Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 02.09.2011
МУЗЕЙ, ДЕ СТАЮТЬ КОЗАКАМИ

Джерела

Не близький шлях ╕з Судака до С╕мферополя, що здолав волинянин Олександр Середюк, аби тут, разом з кримським укра╖нством, в╕дсвяткувати 20-р╕ччя укра╖нсько╖ Незалежност╕. А у Судаку в╕н на в╕дпочинку – в╕дпочива╓ в╕д надання схожих послуг, як╕ з╕ сво╓ю командою орган╕зову╓ сам. Щоправда, моря ╕ пляжу запропонувати в╕н не може – цього у смт. Рокинь Луцького району год╕ й шукати, - але незабутн╕ враження, особливо для м╕стян, гаранту╓. ╤, в першу чергу, для закоханих в ╕стор╕ю р╕дного краю. Й це – не лише на р╕вн╕ екскурс╕╖, в╕н нада╓ можлив╕сть гостям музею-скансену пожити ╕ншим життям, позбавленим турбот ╕ сповненим колориту минувшини, забувши про щоденн╕  клопоти ╕ метушню, в╕д яких ╕нод╕, зда╓ться, закипа╓ в голов╕ мозок. Тут у репертуар╕ ╕ катання на конях, ╕ укра╖нська п╕сенна програма, нав╕ть ноч╕вля на духмяному с╕н╕.
 Та особливо принадним для широкого кола можна вважати козацький об╕д в «курн╕й хат╕». Там днем з вогнем не в╕дшука╓те н╕ голландсько╖ картопл╕, н╕ китайського часнику, н╕ «н╕жок Буша». Усе, з чого готуються страви, вирощено тут же на подв╕р’╖: воно бека╓, мука╓, кукур╕ка╓, колоситься ╕ налива╓ться соками р╕дно╖ земл╕. ╤ все це пестять, вирощують, готують ╕ подають на ст╕л для гостей всього дв╕ господин╕.
 - То як же вони впораються ╕ ск╕льки ви ╖м за це платите? – запитую у директора.
 - М╕н╕мальну зарплату. Вони ж у мене як на курорт╕! ╤ взагал╕, увесь наш штат – 15 людей. Бо мусимо утримувати музей ╕ доглядати територ╕ю, а це досить затратно. Та ще й пост╕йно доводиться з кимось воювати, судитися. Наприклад, з комунальниками. Щоб не займатися ремонтом, вони обр╕зали у нас стояки, а батаре╖ полопалися в╕д морозу. ╤ ось тепер у судовому порядку вимагають грош╕ за повноц╕нне опалювання – 41 тис. гривень. Ну а щодо рейдер╕в, то наш ма╓ток не давав ╖м спокою, аж доки мен╕ не вдалося оформити територ╕ю як запов╕дну. Вт╕м, варт╕сть наших послуг дуже пом╕рна. В╕дв╕дування музею ╕стор╕╖ с╕льського господарства Волин╕ (стац╕онарна експозиц╕я ╕з с╕мома залами), як ╕ музей п╕д в╕дкритим небом об╕йдеться гостю в 10 гривень. ╤ на додатков╕ послуги ц╕на аналог╕чна. Ст╕льки ж коштують ╕ вареники, ╕ кул╕ш, ╕ борщ та ╕нш╕ козацьк╕ страви.
 - Ц╕каво, чи за такими самими ц╕нами годують вас ╕ в Судаку?
 - См╕╓теся? Нещодавно приц╕нився до вареник╕в у одному з кафе, а з мене запросили 35 гривень.
 - А взагал╕, як ви почува╓теся в Криму, чи пом╕тно сторонньому оку, що це теж Укра╖на?
 - Ну, звичайно, однозначно усв╕домлюю, що я не в Польщ╕ ╕ не в Туреччин╕. Б╕льш за те, сп╕лкуючись укра╖нською мовою, бачу щир╕ усм╕шки ╕ б╕льш╕сть людей у сфер╕ обслуговування намага╓ться в╕дпов╕сти мен╕ теж укра╖нською.
 - Проте давайте повернемося на Волинь. До Криму долет╕ли чутки, що нещодавно ваш музей святкував сво╓ 30-р╕ччя. Тож його було створено ще за радянських час╕в? Вочевидь, це робилося державним коштом. Думаю, що таких музе╖в було в СРСР небагато.
 - Взагал╕, один. В╕н ╕ зараз поза конкуренц╕╓ю. Його почали створювати ще у 1978 роц╕. Оп╕кувалася цим науково-досл╕дна станц╕я, яку очолював Петро Теслюк. В╕н запросив мене на посаду директора музею. За осв╕тою я - ╕сторик, зак╕нчив Льв╕вський державний ун╕верситет. Подальше мо╓ життя щ╕льно переплелося з розбудовою музею, збагаченням його новими експозиц╕ями. ╤з числа ун╕кальних ма╓мо, прим╕ром, експозиц╕ю ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ державност╕. Тут я доводжу, що ╕стор╕я Укра╖ни, по великому  рахунку, сяга╓ 7,5 тисяч╕ рок╕в. Усе це вимагало велико╖ досл╕дницько╖ роботи, мусив зростати як фах╕вець разом ╕з музе╓м. У результат╕ народилося 10 книг: публ╕цистичних, ╕сторичних, ф╕лософських. Особливо я захоплювався ╕стор╕╓ю козацтва, тож ╕ створив при музе╖ «Школу козацького гарту», аби збер╕гати ╕ поширювати козацьк╕ традиц╕╖. Вона ма╓ допомогти в╕дродити в молод╕ ╕нтерес до козацького способу життя, опанування бойовим мистецтвом, закласти основи козацького лицарства на противагу нин╕шн╕й бездуховност╕ ╕, звичайно ж, загартувати т╕ло й душу молодо╖ людини. Сутт╓ве м╕сце у вихованн╕ в╕дводиться п╕сн╕ й танцю, шанованими козаками. Молодь, яка пройшла п╕дготовку у наш╕й школ╕, ма╓ вс╕ шанси за результатами сп╕вбес╕ди вступити до Укра╖нського в╕йськово-козацького ╕нституту ╕м. Великого князя Святослава, що в Ки╓в╕.
 Але чи мав би я моральне право все це орган╕зовувати, сам залишаючись хоч ╕ досв╕дченим, але аматором? Тож, вступивши до М╕жнародно╖ академ╕╖ управл╕ння персоналом, я захистив докторську дисертац╕ю на тему: «В╕йськове бойове мистецтво укра╖нського козацтва ╕ шляхи його в╕дродження в незалежн╕й Укра╖н╕», в╕дв╕дав сем╕нар козацьких бойових мистецтв на Хортиц╕ та в Калуш╕ – сем╕нар козацького бойового гопака. Тому природно, що ╕ще у 1989 роц╕ на територ╕╖ Рокин╕вського дендропарку ми розпочали роботу над створенням експозиц╕╖ просто неба «Козацький зим╕вник». Це там сьогодн╕ ╕ столи накривають, ╕ ансамбл╕ грають, й ╕ржуть кон╕.
 А для тих, хто налаштований б╕льш романтично, ц╕каво оглянути арх╕тектурн╕ пам’ятки старовини, що входять до етнограф╕чно╖ експозиц╕╖, а також дерев’яне присадибне буд╕вництво. Тут можна спробувати власноруч використати ╕ стародавн╓ селянське знаряддя.
 За р╕к наш музей в╕дв╕ду╓ близько 15 тисяч громадян.
 - А як вам, можна сказати, профес╕йному козаков╕ сподобалося наше не велелюдне з╕брання б╕ля пам’ятника Тарасу Шевченку на честь свята? У ваших краях все це, певне, вигляда╓ ╕накше?
 - Моя батьк╕вщина – це В╕нниччина, не беруся судити, наск╕льки вона сьогодн╕ пол╕тично активна. Але ╕ те, що я спостер╕гав у С╕мферопол╕, мене пот╕шило. Ваш╕ люди – справжн╕ патр╕оти, вони сильн╕ не за к╕льк╕стю, а за духом. Мен╕ зда╓ться – за свою державу вони п╕дуть ╕ у вогонь, ╕ у воду. Тому враження - святкове.
 Думаю, що вустами Олександра Середюка промовляло справжн╓ укра╖нське лицарство, а можливо, у нього просто не було попередн╕х спостережень. Серед прапор╕в на площ╕ вже давно зникли кримськотатарськ╕, а нов╕ молод╕ обличчя належали лише «свобод╕вцям». Та ╕ традиц╕йн╕ дитяч╕ виступи не в╕дпов╕дали так╕й гучн╕й дат╕. Оф╕ц╕йна статистика теж св╕дчить про посилення розчарування людей здобутим. Хоча насправд╕ розчарован╕ вони не власною державн╕стю, а жорстоким наступом кап╕тал╕зму, який хоч ╕ ╓ поштовхом для розвитку кра╖ни, але, як правило, не оп╕ку╓ться долею кожно╖ окремо╖ людини. ╤ далеко не кожному вда╓ться знайти на цьому висококонкурентному ярмарку ваканс╕й свою долю.
 Що ж до Незалежност╕, то вона була ╕ ╓ юною, прекрасною, укв╕тчаною трояндами, з думками про яку помирали наш╕ кращ╕ люди ╕ помиратимуть, якщо ми ╖╖ легковажно втратимо.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 02.09.2011 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9299

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков