Версiя для друку Обговорити в форумi

«ГАРЯЧА»  ТЕМА

  Україна підготувала документи, необхідні для подання позову до арбітражного суду стосовно суперечки з Росією у газовій сфері. Київ вимагає від Москви орієнтуватися при визначенні вартості газу на розцінки, що Росія виставляє Німеччині, мінус транспортні витрати та передбачена харківськими угодами додаткова знижка в $100. Про цю суперечку, а також про можливості приєднання України до Митного союзу і своє ставлення до суду над Юлією Тимошенко Президент України Віктор Янукович розповів в інтерв’ю спеціальному кореспондентові «Коммерсантъ-Украина» Сергію Сидоренку.
 – Україна і Росія ведуть непрості газові переговори. На які поступки ви готові піти, щоб добитися зміни контрактів?
 – Поступки з нашого боку повинні бути, якщо ми хочемо знижки, якщо просимо зниження ціни. Але нам це не потрібно, ми хочемо лише повернутися у цивілізоване русло, до ринкової європейської ціни. Якщо надалі нам потрібна буде додаткова знижка на якийсь період, якщо у нас не буде грошей, тоді ми готові за це чимось розплатитися. Але на сьогодні про це не йдеться. Йдеться про те, що з 2005 року з ініціативи моїх попередників почали порушуватися міжнародні договори. І ми хотіли б повернутися до цих юридично існуючих і діючих угод.
 – Про які угоди та умови йдеться?
 – Це фундамент українсько-російських відносин у газовій сфері – міжурядова угода від 2001 року, ратифікована парламентами. Вона передбачає, що ми щороку розглядаємо питання умов постачання газу і його транспортування – обсяги, ціну газу, вартість транзиту. Та, починаючи з 2005 року, на цю діючу договірну базу ніхто не звертає уваги. Саме з того часу й почалися суперечки, взаємні претензії і, як результат, – десятирічний контракт. До речі, ми вважаємо, що 10 років для таких контрактів – нереально великий строк.
 – В Європі саме така практика – довгострокові контракти.
 – А у нас міжурядові договори передбачають інший термін. І господарюючі суб’єкти повинні працювати у рамках існуючого законодавчого поля, тобто відповідно до міжнародних договорів, що передбачає щорічний розгляд умов постачання, у тому числі й ціни.
 –  І якою має бути ціна?
 – Формула ціни 2009 року – сумнівна, вона, м’яко кажучи, спірна, ми не можемо з нею погодитися. Якщо подивитися на реальні ціни, наприклад, у Німеччині, то ми платимо приблизно на $200 більше. І ми б хотіли зрозуміти, за що нас карають! А транзитний тариф у Німеччині в два рази вищий, ніж в Україні. Чому? Для нас ця переплата – а ми вважаємо, що переплачуємо – становить $5-6 млрд. щороку. А за 10 років контракту – $60 млрд.! Якщо дивитися в контексті щорічного бюджету країни – це приблизно 20%. Тобто з кожної бюджетної гривні 20 коп. йде на оплату за газ. І це в той час, коли у країні проводяться непрості реформи. Ці гроші могли б піти на соціальні виплати населенню: лікарям, учителям, яким зараз і так несолодко.
 Ми вважаємо, що це несправедливо, до того ж, економіка не може довго витримувати таку ціну. А тепер скажіть мені, про які додаткові поступки Росії можна говорити за таких умов?
 Зараз йдеться виключно про повернення до справедливої ціни – це ціна для Німеччини мінус $70 транзитного тарифу від кордону Росії до Німеччини. До речі, E.ON Ruhrgas подав у суд на «Газпром», вимагаючи перегляду контрактної ціни. Ми ж говоримо про те, щоб брати за основу сьогоднішню німецьку ціну.
 – Як довго ви готові продовжувати переговори з Росією?
 – Ми уже півтора року ведемо переговори на цю тему і платимо в точно призначений день, місяць за місяцем за існуючими контрактами. Півтора року переговорів не увінчалися успіхом – так колись же їх потрібно закінчувати! Позиція Росії для нас категорично неприйнятна, і якщо вона не зміниться, ми підемо в Міжнародний арбітраж. Є система міжнародних судів – це і Стокгольмський суд, і Міжнародний арбітраж у Гаазі. Так, суд – це крайній захід, але ви ж бачите, за півтора року ми не зрушилися з місця.
 – Коли настане крайній термін для ухвалення рішення про звернення до арбітражу? Ви дочекаєтеся початку опалювального сезону?
 – Яке це має значення – почався опалювальний сезон чи ні? Україна страждає, ми платимо гроші Росії. Ми не кажемо про те, що зі зверненням до суду  припинимо платити. А рішення (про подання позову в арбітраж. – «Ъ») потрібно було приймати уже давно. Матеріали для подання до суду ми фактично оформили. Ми абсолютно впевнені, що міжнародні договори порушено.
 – У разі, якщо договори 2009 року буде розірвано, чи означає це автоматичне розірвання харківських угод?
 – У цьому випадку в нас буде нормальна європейська ціна на газ, а вже на цю ціну діють харківські угоди, тобто ще мінус $100 (на тисячу кубометрів. – «Ъ»). Тому ці договори для нас вигідні, і ми свідомо пішли на їхнє підписання. Але я можу повідомити, що в Харкові ми домовлялися не зупинятися на тих угодах. Ми тоді домовилися повністю переглянути контракти і перейти на нові взаємовідносини у газовій сфері. Але потім були півтора року обіцянок – «так–так–так, ми подивимося, обов’язково переглянемо», і в результаті на сьогодні все залишилося на рівні «так-так-так». Хоча ми переконані, що ціна для України некоректна, що умови виписані ніби для ворога. Ці контракти дискредитують стратегічний рівень наших взаємовідносин. А у нас, слава Богу, з багатьох питань відносини просунулися вперед, товарообіг продовжує зростати – цього року ми вийдемо приблизно на $50 млрд. У нас зараз нормальне стратегічне партнерство.
 – Як Ви можете говорити про хороші взаємовідносини в умовах, коли звучать такі  тверді обвинувачення, коли президент Росії говорить про «утриманство» України?
 – Я б на місці Медведєва такі ярлики не вішав. Це абсолютно некоректно. Ми не бідні родичі. І не хочемо бути, і не будемо ними ніколи. Ми – незалежна держава. Ми платимо на 100% цю безмежну ціну. І зовсім не потрібно радіти тому, що вони в 2009 році знайшли спосіб змусити Тимошенко підписати цю угоду. Коли нам погано і наші друзі радіють з того, – це погана ознака. І якщо розмовляти з нами з позиції сили й ультиматумів, це не принесе успіху.
 Водночас я не бачу сьогодні підстав говорити, що у нас щось надто змінилося у відносинах. У нас багато хороших спільних традицій, вони були, є і будуть. А сьогоднішня ситуація – це іспит, і не для наших країн, а для їхнього керівництва. Чи вистачить мужності, чи вистачить мудрості повернутися до нормальних відносин.
 – Але ж погіршення взаємовідносин не обмежується газовою сферою. Де результати секторальної співпраці?
 – Справа в бажанні Росії, щоб Україна вступила до Митного союзу. Нам це бажання абсолютно зрозуміле, ми почули пропозицію, і сьогодні вона вивчається. І якщо нам буде вигідно, ми вступимо до МС. Але так не запрошують у гості, як це робить сьогодні Росія! Так запрошувати некоректно і принизливо для нас, такою мовою не потрібно з нами розмовляти.
 – Україна відмовилася від членства у МС?
 – Ми проводили розрахунки: одні з них показують, що вступ до МС вигідний для нас, інші – що невигідно. Ми хочемо подивитися, як працюватиме Митний союз через рік-два, як будуть вибудувані відносини усередині МС, коли його члени вступлять до СОТ. Якщо це буде вигідне членство і буде політична воля, ми дамо згоду. Ми звернемося до парламенту України, адже нам потрібно змінювати Конституцію, яка на сьогодні прямо забороняє нам створювати наднаціональні органи. Звернемося до народу, якщо буде необхідність проводити референдум. Тому якщо говорити про перспективу, то ми, як будь-яка нормальна держава, продовжуємо вивчати це питання. Коли запрошують – це ж завжди добре, ми вдячні за запрошення. Але якщо запрошують так, як це робиться зараз, нас це дивує.
 – Формат «3+1» знято з порядку денного?
 – З нашого боку не знято. Ми запропонували його партнерам, виходячи з того, що життя продовжується, МС створено, він функціонує, і ми повинні розуміти, як у нових умовах будувати торгово-економічні відносини з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Напевно, це нормальне бажання – не створювати нових проблем для промисловості та економіки.
 – Це Ваша позиція, а якою була реакція з боку країн МС?
 – Ми не отримували від них офіційної відповіді, а я – не ворожка і не знаю, що робиться в чужих головах. Ми лише почули замість відповіді деякою мірою погрози. Але для нас це неприйнятно, ми ніколи не будуватимемо відносини на такій базі.
 – Ваша думка щодо законопроекту про основи державної мовної політики, що розширює права російської мови, який внесли до парламенту представники Партії регіонів?
 – Зараз немає предмета розмови. Нехай ухвалять закон, і коли він пройде парламент, тоді запитання буде до мене. Якщо я побачу, що потрібні якісь поправки, доповнення, то я поверну закон у парламент, щоб зробити його кращим. Але якщо розмірковувати у принципі, то я можу сказати: нам потрібна імплементація Європейської хартії регіональних мов, ми повинні знайти рішення цього питання і створити умови, за яких права людей, у тому числі, російськомовних, будуть захищені. Тому якщо депутати подають закони, вносять пропозиції, як вийти із ситуації, що склалася, як вирішити проблеми, які хвилюють людей, – це добре.
 – Ще одна проблемна тема – співробітництво України і НАТО. МЗС РФ не раз висловлювало занепокоєність у цьому зв’язку. Вище керівництво Росії дорікало вам з цього приводу?
 – Ні, таких претензій ніколи не було. Я цього не чув.
 – Росія також стурбована судовим процесом у справі Юлії Тимошенко. Це  для Вас несподіванка?
 – Абсолютно ні. Вони дбають про свій інтерес, це природно. Росії потрібно захищати Тимошенко, оскільки вона підписала дуже вигідний для Росії контракт. Тому Росії потрібно доводити, переконувати увесь світ, що вона все зробила правильно і законно. Але ми вважаємо, що на це питання дасть відповідь суд.
 – Ви вірите в чесність і непогрішність Печерського суду при розгляді справи Тимошенко?
 – Що означає «вірите» чи «не вірите»? Як я можу не вірити суду? Я не маю права не вірити! Судова система незалежна, вона працює, і президент не має права на неї впливати. Висновки щодо цього питання можуть робити експерти, хто завгодно, але тільки не я. Будь-які мої коментарі розцінюватимуться як тиск на суд.
 – У разі, якщо суд визнає порушення процедури під час підписання контракту в 2009 році, чи допоможе це Україні відстояти свою позицію в міжнародному арбітражі?
 – Тут буде багато складових. Перше – це міжнародні угоди, чи було їх порушено договором між господарюючими суб’єктами. Друге – це ціна, наскільки вона коректна і справедлива. Будуть й інші правові моменти. Що стосується першого – то, як я уже говорив, міжнародні договори порушувалися з 2005 року. Але контракт 2009 року був особливим випадком, тут порушення були зухвалими.
 – Повернемося до політичного аспекту. Якщо Юлія Тимошенко залишиться за ґратами, це викличе на Заході питання щодо легітимності парламентських виборів 2012 року без лідера опозиції. Ви не боїтеся цього?
 – Не хочу гадати на кавовій гущі – потрібно дочекатися рішення суду, а потім уже можна буде розмірковувати на цю тему. Але я думаю, що цей вердикт ніяк не пов’язаний з питанням легітимності виборів.
 – Однак Ви усвідомлюєте, що авторитет української влади у світі через суд над Юлією Тимошенко уже впав?
 – А ви самі як вважаєте, мені вигідно чи не вигідно те, що ситуація з Тимошенко триває? Якщо хочете, я за вас відповім – ви самі прекрасно знаєте, що мені це не вигідно і не потрібно. Абсолютно! Я не зацікавлений у цьому! Я неодноразово заявляв, що бажаю Тимошенко, щоб вона захистила свої права в суді. І хотів би, щоб вона захищалася за допомогою юридичних механізмів, а не політичних. Але сьогодні я перебуваю в такій ситуації, коли не можу впливати на рішення суду, не можу наказувати суду. Як тільки я це зроблю, я порушу Конституцію.
 - Але всі одіозні рішення стосовно гучних справ суд ухвалював не самостійно, а з ініціативи прокуратури. А Генеральний прокурор де-факто Вам підконтрольний.
 - Ні, я не маю права давати йому вказівки, кого саджати, кого випускати.
 - Чи нормально, на Вашу думку, що екс-голова МВС Юрій Луценко та інші колишні чиновники вже рік перебувають під вартою без винесення вироку?
 - Я думаю, ненормально. Щоб це виправити, потрібно змінити Кримінально-процесуаний кодекс.
 - Але на сьогодні немає нового КПК. Що можна зробити в нинішніх умовах, щоб виправити «ненормальну», за Вашими словами, ситуацію?
 - А залишилося чекати зовсім небагато до повернення КПК в Україну з Венеціанської комісії. Скоріше за все, уже на цій осінній сесії його буде розглянуто парламентом.
 - Чи знаєте Ви про події у Києві в День Незалежності? Як Ви вважаєте, міліція поводилася коректно?
 - На мій погляд, 24 серпня були порушення з обох сторін.
 - Але в міліції ніхто не поплатився за ці порушення.
 - Це не зовсім так...
 - У будь-якому разі, ми не чули про дисциплінарну відповідальність співробітників МВС, у той час як люди з числа мітингуючих понесли покарання. Ви знаєте про пенсіонерку, яку посадили за зрізану стрічечку?
 - Так, на 10 діб. А яке вона мала право? Це ж державний символ, він захищений законом...
 - Так все-таки, чи були покарані представники міліції?
 - Якщо застосовувати санкції, то їх треба застосовувати проти представників обох сторін. Я не вважаю, що це потрібно. На мою думку, цей конфлікт має бути вичерпано найближчим часом... Розумієте, багато чого в міліції робиться «по старинці». Потрібно змінювати законодавство, у рамках якого діяла міліція, потрібно проводити реформу правоохоронної системи. А склалося так, що конфлікт створили на рівному місці. Треба аналізувати, чому все це сталося, а не звинувачувати міліцію... Знаєте, з огляду на те, що молодих хлопців били палками – а ви самі бачили, скільки було травмовано міліціонерів – погодьтеся, що наша міліція при цьому поводилася досить м’яко. Окрім того, погодьтеся, купка людей не мала права зіпсувати День Незалежності величезній кількості киян, які вийшли з дітьми погуляти, відпочити у центрі міста. А у цей час там були люди, які хотіли зіпсувати свято і були дуже агресивно налаштовані.
 - Міліція точно зіпсувала багатьом свято, перекривши щитами Хрещатик...
 - Країна у нас дорослішає, ми вчимося на помилках. І дуже важливо, щоб такі випадки нас чомусь учили.
 
Прес-служба Президента України
 Віктора Януковича
http://www.president.gov.ua/news/21113.html

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 09.09.2011 > Тема "З перших уст"