"Кримська Свiтлиця" > #7 за 19.08.2011 > Тема "Душі криниця"
#7 за 19.08.2011
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДН╢
Дорога до Храму
«...Вийд╕м на гору Господню, у д╕м Бога нашого, ╕ побачимо славу Його преображення, славу як ╢динородного в╕д Отця. Прийм╕мо св╕тло в╕д св╕тла та п╕днесен╕ духом Тр╕йцю ╢диносущну прославмо на в╕ки» За церковним календарем 19 серпня в╕дзнача╓ться свято Преображення Господнього, яке вважають одним з найб╕льших у л╕тург╕йному роц╕. ╢вангельська розпов╕дь про Преображення Господн╓ наповнена та╓мнич╕стю, сакральн╕стю та, безумовно, славою Божою. ╤сус з Назарету взяв ╕з собою на гору Фавор трьох учн╕в: Петра, Якова та улюбленого учня Йоана для молитви. П╕д час молитви, говорить нам ╓вангелист Матей, «...преобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа поб╕л╕ла, наче св╕тло. ╤ ось з’явилися ╖м Мойсей та ╤лля ╕ з ним розмовляли». Св╕тла «ясна» хмара огорнула ╖х, а голос ╕з т╕╓╖ хмари промовив: «Це - М╕й улюблений Син, що я Його вподобав: Його слухайте» (Мт. 18,5). Основна сутн╕сть цього свята поляга╓ у тому, що Бог дару╓ людин╕ ласку та виявля╓ невим╕рну любов. ╤сус став людиною, страждав як людина ╕ вмер - щоб в╕дновити зв’язок Творця ╕ твор╕ння, який було перервано ╕з гр╕хом Адама. Ще в╕д початк╕в ╕снування св╕ту людина була покликана до в╕дчуття та споглядання Божественно╖ присутност╕. ╤ все було б добре, але п╕сля гр╕хопад╕ння (гр╕ха нашого пращура Адама) Господь покарав людину ╕, в╕дпов╕дно, м╕ж Богом та людиною з’явилася пр╕рва, яку людина не могла подолати. Потр╕бно було компенсувати зм╕ст ц╕╓╖ образи, яку людина завдала Творцев╕. Одразу пригаду╓ться висл╕в одного сх╕дного богослова, який говорив про це В╕дкуплення так: «Людина мусить – але не може, а Бог може – але не мусить». Справд╕, через свою безмежну любов до людини Бог прийма╓ усю слабк╕сть, проблемн╕сть, нем╕чн╕сть людсько╖ природи ╕ ганебно в очах св╕ту цього вмира╓ на хрест╕. ╤сус ╓ Богом ╕ чолов╕ком. Лише Йому - Богу ╕ людин╕ одночасно - було п╕д силу визволити людину з в╕чного гр╕ха, з приреченост╕ до в╕чно╖ погибел╕. Преображення сталося саме для того, щоб продемонструвати людин╕, що, живучи в Христ╕ та Його запов╕дях, вона теж може спод╕ватися на власну перем╕ну природи. Саме сво╓ю смертю ╤сус в╕дновлю╓ цей зв’язок м╕ж Творцем та твор╕нням, Богом ╕ людиною. Преобразившись на гор╕ Фавор, В╕н в╕дкрива╓ свою Божественн╕сть, перебуваючи у людськ╕й плот╕, тим самим демонструючи в╕дновлення Союзу ╕ прощення в╕чного гр╕ха для ус╕х людей. Прикметно, що це свято ув╕йшло в л╕тург╕йну спадщину Сх╕дно╖ Церкви, ймов╕рно, в ╤V стол╕тт╕ п╕сля Н╕кейського (╤ Вселенський) собору. Ще з початк╕в християнства святу Преображення Господнього надавалося особливе значення у л╕тург╕йному роц╕. Це свято припада╓ на Успенський п╕ст (Спас╕вка), однак цього дня дозволя╓ться споживати ол╕ю, вино та рибу. ╢ нав╕ть згадка, що ╕мператриця ╢лена, мати Костянтина Великого, побудувала на Фаворськ╕й гор╕ храм на честь Преображення, який, щоправда, був зруйнований у пер╕од хрестових в╕йн. Стосовно ж самого обряду святкування, то воно в╕дзначалося у давнину неабиякою строг╕стю. ╤сну╓ нав╕ть легенда, що кожен в╕руючий мав нагодувати потребуючого на спомин про Преображення Господн╓, ╕накше на нього могли накласти певн╕ рел╕г╕йн╕ обов’язки або покарання. Як бачимо, на превеликий жаль, цей припис так ╕ не ув╕йшов у життя Церкви, в лон╕ яко╖ ╓ багато потребуючих. Зг╕дно з легендою Церкви, цього дня в╕руюч╕ освячували виноград, яблука, злаки тощо, зв╕дси ╕ народна назва свята - «яблучний спас». Саме на свято Преображення в╕дбува╓ться благословення плод╕в, бо в ╢русалим╕ у цей час дозр╕вали виноград та яблука. Як бачимо, нав╕ть б╕льш н╕ж тисячол╕тня ╕стор╕я не вплинула на обряд святкування. Пригадую, що не раз особисто мен╕ доводилося слухати докори в б╕к Церкви, в яких п╕ддавалася сумн╕ву потреба благословляти фрукти та овоч╕, мовляв, усе це марно, адже ╖жа не несе н╕яко╖ духовно╖ корист╕ для нашо╖ душ╕ та життя. Однак ми повинн╕ збагнути, що, використовуючи ц╕ плоди та ╖х благословляючи, ми нада╓мо ╖м певно╖ символ╕ки. Благословення в╕дбува╓ться для того, щоб продемонструвати людин╕, що усе - ╕ людське, ╕ рослинне, ╕ тваринне - належить Господу ╕ усе В╕н благословля╓ та помножу╓. Церква саме через так╕ обряди та традиц╕╖ промовля╓ до кожно╖ людини, до кожно╖ громади, незалежно в╕д ╖╖ конфес╕йно╖ приналежност╕. Тож треба ус╕м сво╖м життям прагнути до п╕днесення нашого духовного р╕вня, до чого й заклика╓ нин╕шн╓ свято: «Вийд╕м на гору Господню, у д╕м Бога нашого, ╕ побачимо славу Його Преображення, славу як ╢динородного в╕д Отця. Прийм╕мо св╕тло в╕д св╕тла та п╕днесен╕ духом Тр╕йцю ╢диносущну прославмо на в╕ки». Роман НАЗАРЕНКО, студент 4 курсу ф╕лософсько-богословського факультету Укра╖нського католицького ун╕верситету. P. S. Роман Назаренко мешка╓ у С╕мферопол╕, останн╕ три роки навча╓ться у Львов╕ в Укра╖нському католицькому ун╕верситет╕. Побачивши перший в╕дроджений номер «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╕ нашу духовну рубрику «Дорога до Храму», Роман зав╕тав до редакц╕╖ з щирим бажанням мостити цю дорогу разом. У добрий час!
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 19.08.2011 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9240
|