та студентства, й до сьогодн╕ я одержав чимало р╕зних диплом╕в, грамот, подяк та медалей.  Маю дв╕ медал╕ «Буд╕вничий Укра╖ни» в╕д Всеукра╖нського товариства «Просв╕та» ╕м. Тараса Шевченка. З 2001 року – заслужений прац╕вник культури Криму.
 - Хто ви за фахом?
 - Я – диригент хору, зак╕нчив Житомирське музичне училище.
 - Ск╕льки сьогодн╕ п╕сень у репертуар╕ колективу?
 - За 35 рок╕в ми ма╓мо досить серйозн╕ напрацювання - близько 500 п╕сень. Серед них ╓ народн╕, понад 100 - мо╖х.  А ще – понад 200 народних обробок.
 - Чи влаштовують вас умови прац╕, зокрема, це прим╕щення?
 - Ну, як кажуть, «на безриб’╖ ╕ рак – риба». Ми рад╕ й цьому прим╕щенню. Звичайно ж, це – нап╕вп╕двал з ус╕ма його м╕нусами, але ма╓мо те, що ма╓мо. У Центр╕ культури й в╕дпочинку дуже т╕сно. Чимало колектив╕в, прим╕щення не пристосован╕ для репетиц╕й хору. Так╕ реал╕╖ нашого життя, ми не скаржимося. Х╕ба ми так╕ одн╕? Ось народний хор «Мечта» вже 22 роки проводить репетиц╕╖ у цьому ж нап╕вп╕двал╕. 
 Зовс╕м ╕ншо╖ думки хористи. Колектив готу╓ться виступати на майданчиках м╕ста у День Незалежност╕ Укра╖ни й висловлю╓ побажання, щоб у м╕сцево╖  влади  також з’явився соц╕альний обов’язок - дбати про укра╖нську культуру в Севастопол╕. 
 
Л╕д╕я СТЕПКО.
 м. Севастополь.
 
На фото - самод╕яльний укра╖нський народний хор Севастопольського центру культури ╕ в╕дпочинку ╕ його кер╕вник В╕ктор Ковальчук.
 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 19.08.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9218

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков